Я була впевнена, що не расистка, або Протести в США були питанням часу

Що і чому відбувається зараз в США?

"Я була впевнена, що я не расистка.

А потім прочитала книжку моєї улюбленої Джоді Піколт "Малі великі справи" і зависла, якщо чесно. І тепер намагаюсь розібратися в собі. В сприйнятті інакшості інакших. В розумінні того, про що я навіть не замислювалась. У мужності зізнатися собі, що я не краща за інших, а точно так же нафарширована стереотипами і упередженнями.

Цей роман допоміг мені заглянути в себе так глибоко, як жодна книжка раніше.

Якби я могла, я б цей текст включила в обов'язкові для вивчення на журналістському і юридичному факультетах".

Оці рядки вище я написала в пості для фейсбуку 6 вересня 2018 року. І, думаю, що варто прочитати книжку, якщо хочете зрозуміти, що і чому відбувається зараз в Сполучених Штатах.

Ми нашпиговані стереотипами та забули про історію

Я відслідковую тему, пов'язану з загибеллю Джорджа Флойда в Міннеаполісі. І так, розумію, що протестами скористалися різні сили і різні люди.

Але давайте чесно. Багато хто із нас продовжує мислити категоріями: ну, темношкірі теж нормальні люди, я до них добре ставлюсь, я ж не расист/расистка!

Мислимо так, наче ми дозволяємо їм бути в нашому світі. Ну, ми ж нормально ставимося, так? Забуваючи, що наш колір шкіри і наш розріз очей точно не наша заслуга. Забуваючи, що в США темношкірі були завезені рабами, для найтяжчих робіт. Забуваючи, що лише кілька десятиліть тому вони здобули більш-менш писані рівні права. Забуваючи, що вони не "не хочуть асимілювати і бути, як всі", а багато хто із них не мають найменшої можливості. Бо ще недавно темношкірим, наприклад, не продавали нерухомість. Вони не мали змоги передавати у спадок бізнеси і нерухомість. Що середні школи фінансують із податків, які виплачуються працюючими в тому чи іншому районі. Тому чим благополучніший район, тим пристойніша школа і навпаки.

Коли ми говоримо про здобутки будь-якої людини, то варто говорити і про контекст, у якому ця людина чи ці люди знаходились. Тому темношкірий мільярдер – це те ж саме, що єврей в Радянському Союзі. Ти маєш бути у сто разів розумнішим, кмітливішим, обережнішим, енергійнішим і так далі. Ти маєш бути геніальним. Тоді тебе помітять. Почнуть рахуватися. Визнають. Дозволяти бути.

Протести як результат системного расизму

Історія Флойда – про нерівність і несправедливість. Символом руху став "не той". Не янгол з прозорими крильцями і німбом на голові. Іронія долі – а так буває, знаєте? Історія не планує, кому стати символом – наркоману чи відміннику із Ліги Плюща.

В 1992 році я закінчувала факультет журналістики Київського університету. Дипломною роботою була творча робота – я писала етносоціологічний нарис, який називався "Білошкіра країна. Життя темношкірих і ставлення до них в Одесі". Тоді я спілкувалась з величезною кількістю темношкірих людей – від студентів-іноземців і до дітей із змішаних шлюбів. Так от, там трагедія на трагедії. Від осуду і до фізичного знищення. Від пліток і образ до неможливості влаштуватися на роботу. Від зневаги від оточуючих і до розбитого особистого життя. І це в Одесі, яка всю свою новітню історію лицемірно експлуатувала образ толерантного і спокійного міста – мы же одесситы!

Варто зауважити, що тема була тоді практично табуйованою. Темношкірих не помічали. Не вважали, що вони мають якісь проблеми. Термін афроукраїнці з'явився пізніше. Та і досі, коли я бачу, як ролик з темношкірою україномовною людиною розповсюджується мережею з коментарем – навіть він вивчив мову! – я розумію, що ми навіть не розуміємо, як ми про це думаємо і, як наслідок, як ми це артикулюємо.

І ще одне. Не переживайте за Америку. Вона має міцні інституції, баланс стримань і противаг, розбудовані політичні системи.

Ця ситуація мала статися. Рано чи пізно. І Америка справиться.

Навіть тут білі не змовчали

Американський мільярдер Роберт Джонсон

А це Роберт Джонсон, засновник компанії Black Entertainment Television (BET) – перший темношкірий мільярдер в історії США, який почав мовлення у 1980 році. BET – це канал для афроамериканців, так він себе позиціонує. Його дивляться 88 255 000 американських сімей. Канал досить впливовий і розвивається не лише в США, а й в інших країнах світу.

Роберт створив робочі місця для сотень молодих афроамериканців, але він завжди наголошував, що він капіталіст, а не постачальник соціальних послуг.

Його багато критикували, вказуючи, що він став тим, ким став, завдяки партнерам з білим кольором шкіри.

Джонсон підримує демократів і спонсорував виборчі президентські перегони саме представників Демократичної партії.

Роберт та його дружина Шейла відомі благодійники, вони допомагають коледжам, спонсорують програми Гарварду, музичну школу.