Нова хвиля тиску на громадянське суспільство. Хто, як і чому серфить на ній?

Громадські діячі продовжують обговорювати законопроєкт Олександра Дубінського № 3564 про організації з іноземною підтримкою.

Депутат пропонує низку вимог і обмежень для громадських організацій, які отримують від іноземців понад 50% свого фінансування або їх обсяг річної підтримки з-за кордону перевищує 50 тис.

Фактично ініціатор законопроєкту пропонує Україні наслідувати досвід Росії, де вже є законодавство про «іноземних агентів».

Про це говорили учасники дискусії, організованої Українським кризовим медіа-центром (УКМЦ).

Вони також міркували про те, які небезпеки несе законопроєкт для громадянського суспільства.

Спроби атакувати громадський сектор почалися ще з 2003 року — згадав голова правління УКМЦ Валерій Чалий, модератор дискусії.

Тоді комуністична партія створювала відповідні комісії.

На думку пана Чалого, ці помилкові дії, які не мали ефекту, стали однією з причин Помаранчевої революції.

Другий випадок — ініціативи 2013 року, що передували Революції Гідності (так звані «диктаторські закони» часів Віктора Януковича).

Ініціатива пана Дубінського стосується саме всього громадянського суспільства, адже 90% громадського сектору фінансується саме з-за кордону: так склалося історично, і наша держава, на відміну від низки інших, не брала на себе підтримку громадських організацій.

«Вкидання ідей про те, що треба [представників громадських організацій] звинуватити в державних зрадах, поставити на поліграф тощо, свідчить, що прихильники цих ідей не зупиняться.

До того ж, це пропозиція партії влади.

Це значить, що потрібна дискусія всередині партії», — додав Валерій Чалий.

Валерій Чалий, голова правління УКМЦ.

«Єзуїтські санкції» для «головних злочинців» — громадських діячів.

Максим Лациба, заступник виконавчого директора Українського незалежного центру політичних досліджень, вважає, що законопроєкт №3564 обмежує свободу асоціацій в Україні, дискримінує частину громадських і благодійних організацій, обмежує доступ громадян до міжнародної допомоги, у том числі — правової.

Кроки дискредитації громадянського суспільства Максим Лациба порівнює з початком становлення диктатури Володимира Путіна в РФ.

Кого зачепить законопроєкт Олександра Дубінського:.

правозахисний сектор;.

громадські та благодійні організації, які надали допомогу сотням тисяч внутрішньо переміщених осіб;.

організації, що просувають реформи і вектор євроінтеграції.

Ці організації мають конкретні, корисні для суспільства досягнення, які навів у приклад пан Лациба.

Адвокати Української Гельсінської спілки з прав людини надавали допомогу обвинуваченим у сфабрикованих справах, неурядові організації брали участь у переговорах із Європарламентом щодо введення безвізу, а фонд «Відродження» просував ініціативу зовнішнього незалежного оцінювання — реформи, що урівняла можливості дітей депутатів і, наприклад, дітей із сіл на вступ у виші.

Максим Лациба, заступник виконавчого директора УНЦПД.

Максим Лациба звернув увагу і на фінансові й організаційні проблеми впровадження норм законопроєкту.

Наприклад, неймовірне навантаження на Мін'юст.

У спробах «звільнити» державний сектор і наглядові ради від колишніх громадських діячів Максим Лациба вбачає бажання замінити ідейних людей на працівників олігархічних систем.

З останніми експерт асоціює й автора законопроєкту – Олександра Дубінського, який працював у медіахолдингу олігарха Ігоря Коломойського.

Про пропоновану Дубінським перевірку на поліграфі щодо державної зради керівників організацій з іноземною підтримкою Максим Лациба висловився так: «Керівника та співробітника громадської організації перетворюють на такого собі злочинця.

Ви пам'ятаєте, хто зраджував Україну? Президент Янукович — визнана судом державна зрада; розглядається справа по міністру оборони, СБУ, зовнішній розвідці тощо.

Усі ці люди не проходять поліграф, а громадський діяч — це найголовніший злочинець, який має пройти! Таке враження, що робиться «поле відчуження», щоб громадяни й не думали захищати свої права та брати участь у громадській діяльності».

