Вішали, розстрілювали і кидали за ґрати: що коїла комуністична спецслужба StB у Чехословаччині

• 1Захоплення влади комуністами
• 2Операція "Прикордонний камінь"
• 3Знищення всіх незгодних і втікачів
• 4Історія шпигуна Карела Кьохера
• 5Зовнішній напрям StB
• 6Празька весна 
• 7Окупація Чехословаччини

Захоплення влади комуністами

StB створили для захисту комуністичної партії та її ідей. Тому агентура навчена радянськими кураторами робила все для того, щоб справи у країні перейшли до рук Москви. Щоб отримати контроль над Чехословаччиною, комуністам треба було прийти до влади. Тому спецура по-трохи почала пропагувати соціалізм і його переваги для життя.

У лютому 1948 року країну охопили протести, які отримали назву "Победный февраль". Спецагенти збирали людей на комуністичний переворот. Вулиці заповнили більше 2 мільйонів людей. Вимога одна: владу комунізму! Новоспечений орган спрацював відмінно – червоні закріпили свої позиції. І у перший же день Чехословаччина відчула усі "переваги" комунізму.

Мій батько мав ресторанний бізнес. У той день, коли комуністи отримали владу, моя мама пішла взяти нам трохи м'яса на вечерю. Їй сказали, що вона більше не може брати м'ясо просто так. Бізнес став націоналізованим,
– розповів колишній президент Чехословаччини Вацлав Гавел.

Операція "Прикордонний камінь"

Після лютневого перевороту і захоплення влади, люди зрозуміли що пора втікати. Найближче – до Західної Німеччини. Коли більше 3 тисяч осіб таки змогли утекти від режиму, агенти StB придумали як зупинити відтік людей. Почалася операція "Прикордонний камінь". За 50 кілометрів від залізної завіси вони збудували фальш-кордон. Він виглядав як справжній: блок-пости, прикордонники нібито з обох сторін і навіть ставили справжні печатки в документах.

Агенти StB прикидалися американськими прикордонниками і випитували в охочих залишити країну інформацію. Їх цікавило все. Люди розповідали агентам про свою ненависть до комунізму, страхи і навіть "зливали" їм інформацію про своїх родичів, які теж хочуть покинути Чехословаччину.

А потім, нібито американські прикордонники відмовляли їм у в'їзді і відправляли назад в Чехословаччину. Люди, які залишилися з нічим, за планом агентури поверталися і розповідали іншим, що в західному світі їх ніхто не чекає. Америка не допоможе і все що залишається – "насолоджуватися" комуністичним життям.

Операція "Прикордонний камінь" / Фото blogspot.com

А щоб план Служби Державної безпеки не розсекретили, усім ЗМІ закрили рот. Люди чули тільки ті новини, що пройшли одобрення Кремлівської верхівки.

"Нам дозволялося публікувати тільки ті новини, які дозволялися Чехословацьким новинним агенством. А воно у свою чергу брало тільки те, що дозволяло радянське агенство ТАСС. У нас навіть був жарт: будь-які події можуть почекати. Спочатку треба дозвіл від ТАСС", – сказав журналіст Їржі Дінстбір.

Знищення всіх незгодних і втікачів

Тих, кого відправляли із кордону назад до Чехословаччини потім відловлювали і судили за зраду комунізму. На рівні із опозиціонерами, дисидентами та інакодумцями їх вішали, розстрілювали і кидали за ґрати на пожиттєві терміни. До рук секретної поліції, а потім і на лаву підсудних потрапила політикиня і суспільна діячка Мілада Горакова. Вона не підтримувала компартію, а тому на неї повісили ряд звинувачень, серед яких і змова у заколоті. 1950 року Міладу Горакову повісили. Без жодного шансу на помилування.

Нам не дозволили бути присутніми на засіданні. Я пам'ятаю напружену ситуацію вдома... Ми були безпомічними, слухали вирок по радіо. Це був публічний суд. Вони все продумали. Таким чином вони створили в країні дух страху і терору,
– згадує донька Мілади Горакової Яна Канскі.

Мілада Горакова / Скриншот

Суд над мілодою Гораковою / Скриншот з відео на ютубі Zunit4Life Productions

Разом із Міладою

• на шибеницю відправли більше 100 тисяч людей, 
• понад 200 тисяч кинули за ґрати.

Гонитва за неблагонадійними громадянами тривала до початку 50-х. Найбільше страждали опозиціонери. Їх позвільняли і лишили на призволяще. Вони не могли отримати роботи, не могли утекти з країни. Усе, що їм лишалося – доживати свої дні ніким.

