COVID-19 пришвидшив освітні реформи? Практичний досвід та поради свідомих освітян

Під час пандемії першочерговим завданням стає порятунок життя та здоров’я людей – і освітні проблеми нерідко відступають на задній план. Та тільки не для самих учнів, їхніх батьків і, власне, освітян. Організація дистанційного навчання протягом 2,5 місяців карантину виявилася справжнім викликом – не лише для українських вчителів, а й для їхніх колег по усьому світу. За прогнозами експертів, восени нам слід бути готовими до другої хвилі коронавірусу. А це означає, що онлайн-освіта буде затребувана як ніколи раніше. І саме зараз варто сконцентрувати зусилля на тому, аби зробити цифрове навчання не просто якісним за змістом і формою, а й зберегти емоційний контакт між учнем і вчителем.

На кого ми як суспільство можемо покладатися у вирішенні цієї задачі? Освіта – галузь, у якій важливість всебічної співпраці громадянського суспільства з органами влади важко переоцінити. Адже ані уряд сам по собі, ані локальні ініціативи "знизу" не здатні змінити систему, яка формувалася десятиріччями. А от коли до реформ долучаються не лише чиновники, а й самі освітяни, це дає простір для важливих трансформацій. Освітня система – а відтак, і країна загалом – не може бути благополучнішою, ніж окремо взятий учитель. Саме на цьому робить акцент Олександр Елькін, освітянин у третьому поколінні, натхненник спільноти відповідального вчительства EdCamp Ukraine (Харків) та радник міністерки освіти та науки України. EdCamp Ukraine одними з перших відреагували на карантинні виклики – щорічну освітню (не)конференцію вони перевели в онлайн-формат. П’ятиденний "Антикризовий національний онлайн-EdCamp2020" для батьків та вчителів увійшов до Національного реєстру рекордів України як найчисельніша освітянська онлайн-подія. У заході взяло учать понад 10 тис. людей з 20 країн світу – і охопити таку чисельну аудиторію стало можливим лише завдяки онлайн-формату: звичайні кемпи не могли прийняти більше 1 тис. осіб.

"Підготувати подію такого масштабу за три тижні було нелегко, та воно того вартувало, – каже Олександр Елькін. – У більшості вітчизняних педагогів не було напрацювань з дистанційної освіти. А в нас такий досвід є вже давно – і ми раді, що змогли поділитися ним. Вебінарні кімнати, додатки до смартфонів, онлайн-квести – все це стане у пригоді вчительській спільноті як під час потенційних подальших хвиль карантину, так і після закінчення пандемії. Ми дуже раді, що до події долучилися й представники влади. В цілому я можу сказати, що за останні роки Міністерство освіти та науки перетворилося на одну з найбільш відкритих до співпраці державних інституцій. Зокрема, навколо запровадженої міністерством реформи загальної середньої освіти Нова українська школа (НУШ) з першого ж дня було згуртовано багато людей з громадського сектору, освітян. І це дуже важливо, адже саме прості вчителі – це ті, хто повинен бути рушійною силою подібних реформ. Кожен учитель щодня контактує з десятками дітей – і від того, наскільки гнучким, адаптивним і, зрештою, закоханим у свою роботу він буде, залежить майбутнє нашої держави. На відміну від усіх попередніх спроб, НУШ ставить в центр навчальних процесів не систему, а дитину з урахуванням її індивідуальних талантів, особливостей, побажань. Звичайно, не все ще працює так, як хотілося б, та й оцінювати результати реформи поки що зарано, адже вона триває усього три роки. Але достатньо зайти чи не до будь-якої школи, аби переконатися: зміни відбуваються. Вже майже не лишилося начальних класів, де діти сидять склавши руки й дивляться одне одному в потилицю. Сьогодні малеча працює у колах, у невеликих групах, навчання тісно переплетене з ігровим процесом – та й самі учителі здебільшого одягаються так, аби їм було зручно присісти на рівень дитини, подивитися їй у очі. Здавалося б, дрібниця, та ще років 10 тому ми про таке лише мріяли". Однією зі своїх ключових задач засновники EdCamp Ukraine вбачають демонополізацію у сфері підвищення кваліфікації освітян. У 2015 році, коли відбулася перша (не)конференція, мало хто вірив, що вчителі зацікавлені у професійному навчанні. Та на щастя, ці сумніви не підтвердилися. Вчителі прагнуть зростати професійно – треба лише надати їм таку можливість. Завдяки зусиллям EdCamp Ukraine та інших небайдужих людей є надія, що вже наступного року держава виділятиме фінансування на те, аби освітяни могли підвищувати свою кваліфікацію також і у недержавних закладах, де рівень навчання часто набагато вищий.

Фото надано спільнотою EdCamp Ukraine

Повертаючись до теми "карантинної" освіти, можна сказати, що незважаючи на всі зусилля, вона спрацювала неідеально. Це спричинило додаткове навантаження на батьків, зокрема, на матерів: як показує оперативна оцінка ООН Жінки в Україні, навчанням дітей-школярів у родині під час карантину опікувалися переважно матері (79%).