Максим Лациба вважає, що законопроєкт №3564 має бути відкликаний і не підтриманий демократичними силами парламенту.

Він нагадав, що за останні місяці зареєстровано низку законодавчих ініціатив, які обмежують можливості та права організацій громадянського суспільства:.

чотири законопроєкти про лобізм;.

законопроєкт Христенка про люстрацію громадських діячів з державної служби;.

законопроєкт про люстрацію громадських діячів з наглядових рад комунальних і державних підприємств.

«Такі законопроєкти руйнують співпрацю громадського сектора з державою».

«Стьобом» і «галіматьєю» назвав законопроєкт Олександра Дубінського голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

Проте народний депутат має нести відповідальність за підписані ним ініціативи, навіть якщо він не тямить у юриспруденції, наголошує експерт.

«Усе, що підписує народний депутат, повинно триматися купи і бути налаштованим на державницьку позицію», — додає він.

На думку пана Коліушка, підхід пана Дубінського спрямований проти розвитку громади та об’єднання зусиль людей, проти аналітичних центрів, які працюють ефективніше, ніж державний сектор.

«Такі законопроекти вбивають саме співпрацю громадянського суспільства з державними органами, унеможливлюють її.

А тому заносять сокиру над перспективами розвитку нашої країни взагалі.

У цьому я бачу мету, якщо це серйозно».

Спікер вважає неприпустимим для політичної сили (партії «Слуга народу»), яка запрошує аналітичні центри до співпраці в законодавчій діяльності, толерувати «шедеври» на кшталт законопроєкту Дубінського: «Будь-яка партія, яка себе поважає, мала б негайно розібратися в цій ситуації.

Або виключити цього «шкідника», або пояснити свою позицію».

Ігор Коліушко, голова правління ЦППР.

«Найкраще, що може зробити держава — не заважати».

Олексій Дорогань, виконавчий директор «Офісу ефективного регулювання» (BRDO), теж вважає, що в такий спосіб відбувається атака на вміння об'єднуватися та висловлювати свою позицію.

На його думку, українців намагаються позбавити голосу і євроінтеграційного вектора, а також намагаються «створити державну політику полювання на громадський сектор».

«Цей законопроєкт написаний не для нас, а для силовиків і держслужбовців.

Це буде сигнал, що можна робити будь-що з громадськими активістами: садити в тюрми, цькувати на телебаченні, вбивати та тиснути на них», — прогнозує він.

Існує вдосталь інструментів для контролю технічної допомоги з-за кордону, говорить експерт BRDO.

Крім того, громадські організації не приймають рішень і законів, тож немає підстав запроваджувати для них якісь штучні обмеження.

«Якщо когось [із громадського сектора] не хочуть призначати, депутати можуть просто цього не робити.

Для цього не потрібен закон», — каже пан Дорогань.

Натоміть подібний закон може обмежити вхід у громадський сектор тих, хто хоче змін.

Для тих організацій, які «в темі» давно, нові порядки не принесли би проблем.

Найкраще, що може зробити держава, — не заважати громадському сектору, вважає Олексій Дорогань.

У разі зловживань, суверенітет держави захищається і Кримінальним кодексом, і законом про об'єднання громадян.

Олексій Дорогань, виконавчий директор BRDO.

Політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Андрій Сухарина розповів, якою може бути основна мета спроб представляти західну допомогу токсичною і чому саме зараз.

Якщо довго і часто повторювати «брехливий наратив» про те, що такі організації переслідують неукраїнські інтереси, рано чи пізно більшість людей може в це повірити.

«Найбільш важливим і критичним є те, що це ініціатива цілої групи депутатів із фракції більшості.

Є ризик, що це стане домінуючою думкою», — говорить спікер про спроби знизити довіру до організацій, які отримують підтримку з-за кордону.

З них контролювати діяльність влади в демократичний спосіб може лише громадськість.

Вплив громадянського суспільства, якому довіряють, може вберегти країну від небезпечних рішень і допомогти розробити корисні стратегії розвитку.

