«Улестити лайт-вату посадками патріотів». Огляд політичних відеоблогів за 8–14 червня 2020 року

Цього тижня в центрі уваги ЗМІ та блогерів було вручення підозри в навмисному вбивстві одеському активісту Сергію Стерненку.

Процес розколов блогерів: навіть серед тих, хто позиціонує себе «гравцями» проукраїнського крила, знайшлися як палкі захисники, так і затяті критики одесита.

У тіні «кейсу Стерненка» залишилася навіть історія кримського журналіста Павла Казаріна, який виявився власником внутрішнього та закордонного російських паспортів.

Хоча виїхав до материкової України ще наприкінці 2014-го.

Пристрасті за російським паспортом.

Напевно, кожен, хто стежить за «творчістю» Анатолія Шарія, помітив закономірність: чи не найприскіпливіші розслідування блогер проводить тоді, коли його самолюбство хтось зачіпає публічно.

Цього разу не пощастило журналісту й колумністу з Криму Павлу Казаріну, який посмів закинути Шарію проросійськість.

Анатолій мовчати не став, а за допомогою своєї команди (а також іще когось, хто має доступ до російських баз офіційних документів) розкопав, що Казарін ще у 2014 році отримав російські внутрішній та закордонний паспорти.

Саме цьому «скелету в шафі» журналіста (адже до того Павло Казарін ніде про це не говорив) Шарій і присвятив одне зі своїх відео.

Мовляв, якби російські документи знайшли в нього самого, українські видання наввипередки кинулися б таврувати блогера.

А раз паспорти належать людині, яка позиціонує себе як український патріот, то й не буде йому за це нічого.

Хоча з подачі проросійського медійника на сторінку до Казаріна масово пішли тролі, вітаючи журналіста з Днем Росії, що відзначається 12 червня.

Сам же колумніст запевнив підписників: цього року подав заявку на вихід із російського громадянства.

Таким чином «проветрив шкаф от скелетов».

Зрештою, Анатолій Шарій мав рацію: камінг-аут Казаріна не накликав гнів на його голову.

Навіть навпаки: на підтримку журналіста висловлювалися й колеги, й політики, й навіть вітчизняне Міністерство закордонних справ.

Схоже, Шарію ситуація з масовим виправданням дій Павла Казаріна зіграла лише на руку: в одному з наступних відео той закликав мешканців усіх окупованих територій брати російські паспорти при першій-ліпшій нагоді.

Згадала про російські паспорти «рупора войны» Павла Казаріна й «ідеологічна однополчанка» Шарія — блогерка «Страни» Олеся Медведєва.

За інформацією з власних джерел авторки, внутрішній російський паспорт журналіст із Криму отримав 27 березня 2014 року.

Тобто лише за 9 днів після підписання відповідного дозволу Володимиром Путіним.

Це означає, вважає Медведєва, що Казарін до набуття російського громадянства готувався одразу після анексії або й раніше.

А батько журналіста, філолог та пушкініст Володимир Казарін, мовляв, до осені 2014-го «имел большие планы на Крым при российской власти», претендуючи на посаду ректора тамтешнього Кримського федерального університету, створеного після анексії на базі Таврійського національного університету.

А покинув Крим лише тоді, коли, як вважає Медведєва, з посадою «не срослось».

Стерненко: український патріот чи звичайний «уголовник»?.

Та найбільше блогерських поглядів на тижні було прикуто до постаті активіста та блогера з Одеси Сергія Стерненка, якому повідомили про підозру в навмисному вбивстві.

Йдеться про епізод, коли на активіста напали під його будинком два роки тому.

Тоді, захищаючись, Стерненко смертельно поранив одного з нападників (хоча підозрюють його тепер у тому, що він наздогнав нападника і встромив у нього ніж).

З нинішнім розвитком подій у першу чергу не погоджується сам активіст.

