Критикував "русский мир", а "повісили" порнографію: інтерв'ю з білоруським опозиціонером

Білоруський опозиційний блогер Едуард Пальчіс в інтерв'ю 24 каналу розповів, до яких провокацій вдається влада, щоб дискредитувати протестний рух, як фальсифікують вибори та чи має опозиція план на повалення режиму Лукашенка.

Президента Білорусі не випадково називають останнім диктатором Європи. Майже всі популярні ЗМІ є підконтрольними державі, а люди отримують штрафи просто за те, що виходять на мітинг. За таких обставин популярності набирають політичні блогери, які жорстко критикують президента та закликають людей виходити на вулицю.

Опозиціонер Едуард Пальчіс / Фото Belsat

Едуард Пальчіс відомий як адміністратор сайту 1863x.com, де він публікував розслідування незаконних схем чинної влади та статті на історичну й політичну тематику. Білоруські силовики відкрили на блогера кримінальну справу за фактом нібито розпалювання ворожнечі та розповсюдження порнографії.

Суд визнав Пальчіса винним і призначив як покарання 1 рік 9 місяців в'язниці. Правозахисники визнали Пальчіса політичним в'язнем.

Блогер вийшов через 10 місяців після арешту і продовжив активну опозиційну діяльність.

За дві картинки – до в'язниці

За що проти вас порушили кримінальну справу в 2015 році? Які реальні і формальні причини?

Перша стаття була за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Потім справа почала розвалюватись і мені додали розповсюдження порнографії. Суть у тому, що я зробив пару розслідувань про вплив "русского мира" в Білорусі, про дії різноманітних груп проросійських козаків, які мали контакти з вихідцями з ГРУ.

Це стало незручним КДБ, як і минула моя діяльність. Я тоді яскраво підтримував Україну в боротьбі за її незалежність, підтримував білоруських добровольців в АТО і виступав проти "русского мира". У КДБ нашого "підгоріло", і вони почали мене пресувати.

Доказова база, експертиза текстів були дуже смішні. Як і справа щодо порнографії. Я критикував у статті приклади російської пропаганди, чорнушні усілякі меми про Білорусь. Вони виокремили з поста з 20 мемами дві картинки, сказали, що це порнографія, і що я її розповсюджувач. А тим, хто створював ці картинки та обрехував Білорусь, вони нічого не зробили і не хотіли робити.

Чим протести сьогодні відрізняються від 2010 року?

У 2010 році, коли у країні були хоч якійсь ростки незалежної соціології, рейтинг Лукашенка був близько 50%. Президент влаштовував щонайменше половину дорослого населення країни. Усі протести робились класичною партійною опозицією. 10 років тому партії ще грали роль у політичному житті країни. І це все йшло через них.

Акція протесту в Білорусі у 2010 році / Фото Сharter97

Реалії 2020 року такі, що вперше багато людей у країні відчули, що вони більшість і що влада їх не влаштовує. Дуже довго велися суперечки про те, а з ким же простий народ, що думають люди у регіонах. І за цей рік роботою того ж Тихановського та інших став очевидним величезний запит на протестний контент та критичні матеріали.

Все, що зараз відбувається, йде без будь-яких лідерів. Усі основні політики сидять у в'язниці, навіть блогери. Люди все роблять якось інтуїтивно та стихійно. Без якогось конкретного плану.

"Янукович був менш авторитарний, ніж зараз Лукашенко"

Чи не є фізична відсутність лідерів слабким місцем протестувальників?

Так, це великий мінус. Але справа в тому, що реалії Білорусі дуже відрізняються від реалій України. Той самий Янукович у багато разів менш авторитарний, ніж зараз Лукашенко. У нас настільки система взяла "краще" з радянської спадщини, що будь-якого лідера або навіть потенційного лідера, який в теорії може взяти до рук мікрофон, під час гострих періодів заздалегідь ізолюють.

І тому в людей просто немає іншого виходу, як стихійно самоорганізовуватись. Це як і мінус, так і великий плюс, бо влада тоді не розуміє, що з ними усіма робити. Вони втрачають усі напрацьовані методи роботи.

Що буде, якщо Лукашенко знову стане президентом?

