Путін вдається до історичних паралелей: чим це небезпечно для України

8 квітня 2020 року Володимир Путін під час наради з регіональними чиновниками вдався до історичних паралелей і вкотре вляпався в історію.

Заява про половців та печенігів викликала хвилю глузувань і сарказму в соцмережах.

Путіну вказували, що він вкрав її із судової промови відомого адвоката 19-го століття Федора Плєвако.

Тільки в оригіналі це був саркастичний жарт на захист старої біднячки.

Мовляв, Росію не здолали половці й печеніги, а от крадіжка копійчаного чайника знищить її безповоротно.

В Україні ж звернули увагу, що Путін ненав’язливо примазався до перемог київських князів.

Адже коли київський князь Ярослав Мудрий у 1036 році розбив печенігів, ніякої Росії не існувало, а на місці Москви було дике болото.

Але цей пасаж Путіна – не просто помилка, крадіжка історії чи смішна обмовка, це погроза.

І зараз ми розповімо про неї детальніше.

Січень 2020-го.

Путін пропонує Держдумі РФ зміни до Конституції.

Їх наслідком стає державний переворот в країні.

Путін отримує право залишатись на троні пожиттєво як президент чи голова новоствореного органу – Державної ради.

Але пропагандистська кампанія на виправдання перевороту розпочинається з гучного провалу.

Суть конституційних поправок Путіна звелася до того, що його попередні терміни перебування при владі обнулились у зв’язку з оновленням Основного закону країни.

Чотири президентські терміни не враховуються, він може балотуватися знову.

Це ще мінімум 12 років при владі.

Для пропагандистського супроводу конституційного путчу Путін вийшов до народу.

Потрібна була картинка справжніх людей, а не одних і тих же підставних облич з охорони, стократ висміяних в інтернеті.

Тому в Петербурзі зібрали маловідомих місцевих чиновників та журналістів провладних видань.

Вони імітували "стихійний натовп".

Та між ними затесалась одна справді випадкова людина з народу й зірвала усе шоу.

Це був повний провал – у такий важливий момент.

Путін не витримав удару, та із всесильного небожителя скотився до рівня свого недолугого поплічника Дмитра Медведєва і його знаменитих виправдань перед кримськими бабусями.

Щоб загладити конфуз уже наступного дня в ефір російських телеканалів запустили бундючний телепроект "20 питань до Путіна".

Довічний правитель у 20 серіях спробував пояснити своїм недоумкуватим підданим, про що їм насправді слід думати.

І уже в другій частині заговорив про Україну.

Під час свого програмного інтерв’ю Путін торкнувся багатьох питань, але український акцент був домінантним.

Почати хоча б з підбору інтерв’юера.

Ним став не уже набридлий Володимир Соловйов, а виходець з України Андрій Ванденко.

Уродженець Луганська й випускник Київського університету Шевченка.

Путін дав немало персональних інтерв’ю і має цілий штат придворних дуполизів.

Найвідоміший із них – Володимир Соловйов, автор і співведучий спеціальної програми "Москва.

Але останнім часом він став різко токсичним.

Його однотипні пропагандистські ток-шоу "Вечер с Владимиром Соловьевым" всім набридли й викликали протилежний від бажаного ефект.

Соловйова почали відверто висміювати.

Спочатку це зробив популярний ведучий Іван Ургант, а потім іще пряміше висловився культовий музикант Борис Гребенщіков.

Підвів і інший придворний журналіст – вічний ведучий прямих ліній із Путіним і закадровий голос усіх його інавгурацій Сергій Брильов.

Він заступник голови Всеросійської державної теле- і радіокомпанії.

Ключовий пропагандист Кремля.

Але при цьому виявився громадянином Великої Британії.

Саме так – телеграфній агенції Радянського Союзу.

Союзу давно нема, а агенція є.

Стару радянську назву їй повернув Путін у березні 2014 року, з початком вторгнення до України.

Це все правда, тільки про Росію, під "мудрим" керівництвом Путіна.

Винні у розриві стосунків, на думку Путіна, всі навколо.

Передусім – Європа, та й весь світ – не менше.

