Реформовані українські ЗМІ під час пандемії COVID-19: мажорний офіціоз від влади, «коронавірусна джинса» і трохи креативного контенту. Частина 1

У травні 2020 року експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання та їх онлайн версії, якщо такі існували, в кожному з восьми регіонів.

Ці ж видання досліджувалися й у лютому 2020 року.

Всього оцінили 1717 матеріалів у друкованих медіа і 954 – в електронних версіях.

Пандемія коронавірусу показала, наскільки важливими у поінформуванні громадян є місцеві видання та сайти.

Адже саме вони стали одним із провідних джерел інформації про ситуацію на місцях.

Проте – хоча усі реформовані видання із вибірки моніторингу ІДПО приділили темі COVID-19 значну увагу – не обійшлося й без фейків, «джинси» та порушення стандартів.

«Баланс думок» - стандарт, якого реформовані ЗМІ дотримувались найгірше у всіх регіонах, що потрапили до вибірки.

Про поширення коронавірусу та заходи протидії на місцях читачі переважно дізнавалися із «бравих» звітів місцевих чиновників.

Дуже зрідка ситуацію коментували медичні працівники та експерти.

В деяких регіонах пожвавились партії та політики, готуючись до місцевих виборів: коронавірусна тематика використовувалась для передвиборчого піару: політики та чиновники «дарували» місцевим лікарням маски, медичні костюми, звітували про ремонти у медичних закладах.

Помітною була частка комерційної «джинси» в місцевій пресі: видання просувають місцевих підприємців, торгівельні мережі і навіть знахарів без належного маркування.

В переважній більшості випадків видання не маркують офіційно-протокольні звіти та інші матеріали органів місцевого самоврядування.

Хоча за законом мають їх розміщувати відповідно за угодою – й інформувати про це читачів.

У деяких регіонах зафіксовані «сервільні» інтерв’ю із зручними запитаннями для колишніх власників реформованих газет – голів ОДА, РДА чи облрад, які коментували ситуацію із поширенням коронавірусу в регіонах.

У виданнях Харківської, Донецької та Житомирської областей експерти зафіксували проросійські меседжі у матеріалах, присвячених Дню пам’яті та примирення і Дню перемоги.

Це і просування т.

«безсмертного полку», і маніпуляції щодо вояків УПА, і навіть використання мови ворожнечі - «бандерівський прапор».

Серед жанрів реформованих ЗМІ, як і раніше, переважають або інформаційні повідомлення, або ж контент із категорії «інше» (розважальні, привітальні матеріали та оголошення).

Бракує аналітики, яка сприяла б формуванню адекватної картини реальності за часів пандемії.

У деяких регіонах під впливом карантину зменшилась кількість публікацій культурної та спортивної тематики.

Серед тем у газетах на першому місці - категорія «інше» (тобто тексти, що не є суспільно-значущими), на сайтах лідирували теми «життя місцевої громади» та COVID-19 (як правило, електронні видання «грішать» передруками офіційної статистики).

Сайти реформованих ЗМІ лишаються «слабкими» інформаторами: рідко оновлюються, не публікують мультимедійного контенту.

У більшості випадків, електронні версії містять передруки з власних газет без урахування можливостей веб-платформ, точні копії чужих прес-релізів або повідомлень інших мас-медіа.

Експерти ІДПО відмітили й позитивні зміни в окремих ЗМІ щодо маркування офіційно-протокольних матеріалів та дотримання стандартів у контенті.

Також серед відібраних видань були такі, що не публікували «джинси» та отримали високі оцінки за стандарти, а отже, знайшли оптимальну модель існування на ринку, без порушення редакційної незалежності й маніпулювання читачами.

Позитивні зміни можуть бути результатом переходу до ринкової моделі існування внаслідок реформи із роздержавлення ЗМІ, коли довіра й повага читача до ЗМІ є основою фінансового успіху видання.

Іншою причиною змін на краще експерти вважають регулярність моніторингу ІДПО реформованих видань, який користується все більшою увагою з боку професійного середовища, а отже чинить непрямий вплив на якість місцевого контенту.

ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ.

Основні теми та тональність матеріалів.