Є два основних сценарія. Можливо, буде певна депресія, пов'язана з еміграцією, з розгонами, як це було у 2010 році. Тоді багато людей просто поїхали з країни, особливо після затримань та кримінальних справ.

Або ж, якщо цей нервовий заряд збережеться, то надалі люди будуть висловлювати невдоволення вже з будь-якого приводу. Тобто, втратиться зв'язок між народом і владою. Чи не будь-яка дія влади буде супроводжуватись невдоволенням починаючи від інформаційного, закінчуючи вуличним.

"ЗМІ говорили, що опозиція хоче отруїти водоканал мертвим щуром"

Чи відомо вам про провокації, які планують проти активістів?

Ледве не кожні напружені вибори, у 2006 році або у 2010, на державних телеканалах показують сюжети, де активісти опозиції готують зброю, везуть її з України або ж з Росії. Було смішно у 2010 році, коли вони показали цілий арсенал у гаражі з гранатометами, але не було жодної кримінальної справи щодо цього.

Едуард Пальчіс / Фото Tut.by

У 2006 році говорили, що опозиція хоче отруїти систему водоканалу мертвим щуром. А у 2017 році народилася так звана справа "Білого легіону". Це – парамілітарна організація, у вас в Україні також є такі. Вона була активна на початку "нульових". З тих пір люди подорослішали, кожен жив своїм життям, але їм приписали ледве не підготовку джихадистів та камікадзе.

Також була феєрична історія про те, що з України прорвався невідомий джип, у який нібито довелося стріляти, і люди там були затримані, і зброя там, мовляв, була знайдена. А потім український погранкомітет сказав, що з їхнього боку жодних проривів не було, білоруська сторона це підтвердила. Тобто, хто перебував у цьому джипі та що робив, уже три роки нікому не відомо.

За останні тижні вам дали 30 діб арешту. Це просто за те, що ви виходили на мітинги?

Навіть не тому, що я виходив на мітинги. Це були не мітинги, а збори підписів за кандидатів, які перетворювались на дуже довгі черги. Там люди вже почали стихійно мітингувати. Я особисто нічого не робив, не кричав у мегафон і не закликав ні до чого, а просто стояв та знімав відео для каналу в Telegram.

І цього виявилось достатньо. Це звичайна справа, коли блогерів, журналістів, політиків штрафують та саджають під адміністративний арешт. Для білоруських реалій це – звична практика. Можуть дати і 30, а можуть дати стільки, що людина буде місяцями сидіти як за кримінальну справу.

А умови у таких в'язницях дійсно можна назвати тортурами. Зараз заборонені передачі, тобто люди незрозуміло чим харчуються, незрозуміло яка там зараз питна вода. Людей часто відправляють до карцеру, на холод. Забирають теплий одяг, забороняють бачити адвокатів тощо. У кращому випадку можуть виписати штраф від 300 до 600 доларів.

Після виходу на свободу декілька років тому ви одразу ж продовжили опозиційну діяльність. Чи боїтесь ви, що влада піде на більш радикальні заходи щодо вас?

Я, навіть за логікою влади, не роблю нічого такого, щоб вони сильно боялися. Справа в тім, що вони самі для себе знаходять якісь причини боятися. Через це вони роблять помилки і цим ще більше розігрівають людей, і змушують залучатись до політики і щось робити.

Коли людину саджають на добу, і вона при цьому нічого не зробила, то їй потім хочеться, так би мовити, "відробити", щоб було принаймні за що сидіти. Це ще одна особливість цих протестів, що у людей немає тваринного страху перед затриманнями та репресіями, як це було раніше.

Протестувальниця у Мінську / Фото з twitter (BelarusFeed)

Чому ви більше не оновлюєте сайт, а цілком перенесли свою діяльність у соціальні мережі?

Тут питання вигорання. Писати лонгріди роками – це доволі важко, особливо щотижня. У Білорусі не так розвинений краудфандинг, не так розвинений медіаринок, щоб усе це окупалося.

Тим паче, сайт завжди можна заблокувати. Обмежити соцмережі, особливо Telegram, набагато складніше. І людям там набагато простіше знаходити інформацію.

