Секс-скандал у ЗСУ: як зливають справу полковника, який знущався із підлеглих

• 1З чого все почалось?
• 2Як розвивалась ситуація?
• 3Коли Сікал вирішила писати заяву?
• 4Чи домагався полковник інших жінок?
• 5Що у цій справі відбувається зараз?

"Будеш зі мною спати – буде у тебе в службі все добре, все класно, без проблем. Якщо цього не зробиш, то я тобі покажу всі "прєлєсті" армії".

"Давай, роздягайся, лягай, будеш богатирів обслуговувати".

Ці дві фрази – стислий опис домагань командира частини до 24-річної лейтенантки строкової служби Валерії Сікал, які тривали більше ніж рік. Що у цій справі відбувається зараз – Валерія розповіла 24 каналу.

З чого все почалось?

З того, що після закінчення військової кафедри Сумського державного університету Валерія Сікал потрапила на службу до військової частині А1358. Це – 47-й арсенал збергання боєприпасів у селі Цвітоха на Хмельниччині.

Це була мрія мого батька, аби я була при погонах і служила. При вступі в університет я зберігла собі брошуру про військову кафедру. Щоб порадувати тата. Та і мені самій це подобалось. Коли подавала документи на військову кафедру, це був 2014 рік. Початок війни. Мене всі відмовляли, мовляв: "Подивись, що робиться! Куди ти ідеш?". Відповідала: "Як не я, то хто?",
– розповідає Сікал.

При цьому, за її словами, перспектива опинитись на війні, дівчину і лякала, і не лякала водночас. "Було страшно, бо це – війна. Було не страшно, бо це - війна за нашу державу, яку ми маємо захищати. Неважливо, чи ти в юбці ходиш, чи в штанах. У мене характер такий – якщо треба в бій, то пішли", – пояснила вона.

Валерія Сікал під час складання військової присяги

У частині дівчина отримала посаду інженерки відділення технічного контролю. Та підвищений інтерес командира частини, полковника Віктора Іваніва. Щойно дівчина з’явилася в частині, за її словами. Одразу почались домагання і приниження.

Полковник викликав її до себе в кабінет, на прохідну частини, вивозив у ліс, де вимагав вступити з ним у статевий зв'язок. І, як розказувала журналістам Сікал, намагався "мотивувати" її словами "Як будеш зі мною доброю, то буде все в тебе добре, а як ні, то я тобі покажу гірші сторони армії".

Як розвивалась ситуація?

Жінка не погоджувалася на сексуальні стосунки. Командир продовжував наполягати та переслідувати – хапав за руки, притискав до себе чи до стіни під час розмови.

Одного разу, коли Валерія була на нічному чергуванні, Іванів зайшов до кімнати відпочинку зі своїм першим заступником і такою фразою: "Давай, роздягайся, лягай, будеш богатирів обслуговувати". За словами військової, після відмови полковник змусив її виконувати важку роботу, що завдало шкоди її здоров’ю. Зокрема, вона власноруч переносила тяжкі боєприпаси і пошкодила спину.

При цьому, за словами Сікал, перевірка якості боєприпасів входила у мої посадові обов’яки. А от самостійне їхнє перетаскування – уже ні. "Щоби перевірку провести якісно, треба підняти снаряд і оглянути його з усіх сторін, покласти назад. Коли би не приїжджала перевірка – ніч, день, робочий, неробочий час – неважливо – ти мусиш вийти і все зробити ідеально, без помарочки. Інколи змушували працювати понаднормово. Один раз оцей цикл підняла-подивилась-поклала – то ще нічого. Але коли постійно таке робиш, то спина дає про себе знати", – розповіла вона.

Зрештою, коли стан здоров’я став уже критичним і дівчина потребувала медичної допомоги. Однак Іаванів до лікаря її не відпустив.

Я зверталась у медичну службу, що не можу більше і треба до лікаря. Коли рапорт ішов йому на підпис, він виходив із кабінету і казав: "Та ти здорова баба, нічого у тебе нема". Він сам собі вирішував, чи треба мені лікуватись, чи ні. Так само я боролась за лікарняний, коли у мене сталось запалення нирок, температура була. Лікарняний на три дні мені випросив у нього наш лікар, щоби я могла звернутись у клініку, здати всі необхідні аналізи і підтвердити Іваніву, що я хвора,
– розповіла Сікал.