Як і під час попередніх моніторингових досліджень, третина матеріалів реформованих ЗМІ віднесених до категорії «інше», а отже не мають виразної соціальної вагомості.

При цьому в багатьох регіональних медіа з вибірки ІДПО практично відсутні матеріали на «незручні» для місцевої влади теми, наприклад, корупція, проблеми місцевого самоврядування та впровадження реформ на місцях.

Також непопулярними є теми вимушено переміщених осіб, подій у зоні ООС.

Причому це стосується і Донеччини.

Експерти регіону вже вкотре зауважують, що тема сучасних військових подій та ВПО замовчується, життя людей поблизу війни залишається невисвітленим.

.

Незважаючи на те, що темі COVID-19 журналісти усіх регіонів приділили багато уваги, все ж висвітлювалася вона в цілому на основі офіційних повідомлень місцевих органів влади та статистики МОЗ.

«Складається стійке враження, що мас-медіа виконують лише функцію статистичну: на такий-то день в області виявлено стільки-то хворих; стільки-то лікується; виписалися; перебувають на обсервації; із них дітей і представників групи ризику…» - зазначає експерт Сумської групи Володимир Садівничий.

Додаючи, що журналісти не намагаються змінити фокус чи подивитися на проблему з іншого – непровладного ракурсу.

ЗМІ практично не пишуть про стан інфекційних відділень у лікарнях, наявність захисних костюмів для медиків чи необхідного обладнання, медичних препаратів, особисті історії захворілих тощо.

Про такі самі проблеми зазначають Харківські експерти: практично ніхто із журналістів не спілкувався із медиками, чи тими, хто одужав.

Відтак, основним мотивом було те, що влада контролює ситуацію, ніяких проблем із медикаментами, обладнанням немає, лікарні ремонтують та ін.

Окрім COVID-19, цього разу більше, ніж зазвичай, набрала тема історії та краєзнавства – це було викликано тим, що на період моніторингу припали День пам’яті та примирення і День перемоги.

І тут у ЗМІ деяких регіонів експерти звернули увагу на ностальгійні настрої щодо радянського минулого.

Однак те, що публікували деякі друковані видання про День Перемоги, – створювало враження, що «більшовицько-совєцькі» історично-політичні догми та міфи переживають свою другу чи й третю молодість», - зазначають львівські експерти.

Порівнюючи висвітлення Дня пам’яті і примирення журналістами Сумщини та Одещини, експертка Алла Федорина зазначає, що якщо перші подавали тему переважно нейтрально, то у матеріалах деяких ЗМІ Одеського регіону «присутня тінь радянського ставлення і до війни, і до перемоги, така собі ностальгія, у якій відчувається підручник історії радянської доби».

Подібні настрої зафіксовані й у окремих мас-медіа Житомирщини та Харківщини.

Реформовані видання деяких регіонів приділяли увагу й питанню освіти на карантині.

Спілкувалися і з учителями, і з учнями, і з їхніми батьками.

Що, звісно, є позитивною практикою.

Проте експерт Харківської групи Микола Польовий звертає увагу на їхню мажорну подачу: «Майже усі матеріали, присвячені освіті під час карантину, мали позитивну тональність та присвячувались опису кращих практик та випадків організації навчання.

Про проблемні моменти – не йшлося».

В окремих реформованих виданнях експерти відзначили тенденції до посилення суспільної значущості контенту.

Наприклад, на Житомирщині актуальними темами для місцевої громади відзначилися видання «Вісті» (Пулини) та «Лесин край» (Новоград-Волинський).

На Одещині – «Вісті Біляївки» та «Дружба» (Болград).

В друкованих ЗМІ переважали матеріали нейтральної тональності (80,4%), 17,2 % - позитивної.

Кількість матеріалів, що мали негативну тональність, була незначною – на рівні 2,3%.

Схожа ситуація і в онлайн матеріалах місцевих роздержавлених медіа.

Щоправда, нейтральних матеріалів більше (89%) за рахунок майже вдвічі меншої кількості позитивних публікацій (9,3%).

Матеріали з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали).

Хоча передвиборча кампанія ще офіційно не розпочалась, наближення виборів уже відчувається у регіональних ЗМІ.

