Bloomberg: Гонконг повторює долю Криму

Паралелі між російською агресією в Україні й наступом Пекіна на автономію можуть означати, що Китай стане ще більш агресивним на міжнародній арені.

Невдовзі після того, як Китай підтвердив, що він проігнорує законодавство Гонконгу, щоб поширити на місто свій новий закон у сфері безпеки, медіа-магнат і демократичний активіст Джимі Лаі написав у Twitter, що його рідне місто, яке колись було британською колонією, стало "схожим на Берлін попередньої Холодної війни".

Нажаль для Лаі й інших лібералів в автономії, він, вірогідно, помиляється. Якщо вже й проводити якісь паралелі, то це буде порівняння з тим, як Росія не так давно вирішила анексувати український Крим. Про це пише Bloomberg.

Як і у випадку демаршу Володимира Путіна, який він влаштував в часи політичної турбулентності в Києві й після Зимової Олімпіади в Сочі у 2014 році, лідер Китаю Си Цзиньпін теж вчинив опортуністично з точки зору обраного ним часу і стратегії. Демократичний рух в Гонконзі був ослаблений пандемією COVID-19, що скоротило масовий спротив черговому кроку на зустріч взяття міста під контроль Пекіна. І так само як і Путін, Си Цзиньпін пішов на це, добре розуміючи, що його вчинок може отруїти відносини з Заходом на багато років.

Остаточний текст китайського закону про безпеку ще не затверджений. Чиновники допустили, що заради заспокоєння бізнес-спільноти й запевнення її в збереженні економічних свобод в Гонконзі, вони можуть пом'якшити формулювання. Це може скоротити протести за кордоном. Але те, як китайські дипломати "тролять" США за масові протести зараз, може говорити, що Си Цзиньпіну насправді вже байдуже.

Ситуація в Гонконгу, звісно, відрізняється як від тих, які були в Криму й Берліні. Наприклад, тому що  китайський суверенітет над містом не піддається сумніву. КНР також утрималася від відправки додаткових військ в Гонконг (гарнізон Народної визвольної армії був у місті за довго до початку протестів). Китай ставав менш терплячим і більш агресивним у своїх відносинах зі світом ще до приходу Си Цзиньпіна до влади в 2012 році. Адміністрація Дональда Трампа, однак, назвала Китай "стратегічним суперником" у своїх доктрині національної безпеки тільки в 2017 році, почавши торговельну війну ще через рік. Але зміна підходів Пекіну до Гонконгу стала ознакою зміни, яка тривожить сусідів Китаю, а також Європу, яка опинилася між двох вогнів у протистоянні двох великих держав. Це те ж "кіно", яке вона вже бачила з Росією. І воно не закінчується покірністю Пекіна перед переможним Заходом.

"Китай, принаймні в Європі, до цього часу розглядався як більш відповідальний і передбачуваний актор, ніж Росія", - каже колишній державний секретар з європейських справ Португалії Бруно Макайс. Рішення Си Цзиньпіна ігнорувати західне невдоволення щодо Гонконгу у поєднанні з появою так званої дипломатії "бойового вовка" з початку поширення COVID-19 вказують на те, що відмінність між Москвою і Пекіном зникає.

"Це кримський момент для Китаю", - вважає колишній португальський дипломат.

Лаі вказує на ці схожості теж і сподівається, що США усвідомлять зміни в Пекіні й мобілізують зусилля, щоб зупинити посягання на самоврядування в Гонконгу так само рішуче, як в 1948 році, коли Сталін спробував взяти під радянський контроль весь Берлін. Якщо США й інші міжнародні сили не зупинять Сі в Гонконгу зараз, то наступними під домінування Пекіну потраплять Тайвань й інші американські інтереси. Президент Гаррі Трумен відправив масивний повітряний флот на підтримку Західного Берліну під радянською блокадою, провівши чітку червону лінію для експансії СРСР в Європі.

Лаі наголошує, що, як і у випадку Холодної війни, змагання між США і Китаєм зараз - це конфлікт протилежних цінностей. Він переконаний, що ліберали Гонконгу - природний союзник для Америки у цій битві. Вони можуть поширити свої спільні цінності серед китайців, які живуть на материковій частині країни. Це може навіть переконати їх постати проти режиму Комуністичної партії, на думку підприємця.

