Справжнє лице більшовизму: як розпочалася Радянсько-Українська війна

На початок 1927 року українці не мали своєї держави, наприкінці того ж року – їх було уже дві. У Києві проголосили українську народну республіку, а у Харкові Українську Народну Республіку Рад.

Остання була маріонетковим утворенням більшовиків, які незадовго до того захопили владу у російській імперії. Їх прихильників насправді не бракувало і тут, тож свою спробу знову загарбати Україну більшовики охрестили громадянською війною. І кажіть після цього, що історія рухається не по спіралі. "Их там не было и нет" та все у цьому дусі. Про це йдеться у програмі "Нація героїв" на 24 каналі.

Зі своїх тутешніх фанатів, розташованих в Україні російських військових, які нещодавно повернулися з фронтів Першої світової та піддалися "червоній пропаганді", а ще з мобілізованих солдатів в російських містах. Більшовикам вдалося швидко сколотити понад 100-тисячне військо, метою якого було повернути буйних малоросів під "любляче крило старшого брата".

В теорії їм було кому протистояти. Незадовго після зречення Миколи 2 у російській армії почали активно формуватися українізовані підрозділи. Тобто солдати об’єднувалися за національним принципом. Створювалися полки імені Богдана Хмельницького, Павла Полуботка, Костя Гордієнка і так далі.

Частина їх воювала на фронті Першої світової, частина дислокувалася у Росії, утім чимало було і в Києві. Лише перший корпус під командуванням Павла Скоропадського налічував 60 тисяч багнетів.

Павло Скоропадський / Скриншот з відео

От тільки далеко не всі рвалися у бій з більшовиками. Ці люди були втомлені роками війни, прагнули повернутися додому, де якраз можна було відкусити шматок землі від колишніх поміщиків, навколо творився хаос. Та ще й центральна рада зі своїм генеральним секретаріатом підливала масла у вогонь, приймаючи одне за одним провальні рішення у військовій сфері.

Володимир Винниченко, по суті, тодішній прем’єр-міністр, ніяк не міг повірити, що росіяни дійсно вирішили воювати з УНР. Він ледь не дослівно заявляв, що треба просто перестати стріляти. Що ж сучасникам варто звернути увагу на те до чого може призвести така стратегія.

Володимир Винниченко / Скриншот з відео

Уряд суттєво загальмував розвиток власної української армії, позбавив впливу мілітарно налаштованого Симона Петлюру і все в такому дусі. В підсумку з понад 200 тисяч зукраїнізованих військових, на початку радянсько-української війни УНР могла розраховувати на заледве 20 тисяч. І навіть так саме українська армія здобула перемогу у першому бойовому зіткненні цієї війни.

Як відбувався бій

Більшовицькі війська із Харкова розпочали наступ у глиб України. Захопивши кілька міст, підійшли до важливої залізничної станції Лозова у Харківській області. 700 солдатів та місцеві, так звані червоногвардійці, завдяки бронепотягу оснащеному гарматою змусили захисників відступити з Лозової.

Вокзал в Лозовій / Скриншот з відео

Утім вже за кілька годин півтори сотні українських добровольців розпочали несподівану контратаку та змогли вибити більшовиків зі станції повернувши свої позиції. Практично водночас українській армії вдасться добитися успіху і на Правобережжі, зупинивши наступ на Вінницю.

Згадані політичні помилки, та й суцільна непередбачуваність воєнно-революційного хаосу, не дозволять розвинути успіх цих перших перемог. Ініціатива у війні перейде до більшовиків.

Та це далеко не все, що ми хочемо розповісти про боротьбу українців 100 років тому, яка має так багато спільного зі сучасністю.