Громадські консультації допомагали підтримувати реформи.

Зараз окремі представники влади мають високий рейтинг і можуть втілювати ідеї без легітимізації громадянського суспільства.

Крім того, деяким політикам «некомфортно відчувати, що організаціям довіряють більше, ніж їм», і хочуть зрівняти шанси.

З'являється риторика проти організацій з іноземною підтримкою: «Ви можете нам не довіряти, але ми — свої».

Проте політичний аналітик висловлює сподівання, що третій сектор усе ж збереже довіру та залишиться двигуном позитивних змін, попри зусилля окремих депутатів.

Андрій Сухарина, політичний аналітик ДІФ.

«Треба відійти від негативної риторики про кошти з-за кордону».

Марія Гелетій, заступниця директора проєкту USAID «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», наголосила на хибності думки про вплив на інтереси громадських організацій через іноземні кошти: «Це реалізація наших, українських інтересів за кошти іноземних партнерів».

На міжнародній арені держави навпаки намагаються залучити якомога більше коштів на підтримку внутрішніх реформ, каже експертка з міжнародних справ.

І радить відійти від негативної риторики про кошти з-за кордону, адже свого часу багато зусиль було докладено, щоб на проблеми України звернули увагу, у тому числі — у США.

Проєкт USAID діятиме до 2024 року.

Пріоритетний напрямок — зробити громадський сектор більш фінансово спроможним, щоб вплинути на нього з будь-якого боку було менш реально.

Інша важлива тема — просвітницька діяльність щодо ролі донорів у реалізаціях проєктів організацій.

Адже саме через незнання процесів відбору проєктів для фінансування найчастіше маніпулюють ті, хто розповідає про мотиви «соросят», зазначає Марія Гелетій.

Марія Гелетій, заступниця директора проєкту USAID «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України».

«Це все частина проєкту, мета якого — зупинити шлях України на захід».

Раніше йшлося про пошук ціннісного вибору між російським і європейським векторами.

Після вибору західного вектору та активного руху ним реалії змінилися.

Олександр Сушко умовно називає це олігархічним альянсом «колективного Медведчука» і «колективного Коломойського» проти обраного європейського вектора.

Тобто історично проросійські сили об'єднали зусилля з архаїчною частиною української олігархії і визначили спільного ворога.

Атака на «соросят», «іноземних агентів» — тобто на проєвропейську спільноту — на думку експерта, означає, що рух обраним вектором вдається.

Олександр Сушко описує це як певний політичний тренд, який відображає глибокі інтереси певних гравців.

Вони заявляють, що «Україна йде кудись не туди», тому що в країні відбуваються реформи, що можуть нести значні економічні наслідки для олігархів.

Саме тому представники цих «гравців» формують нові сенси.

Ніхто не може «в лоб» критикувати проєвропейський вибір і пропонувати його зректися.

Олександр Сушко закликав не недооцінювати представників цього фронту, на кшталт Дубінського, Шарія і Портнова: «Вони достатньо поступово просувають одні й ті ж речі.

Вони знають, що в такому вигляді законопроєкт не буде прийнятий.

Але це їх не дуже бентежить: вони лупають сю скалу.

Вони працюють, щоб у суспільстві, політичних елітах і навіть у голові самого президента сформувалося відчуття відчуження і недовіри до проєвропейського прошарку українського суспільства.

Щоб їх сприймали як носіїв чужих інтересів.

Цей психологічний трюк уже був випробуваний у багатьох країнах».

Мета згаданих груп, вважає спікер, — залишити Україну «сірою зоною».

«Ці люди значною мірою формують сенси — у цьому значна проблема..

Зараз ці хлопці вірять, що вони — майбутнє.

Що вони схопили історичну хвилю і будуть серфити цією хвилею.

А ми — залишилися десь там, у часи Майдану, і той час уже пройшов».

Ця тема буде визначною для наступного політичного циклу, резюмував Олександр Сушко.

Олександр Сушко, виконавчий директор БФ «Відродження».

Напрацювання дискусії направлять у Комітет з правової політики.

У публікації використані скриншоти з трансляції УКМЦ.