"Німецьке економічне диво": як країна вийшла з безодні кризи – вражаюча історія

Що врятувало країну з безодні економічної кризи та руїн і який внесок зробила Німеччина у розвиток Альянсу – читайте у програмі "Фактор безпеки" на 24 каналі.

Країни Європи і США відзначили 75-ту річницю перемоги союзників у Європі в Другій світовій війні. До урочистостей долучився й Північноатлантичний альянс. НАТО пам'ятає усіх, хто віддав своє життя задля безпечного майбутнього – заявив у відеозверненні генеральний секретар Єнс Столтенберг. У своїй промові очільник Альянсу наголосив, що Альянс виник на руїнах, що залишила по собі Друга світова. І сьогодні збройні сили НАТО гарантують мир для своїх союзників.

75 років минуло відтоді, як була покладена зброя в Європі. Ми всі пам'ятаємо про жертви заради нашої свободи. Ми дякуємо нашим збройним силам, які і надалі гарантують безпеку в непередбачуваному світі,
– сказав Столтенберг.

Німеччина після Другої світової війни

Розбиті снарядами вулиці та будівлі, довкола руїни після масованих бомбардувань. Так виглядали німецькі міста у 1945 році. Поразка у війні, втрата значної частини територій, тотальна розруха і злидні. Обладнання уцілілих підприємств вивозилося на Захід та Схід,як репарації.

Натомість до країни прибули 12 мільйонів німців із її східних земель, що відійшли до Польщі та Радянського союзу, а також із Чехословаччини й Угорщини. Ці люди не мали ані житла, ані роботи, ані засобів до існування. Німецьке суспільство опинилося чи не в найскладнішому становищі з усіх європейських країн. Держава була розділена на окупаційні зони країнами-переможницями у Другій світовій війні, але найстрашнішою була моральна зневіра німецького народу.

"Після Другої світової війни Німеччина була не тільки у військовому або економічному плані, але й морально знищена. Коли зброя затихла, і концтабори були звільнені, для багатьох стало зрозумілим, що означав фундаментальний підхід нацистів, зневаження до людини і жах, і катастрофа, яким був голокост, ці наслідки цього морального знищення цілого суспільства ми ще сьогодні відчуваємо", – розповіла Анка Фельдгузен, надзвичайний і повноважний посол Німеччини в Україні.

Міста після війни були зруйнованими / Фото mediadrum

У 1949 році Німеччина була остаточно поділена на Захід та Схід. На карті Європи з’явилися дві нові держави. І кожна з них увійшла в свій ідеологічний, економічний і, нарешті, політичний "табір".

Прихід Конрада Аденауера

Новостворена Німеччина опинилися під впливом західних держав. Переосмислити історичний досвід і побудувати абсолютно нову країну і суспільну свідомість – таке надскладне завдання постало перед німецьким народом. Реалізовувати його взявся перший канцлер Конрад Аденауер.

Конрад Аденауер / Фото РІА

За своє життя він пережив крах 3 німецьких держав:

• імперії Вільгельма Другого у 1918 році; 
• Веймарської республіки в 1933 році;
• нацистського Рейху у 1945 році.

Четверту – Федеративну Республіку Німеччини – він створив сам. 15 вересня 1949 року Аденауер на чолі Християнсько-демократичного союзу здобув посаду канцлера. На виборах 73-річний політик переміг з перевагою в один голос – свій. Енергійний та вольовий, Аденауер керував країною 14 років. І за цей час йому вдалося стерти зі свого народу тавро найбільшої загрози миру, повернути довіру, реабілітуватися в очах сотень мільйонів людей і ввійти в нову епоху –реформ, демократії і процвітання.

Німеччина мала жахливий досвід Другої світової війни і націонал-соціалізму. І німецький народ повірив цьому вже доволі літньому 73-річному чоловікові, оскільки вбачав у ньому особу, якій можна довіряти,
– пояснив голова Європейського парламенту Ганс-Герт Петерінг.

Шлях до відродження Німеччини, новообраний канцлер бачив винятково у співпраці з Західними країнами. Аденауеру вдалося переконати політиків цих держав, що дієздатна Німеччина сприятиме захисту і рівновазі всієї Європи.

У 1947 році держсекретар США Джордж Маршалл запропонував програму допомоги у відбудові європейських країн. І Німеччина скористалася цією можливістю.

Джордж Маршалл / Фото PBS

Одним з перших етапів відновлення стала фінансова реформа і впровадження нової валюти – німецької марки. Одночасно союзники дозволили Західній Німеччині відновити заборонене до того часу виробництво: зокрема, алюмінію та верстатів. Ба більше, країна змогла задешево імпортувати необхідну сировину.

"На мою думку, ці рішення були важливими для зростання Німеччини тих років, а також для так званого економічного дива. Тоді так і говорили: Західна Німеччина, зможе до 1956 року, через 10 років після завершення війни, досягти довоєнного стану", – сказав експрем'єр-міністр федеральної землі Саксонія Георг Мільбрадт.

