Поставити на кін життя проти свавілля: чому голодують побратими вбитого "Сармата"

На тлі всіх інших акцій протесту, ця – привернула трохи менше уваги. Але вона не менш значуща. Семеро ветеранів війни на Донбасі уже десять днів голодують під входом до Офісу Президента.

Вони вимагають повернути за ґрати вбивць їхнього побратима Віталія Олешка на псевдо "Сармат". І заразом – притягнути до відповідальності суддів Бердянського міськрайонного суду. Які, власне, 29 травня і відпустили трьох безпосередніх виконавців убивства "Сармата" та його організатора під домашній арешт.

Хто такий Олешко і що відомо про його вбивство?Віталій Олешко "Сармат" був активістом та ветераном бойових дій на Донбасі, учасником "Самооборони Бердянська" під час Революції Гідності. У травні 2014 року записався до складу підрозділу "Шторм" батальйону "Донбас" і вирушив воювати на окуповані території.

Вбили Олешка 31 липня 2018 року у Бердянську на очах у дружини та друзів. Нападник застрелив "Сармата" з мисливської рушниці у дворі готелю "Атмосфера", який активіст збудував власноруч, і в якому мешкав.

У вбивстві підозрюють колишніх членів батальйону "Торнадо", мешканців Дніпра, теж учасників АТО. Вони входили до складу злочинного угруповання із Дніпра.

Кого підозрюють в організації та виконанні вбивства Олешка:

• Михайло Сігіда,
• Євген Бродський,
• Віктор Власюк — ймовірні організатори злочину,
• Артем Матюшин,
• Володимир Обухов,
• Микола Ломака,
• Максим Владимиринков.

Навесні 2019 року справу вбивства Віталія Олешка "Сармата" об'єднали ще з однією — розбійний напад на родину Поплавських у Дніпрі, який стався 4 липня 2018 року.

У ній фігурують четверо осіб з так званої групи Віктора Власюка — ймовірного організатора вбивства "Сармата":

• Тарас Мовчан,
• Денис Зеленкін,
• Руслан Кузнєцов,
• Сергій Смірнов.

У чому саме підозрюють фігурантів справи, яких відпустили під домашній арешт

• Сігіду підозрюють в організації вбивства Олешка: він начебто організовував та координував дії виконавців, дав їм зброю, гроші та автомобіль.
• Обухов, як вважає слідство, був за кермом автомобіля, в якому й затримали зазначених вище чотирьох фігурантів у день вбивства Олешка.
• Ломака ж керував іншим автомобілем, яким приїхав сам та привіз Матюшина до помешкання "Сармата" з метою вбивства останнього.
• Матюшин здійснив вбивство, кажуть слідчі, а потім пересів до іншого авто, у якому вже сиділи Обухов та Владимиренков.

Всі учасники голодування під Офісом Президента – бойові побратими вбитого "Сармата". Троє з них – були свідками вбивства та допомогли затримати злочинців. 24 каналу вони розповіли, що поки що почуваються непогано. Незважаючи на легку загальмованість та дощ, який "трохи кошмарить вночі".

Перед тим, як почати голодування, ветерани звернулись до офісів генерального прокурора та президента та повідомили свої вимоги. Листи з відповідними роз’ясненнями надіслали також до дипломатичних представництв країн-партнерів у Києві.

При цьому всі учасники акції підтверджують, що єдиний спосіб припинити акцію – це виконання їхніх вимог. Кажуть, що голодування – це єдиний спосіб привернути увагу до проблеми: поставивши на кін своє життя проти свавілля.

"Ще один можливий варіант - самим піти і вбити організатора і виконавців. Ми можемо це зробити. Ми вміємо це робити. Але ми не хочемо цього робити на мирній території. Ми не за це воювали і воюємо досі. Багато хлопців загинуло за те, щоб країна могла змінитися на краще" – пояснив 24 каналу учасник акції та один зі свідків вбивства Олександр Печніков.

Більше про те, чому ветерани не вважають рішення суду справедливим та чому продовжуватимуть голодування до кінця, 24 каналу розповів один з учасників акції, екскомандир штурмової групи "Донбасу" і кінопродюсер фільму "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас" Тарас Костанчук (псевдо "Бішут").

Тарас Костанчук (псевдо "Бішут") / Фото: Руслан Кошовенко

Ви виходили на акції протесту після рішення суддів. На голодування зважились, тому що простий протест лишився не поміченим?

Ні. На акції протесту у нас була зрозуміла вимога: вбивць треба посадити. Але ми розуміли, що під час акції чи одразу після неї цього ніхто не зробить. Тому ми одразу планували з цієї ж акції перейти в голод. На акціях ми показали своє обурення. Хлопці вийшли протестувати і в Херсоні, і у Запорізькій області, і тут, у Києві. Ми зробили так, щоб нас почули, і перейшли одразу в голод.

Реакцію якусь отримали? Може, хоч працівники Офісу Президента підходять і цікавляться, чого ви там сидите?

