Під водою випробували новий тип зв'язку

Експерти вважають, що нова система бездротового інтернету, яка відсилає сигнали через промені світла, може спровокувати революцію в сфері комунікації.

Нову технологію прозвали "Aqua-Fi".

Вона була розроблена для того, щоб дайвери могли передавати відео й дані на на поверхню або спілкуватися під водою не тільки жестами рук, передає unian.

Під час випробувань прототип підводної мережі показав здатність відправляти повідомлення за допомогою LED і лазерів.

Технологію розробили вчені з Університету наук і технології короля Абдулли в Саудівській Аравії.

В результатах своїх досліджень, опублікованих цього місяця в IEEE Communications, вони описали, як оптична мережа може забезпечувати інтернет-з'єднання під водою.

"Це перший випадок, коли хтось використовував інтернет під водою за допомогою повністю бездротового з'єднання", - сказав автор дослідження професор Басем Шіхара.

"Люди з наукових кіл й промисловості хочуть моніторити й досліджувати підводне середовище детально", - пояснив він.

Aqua-Fi використовує радіохвилі, щоб відправити дані зі смартфона дайвера на комп'ютер Raspberry Pi, прикріплений до обладнання на його спині.

У свою чергу, комп'ютер відправляє фото, відео й дані за допомогою променя світла комп'ютеру на поверхні, який з'єднаний з інтернетом через супутник.

Це схоже на те, як Wi-Fi-бустер розширює покриття домашнього роутера.

Окрім світла, підводна комунікація можливо за допомогою радіо-хвиль і акустичних сигналів.

Але в кожного способу є обмеження.

Наприклад, радіо-хвиля може пересилати дані на короткі відстані.

Акустичні ж сигнали здатні забезпечити зв'язок на більшій глибині, але з дуже низькою швидкістю.

У свою чергу, видиме світло здатне доставляти велику кількість даних з великої глибини.

Однак, воно потребує збереження чіткої видимої лінії між передавачем і приймачем.

Вчені кажуть, що новий метод Aqua-Fi поєднує в собі радіо і світлові сигнали.

Під час випробувань вони завантажували на пристрій під водою і на поверхні мультимедійні файли.

Передача здійснювалася між двома комп'ютерами, розташованими за кілька метрів один від одного в спокійній воді.

Максимальна швидкість передачі під час випробувань досягла 2,11 Мегабіт за секунду.