Звісно, це позначається і на кількості матеріалів із ознаками політичної замовності.

Одним із провідних жанрів джинси стали численні привітання політиків/чиновників із Днем пам’яті та примирення.

При цьому деякі видання віддавали таким «важливим» матеріалам цілі шпальти, звісно, не маркуючи їх.

Ще один формат на цю ж тему – інформаційні замітки про вшанування ветеранів, де акцент робиться не на ветеранах чи жертвах війни, а на самих політиках/чиновниках і допомозі, яку вони надають.

Львівські експерти зафіксували «джинсову» передвиборчу активність: місцеві політики використовували для власного піару новий вид «доброчинності» - карантинний.

Газета «Громада» висвітлювала мандри представника «Європейської солідарності» Андрія Коса, який розвозив по місцевих амбулаторіях захисні комплекти для медиків, а також продуктові набори тим, «хто через сайт повідомляє про труднощі під час карантину».

«Отож, двома чи п'ятьма комплектами захисного одягу для медиків партійний функціонер припиняє коронавірсуну пандемію.

Це, навіть, дешевше, ніж би довелося заплатити за рекламну статтю на тему партійного благодійництва», - зазначають експерти Львівської групи.

Ще одна партія, яка відзначилася такою «доброчинністю» в регіоні – «Батьківщина» і нардеп Михайло Цимбалюк.

Акцент на ветеранах зробили у «джинсових» матеріалах у Дніпрі.

Приміром, газета «Червоний гірник» повідомляє про те, що «до Дня Перемоги у Кривому Розі всі ветерани – учасники бойових дій за ініціативою Костянтина Павлова отримали сертифікати на придбання ліків».

У «Степовій зорі» інформують про депутата облради Валентина Антіпова, що напередодні 9 травня поспілкувався з ветеранами.

У виданнях «Наше місто» та «Вісті Тернівки» знайдено три замовних матеріали – від «Опозиційної платформи – За життя».

У деяких виданнях Харківщини – окрім карантинної – засилля звичайної «джинси».

У лідерах – газета «Харьковские известия».

Тож видається, що в Харкові все ідеально – до опалювального сезону готуються, нові технології для прокладки труб застосовують, сучасні тролейбуси закуповують та ін.

І, звісно, влада реагує на всі звернення містян, альтруїстично їм допомагаючи.

Навіть текст «Как выбрать собаку» містив згадку про Г.

Кернеса та його підтримку усіх проєктів Харківського міського притулку для тварин, - пишуть експерти.

Тим не менш, є у регіонах і позитивні приклади видань, які не містили «джинси».

Це «Вісті Біляївки» (Одещина), «Вільне життя» та «Слово правди» (Буковина), «Життя Лебединщини» (Сумщина).

Уже вдруге експерти виокремлюють у виданнях «офіціоз» - офіційно-паркетні матеріали про місцевих чиновників та їхню діяльність.

У травні кількість таких публікацій трохи зросла порівняно із лютим 2020 р.

Експертка Сумської групи Алла Ярова із цього приводу зауважує: «Матеріали, надані органами місцевої влади та різними державними структурами залишаються ахілесовою п’ятою всіх видань.

По-перше, вони належно не маркуються, по-друге, мова таких публікацій, як правило, адміністративно-канцелярська, а це обтяжує газету, надає їй вигляду офіційного вісника органу влади».

Як правило, газети використовують різноманітні позначення для того, щоб виокремити такі публікації: «офіційно», «прес-служба міськвиконкому», «прес-служба ОДА», «соціальний аспект», «діяльність влади», «Факти.

Коментарі» тощо.

Також є випадки «хитрого» маркування офіціозу.

Над макетом – ставиться позначка «R», а внизу сторінки розшифровка «позначкою R позначаються матеріали, які розміщені на умовах договору» (газета «Голос Часу» - Сумщина).

Схожий підхід у газеті «Обрії Ізюмщини» (Харківщина), у вихідних даних якої читаємо «Рубрика «Офіційно» - матеріали виготовлено на підставі договору…».

Подібне маркування не дає змоги читачам зрозуміти, якою була справжня підстава для публікації текстів.

Саме тому експерти вкотре наголошують на необхідності правильного маркування подібних текстів.