Ні. Але тут є такий цікавий момент. Одразу, коли ми тут з’явились, мені зателефонували, сказали, що отримали наше звернення. Запитали, чи ми хочемо, аби до нас хтось вийшов. Я відповів, що мені достатньо того, що зафіксовано отримання звернення. Нам не потрібно, щоб до нас хтось виходив. Нам не потрібні переговорники чи вмовляння. Нам потрібно, щоб вбивць повернули під варту. До того моменту ми залишаємось тут.

Ветерани, які оголосили голодування під ОП / Фото: СарматTV

Чи знаєте Ви, що зараз відбувається із тими людьми, яких звинувачують у вбивстві?

Так. Вони сидять вдома. Їх охороняють поліцейські. Як мені сказали в СБУ, їхні співробітники теж стережуть, аби вони не втекли.

Але, як я розумію, вас це не заспокоює?

Нас це взагалі не цікавить. По-перше, таке рішення суду – це приклад для інших, що вбивці можуть вийти із зали суду, де справу розглядають по суті. Тепер вони можуть спілкуватись зі своїми подільниками. Вони можуть зарядити на ліквідацію свідків. Вбивці тепер на волі. Те, що вони обмежені у пересуванні, нічого не означає. Вони можуть керувати своїми друзями і бандами, вони можуть спілкуватись із замовником. Вони, врешті решт, можуть просто втекти. Тому той факт, що хтось їх охороняє не заспокоює взагалі.

До того суд також робив спробу випустити їх?

Так. Організатора злочину Михайла Сігіду рік тому через суддю Печерського суду Вовка. Він виніс ухвалу про домашній арешт. Але тоді нас набрав слідчий, ми приїхали у суд, заблокували суддю Вовка у кабінеті. Протягом 20 годин слідчі тримали Сігіду, щоб він не втік. Інша колегія суддів переглянула рішення і його заарештували. Цього разу Бердянський районний суд прийняв отаке рішення, якому завадити не вдалось.

Що би Ви відповіли тим людям, які скажуть, що такі дії можна розцінювати як тиск на суддів?

Вони, у будь-якому разі, можуть говорити як вважають за потрібне. Як мені переповіли, після того, як ми сіли на голод, суддям, які відпустили вбивць, дзвонили з керівництва держави. Їх сварили і попереджали, що, зрештою, посадять за такі рішення. Після цього ці судді написали якусь статтю у якомусь профільному виданні. І через 10 днів після рішення суду заявили там, що громадські активісти тиснуть на суд і намагаються якось відмазатись. У такій справі не принципово хто що каже.

Чому?

Тому що "Сармат" – це не проста людина. Він більше, ніж просто громадський активіст. Він добровольцем пішов на війну і отримав орден "За мужність". Він вийшов з Іловайську та потрапив полон, де пробув пів року. Він повернувся з війни і став громадським діячем.

Віталій Олешко ("Сармат") / Фото: сторінка "Сармата" у Facebook

Його вбили посеред білого дня на власному подвір’ї, на очах дружини та побратимів. Вбили не через п’яний дебош чи випадково. Його вбили наймані вбивці, які спеціально приїхали з Дніпра, щоб його вбити. Як попускати таке цинічне замовне вбивство найманцями, яких затримали фактично на місці злочину? Тому ми вважаємо, що рішення суду було безпрецедентним. Воно не можливе у правовій державі. Не можна просто так відпускати найманих вбивць додому, де вони мають можливість тиснути на свідків і родину загиблого.

А вони уже намагались тиснути?

Ха! У суді під час засідання один з тих, кого випустили, кричить з клітки "Я выйду и тебя замочу!". Це – прямі погрози. До хлопців-свідків також підходили і казали, що вони закінчать так само, як "Сармат". Це не було зафіксовано. Але по цих справах є кримінальні провадження – хлопці писали заяви.

Дивіться також відео із судових засідань:

Хто є учасниками акції?

Ми тут зібрались із хлопцями з Бердянська, які були свідками вбивства. До нас доєднався друг "Сармата" із Вишгорода. Ще один –з Донецька, наш бойовий товариш. Загалом, нас уже семеро.

До нас приходять лікарі. Наші лікарі-волонтери, вони контролюють наше самопочуття. Є проблеми – в одного хлопця падає цукор, він інвалід цієї війни. Ще один хлопець – гіпертонік, то йому теж важко. Інші, ніби, поки нормально тримаються. Хоча ми всі тут інваліди війни 2-3 групи, з пораненнями.

Чому ви обрали саме таку форму протесту?

Просто іншої – немає. Просто сидіння, скільки би нас тут не зібралось, нічого не дасть. Ми можемо тут місяцями сидіти. А отаке – може привернути увагу. Єдине, що ми зараз можемо зробити – поставити на кін своє життя проти свавілля.

Нехай всі знають, що тут ветерани війни помирають від голоду через те, що відпустили на волю вбивць їхнього побратима, героя цієї війни. Ми тут будемо сидіти до кінця, якихось термінів немає.