"Натомість партія використає цю можливість, щоб атакувати Тайвань, якщо вирішить, що США не мають бажання стримувати Китай. Гегемонія США в Азії буде повністю дискредитована", - вважає Лаі.

Проблема для Лаі й інших лібералів у Гонконгу, які дивляться на Захід, в тому, що як і в Україні, американська погроза війною, яка змусила Сталіна залишити Берлін в спокої, сьогодні відсутня. Немає жодних військ США на місцях. І Сьомого кавалерійського полку не буде. Швидше за все, США накладуть санкції й візові обмеження для певних китайських чиновників, так само, як вони вчинили з Росією після того, як Путін окупував Крим. Ці заходи завдали болю російській економіці й формалізували дедалі більш ворожі відносини з Заходом, які досі не покращилися. Але вони не переконали Путіна відмовитися від своєї політики. Цей досвід дає зрозуміти Європі, як події будуть розгортатися й у випадку з Китаєм. Зважаючи на глобальну пандемію й напружені трансатлантичні зв'язки, Трампу буде важче добитися міжнародної реакції, ніж Обамі шість років тому.

Якщо Си Цзиньпіна не вдасться вмовити залишити Гонконг в спокої, Захід знову буде безсилим. Він не зможе зупинити його чи змусити відступити за допомогою шкідливих для обох сторін санкцій. 

"Ризиком буде виникнення ситуації, подібної до Криму", - сказав колишній посол Франції в Китаї Жан-Маре Ріпер.

Для Си Цзиньпіна насадження своєї волі найбільшому фінансовому центру у світі було політичною необхідністю. Як і попередні покоління комуністичних лідерів у Пекіні, Си будував легітимність Компартії здебільшого на здатності виконати обіцянку "національного возз’єднання" після того, що в партії називають "століттям приниження з боку Заходу". Цей період почався під час першої Опіумної війни 1839-1842 років, в якій Китай зазнав поразки й був змушений визнати, що Гонконг відійшов Великій Британії. Цілий корпус національного музею в Пекіні присвячений історії колоніального приниження й тому, як Компартія героїчно змогла все виправити після 1949 року. Постійна виставка була відкрита в 2011 році й після того оновлювалася, щоб відобразити досягнення Си Цзиньпіна після приходу до влади в 2012 році. Вона називається "Дорога до об'єднання".

Колишній помічник Держсекретаря США Деніел Рассел вважає спроби Си Цзиньпіна виконати популярну серед китайців місію об'єднання батьківщини одним з багатьох відлунь агресії Росії в Криму. А "силове проектування влади в момент слабкості вдома" - це ще одне таке відлуння. В 2014 році в Путіна були проблеми з низьким рейтингом. Два роки тому він повернувся до влади. Але його дії здавалися дуже кволими. А ще він не зміг врятувати режим проросійського президента Віктора Януковича в сусідній Україні, "яка колись була колонією" Росії. Путін теж звинуватив США в організації демократичних протестів в Києві, які призвели до повалення режиму Януковича.

Ще одне відлуння, на думку Расселла, полягає в тому, що поведінка Си Цзиньпіна в Гонконгу, так само як російська в Криму, - це крок, який жодна інша країна не здатна скасувати. Зараз Конгрес і адміністрація Трампа розглядають санкції проти Пекіна.

Існує й багато відмінностей між Кримом і Гонконгом. Путін анексував півострів у Чорному морі. Але більшість урядів світу все одно вважає його юридично частиною України. Рішення ж про те, що Китай володіє Гонконгом, було схвалене ще в 1984 році. Пізніше угода з Великою Британією створила гарантію, що Пекін буде поважати формулу "одна країна - дві системи" впродовж 50 років, тобто до 2047-го. Тепер Китай порушує цей принцип. І багато людей в місті виступають проти цього.

Також населення Гонконгу не дуже раде перспективні бути поглинутим великим сусідом, на відміну від Криму. Економічні ставки теж дуже високі, зважаючи на статус Гонконгу як глобального фінансового центру. Це може пояснити, чому Пекін вагався з ідеєю жорстко придушити демократичний рух в Гонконгу аж до тепер. Агресія може знищити враження юридичної незалежності міста, яка робила його привабливим для іноземних банків і компаній.

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