Відродження Німеччини вражало

Локомотив економічного відродження не зупинявся. У 1962 році рівень промислового виробництва у Західній Німеччині перевершив довоєнні показники втричі. Це поставило країну в один ряд із провідними промисловими державами. У світі заговорили про "німецьке економічне диво".

Західні держави вирішили будувати економічно спроможну державу на заході Німеччини. План Маршала став фундаментом нашого економічного розвитку, нашої сили,
– запевнила Анка Фельдгузен.

У такий спосіб в економічному плані післявоєнні руйнування були усунуті протягом 10 років. І тоді Німеччина стала однією з найбагатших в економічному сенсі країн Європи, – розповів Мільбрадт.

Анка Фельдгузен / Фото День

Вступ Німеччини в НАТО

Однак основним своїм завданням Конрад Аденауер вважав повноцінне повернення Німеччини не тільки в економічне, а й в політичне життя заходу. Вже у 1951 році розпочалися переговори щодо вступу ФРН до НАТО.

Він дуже добре зрозумів, що майбутнє Німеччини може бути тільки на Заході, він відмовився від особливого шляху Німеччини,
– пояснила Анка Фельдгузен.

Хоча більшість західних держав поділяли ідею створення Німеччиною власних збройних сил, переговори про вступ до НАТО зайшли в глухий кут. Перешкодою на шляху інтеграції залишалося примусове роззброєння Німеччини. А деякі європейські країни, зокрема Франція, побоювалися можливості розгортання нового конфлікту.

"Програма зовнішньої політики Конрада Аденауера з першого дня почала будувати міцні зв’язки з демократіями на Заході і в тісному партнерстві зі США. Але тоді ще не було повного суверенітету, зміни до Конституції мусили бути схвалені західними окупаційними владами. І вони вже зберігали за собою останнє слово в міжнародній політиці", – розповіла Фельдгузен.

Ситуація змінилася після початку "холодної війни", світ розділився на2 табори. Один з них прагнув демократії, інший проголошував ідеї соціалістичної рівності. І саме на території Німеччини пройшла лінія протистояння 2 систем.

Берлінська стіна була шрамом на обличчі Європи. Службовими собаками тоді намагалися втримати людей всередині, не допустити нових ідей ззовні. Однак ця спроба провалилася. Бо наші цінності виявилися значно сильнішими. Свобода, демократія і людська гідність,
– сказав Столтенберг.

Постала потреба перетворити НАТО на значно дієвішу оборонну організацію. І Конрад Аденауер обрав для своєї країни нелегку і ризиковану роль форпосту західного демократичного світу. У жовтні 1954 року Північноатлантична рада запросила Західну Німеччину до Альянсу. А 6 травня 1955 року країна стала його повноправним учасником.

Тоді ж були сформовані і власні збройні сили Західної Німеччини – бундесвер. Щоправда, з обмеженнями. Контингент мав складатися:

• не більше, ніж з півмільйона солдатів;
• мати сухопутну армію у складі 12 моторизованих і танкових дивізій;
• мати авіацію у 1350 літаків.

Німеччина також зобов’язалася не розробляти зброю масового ураження і погодилася на перевірки її оборонних підприємств.

"Німеччина все ж таки пішла далі на шляху до євроатлантичної демократичної держави. І, як наслідок, у 1954 році уряд підписав цілу низку угод, які завершували окупацію Федеративної республіки Німеччина і передбачали дозвіл на її озброєння. І у такий спосіб у 1955 році ФРН змогла вступити в НАТО", – зазначила Фельдгузен.

Німеччина вступила в НАТО у 1955 році / Фото РБК

Вже за 2 роки німецькі військові крокували пліч-о-пліч з армійцями країн Північноатлантичного альянсу. Для Західної Німеччини вступ до НАТО став найважливішою подією у перше десятиліття після Другої світової війни, адже підтвердив прагнення ФРН дотримуватися демократії і принципів правової держави.

► Переваги вступу в НАТО для Німеччини

Приєднавшись до НАТО, Німеччина повноцінно відновила свою військову, економічну і передусім політичну могутність. А ще – отримала від Альянсу гарантії захисту. Крім цього, переконала й інші європейські держави у неможливості розгортання нової війни за участю Німеччини.

"НАТО має стабілізуючий ефект і всередині Альянсу і назовні. Всередині – через тісну співпрацю виросла довіра, яка базується на спільних цінностях і переконанні, що безпека неподільна. І краще за все, коли існує колективний захист. Завдяки НАТО Європа живе в безпеці і мирі", – пояснила Фельдгузен.

Проголошений курс на Захід та вступ до НАТО знайшли відгук в серцях німецьких громадян. Для країни, яка тривалий час перебувала на лінії протистояння 2 систем, Альянс був гарантом життєздатності та миру.