В одному з тематичних влогів Сергій Стерненко стверджує, що в його справі відчувається політичний тиск «промосковських колаборантів» та «чортів» на кшталт Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, якого блогер критикує давно і безжально.

Не втримався Сергій і від пафосних фраз, стверджуючи, що загалом його справа — це спосіб чинної влади «закрити нам рота і змусити нас мовчати».

Хоча яку небезпеку для зеленої команди несе ексчлен «Правого сектору», який ніколи не був прихильником Порошенка й Зеленського критикував вряди-годи, достеменно не зрозуміло.

Хіба що так йому мститься за критику персонально Аваков (цю версію просуває й сам Стерненко).

Про «ватний слід» справи Стерненка заявила у власному влозі на каналі Censor.

net і журналістка та блогерка Марина Данилюк-Ярмолаєва.

Представники Офісу президента, певна авторка, зважаючи на зниження рейтингів команди Зеленського, вирішили «улещувати лайт-вату посадками українських патріотів», аби отримати хороший результат «Слуги народу» на місцевих виборах восени цього року.

А хід справи, мовляв, педалюють проросійські діячі на зразок Андрія Портнова чи Анатолія Шарія, з якими в нинішньої влади склався ситуативний союз.

Треба зазначити, що в телеграмі, навпаки, ті самі проросійські діячі або анонімні канали просувають меседж, що справа Стерненка зараз, мовляв, потрібна владі, щоб відволікти увагу від начебто провального меморандуму з МВФ.

Не обійшов увагою гарячу тему й Данило Мокрик.

Тільки вручення підозри Сергію Стерненку блогер порівняв з аналогічними діями представників Державного бюро розслідувань щодо Петра Порошенка, що відбувалися цього ж тижня.

Враховуючи, що перший підозру отримав, а другий пішов із правоохоронного відомства при спробі її вручення, Мокрик вважає, що Стерненко повівся гідно, а Порошенко — жалюгідно.

Крім того, в цей самий час, коли Стерненку повідомляли про підозру в СБУ, про складання мандату на брифінгу мовив і екслідер партії «Голос» Святослав Вакарчук.

Чим, на думку Мокрика, відвів фокус ЗМІ та громадськості від резонансної справи одеського активіста.

Не втримався від коментарів у справі Стерненка й Роман Скрипін.

«Це є слизька стежка», певен блогер, адже такі дії влади можуть перерости в неконтрольовані народні протести.

Від яких «жоден Аваков», мовляв, не врятує.

Критично ж до постаті одеського активіста ставиться блогер, бізнесмен та лідер партії «5.10» Геннадій Балашов.

Сергія Стерненка він називає людиною, яка з юних літ «участвует в разных политических шоу» та «кошмарит бизнесменов» на замовлення конкурентів чи окремих політсил.

Нині ж Стерненку, певен Балашов, «нечего сказать», адже він, мовляв, сам зняв на телефон, як убивав нападника.

Тож невдовзі має всі шанси сісти до в’язниці й вийти з неї «уголовником».

Молодим же членам організацій на кшталт «Правого сектора», до якої раніше належав і Сергій Стерненко, Геннадій Балашов радить «выбросить оружие и зарабатывать».

Не чіпайте музиканта.

На завершення — про вже згаданий вихід Святослава Вакарчука із фракції партії «Голос».

Складання депутатських повноважень лідером «Океану Ельзи» критикували та висміювали в мережі багато і потужно.

Заступитися за політика вирішила блогерка Яніна Соколова.

Сказала, що жоден член фракції «Голосу», мовляв, не був помічений у корупційних скандалах, як не було в політсилі й «дідівщини», коли хтось не підтримував загальнофракційну позицію.

І хоча сама Соколова за «Голос» не голосувала, блогерка певна: виборців політична сила не зрадила.

А те, що відбулося, — це просто «заміна однієї людині на іншу» в монолітній команді, приведеній до парламенту Вакарчуком.

Тож хейтити музиканта-політика, на її думку, не на часі.