"Іванів зірвав наше весілля. Він не просто тим погрожував і забороняв одружуватись. Він не відпустив мене у відпустку. Ми одружились все одно, але виходили з того, що мали. У мене був післяопераційний період реабілітації і ми просто пішли в РАГС, поставили підписи, нам видали свідоцтво про шлюб – і все. На цьому все закінчилось. На мого стану здоров’я не вистачило. Та і всі організаційні питання ми просто скасували, бо Іванів не дав згоди на моє одруження у призначену дату", – додала вона.

Коли Сікал вирішила писати заяву?

Коли зрозуміла, що терпіти далі не можна.

"Страх того, що може бути далі, якщо не даси відсіч, значно сильніший. Бо якщо не зупиниш зараз, то що буде далі? Оце і є головний стимул боротись. Якщо я буду мовчати, то далі ставатиме лише гірше. Якби я була така безстрашна, то я би з самого першого дня, як тільки це все почалось, побігла би писати заяви в усі ті інстанції, а не терпіла б рік", – розповіла дівчина.

Я дійшла до точки кипіння. Зрозуміла, що коли мовчу, то з мене продовжують пити кров і кожен наступний його крок виявляється ще гіршим. Якщо не даю відсіч знущанням і приниженням – людина розпускається і з кожним разом дозволяє собі ще і ще більше. Безкарність народжує чудовиськ, які вірять, що вони можуть робити все, що захочуть, і їм за це нічого не буде. Бо "ну, а шо, ти ж мовчиш?",
– сказала вона.

Першою людиною, з якою Сікал поділилась, став її чоловік. Також військовослужбовець. Він намагався говорити з Іванівим, аби той припинив чіплятись до його дружини. "Але тому було все рівно. Він собі знає, що він – безкарний. На все казав: "А що ти мені зробиш?", – каже дівчина.

Валерія Сікал / Фото з архіву

Тож вони звернулись до правоохоронців. Факти, які свідчать про домагання, Сікал виклала у скарзі до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку. Також вона спробувала заявити на командира ВЧ А1358 до поліції у Хмельницькому.

Зайшла в кабінет. Написала заяву, все виклала зі сльозами на очах. Жінки мають зрозуміти, як це – про таке розказувати у незнайомому чоловічому колективі. Там, ніби, заяву прийняли. За кілька годин після того, як ми з чоловіком вийшли з прокуратури, цей самий прокурор, який от тільки що все розумів, набрав мене і сказав: "Дєвочка, не займайся хєрньою. Ти нічого не доб’єшся". Я-то добилась. Але після таких слів руки опускаються і ти розумієш, що уже справді нічого не вийде і це – вже кінць. Хоч бери та й вішайся. От у мене психологічний стан десь такий був,
– каже Сікал.

Після цього жінка разом зі своїм чоловіком приїхала писати заяву до Вінницької області, звідки вона родом. У заяві вона вказала, що командир "використовував службове становище, наказами і діями принижував честь і гідність її, як офіцера Збройних Сил України".

Дивіться також відео звернення Сікал до правоохоронців:

Головне управління Нацполіції у Вінницькій області порушило кримінальне провадження про домагання на роботі за статтею 154 ККУ – примушування до вступу в статевий зв'язок. Згодом матеріали провадження під контролем військової прокуратури передали до Головного управління Нацполіції у Хмельницькій області згідно із підслідністю.

Що цікаво, у частині Сікал спочатку підтримало не так багато людей. "У моїй частині ніхто нічого не робив. Між собою всі про це говорили, але щойно у когось щось питали, всі займали позицію "моя хата скраю". Ти їм кажеш: "Ви ж це бачили! Ви все знаєте". Кажуть, що знають. Але казати нічого не будуть. Бо комусь треба квартиру получати, хтось боїться, що з роботи попруть, а хтось просить дати йому спокійно дослужити до пенсії", - пояснила вона.

Чи домагався полковник інших жінок?

Так. Слідство підтвердило ще кілька випадків, схожих на історію Сікал.

Після того, як моя заява потрапила в органи слідства, як ЗМІ почали про це писати, жінки з тієї частини також почали говорити, що вони опинялись у такій же ситуації. Коли я читала деякі пояснення, то розуміла, що у деяких ситуації були ще гіршими та ще страшнішими. Вони теж постраждали від дій Іваніва і вони теж почали про це говорити,
– розповіла Сікал.

