Усиновила 3 дітей і втратила дім через війну: вражаюча історія жінки з Донецька

Проєкт 24 каналу та благодійного фонду "Рідні" розповість про позитивний досвід усиновлення 10 сімей, приклади яких надихають. Дивіться програму в ефірі телеканалу щопонеділка о 19:30. Про жінку з Донеччини, яка всиновила 3-х дітей, – читайте далі.

"Хотілося, щоб хтось тебе любив"

Олена Яковлева-Чигрин вирішила всиновити першу дитину у 2012 році. Зізнається, що рішення прийшло не зразу, бо на той момент повністю віддавалася роботі.

Олена Яковлева-Чигрин / Фото 24 каналу

Олена Яковлева-Чигрин: Просто так озирнулась, подивилася, що вже багато років. Родини нема, хотілося, щоб хтось тебе любив і ти когось любила. Мої куми всиновили собі дитинку і я так собі сказала, що б я теж хотіла, але не маленького, а так, щоб дівчинку рочків 3 – 4. Десь через пару місяців мені подзвонили з служби і сказали: "а ось, є дівчинка!"

Я перший раз познайомилась з мамою, коли вона приїхала до мене в дитячий будинок. Я цілу ніч не спала. На наступний день я граюся, мені сказали вийти, бачу мама стоїть,
– розповіла 12-річна Дарина.

Жінка пригадує, що нічого особливого під час першої зустрічі з 4-річною Дариною не відбулось. Її лише шокувало, що з віршика, якого їй читала дівчинка, вона зрозуміла лише 2 слова. Тоді вона не виговорювала приблизно 29 букв.

Даринка – дівчинка, яку усиновила Олена Яковлева-Чигрин / Фото 24 каналу

Олена Яковлева-Чигрин: Я не могла зрозуміти, як я буду спілкуватися з цією дитиною, в цей момент їй було майже 4. Але вона говорила як півторарічна дитина.

До чотирьох років Даринка постійно хворіла, вона мала багато діагнозів. А своє дитинство провела у лікарнях.

Олена Яковлева-Чигрин: В нас було багато діагнозів. Хоча в нас написано "здорова". А ти стикаєшся з тим, що там хронічне є захворювання, там хронічне. Її покинули, коли їй було півтора рочку, її просто передавали з однієї лікарні в іншу. За півтора року ніхто з рідних навіть не поворухнувся і навіть не дізнавався, що з нею. Тобто, півторарічна дитина залишилася майже сама. Для неї весь світ – це були просто лікарні. Лікарні і якісь там чужі тітки.

Однак, жінка пояснює, що фізичний біль – це не такий страшний, як душевний. Дарина вже 7 років проживає в новій сім'ї, але продовжує інколи ходити до психолога.

Дарина: Мама працювала весь час, бабуся була на городі і дивилася телевізор, дідусь займався своїми справами. Всі були зайняті. Я сказала, що я хочу брата і сестру, щоб гратись з ними. Тому що мені нудно.

"Запах був такий наче дитина гниє"

Порадившись з мамою, Олена наважилась взяти ще дітей з дитячого будинку. Так у їхній сім'ї з'явились Анатолій та Вікторія.

Мама сказала, якщо ми взяли вже одного, то давай візьмемо ще. Ми вибрали декілька анкет. Ми не знали, хто в нас народиться. І тут пролунав телефонний дзвіночок з одного дитбудинку і кажуть: "В нас є двоє діток. Мама померла, тато здав діток. Мені дали дозвіл поїхати туди і познайомитися з дітками. І я вам скажу, шо то був жах,
– пригадала Олена.

Дарина: Вони були страшні, у Віки були вавки. Толік весь час ховався від нас за дерева.

Олена всиновила ще двох дітей – Анатолія та Вікторію / Фото з сімейного архіву

Віка: Я спочатку трішечки боялася, тому що у них ще була Даринка донька і вона з мене могла сміятися. А в мене по всьому обличчю були вавки.

Олена Яковлева-Чигрин: Замість зубів була така просто задня стіночка і чорні-чорні зуби. І запах такий стояв, наче дитина вже гниє. У тата була пилочка і він напилком рівняв їй зуби. Я їхала, пів дороги і плакала, я просто не розумію, як можна ставитися до своїх дітей так.

Анатолій та Вікторія / Фото 24 каналу

Діти були залякані та занедбані. Віка у 6 років важила менше ніж 12 кілограмів та перенесла 5 операцій.

