150 років тому поява лише у розшитій сорочці на вулиці мала б такий самий ефект, як сьогодні вийти лише в трусах та бюстгальтері.
Українські жінки називали спідньою білизною нижню частину додільної сорочки, тобто підтичку. Панталони та міні-панталони з’являються в Україні лише на початку 20 століття, коли в Європі жінки їх носили ще з кінця 19 століття, повідомляє Vogue.ua. Статтю для журналу написав старший науковий співробітник НЦНК Музею Івана Гончара – Олександр Сторчай.
Спеціальних візерунків для спідньої білизни жінки не вигадували, тому її прикрашали рослинними та геометричними орнаментами.
Спідня білизна українки у 19 столітті / Фото: vogue.ua
Прикрашали білизну рослинним і геометричним орнаментами / Фото: vogue.ua
"Нагрудник", "станик", "лейбик" і "кабат" – це назва одного й того виду одягу, але в різних регіонах. Це плечовий одяг, свого роду різновид корсету, у якого лінія талії майже завжди завищена. Цей вид одягу має цупку підкладку з домотканого полотна чудово справлялися з завданням корсета – підіймали груди й оформляли жіночу фігуру.
Нагрудники як корсет / Фото: vogue.ua
Манера вдягати ці нагрудники поверх традиційної сорочки нагадує моду одягати пишно декоровані корсети поверх сукні, що можна було спостерігати в європейських містах.
Білизну, яка була пошита з фабричної бавовняної тканини, називали "платтє".
Щоб білизна завжди була білою, господині використовували попіл при пранні / Фото: vogue.ua
Як доглядали за спідньою білизною
Прання та відбілювання спіднього одягу займало багато часу, а використовували для цього попіл. Білизну золили, заливали гарячою водою та додавали подрібнений попіл, в бочці без дна, яку називали "жлукто".