Тим більше, що позитивні приклади в регіонах є.

Це газета «Слово правди» (Буковина), та ж таки газета «Голос часу» (Сумщина) та «Слобідський край» (Харківщина).

Неналежно марковані матеріали.

Подібно до «офіціозу» у багатьох регіонах знаходимо різноманіття способів позначення матеріалів: «Довільні позначки, специфічні рамки, галочки і кружечки «вперто допомагають» редакціям ігнорувати положення Закону України «Про рекламу», - зазначає експерт Житомирської групи Андрій Сочинський.

«Гібридний» спосіб маркування реклами знайшли експерти Харківщини в газеті «Слобідський край»: частину текстів видання позначає словом «реклама», як і належить, а от у частині текстів уже знайома експертам позначка «ПР».

Тим не менш, у Сумському регіоні експерти зазначають про покращення ситуації.

Наприклад, у виданнях «Життя Лебединщини» та «Перемога» неналежно маркованих текстів не виявлено.

«Потрібно відзначити, що друковані видання зараз вдаються до більш точних і доречних назв сторінок чи рубрик, що стосуються замовних матеріалів.

Раніше це були переважно «Оголошення», і експерти мали відзначати розміщену на таких сторінках рекламу як неналежно марковану.

Тепер це «Реклама.

Оголошення», - пишуть експерти.

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій.

Матеріали із проросійськими меседжами знаходимо у виданнях Донеччини, Харківщини та Житомирщини.

Наприклад, у газеті «Житомирщина» читаємо, що на покладанні квітів до пам’ятника були «кілька людей із червоно-чорним прапором Української повстанської армії (бандерівським)».

У цьому ж виданні розміщена публікація «"Промивка мізків" замість шани й пам'яті» із маніпуляціями про УПА.

Іще одна газета «Народна трибуна» у тексті «Поліцаї "виховували", ставлячи під стінку і стріляючи поверх голови» пише: «Сьогодні ж під диктовку заокеанських покровителів наша верхівка міняє історію, хочуть героїзувати дивізію “СС Галичина”.

Проте не всі в Україні вважають вояків УПА героями, а радянський період – окупацією.

Небезпечно вкидати у свідомість громадян абсурдні ідеологеми, що розколюють країну».

На Харківщині лідером із поширення «прихованих проросійських меседжів» виявились “Харьковские известия”, які містили подібні тексти і в лютому.

4% матеріалів цього ЗМІ містять різноманітні натяки або ж на «неправильне» ставлення до минулого, або ж на нетолерантність жителів західної України до певних національностей без жодних обґрунтувань або посилань на наукові джерела.

Це при тому, що видання надає перевагу місцевому контенту, а от публікації з регіонів або ж на загальноукраїнську тематику – добирає тенденційно.

В такий спосіб видання сформує у читачів викривлене уявлення про жителів Західної України, про українських захисників та зовнішню політику України.

«Звісно, у «Харьковских известиях», які фактично є рупором Г.

Кернеса, не обійшлося без агітації за «Безсмертний полк» та заяв про необхідність «відновити в Україні справедливе ставлення до минулого».

Прикро, що і досі, на шостому році російської агресії, в Україні знаходяться видання, що намагаються занурити свою аудиторію в реальність «русского мира», - зазначають харківські експерти.

На Донеччині приховані проросійські меседжі містили видання «Маяк» та «Зоря».

COVID-19 – фейки та маніпуляції.

У травні експерти включили також матеріали, присвячені COVID-19, в оцінку на наявність ознак фейків та маніпуляцій.

І хоча в більшості випадків таких текстів зафіксовано не було, все ж деякі видання «відзначилися» порушеннями стандартів.

Приміром, своїм читачам газет «Житомирщина» повідомила про «пророцтво» письменниці С.

Браун, яка нібито передбачила коронавірус і процитувала: «несподівано і раптово, як з’явився, так і зникне».

На Донеччині також знайшли цікавий репортаж «Как простые люди отмечали в Славянске День Победы», який міг би служити прикладом безвідповідальності газети за наслідки своїх публікацій.