Історія шпигуна Карела Кьохера

Починаючи із 60-х років StB почали активно розширювати свою агентурну мережу за кордоном. 1965 року на горизонті з'явився персонаж на ім'я Карел Кьохер. Він сам прийшов у відділ зовнішньої розвідки і заявив, що хоче працювати на благо комунізму за межами Чехословаччини. У відомстві одразу ж почали його підготовку, щоб відправити його в ряди ЦРУ.

"Карел Кьохер працював і на КДБ. Разом із дружиною, після спеціального курсу Чехословацьких спецслужб вони відправилися в Америку в кінці 60-х. Він був дуже розумною і талановитою особистістю", – розповів історик Бенжамін Фішер.

Карел Кьохер / Скриншот

Уже 1971 року він отримав громадянтство і за рік почав роботу на ЦРУ в директораті Радянського Союзу і країн Східної Європи. Там його працевлаштували перекладачем. Потрохи він зливав у Чехословаччину і Москву дані про плани Америки щодо східноєвропейських країн. Під час своєї роботи він кілька разів зустрічався із агентами КГБ, які сприйняли його за подвійного агента і наказали піти із ЦРУ, інакше його уб'ють. Звільнитися Кьохер не встиг. 1984 року ним зацікавилося ФБР.

1984 року Карела пожиттєво кинули за ґрати. Там його намагався убити член банди "Hells Angels". Колишній шпигун вважав, що то була невдала спроба американських спецслужб розібратися із ним. Тому відсидівши 2 роки, він попросив у КГБ обміняти його. Карел з дружиною повернувся у Прагу і продовжив життя уже на пенсії.

Зовнішній напрям StB

Американські спецслужби – далеко не єдиний зовнішній напрям StB. Найбільше уваги приділяли дипломатичним установам. Наприклад, у Лондоні посольство Чехословаччини було просто набите комуністичними шпигунами.

Вони розробили кілька відділів, у кожного своя відповідальність:

• починаючи від збору інформації про настрої британців,
•  закінчуюючи даними про новітні британські військові розробки.

"Посол, його заступник, прес-аташе. Ну загалом багато. Приблизно від 40-ка до 45-ти людей працювали на Чехословацьку спецслужбу і були не просто інформаторами, а офіційними її співробітниками", – розповів агент StB Йозеф Фролік, який у 1969 році перейшов на бік США.

Празька весна 

Повернемося до Чехословаччини. 1968 року в комуністичній партії з'явився новий лідер – Александер Дубчек. Його прихід ознаменував нову епоху для країни – Празьку весну. Дубчек почав досі небачені реформи: послабив цензуру ЗМІ, відмінив переслідування людей і подарував їм демократичні свободу. Спецура послабила хват. Для комунізму це було нечувано. Люди симпатизували йому, він подарував їм надію на нове життя, називаючи свою програму реформ "соціалізмом із людським обличчям".

Александер Дубчек / Фото Вікіпедія

"Спочатку люди сприйняли зміну лідера як належне. Але вже за 2 місяці вони побачили зміни зовсім нетипові для комунізму. Радіо, телебачення і газети отримали змогу говорити правду про те, що відбувається насправді. Навіть люди могли вільно говорити про те, що думають", – розповів історик Даніель Поволені.

Окупація Чехословаччини

Правда, така радість тривала не довго. Реальний розклад ситуації при комунізмі не дуже тішив Москву. Тому на Дубчека почали тиснути. Спочатку спецслужби, а потім і Кремлівська верхівка персонально. Йому чітко дали зрозуміти: реформи треба припинити і повернутися до нормалізації. Інакше і йому, і країні кінець. Будь-які спроби переконати Москву в тому, що нові правила тільки покращать комуністичний режим і зроблять його привабливішим в очах простих громадян, заходили у глухий кут. Совєти твердо стояли на своєму.

Вони намагалися пояснити лідерам Кремля, що нові реформи зможуть змінити комунізм у кращу сторону, при цьому не зачіпаючи його фундаментальних основ. Але у Москві не слухали. Вони вважали, що люди почнуть штовхати Чехословаччину на нові і нові реформи,
– пояснив колишній президент Чехословаччини Вацлав Гавел.

В СРСР було кілька варіантів вирішення цього питання. Однак, вони як завжди обрали звичний їм спосіб. 20 серпня 1968 7 дивізій регулярної армії рушили у бік Чехословаччини. Країни Варшавського договору (крім Румунії) ввели свою півмільйонну армію на територію країни. Так почалася окупація Чехсловаччини, під кодовою назвою операція "Дунай". Москва раз і назавжди вирішила придушити будь-які прояви демократії в країні.

Як в Чехословаччині просили допомоги у Західного світу та чому знову почалися чистки, а за майбутнім президентом Чехословаччини Вацлавом Гавелом агенти StB вели пильне спостереження – дивіться у відео програми.