Олена Яковлева-Чигрин: У них досі є шрами – на спині, на обличчі у Віки. Я довго вагалася, я думала і кажу мамі: "Що ми будемо робити?", вона каже: "Якшо ти береш, ми тебе підтримаємо". Першу ніч я спала з Вікою. Кожні 20 – 30 хвилин дитина підривалася і бігла в туалет. На 4 чи на 5 раз я кажу: "Віка, шо відбувається?" Вона каже: "Тато ставив мені будильник і я мала ходити в туалет, щоб я там нічого не зробила такого".

Толік, якщо десь вдарився, то він казав: "мам, в мене тут болить", показуючи на лікоть. Я його запитала, як це називається, а він каже, що не знає. Потім я запитаю: "А як пальці називаються?" – "Не знаю", "Колір?" – "Не знаю",
– пригада Олена. 

Перші роки нового життя були не з легких. Між дітьми інколи були сварки, а Дарина навіть говорила мамі, щоб відвезла Толіка і Віку назад в дитячий будинок. 

Олена Яковлева-Чигрин: Тоді я сідала і розказувала, що ви рідні, що ви брати та сестри. Це довгий такий процес.

"Думали, що війна до нас не дійде"

5 січня 2014 року, згідно з рішенням суду, Олена стала багатодітною мамою, а через місяць на Донбасі почались заворушення. 

Олена Яковлева-Чигрин: Коли от все відбувалося в Слав'янську і в Краматорську, ми спостерігали за цим з телебачення, в інтернеті дивилися. Здавалося, все це далеко. До нас це не дійде. Коли все це перемістилося в Донецьк, ми ще сподівалися, що все це закінчиться, що є всі розумні люди, що можна мирно домовитися.

Коли почалися постріли, мені подзвонили з садочка і сказали: "Заберіть, будь ласка, дітей". Я боялася, щоб встигнути. Так, тоді були тільки автомати, але це було страшно. Куля не вибирає.

Війна на Донбасі кардинально змінила життя сім'ї / Фото 24 каналу

Коли війна на Донбасі набирала обертів, подруга запропонувала Олені з дітьми поїхати на море. Однак тоді вони ще не знали, що то буде їхній останній день в рідній домівці.

Олена Яковлева-Чигрин: Ми взяли просто з собою валізу літніх речей, але ми не знали, що це буде наш останній день. Я вже розуміла, що в мене два першачка, що треба вести в школу. На морі там ніякої школи не було і ми вирішили виїхати в місто.

Сім'я залишила будинок в Донецьку і переїхала спершу в Селидове, а потім в Бердянськ.

Олена Яковлева-Чигрин: 4 місяці ми жили в квартирі, в якій з комунальних послуг було лише світло. Насувалась зима, я подзвонила в Фонд і попросила, щоб нас кудись вивезли. Нас вивезли в Бердянськ, в Бердянську ми жили в піонерському таборі спершу. Потім нас прийняла церква п'ятидесятників, а після Бердянська приїхали сюди в Київ, бо моя робота, мій офіс перемістився сюди і я мала приїхати також сюди.

Переїхавши у Київ, Олена знайшла кохання. Свого чоловіка називає "героєм нашого часу", адже він пройшов Майдан, був добровольцем на Сході, і маючи власних двох дітей, взяв її з трьома. 

"Історії розусиновлення мене вбивають"

Сьогодні Олена консультує сім'ї, які хочуть всиновити дітей. А Дарина, Толік та Віка із мамою беруть участь в благодійних проєктах та допомагають одноліткам з прифронтової зони.

Олена Яковлева-Чигрин: Ми всі проходимо такий важкий шлях. Ми беремо чужу дитину, іншу дитину, інший світ і ти маєш рахуватися з цим світом. Якщо ви хочете просто побавитись і "на слабо – зможу чи не зможу?" Просто кажу вам – не беріть! Не беріть, бо це не кошеня і я коли чую історії розусиновлення, мене це вбиває. Треба йти вже з прийнятим рішенням і все буде по-іншому. 

Олена Яковлева-Чигрин: "Усиновлювати дитину треба з твердим рішенням" / Фото 24 каналу

Дарина: У нас всі стоять за одне одного горою, і ми ніколи не даємо одне одного образити. Найбільше, що мені в них подобається, то це те, що вони мої брат і сестра, і вони прикольні.

Зверніть увагу! Консультацію щодо усиновлення ви можете отримати на сайті Ridni.org.ua або зателефонувавши на гарячу лінію благодійного фонду – 0800 300 484.

Благодійний фонд "Рідні" надає інформаційну та психологічну підтримку щодо процесу усиновлення. При потребі, юридичні партнери Фонду надають правову допомогу у процесі усиновлення. Фонд в жодному разі не займається посередницькою діяльністю та не заміняє функцій держави у процесі усиновлення (удочеріння).