«Автор тексту не соромлячись розказує про те, як група місцевих чоловіків-«моржів», жоден з яких не має прямого відношення до Другої світової війни, 9 травня (тобто коли ще не було жодних карантинних послаблень) відзначала свято..

На фото можна побачити, що жоден з героїв не користувався захисними масками і не дотримувався соціальної дистанції», - пишуть експерти Донецької групи.

Протестна й одночасно маніпулятивна цитата одного з учасників заходу: «У всех было по-настоящему праздничное настроение, которое не подвластно ни постановлениям правительства, ни нынешним пропагандистским клише («украинцы в 1941-1945 годах воевали за чужие интересы»), ни даже карантинным ограничениям.

И подумалось: хорошо, что полиция Славянска не додумалась последовать примеру своих столичных коллег, и не пытается вылавливать из вод озера Репное «злостных нарушителей карантина», - ніби відобразила ставлення газети до карантинних обмежень для стримування Covid-19, що створює небезпеку для читачів.

У цьому ж виданні «Вісті» (Слов’янськ) вмістили ще два матеріали із маніпуляціями на тему COVID19: «Начало конца карантина.

Что стало понятно после заявлений главсанврача о запугивании украинцев» та «Чем опасны одноразовые перчатки во время пандемии коронавируса».

На Харківщині – видання «Харьковские известия» у тексті «Коронавирус: ни конца, ни края» поширило «бородатий» фейк про те, що колишня виконувачка обов’язків міністерки охорони здоров’я України Уляна Супрун не має українського громадянства.

Оцінки матеріалів за стандартами.

Ситуація із дотриманням професійних стандартів трохи покращилася у порівнянні із лютим поточного року.

Проте, стандарти «балансу думок» та «відокремлення фактів від коментарів» традиційно дотримані гірше за інші.

Експерти Донецької групи висловлюють занепокоєння ситуацією у місцевих реформованих ЗМІ свого регіону: за їхніми спостереженнями, ситуація дещо погіршилась у співставленні із попередніми періодами моніторингу.

«Найнижчий показник - 0,14 бали отримав стандарт неупередженості (балансу думок), і це вдвічі гірше, ніж у лютні 2020 (0,31).

В газетах «Маяк» і «Зоря» в жодному з матеріалів, що оцінювалися, ми не побачили дотримання стандарту неупередженості», - зазначають вони.

Про порушення стандартів говорять і експерти, що досліджували газети Харківщини.

Наприклад, у газеті «Харьковские известия» практично усі тексти про місто написані за одним шаблоном: «мажорний» коментар голови відповідного департаменту, сервільна подача інформації журналістом – на рівні заголовку чи в тексті, відсутність належного бекграунду та позицій інших зацікавлених сторін.

Тож саме це видання в регіоні й отримало найнижчу оцінку за дотримання стандартів.

Порушення стандартів експерти зафіксували й у низці інтерв’ю із місцевими чиновниками.

Наприклад, у двох підряд числах газети "Чернівці" вміщено докладні інтерв’ю з головою ОДА щодо коронавірусної ситуації та карантинних заходів.

«Однак, газета могла б потурбуватись про більш повне задоволення потреб читачів та дотримання стандартів журналістики (повноти, балансу, відокремлення фактів від коментарів), подавши також експертні оцінки фахівців-медиків, думки чернівчан, враження хворих та одужалих про умови та вартість лікування, перебіг хвороби, дотримання правил карантину тощо», - зазначають експерти Чернівецької групи.

При цьому, експерти відмітили й лідерів з дотримування стандартів: «Хотинські вісті» - (Буковина), «Вісті», «Лесин край» (Житомирщина), «Громада» (Львівщина), «Перемога» та «Наш край» (Сумщина), «Вперед» (Донеччина), «Слобідський край» (Харківщина), «Дружба» (Одещина») та «Степова зоря», «Наше місто» (Дніпропетровщина).

Різноманіття жанрів в друкованих ЗМІ.

Карантин не надто змінив співвідношення жанрів у регіональних реформованих газетах: переважають інформаційні матеріали (новини, повідомлення), хоча у порівнянні із лютим їх стало на 4% менше, а також прес-релізи та «інше».

Тож, тема COVІD 2019, й інші місцеві проблеми подавалися, як правило, без глибокого вивчення ситуації і без врахування широкої палітри думок.

