Ким був батько п’ятого президента Порошенка: шлях бізнесмена та Героя України

Біографія

Олексій Іванович Порошенко народився 11 червня 1936 року в селі Саф'яни Ізмаїльського повіту Румунії, зараз – Ізмаїльського району Одеської області, у селянській родині. Закінчив сім класів неповної середньої школи у селі, а потім здобув повну середню освіту у старшій школі в Ізмаїлі.

Вищу освіту здобув у Львівському сільськогосподарському інституті за спеціальністю "інженер-механік механізації трудомістких процесів в сільському господарстві".

Родина

1956 року 20-річний Олексій Порошенко одружився з 19-річною Євгенією Сергіївною Григорчук. 28 серпня 1957 року у них народився старший син Михайло Порошенко, а 26 вересня 1965 року – молодший син Петро.

Старший син подружжя Михайло загинув 1997 року в автокатастрофі за нез’ясованих обставин. Дружина Олексія померла 2004 року. Вони обидва поховані у родинному склепі на Звіринецькому кладовищі Києва.

УНІАН

Молодший син Петро займався бізнесом разом з батьком, а 2014 року його обрали п’ятим президентом України.

Робота

Після закінчення інституту працював в місті Болград Одеської області головним інженером Болградського районного об’єднання сільгосптехніки. Там і народився син Олексія Петро.

1974 року переїхав до Молдови та працював на Бендерському дослідному експериментально-ремонтному заводі в місті Бендери в Молдові. Незабаром обійняв посаду директора заводу.

Від 1983 працював у Тирасполі начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту "Молдсільгоспмонтаж".

Бізнес

1992 року через війну у Придністров’ї переїхав до Києва, де в аспірантурі Київського університету ім. Шевченко навчався його молодший син Петро.

Того року він став заступником генерального директора АТ "Біржовий дім Україна" (генеральним директором був Петро Порошенко), 1993 року – заступником генерального директора ЗАТ "Український промислово-інвестиційний концерн", який об’єднав понад 50 підприємств; генеральним директором Укрпромінвеста був Петро Порошенко.

Олексій разом з сином Петром прийшли та оновили роботу: Вінницької кондитерської фабрики, Кременчуцької фабрики, Маріупольської кондитерської фабрики та Київської кондитерської фабрики.

Наступним кроком був суднобудівний завод "Ленінська кузня", де за кошти Порошенка відновили виробництво. Завод став стабільно працювати, випускаючи риболовні траулери, корпуси суден для Голландії тощо. Далі був приватизований Верхньодніпровський крахмало-патоковий комбінат, що на Дніпропетровщині. Потім Дніпропетровський завод з виробництва акумуляторів.

УНІАН

Від 1993 року працював заступником генерального директора, а 1998 року обійняв посаду генерального директора ЗАТ "Український промислово-інвестиційний концерн" (концерн "Укрпромінвест"), який об'єднав більше 50 підприємств. Як профільний бізнес виділяється харчова галузь і автомобілебудування. "Укрпромінвест" є засновником більше двох десятків ТОВ, ВАТ, корпорацій, спільних підприємств, філій, у тому числі таких підприємств, як:

"Агрофірма "Кріжополь"
"Вінницька цукерка"
"Футбольний клуб "Вінниця"
Телерадіокомпанія "Експрес-інформ"
ВАТ "Молочноконсервний комбінат"
ВАТ "Луцький автомобільний завод"
корпорація "Автосервіс-Україна"
комерційний банк "Мрія"
корпорація "Рошен".

2000 року Олексій і Петро Порошенки вирішила зайнятися сільським господарством. Почали з Крижопольського цукрового заводу.

Від 2005 року Олексій обіймав посаду керівника Прайм Ессетс Кепітал.

2007 року концерн "Укрпромінвест" вже мав 86 тисяч гектарів в оренді, а згодом додав ще десять тисяч і отримав майже 100 тисяч гектарів орної землі.

УНІАН

Наступного року родина вклала гроші у ремонт Вінницького цукрового заводу та займалась благодійністю в області. А в Києві взяли участь у будівництві храму імені Андрія Первозванного.

Політика

Від 2006 до 2010 року був депутатом Вінницької обласної ради V скликання від Народного Союзу "Наша Україна"; член постійної комісії з питань агропромислового комплексу. Депутат Вінницької обласної ради VІ скликання (з 2010) від партії "Єдність"; голова постійної комісії з питань агропромислового комплексу.

2012 року Олексій вирішив балотувався до Верховної Ради України від виборчого округу № 16 (Вінницька область), але пізніше зняв свою кандидатуру.

Нагороди

Заслужений працівник сільського господарства України (26.07.2001, за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю). Нагороджений орденом "Знак пошани" (1970), медаллю "За трудову відзнаку" (1974); орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (18.01.2007, за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України).

2009 року Олексій Іванович був нагороджений президентом Віктором Ющенком орденом "Героя України" за видатні особисті заслуги перед українською державою у розвитку агропромислового комплексу, впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

УНІАН

Відзначений Почесною відзнакою "За заслуги перед Вінниччиною" (2011).

2012 року журнал "Фокус" розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він посів дев'яте місце (агрохолдинг Агропродінвест — земельний банк — 96 000 га).

Смерть

16 червня 2020 року пресслужба партії Петра Порошенка "Європейська солідарність" повідомила, що Олексій помер. 11 червня йому виповнилося 84 роки.