Протистояння між "слугами народу" й урядом: що криється за призначенням Саакашвілі

Ідея із залученням Міхеїла Саакашвілі з'явилася ще наприкінці 2019 року. Його розглядали на декілька посад, зокрема, й навіть як міністра внутрішніх справ. Детальніше про це – у програмі "Чесна політика" на 24 каналі.

Саакашвілі запропонували посаду віцепрем'єра з питань реформ

Втім поки ще нікому не вдалося усунути Арсена Авакова зі своєї посади, і прихід Саакашвілі до влади на це теж не вплинув. Тому кандидатуру Саакашвілі почали розглядати на посаду віцепрем'єра з питань реформ. Але, згідно з Конституцією, таке призначення вимагає голосування Верховної Ради.

Збір голосів за Саакашвілі перетворився на справжній аукціон "хотілок", де замість голосу кнопкою "за" групи впливу почали озвучувати свої бажання: посади, потоки або призначення своїх людей як кураторів на місцевих виборах.

З іншого боку, домовлятися за свою підтримку почав сам Саакашвілі, який має давні історії відносин з різними фракціями, зокрема, й з Тимошенко та "Голосом".

Це могло створити додаткову напругу в уряді, коли один з його членів матиме мандат підтримки, який спиратиметься на коаліцію різних фракцій, а не лише на "Слугу народу". Тому Офіс Президента вирішив не передавлювати депутатів заради призначення Саакашвілі на пост віцепрем'єра.

Призначення Саакашвілі на посаду глави Виконавчого комітету реформ

Замість цього Саакашвілі підшукали посаду, призначення на яку відбувається прямим актом президента. Так, Зеленський зробив Саакашвілі главою Виконавчого комітету реформ при Національній раді реформ, яку очолює очільник держави.

Крім цього, було розширено функціонал органу: Саакашвілі уповноважений представляти Нацраду реформ у відносинах з іншими органами влади, політичними партіями, громадськими об'єднаннями та ЗМІ.

Іншими словами, Саакашвілі стає амбасадором реформ та закріплює саму ідею реформ за Офісом Президента, а уряду належить виконувати роль технічного виконавця задумів Банкової.

Таким чином, ініціатива знову переходить на Банкову, а Кабінет Міністрів ще більше закріплює за собою статус технічного. До того ж вже неозброєним оком видно конфлікт між фракцією "Слуга народу" та урядом.

Про конфлікт між монобільшістю та урядом

Фактично, депутати президентської фракції перейшли в тиху опозицію до Кабміну. Особливо помітне протистояння між міністрами та керівниками профільних комітетів. Це видно на прикладі того, як "слуги народу" "відфутболили" Програму дій уряду, що дає на рік Кабміну імунітет від відставки.

Свій негативний висновок Програмі дій уряду виставили 8 комітетів Ради, які порекомендували направити документ назад на доопрацювання, критикуючи низьку якість. Це комітети:

• з питань екологічної політики;
• з питань енергетики;
• з питань організації державної влади;
•  з питань фінансів, податкової та митної політики;
• з питань економічного розвитку;
• з правової політики;
• антикорупційний комітет;
• комітет з питань оборони.

Один з цих комітетів, економічний, є головним при розгляді Програми уряду. Очевидно, що "валити" Програму дій – це політичне рішення. Адже у всіх цих комітетах керівники – представники від "Слуги народу", і більшість голосів саме в них.

Це означає, що самі "слуги народу" йдуть проти Кабміну, за який вони ж і голосували 2 місяці тому. І це також означає, що "слуги народу" не хочуть власний уряд забезпечувати імунітетом від звільнення.

Крім того, в уряді залишається декілька вакансій, і досить складно уявити, як "слуги" проголосують за міністрів, якщо це тільки не буде хтось зрозумілий, з представників самих депутатів.

Одна з причин теперішнього невдоволення "слуг" – це "перекос" у сфері енергетики на користь Ріната Ахметова.

Рінат Ахметов / Фото Latifundist

Ми вже обговорювали, що в уряді немає повноцінного міністра енергетики, а виконувачкою обов'язків є Ольга Буславець, яку підозрюють у лобіюванні інтересів компанії ДТЕК. А коли одним з перших рішень вона запропонувала відключати атомні енергоблоки державних АЕС, щоб зберегти прибутки для Ахметова, це викликало справжній вибух серед "слуг народу".

Особливо, серед мажоритарників, яким на округах соромно в очі людям дивитися, адже монополізм в енергетиці призвів до того, що рано чи пізно має бути підвищення тарифів для населення. Це є самовбивчим напередодні місцевих виборів.

Детальніше про те, як "Енергоатом" врятує Ахметова – читайте тут.

Чинна ситуація нагадує історію, коли Рада стала в опозицію до уряду за часів Арсенія Яценюка. Для теперішньої конструкції влади має бути напоготові інституція, яка буде винна в повільних реформах або їхньому провалі. Особливо, з огляду на виборчу кампанію.

І уряд приречений бути затиснутим у цьому "сендвічі" критики з боку депутатів "слуг народу" та Офісу Президента. У цьому контексті Саакашвілі може стати джерелом позитивних новин та ініціатором давно очікуваних реформ, що зрештою може зробити його головним претендентом на посаду прем'єр-міністра.

Але також можливий інший сценарій, що друге пришестя Саакашвілі до влади закінчиться як перше – зі скандалами та політичними звинуваченнями.

Зрозуміло лише одне, що політичне життя зміниться перед виборами та у зв'язку з економічною стагнацією, спричиненою кризою, і або уряд зосередиться на реформах, або він стане дуже зручною ціллю для перетворення на "цапа-відбувайла".

Діяльність Саакашвілі в Україні / Інфографіка 24 каналу