Найбільша перевага НАТО для Німеччини дійсно полягає у безпековій політиці, яка захищає економічний та соціальний розвиток нашої держави у стабільному сусідстві,
– запевнила Фельдгузен.

Єдиним каменем спотикання для німців і досі залишається питання звільнення країни від ядерної зброї. Її розмістили на території Західної Німеччини в часи Холодної війни для стримування зазіхань Радянського Союзу.

"Членство Німеччини в НАТО повністю сприймається суспільством. Тільки щодо ядерного озброєння були і є протести та громадські ініціативи. Найяскравішим прикладом були протести щодо розміщення американських ракет середнього радіусу дії у 1983 році. І участь Німеччини в атомному відлякуванні ворога є і далі предметом суспільних дискусій", – зазначила посол Німеччини в Україні.

Манфред Вернер

Проте Німеччина продовжувала бути надійним союзником і довіра до неї тільки зростала. Серйозним підтвердженням цьому стало те, що у 1988 році генеральним секретарем НАТО став міністр оборони ФРН Манфред Вернер. Він був першим і поки єдиним німцем на цій посаді.

Манфред Вернер / Фото Reinck

Політик відстоював покликання Північноатлантичного альянсу підтримувати мир, запобігати конфліктам та дотримуватися кризової дипломатії, а також наполягав на потребі розширення НАТО на Схід. Манфред Вернер не пішов з посади навіть після того, як в політика діагностували рак. І попри тяжку хворобу до останнього виконував обов’язки генерального секретаря альянсу.

Символічно, що у 1990 році об’єднання Німеччини та розширення НАТО завдяки колишній Німецькій Демократичній Республіці пройшло саме тоді, коли на посаді генерального секретаря НАТО був німецький політик. Хоча возз’єдналися 2 абсолютно різні за ідеологією частини, а радянська влада заперечувала прийнятність членства новоутвореної держави в НАТО – курс Німеччини на Захід залишився незмінним.

"Сьогодні Берлін є містом єдності в країні, що є серцем трансатлантичного союзу. А уламки берлінської стіни, що перебувають при вході до штаб-квартири НАТО, служать символом надії та нагадують нам, щоб ми ніколи не сприймати свободу і демократію, як належне. Ми повинні їх захищати щодня, – сказав Столтенберг.

Німеччина у миротворчих місіях

Наприкінці XX століття Німеччина почала брати участь у миротворчих місіях під егідою НАТО.

• Вперше після завершення Другої світової війни війська Німеччини задіяли в операції "SHARPGUARD" у колишній Югославії. В Адріатичному морі перебували військово-морські сили НАТО, зокрема два німецьких есмінці і фрегати, а також декілька патрульних літаків.
• Німецькі армійці долучилися і до місії "DENYFLIGHT" з контролю за дотриманням режиму зон, заборонених для польотів над Боснією та Герцеговиною. В операції взяли участь військово-повітряні сили 12 держав-членів НАТО. Літаки Альянсу розмістили на авіабазах 5 країн.
• Понад 8 тисяч німецьких військовослужбовців брали участь і у миротворчій місії у Косово.
• Збройні сили Німеччини залучили й до лав міжнародного військового контингенту НАТО в Афганістані у 2001 році.
• Загони бундесверу діяли в регіональному командуванні "Північ", і за кількістю армійців поступалися лише США та Великій Британії.
• З 2003 року німецькі фрегати та катери брали активну участь в операції із захисту судноплавства у Середземному морі – "Активні зусилля".

"Взагалі приблизно 17 тисяч німецьких солдатів бере участь в таких місіях. Зараз найбільше в Афганістані, де понад 1100 солдатів беруть участь", – розповіла Фельдгузен.

Німеччина активно підтримувала потребу розширення та реформування НАТО. Адже завжди відстоювала позицію, що саме Альянс є гарантом безпеки не лише в Європі, але й у світі загалом, а тому має повсякчас адаптуватися до нових викликів та загроз.

Німецький уряд і його партнери повністю визнають потребу у реформуванні Альянсу. Світ просто змінився з часу заснування НАТО. І безперечно це має наслідки для внутрішнього стану Альянсу,
– зазначила Фельдгузен.

Нині роль НАТО кардинально змінилася, Альянс тепер мусить не протистояти ворогам, а захищати спільні цінності та інтереси безпеки в усьому світі.

"Наш міністр закордонних справ Гайко Маас запропонував створення експертної групи, щоб визначити, які потреби дійсно є в реформах в НАТО. І ця експертна група має цього року розробити пропозиції таких реформ, які потребують імплементації", – повідомила пані посол Німеччини в Україні.

Гайко Маас / Фото picture alliance

Сьогодні Німеччина має одну з найпотужніших армій в Європі, є активним учасником НАТО, вкладає ресурси в розробку і закупівлю нових видів озброєнь. Завдяки членству в Північноатлантичному альянсі Німеччина відновила свою військову, економічну і передусім політичну спроможність, стала однією з наймогутніших держав не лише Європи, але й світу.