Як ефективно вирішувати конфлікт за допомогою ігор

Звершити конфлікт можна й мирним шляхом

Допомогти в цьому дітям можуть не лише батьки, а й вчителі. В класі разом можна пропрацювати конфлікт в ігровій формі та покращити стосунки між учнями.

У молодшому шкільному віці гра залишається одним з основних видів діяльності. Оскільки вона є природною, то діти під час ігор засвоюють певні стратегії, моделі, норми та навички без особливих зусиль. Ось чому це дуже ефективно,
– пояснює психологиня Марта Приріз.

За словами експертки, ігри дають дитині можливість розширити свій репертуар поведінки. Якщо до цього вона знала, що в конфліктній ситуації можна тільки кричати чи плакати, то під час ігор дитина вивчає менш емоційні варіанти вирішення суперечки.

Марта Приріз / Фото Інтерньюз

Для ефективнішої роботи психологиня також рекомендує складати план і підбирати вправи відповідно до віку дітей чи окремого класу. Вони не мають бути занадто легкими чи складними.

Під час створення такого плану вчитель Нової української школи може користуватись комплектом освітніх програм "Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації".

Варіанти вправ

1. Внутрішнє коло.

Гра має на меті показати учасникам, наскільки їхні думки та мотиви можуть різнитися. Крім того, вчить дітей розуміти та поважати позицію своїх однолітків, навіть якщо вона суперечить їхній.

Правила. Спочатку 6-7 осіб утворюють внутрішнє коло, решта стають у зовнішнє. Як правило, грою керує викладач, який пропонує питання для обговорення. Вони можуть бути вигадані або пов'язані з реальним конфліктом у колективі, але без розголошення імен.

Спочатку проблему обговорюють діти з внутрішнього кола, а потім – діти із зовнішнього. Кожен озвучує свої версії, чому саме учні з внутрішнього кола першими зголосились взяти участь, які вони мали мотиви. Діти пояснюють, чому вони не згодні з думкою інших.

Вкінці учні аналізують, чи проявляли вони повагу до інших точок зору під час вправи та чи змінив хто-небудь свою думку після неї. Роль гіда в цій грі є ключовою.

2. Павутина.

Гра формує у дітей колективну здатність приймати рішення та вирішувати конфлікти. Діти вчаться довіряти своїм ровесникам і цінувати співпрацю. Непрямий результат цього завдання – діти вдосконалять свої соціальні навички.

Правила. Для виконня вправи потрібна мотузка та відкритий простір, бажано на вулиці. З мотузки треба зробити павутинку та закріпити її між дерев або обладнання на спортмайданчику. Головне завдання для учнів – проповзти через павутину й не торкнутися її. Щоб його виконати, діти повинні мислити креативно та допомагати одне одному. Для їх більшої мотивації, можна вигадати історію про "втечу" з павутини.

Після завершення вправи учасники мають поділитися своїми враженнями. Попросіть їх згадати, як вони співпрацювали та як почувалися протягом гри.

3. Рольова гра. Основна мета – проявити та розвити емпатію між учасниками. Гра передбачає розігрування реальної чи вигаданої ситуації.

Правила. Вчитель пропонує конфліктну ситуацію. Якщо в групі вже є проблеми, які спричинили напругу або сварки, це хороша можливість їх вирішити. В іншому випадку ситуацію можна вигадати. Спочатку вчитель просить добровольців стати "головними героями" історії. Дайте дітям кілька хвилин, щоб ті вивчили своїх персонажів. Потім вони розіграють конфлікт. Після рольової гри діти будуть обговорювати ситуації в групі. Сенс такого обговорення полягає в тому, щоб прийти до загального розуміння – "угоди".

Як гра допомагає дітям / Фото Інтерньюз

4. Злий м'яч. Гра покаже дітям, що викликає агресію у їхніх однокласників.

Дехто з учасників також дізнається, що їх злять ті самі речі, що й інших. А знаючи причину конфлікту, діти намагатимуться уникати тих дій або речей, які їх турбують.

Правила. Використовуйте невеликий м'яч або іграшку, що можна кидати. Перший учасник каже: "Я злюся, коли ..." і завершує речення. Другий учасник ловить м'яч, повторює речення попереднього і називає свою причину злості. І так по черзі. По завершенню можна також провести обговорення і запитати, що діти дізнались про своїх однокласників.

Автор: Олександра Карабань, журналістка проєкту "Дружня школа"

Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.