Сумські експерти зазначили: «Тема коронавірусу та карантину переважно висвітлювалася пресрелізово – видання часто обмежувалися інформацією, наданою офіційними структурами вищого рівня, не залучаючи до коментування місцевих фахівців… Навіть матеріали, присвячені міжнародному дню медсестри, вийшли урочисто привітальними, хоча у такий період можна було сподіватися й на аналітику».

Схожі спостереження й у експертів із Харківщини: «В новинах та інформаційних матеріалах ньюзмейкерами та експертами виступають лише посадові особи та політики.

Це може створити у аудиторії уявлення, що більше ніхто в місцевих проблемах не розбирається.

Часто журналісти навіть не питають пересічних громадян про їх ставлення до цих проблем», - коментує експерт Харківської групи Михайло Штекель.

І хоча в цілому співвідношення жанрів лишається однаковим для більшості друкованих ЗМІ, деякі видання показали позитивні приклади.

Буковинська газета «Слово правди» зробила репортаж про продуктовий ринок, відчинений після карантину.

Журналісти видання «Вісті» (Пулини) інспектували продуктові крамниці щодо дотримання карантинних вимог, а також провели журналістський експеримент – як прожити на прожитковий мінімум.

У виданнях кількох регіонів експерти відзначили жанр життєвих історій.

«Хотинські вісті» та «Вільне життя» (Буковина) опублікували розповіді про лікарів, які рятують хворих від коронавірусу, а до Дня матері розповіли історії матерів, які втратили дітей на Сході.

Газета «Слобідський край» цікавилась життям у віддалених куточках області, знаходячи позитивні теми під час складних часів – наприклад, про родину, яка шиє маски й поширює їх безкоштовно.

Про долю АТОвця та непросте життя української заробітчанки пише газета «Вісті Красноградщини» (Харківщина).

Цікаву життєву історію на шпальтах газети «Наше місто» знайшли експерти з Дніпра: «журналістка розповідає про чоловіка, який був готовий поділитись з читачами подробицями перебування на лікуванні в інфекційній лікарні.

Але інтерв’ю не вийшло, оскільки «хворий на Covid19» висунув цілий перелік вимог, на які редакція не погодилась.

Серед таких вимог - прорекламувати його бізнес із вирощування полуниці».

Газета «Життя Лебединщини» (Сумщина) була добрим прикладом інтерактивності та залучення читачів.

Під час карантину газета пропонувала читачам віртуальну екскурсію вулицями районного центру, огляд книжкових новинок і фільмів, й розмістила опитування мешканців району «Перше, що зроблю після закінчення карантину».

Думками читачів цікавились газети «Обрії Ізюмщини», «Слобідський край» (Харківщина), «Дружба» (Одещина), розміщуючи опитування.

У цьому ж виданні одеські експерти зафіксували «спроби журналістів працювати у жанрі журналістського розслідування», відзначивши два матеріали «Громада в смартфоні» та «Социальный эксперимент: можно ли прожить в Болграде на 65 гривен в день?» Газета «Степова зоря» з Дніпропетровщини провела й опублікувала журналістське розслідування на історичну тематику «Через 75 років після війни історія нагадує про своїх героїв: На Петропавлівському кладовищі похований льотчик з Мордовії».

Походження матеріалів.

Приблизно однакова кількість матеріалів у друкованих ЗМІ у категорії «запозичені» (39%) та «власні» (40%).

Так само, як і минулого разу, в друкованих ЗМІ, де акцент має робитися саме на власних, ексклюзивних публікаціях, ситуація гірша, ніж на сайтах.

Це можна пояснити якраз значним відсотком текстів, які експерти уналежнюють до категорії «інше».

Як правило, розважальні матеріали: кросворди, гороскопи, рецепти, поради – не підписуються.

Тим не менш, можна запровадити й інший підхід.

Сумські експерти радять використовувати персоніфіковану подачу подібних текстів, що може викликати більшу довіру читача: «Заповнення шпальт матеріалами з інтернету чи іншого джерела без жодного посилання занижує «планку» локального видання на території, де «всі знайомі», - пишуть вони.