Монах-стартапер: чому Андрей Шептицький – один із найвизначніших героїв України

Мільярдер роздає свої статки, розкручує стартапи, веде підпільне життя, ховається від спецслужб, дратує Сталіна і домовляється з Голлівудом. А ще – він священник. Те, що більше схоже на трейлер фантастичного шпигунського бойовика, насправді є короткою історією життя митрополита Андрея Шептицького.

Він – нащадок давнього українського роду графів Шептицьких, знаного ще у часи Руського королівства. Про це йдеться у програмі "Нація героїв" на 24 каналі.

Володіння його сім'ї сягали кількох тисяч гектарів земельних угідь у Західній Україні, на той час – на території Австро-Угорської імперії. З такими маєтками можна усе життя провести в бездіяльних розкошах. Та Роман, а саме таке ім'я він отримав при народженні, обрав собі інший шлях.

Андрей Шептицький у часи служіння в Добромильському монастирі / Архівне фото

Пішов у чернецтво під вже монашим іменем Андрей, а з 1900 року узагалі очолив Українську греко-католицьку Церкву. Звісно, він відкривав і фінансував монастирі та церкви. Але попри те, митрополит Шептицький вів діяльність і у зовсім інших сферах.

Цей чоловік, до речі, понад 2 метри зростом, мав великий влив на міжнародній політичній арені, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Найбільшим його політичним досягненням стала домовленість з поляками про виборчу реформу, яка б збільшила представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна і ув'язнення.

У 1914 році під час окупації Львова російськими військами його на три роки відправили на заслання у Курськ. Після повернення владика Андрей підтримав проголошену ЗУНР, а ще виступив з привітанням у Центральній раді.

Тоді ж за сприяння Ватикану Андрей Шептицький об'їздив світових лідерів, навіть мав зустріч із президентом США. З ними усіма вів перемовини про підтримку українців. Також часто мав аудієнції віч-на-віч у Папи Римського. Зміст розмов втаємничений донині.

При цьому, владика Андрей розумів і набагато приземленіші проблеми, ніж міжнародне визнання – соціальні негаразди простих людей. Тому на початку XX століття митрополит створив у своєму оточенні із верхівки УГКЦ щось на зразок таємного уряду.

Священники мали займатися не лише релігійними справами, а й підіймати рівень життя українців, особливо селян. Ні, Шептицький не роздавав грошей, він давав можливість їх заробити і почати власну справу. Нинішніми словами, владика був крутим бізнесменом і стартапером.

У 1910 році він заснував перший український іпотечний банк і став його найбільшим акціонером. У перші роки банк давав позики селянам на космічну суму – 5 мільйонів крон. Приблизно у той час митрополит Шептицький створив "Маслосоюз" – спілку молочарських колективів, щоб селяни могли реалізувати молоко. З нього виготовляли масло, пакували у гарні етикетки і продавали не лише у наших містах, але й везли на експорт.

"Маслосоюз" — легендарна молочарська корпорація / Фото "Локальна історія"

За таким же принципом запрацювали десятки підприємств, зокрема фабрика солодощів "Фортуна", яка годувала смаколиками Європу та навіть Америку. Українці отримували там роботу і соціальне страхування.

Шептицький був і нафтовим магнатом. Він викупив землі у карпатському селі Перегінське. Там збудував нафтові свердловини і здавав їх в оренду за умови, що там працюватимуть місцеві селяни. Куди ж ішли всі прибутки від банку, нафтового бізнесу і підприємств? Ні, не у кишеню Шептицького. Він їх інвестував у нові робочі місця, освіту та культуру, давав стипендії обдарованій українській молоді на навчання у Європі.

Митрополит Андрей Шептицький у Львові / Архівні фото

Шептицький за власні гроші відкривав і утримував школи, гімназії, духовні академії, лікарні та сиротинці. Несподіванкою у цьому списку можуть стати фотоательє у Чикаго та кіностудія у Вінніпезі. Він спонсорував і кіно в Галичині, а ще домовлявся з Голлівудом щодо знімання фільму про Голодомор.

А ще він започаткував Національний музей у Львові. Його фонди наповнив неоціненними раритетами – від давньоукраїнських ікон до ескізів Мікеланджело і Тиціана, які сам же ж привіз з Італії.

Національний музей імені Андрея Шептицького у Львові / Фото galinfo

У часи Другої світової війни опікувався Червоним хрестом – це офіційно. А підпільно рятував життя: від нацистів сховав у своїй резиденції та у монастирях сотні єврейських дітей, виробляв їм підроблені паспорти і переправляв через кордон. Гостро критикував і нацизм, і комунізм.

Звичайно ж, за ним стежили спецслужби обох режимів і регулярно вламувалися з обшуками. Подейкували, що авторитет Шептицького був такий великий, що Сталін побоявся зачепити його особисто. Зате відігрався на всіх, хто був дорогий митрополиту: брата Лева із сім'єю розстріляли, іншого брата-ченця Климентія замордували у Владимирському централі, родовий маєток у селі Прилбичі спалили дотла.

Усі свої великі справи владика Андрей здійснював із фізичним болем, бо з молодих років хворів на туберкульоз кісток. Ходив із паличкою, а останні 13 років роки провів на візку. Та зброя у руках героїв буває різною і не обов'язково вбивчою.

Ніщо не завадило митрополиту здійснити свій найбільший задум. Шептицький готував країну до незалежності в усіх сферах життя: економіки, бізнесу, освіти, культури та духовності. Україна нині – це наслідок великого таємного бізнес-плану митрополита Шептицького.