Більше того, судячи з усього, Іванів знущався і з чоловіків, які були йому підпорядковані. З окремих епізодів, як розповів екс-заступник командира військової частини у Хмельницькому Іваніва Віктор Міщук, навіть порушували кримінальні провадження, але справи заминали. У частині навіть проводились перевірки, які фіксували пригнічений стан військовослужбовців через зловживання владою їхнім командирам.

Більше про знущання Іваніва дивіться у відео:

Сам Іванів на початку скандалу всі звинувачення відкидав та називав звинувачення у домаганнях "фантазіями Сікал". Він навіть подав проти дівчини позов про захист честі та гідності, однак суд її йому повернув. "Зазначаючи в позові про поширення відповідачами недостовірної інформації в соціальній мережі Інтернет, позивач не зазначив зміст такої інформації, яка на його думку є недостовірною, не навів даних, що дана інформація стосується саме його особи, не надав даних, що вказана інформація доведена до відома інших осіб", йдеться, зокрема, у рішенні суду.

При цьому Сікал переконує: жертвам знущень та домагань мовчати не можна. Розголос та публічність у таких справах допомагають знайти потрібну підтримку.

"Але є одне але. У першу чергу найголовніша підтримка – віра у себе. Якщо ти показуєш людям, що віриш у себе та впевнена у своїй правоті, то люди починають тобі допомагати. Якщо сама у себе не віриш – нічого не буде. Під лежачий камінь вода не точиться. Поки сам не зробиш щось для себе, поки не перевернешся, нічого не зробиться", – пояснила вона.

Після розголосу мені казали, що я хочу заробити гроші. Що я – дівчина легкої поведінки. Але слів підтримки все одно було більше. Якось мені написала жінка-військовослужбовець, яка ніколи не була пов’язана з Іванівим. У неї була подібна ситуація із колегою. Вона написала: "Поки не побачила Вашу історію і як Ви боретесь, просто тримала пістолет під подушкою. Сьогодні я його витягла". Оце була моя найбільша підтримка – що люди теж починають боротись. Бо хороший приклад – він також заразний. Заради такого варто не мовчати,
– сказала Сікал.

Що у цій справі відбувається зараз?

Її затягують. Розслідування досі не завершено. За словами адвоката дівчини Анни Брицької, це робиться через те, що найближчим часом минають строки пред'явлення обвинувачення Іваніву. "Прокуратура не хоче його закривати, але в той самий час створює умови для його неефективного розслідування", – розповіла вона.

Іваніва прибрали з частини через підвищення. Зараз він працює у Міністерстві оборони, їздить з перевірками по військових частинах по всій країні.

Валерія Сікал спочатку перевелась в іншу військову частину, а потім – змушена була залишити службу через поганий стан здоров’я.

Валерія Сікал / Фото з архіву

При цьому зізнається, що коли опинилась в іншій частині – була шокована тим, наскільки нормальними можуть бути стосунки у колективі.

Я у своєму житті зустріла одного такого, як Іванів. Мені вистачило. Чи багато їх – не знаю. Але через таких – скільки б їх не було – віри в армію немає. Вони руйнують весь престиж офіцерів, всю силу. Просто знищують. Саме страшне, що керівництво на це просто закриває очі. Хоча це – престиж армії. Навіть, якщо я не права. Чому ви не хочете посприяти тому, щоби чесно у всьому розібратись і з’ясувати всі обставини, а не просто замовчати і доводити, який він молодець і йому треба орден на грудь,
– каже Сікал.

За її словами, на судові засідання Іванів не приїжджає. Приїжджає його адвокат. "Ми коли приїжджаєм на засідання – вони тривають хвилин 10. Постійно виявляється, що адвокат Іваніва не надав якихось документів, він просить перенести засідання, просить час на опрацювання, ще щось, ще щось. Отак цей час і тягнеться", – розповіла Сікал.

Мене зараз питають, що буду робити, якщо справу закрить. А що робити? Буду боротись. Хоча би за те, щоб інші дівчата, які прийдуть на службу, через таке не проходили. Якщо прийшла служити – то служиш, а не думаєш, як когось уникати. Нажаль, на момент, коли я пішла служити, мого батька вже не було. Все було би по-іншому і це була би зовсім інша боротьба, якби він був поруч зі мною. І просто так з рук Іваніву це би не зійшло,
– додала вона.