Весь цивілізований світ прагне до гендерної рівності. Свіжий глобальний звіт про гендерний розрив показав, що вона буде досягнута через 99,5 років. Проте це не точно, бо цифру щороку переглядають.
Україна в Gender Gap Report покращує свої позиції. У 2020 році вона зайняла 59 місце. Загалом у цьому звіті оцінюють наскільки добре різні країни ділять свої ресурси серед чоловіків та жінок. Про це повідомили у програмі "Вибори навиворіт" на 24 каналі.
Оцінка відбувається у 4 сферах:
- Економіка.
- Освіта.
- Здоров’я.
- Політичні права.
Українки в політиці
Один з поширених міфів, що виборчі права жінок – це заслуга Жовтневої революції. Насправді це не так. У російській імперії жіночі рухи, так звані рівноправки, наполегливо боролися за свої політичні права та отримали їх 1 квітня 1917 року. Вибори ж до Кримського курултаю восени 1917 року стали першими у тюркському та ісламському світі, на яких до законодавчого органу могли обиратися і обралися жінки.
Щодо української державності, то у першому складі Української Центральної Ради зі 115 членів було 11 жінок.
Склад Української Центральної Ради / Скриншот з відео
А в Конституції Української Народної Республіки було затверджено: "Ніякої різниці в правах та обов’язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає". Це був 1918 рік. У США жінки отримали право голосувати на рівні з чоловіками тільки через 2 роки.
Проте далі стався Радянський Союз. Усі громадянські жіночі рухи були визнані буржуазними. Кількість жінок у парламенті стабільно була в межах третини через запроваджені квоти.
Проте такі квоти мали не багато спільного з доступом жінок до влади чи демократією. Адже все було контрольовано, а результати виборів відомі наперед.
Гендерна рівність у незалежній Україні
Україна відмовилася від гендерних квот зі здобуттям незалежності. Проте жінок в Верховній Раді стало менше у 10 разів. В останньому Радянському парламенті їх було 36%, а у першому українському менше 3%. Далі представництво жінок зростало, хоча й доволі повільно.
Кількість жінок у Верховній Раді / Скриншот з відео
Відчутно кількість жінок збільшилася у парламенті 9 скликання – їх обралося 87. Нова Рада призначила уряд Олексія Гончарука, в якому було 6 жінок.
В Кабмін Дениса Шмигаля призначили аж 1 міністерку. І саме її новий прем’єр забув представити у Верховній Раді.
Дивіться відео з Денисом Шмигалем:
Ще гірше, ніж в уряді, жіноча експансія на рівні керівництва регіонами – 0. Рівно стільки жінок є очільницями державних адміністрацій, а також міськими головами обласних центрів.
Якщо ж подивитися на кількість жінок депутаток, то бачимо тенденцію: чим нижчий політичний рівень, то більше жінок у ньому представлено. Це і є свідченням того, що жінки хочуть йти в політику, а в силу різних обставин та обмежень часто не можуть дійти до багатьох посад.
Жінки у місцевих радах / Скриншот з відео
Чому це важливо
Участь більшої кількості жінок у процесі прийняття рішень допоможе Україні сформувати збалансовану політику і виконувати свої зобов’язання щодо гендерної рівності та прав людини.
"В першу чергу, це забезпечення одного з фундаментальних блоків прав людини – політичних прав. Тобто гарантованих прав, які дають можливість обирати тих людей, які будуть пізніше формувати політику на різних рівнях. Мати змогу та доступ, щоб бути самим обраним, тобто пасивне виборче право. А також долучатися до політичних процесів у контексті адміністрування, зокрема виборчими процесами", – пояснила громадська омбудсменка із захисту виборчих прав громадянської мережі "Опора" в Рівненській області Марія Цип’ящук.
Для чого ще потрібний гендерний баланс – дивіться у відео програми.