Суддя неправомірно змінила рішення: чому мати не бачить 5-тирічну доньку вже понад рік

Ексдружина київського судді Ігоря Качура не бачить 5-тирічну доньку вже понад рік. У рішенні про розлучення Качурів суддя Солом'янського райсуду Олена Букіна вирішила, що неповнолітні діти сторін залишаються проживати з матір'ю. Про це йдеться у відеоблозі "Честь і НЕчесть" на 24 каналі.

Але через місяць суддя передумала і кардинально змінила своє ж рішення, викинувши звідти згадку про місце проживання дітей.

Насправді судді не можуть змінювати власні рішення. Це виключне право вищих інстанцій. Але є право виправити очевидні технічні помилки. Для прикладу, букву не ту вказали, чи цифрою помилились. От суддя Букіна і використала цю можливість.

Вона назвала опискою ціле речення про місце проживання дітей та виправила його зовсім іншим реченням, що фактично змінило саме рішення.

Таке творче розуміння Букіною описки співпало з фактичним викраденням суддею Качуром дочки у матері. І саме це “виправлення описки” дозволило Качуру не повертати та переховувати дитину від матері.

Мати дівчинки знову звернулась до суду, але інша суддя Ірина Усатова понад рік відмовляється розглядати справу. Весь цей час дитина позбавлена спілкування з матір’ю і 7-ми річною сестрою.

Ексдружина судді заявляє, що Букіна та Усатова близькі знайомі Ігоря Качура. Тож через конфлікт інтересів взагалі не мали б розглядати ці справи. Сам Ігор Качур заперечує знайомство з суддями, які вирішують долю його доньки.

Ігор Качура / Фото "Кадри"

Нагадаємо, що Качур уже двічі отримував від нас нагороду НЕ.ЧЕСТЬ тижня. Вперше за те, що проігнорував бездіяльність НАЗК. А вдруге за покривання схеми свого “шефа” Павла Вовка.

Останній ймовірно використовував своє становище та зв’язки для призначення лояльних до нього членів Вищої кваліфкомісії суддів.

Не виключно, що і сам Качур міг використовувати службове становище та зв’язки в суддівському колі, щоб донька залишилась жити із ним.

Звісно, немає нічого поганого в тому щоб дівчинка проживала з батьком після розлучення. Можливо, якби дитину запитали в суді, вона сама б цього захотіла. Але суддя Качур чхати хотів на бажання доньок, колишньої дружини чи вимоги закону.

Бо навіть якщо він був би не знайомий з суддею Букіною, він, як суддя, сам мав чудово зрозуміти, що вона відверто порушила закон. Змінила рішення по суті, прикриваючись опискою.

НЕ.ЧЕСТЬ тижня / Скриншот з відео

Премію НЕ.ЧЕСТЬ тижня отримує суддя Олена Букіна, яка опискою виправила місце проживання дитини та позбавила її спілкування з матір’ю.

НЕчесть тижня

На жаль, ця історія не є виключенням. Киянка Аліна Левченко вже понад 2 роки не бачиться з 4-річною донькою. І в цьому також винні судді.

Ще у 2017 році 2-річну дівчинку батько взяв на прогулянку та, за словами Аліни, відтоді не лише переховує дитину, а й погрожує дівчині та її родині. Повернути дитину чи хоча б добитись зустрічей через суд поки не вдалося.

У 2015 році суддя Київського районного суду міста Одеси Павло Прохоров розлучив дівчину з чоловіком, коли вона була на 6 місяці вагітності.

Попри те, що Сімейний кодекс забороняє розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

Павло Прохоров / Скриншот з відео

Крім того одеський суддя взагалі не мав би розглядати цю справу, бо дівчина прописана в Києві. Але очевидно, що суддя не прискіпливо вивчав справу. А особливих підстав для розгляду справи в Одесі не було.

Суддю не здивувало те, що до суду дівчина не з’явилась і відзив на позов не подала. Рішення суду грунтувалось виключно на позові ексчоловіка та його заявах про те що вони не живуть разом, дітей та майнових спорів не мають.

При цьому пара продовжувала проживати разом аж до квітня 2017 року і про рішення суду Аліна Левченко дізналась лише в травні. Вона спробувала оскаржити рішення до апеляційного та Верховного судів, але в обох інстанціях рішення залишили в силі.

Два роки тому, а саме у 2018, батько дитини подав позов про встановлення місця проживання доньки із ним. Справа розглянула інша суддя Київського райнного суду Одеси Людмила Салтан, яка вирішила встановити місце проживання дитини з батьком та призначити сплату аліментів матері.

Рішення судді важко назвати обгрунтованим. На думку судді раз дитина вже живе з батьком, то нехай з ним і залишається.

Оцінюючи, з ким з батьків дитині буде краще, суддя навела лише два аргументи: мати не з’явилась на засідання органу опіки і причину неявки не повідомила. А от батько надав позитивні характеристики від знайомих. І цього їй було достатньо, щоб прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Справа знову дійшла до Верховну суду. Але цього разу закінчилась більш успішно для матері. Принаймні так спочатку здавалось.

Судді ще у квітні 2019 року повернули справу на новий розгляд через те, що в попередніх рішеннях судді не повною мірою проаналізували інтереси дитини та вплив на дівчинку обох батьків.

Остаточного рішення у справі досі немає. Справа уже рік перебуває у Київському районному суді Одеси. Її спочатку передали судді Літвіновій. Та пішла у відпустку. Судді Луняченко і Куриленко взяли самовідвід і от справа знову у Літвінової.

Наступне засідання призначено на 19 травня 2020 року, і, думаю, цього дня Аліна Левчено чекає більше, ніж дня матері.

Тож премію НЕ.ЧЕСТЬ тижня сьогодні також отримують Петро Прохоров, який неповно дослідив справу про розлучення та інші судді Київського районного суду міста Одеси, які сприяли затягуванню справи про проживання дитини.

НЕ.ЧЕСТЬ тижня / Скриншот з відео

Попри таку несправедливість у судах, Аліна не здається, а продовжує боротись не лише за свою дитини, а й за захист прав інших матерів.

Лауреатів премії та антипремії визначає громадська організація "Фундація DEJURE", яка моніторить перебіг судової реформи й добивається очищення суддівських лав.