Окрім цього, карантинна криза поглибила нерівність у доступі до якісної освіти: за даними міжнародного дослідження PISA-2018, розрив успішності між школярами з великих міст та сіл нерідко становить два роки навчання. На тлі карантину ситуація погіршилася ще більше, адже далеко не всі діти мають доступ до онлайн-ресурсів.

І в першу чергу це стосується дітей з малозабезпечених родин. Благодійний фонд Імпульс.UA із Запоріжжя вже три роки надає неформальну освіту дітям та молоді, які опинилися у складних життєвих обставинах. "Основна прогалина успадкованої Україною системи освіти – спрямованість на вузькі дисципліни та банальне запам’ятовування, без орієнтації на використання цих знань у реальному житті, – каже засновник фонду Микола Колодяжний. – Ми ж робимо ставку на так звані soft skills: розвиток особистості та її компетенцій, соціальні навички. Для цього проводимо курси з лідерства, тімбілдінгу, залучаємо молодь до волонтерської діяльності. Ми намагаємося дати дітям те, що реально знадобиться їм у подальшому житті: починаючі від навичок першої медичної допомоги до розмовної англійської мови. Також у нас є проєкт розвиваючого туризму, коли все – від маршруту до оргпитань – підлітки вирішують самостійно. Це дозволяє розвинути соціальні компетенції. І на прикладі дітей з уразливих верств населення – сиріт, з багатодітних та малозабезпечених сімей – ефективність такого підходу стає особливо наочною. Багато з них приходять до нас невпевненими у собі, скутими – і буквально за пів року вони міняються! Я пригадую сироту Ксенію Трайно: коли вона прийшла до нас, то потерпала у своїй школі від булінгу. Сьогодні Ксенія ініціювала власний проєкт по боротьбі з булінгом – і однолітки до неї дослухаються, адже комунікація у площині "рівний-рівному" найефективніша! Інший хлопець, син ветерана АТО, мав прояви девіантної поведінки – зараз же він став президентом шкільного самоуправління. Таких прикладів десятки: дитина починає розуміти власну цінність – а відтак, стає успішнішою в усіх сферах, в тому числі й безпосередньо в навчанні. Ці "м’які навички" дозволили нашим підопічним проактивно відреагувати і на карантинні обмеження. Окрім запропонованих нами онлайн-ініціатив, самі діти провели десятки майстер-класів, челенджів та квестів!"

Фото надано БФ "Імпульс.UA"

Нові освітні потреби під час карантину з’явилися не лише у дітей. Десятки тисяч дорослих втратили роботу і мусять шукати нові джерела доходу. Опанування нової професії для багатьох стало виходом із ситуації. Одними з тих, хто популяризує ідею навчання протягом усього життя і надає таку можливість, є ГО "Українська асоціація міст, що навчаються" (УАМН) з Мелітополя. Активісти організації впевнилися на власному досвіді: тільки безпосереднє практичне втілення "на місцях" робить глобальні освітні концепції життєвоспроможними. Задля цього було вирішено заснувати Громадську спілку "Соціальне підприємство "Центр освіти дорослих "Перший", яка вже другий рік впроваджує навчання для різновікових категорій за трьома напрямками: громадянська та професійна освіта, а також особистісний розвиток. "Ми співпрацюємо з державними центрами зайнятості, і нерідко вони направляють людей до нас – наприклад, коли в них нема відповідних курсів, – каже Наталя Іванова, заступник голови УАМН. – Дуже популярними є мовні курси, а також з цифрової грамотності (особливо серед вікової категорії 50+), 1С бухгалтерії, крою та шиття. Одна з випускниць курсів шиття нещодавно виграла грант і відкрила власну майстерню – і швачками запросила, знову ж, наших випускниць! На час карантину ті курси, які було можливо, ми перевели в онлайн – і думаю, цей формат лишиться й надалі, адже для багатьох людей з віддалених місцевостей це може стати єдиним шансом опанувати цінні знання".

Фото надано ГО "Українська асоціація міст, що навчаються" (УАМН)

Сфера освіти є пріоритетною для будь-якої країни, яка обирає шлях сталого розвитку. Адже ті цінності й знання, які ми закладаємо в дітей зараз, визначають, якою буде наша країна через 20-30 років. А нові знання, які здобувають дорослі, дозволяють змінити державу на краще вже сьогодні. Освіта – довгострокове, але дуже вигідне капіталовкладення. І наше суспільство готове інвестувати в цю галузь, про що свідчать наведені історії. Їх було зібрано в рамках ініціативи #ДолаємоCovid19, яка є частиною інформаційної кампанії Європейського Союзу "Громадянське суспільство – це ТИ", розпочатої в квітні цього року. Кампанія розповідає, зокрема, про те, що реформи, які впливають на освітню систему та майбутнє наших дітей, уже йдуть повним ходом. І стати частиною цього важливого й захоплюючого процесу може кожен.

Ольга Коваль