Саме так – у своєму програмному інтерв’ю перед черговим воцарінням Путін говорить про об’єднання України і Росії.

І говорить це українцю, який працює на радянську агенцію.

Символіка більш ніж прозора.

Підстави для цього об’єднання Путін побачив в історії.

Журналіст Ванденко намагався звернути увагу Путіна на сьогодення й навіть наважився торкатися слизьких тем.

Інтерв’юер намагався нагадати про ось цей епізод, за який серіал зняли з показу на російських телеканалах.

Але Путін проігнорував незручні питання й взявся проповідувати власну версію історії.

Він вважає себе великим її знавцем, бо має доступ до архівів.

При цьому саме він засекретив архівні справи щодо Другої світової до 2040 року, а архіви НКВС – до 2050-го.

"Тобто правду про війну ми з вами не знаємо, тому що всі 20 років свого президентства, 20 років при владі, путін кожен рік продовжує терміни секретності.

Розсекреть, пусти всіх істориків.

Він не зробить цього.

Ви побачите – цього зроблено не буде.

Буде якась частина документів витягнена, справжні чи підробні – ніхто з нас не зможе зрозуміти, і буде знову нескінченна пропаганда і брехня", – зазначив російський опозиціонер Олексій Навальний.

Але проблема не в цьому, вважає Путін.

І запевняє: просто західні політики не вміють читати! Це Путін про болюче для нього питання – пакт Молотова-Ріббентропа про поділ Європи між Третім Рейхом та СРСР.

До 80-річчя початку другої світової Європарламент ухвалив резолюцію, якою винуватцем глобальної бійні визначив не тільки Гітлера, але й Сталіна.

А ще – засудив спроби "фальсифікації історії з боку Росії".

У Росії цю резолюцію одразу охрестили "політичним замовленням Польщі".

Саме міжвоєнну Річ Посполиту Путін неодноразово називав винною у власному розчленуванні.

Ну йще звичаї, мовляв, тоді такі були.

Його мотивація проста і злочинна: жертва сама винна, що неї напали.

І Путін всіляко відбілює справжнього злочинця.

"Як каже російська приказка, "на ворє і шапка горіт".

Якщо вдвох із Гітлером напали на Польщу, то треба довести, що поляки самі в цьому були винні", – пояснив історик Кирило Галушко.

У "20 питаннях" Путін і далі виправдовує Сталіна і йде ще далі: звинувачує вже увесь світ у розпалюванні Другої світової.Тому, за путінською логікою, вони й винні в усьому, адже підписи поставили.

Він маніпулятивно зрівнює недалекоглядну і капітулянтську політику британців і французів із прямим збройним вторгненням Сталіна.

Це свідома й цинічна маніпуляція.

Мюнхенську змову ще в момент підписання не приховували - і гостро критикували на Заході.

Її одразу після підписання публічно засудив майбутній британський прем’єр Вінстон Черчилль.

А от Кремль свій пакт із Гітлером замовчував до останнього.

Ніякої критики не було, бо не було ніякої опозиції.

Факт змови з нацистами визнали й засудили лише у 1989-му, на піку перебудови.

І не голова держави, а депутати Верховної Ради СРСР.

Путін тепер це визнання приписує собі й Російській Федерації.

Та вимагає покаянь від усіх навколо.

Путін цілком поринає у свої історичні викладки й ігнорує спроби журналіста повернутися до поточної реальності.

Путін злегка критикує Зеленського за змову з підступною Польщею.

Але все ж сподівається про щось домовитися.

Загалом же він вважає, що Україна зараз існує лише завдяки США, та ще й на російські гроші.

Путін любить поговорити про історію.

Ні, не так: Путін обожнює розказувати своїм підданим, як там воно усе було насправді в історії.

Рубає з плеча: нема ніякої України і українців.

Є лише якісь "украінци", й вони були всюди.

І той несе усе більшу маячню.

На цьому етапі можна було б зупинитися й просто констатувати, що Путін – брехло! Але ми вирішили дізнатися, що це за "украінци", яких ще й в Польщі називали "русскими", звідки беруться такі фантасмагоричні теорії й головне – навіщо він це все говорить.