Чи можете ви сказати, що завдяки цифровізації стало набагато легше протистояти диктатурі?

Так. До епохи інтернету, коли більшість людей дивилася телевізор, у влади було тотальне домінування в інформаційному середовищі. Останні 10 років люди поступово перестають дивитись та довіряти державним ЗМІ.

Влада втратила інформаційну нитку. Спочатку ініціатива перейшла до інтернет-сайтів. А коли розпочався тиск на незалежні сайти, стало зрозуміло, що багато з них можуть закритися та підпасти під кримінальне переслідування. Тоді люди поступово почали підписуватись на блогерів: на ютубі, в Telegram, в інших соцмережах.

"Лукашенко фактично контролює усі гілки влади"

Чи працює тактика Лукашенка не помічати пандемію коронавірусу? Чи багато людей, за вашими оцінками, дійсно вірить, що це "коронапсихоз"?

Тактика Лукашенка була не визнавати, що коронавірус взагалі існує і маніпулювати зі статистикою та фактами, які всій країні були очевидними. Усе це розкривалося фактчекінгом, що дуже розізлило людей. Розізлило саме ось така брехня та "совковий" підхід, що у нашій країні нібито не може бути нічого поганого.

У багатьох різна думка щодо того, чи потрібен карантин або ж наскільки смертоносний цей вірус. Але головне, що викликало обурення, – це брехня та зневажливе ставлення навіть до тих, хто помирав. Лукашенко говорив про померлих, нібито "от він був товстий і це погіршило стан" або ж хтось старенький помирає і він говорить "а чого це він вулицями ходив, дома сидіти потрібно було".

На яких стовпах тримається влада Лукашенка?

В першу чергу це силовий блок, який у нас представлений найрізноманітнішими службами, які всі підконтрольні президенту. Також тримається на переробленій у 90-х роках конституції, за якою Лукашенко фактично контролює всі три гілки влади. Він легко може розпускати парламент, він призначає половину суддів конституційного суду. Також він особисто призначає мерів міст.

Олександр Лукашенко / Фото РИА

Система залишається монолітною. А якщо якісь проблеми – кидають силовий блок.

Не важливо, це опозиція, чиновники чи бізнес якийсь не такий. Силовики відразу починають зжирати неугодних. У цьому наш авторитаризм набагато сильніший, ніж режим Януковича та Путіна.

Яким чином відбувається фальсифікація виборів? Невже нема спостерігачів, які змогли б відстежити голоси від початку і до кінця? І явка у вас захмарна, близько 90% на кожних виборах.

Законодавство на виборах зроблено таким чином, щоб легше було прописувати потрібний відсоток. Спостерігачів не допускають до підрахунку голосів, вони не бачать вживу як це робиться. Немає можливості "зайвим" людям потрапити до дільничної комісії, які рахують голоси. Туди потрапляють люди з держапарату, бюджетники тощо.

Коли вибори закінчуються, вони вскривають цей ящик, повертаються спинами до спостерігачів, які мають відійти чи не на 10 метрів. А якщо щось не так, то його витурить міліція. Більш того, у нас є практика дострокового голосування, коли в обов'язковому порядку робітників держпідприємств женуть голосувати. В цей момент найлегше робити "вброси" та інші фальсифікації.

Чи відірветься Білорусь від СРСР?

Чи ностальгують білоруси за Радянським Союзом?

Я думаю раніше ностальгували, але зараз вікові причини, а також спадщина Радянського Союзу призводять до того, що люди не вірять у державну економіку. З кожним роком люди у нас все більше довіряють приватним компаніям. Усе більше людей хочуть свободи, хочуть нерадянського підходу до суспільства. Тому я думаю, що ця ностальгія поступово йде від нас.

Ностальгія за СРСР залишається ідеологічним моментом Лукашенка, але в народі вона згасає.

Поступово десь прокидаються національні, а у когось більш проєвропейські симпатії.

Якщо говорити про зовнішню політику, на вашу думку, білоруське суспільство – воно більше проросійське чи проєвропейське?

Я б сказав, що воно пробілоруське. Конкретно прибічників об'єднання з Росією у нас лічені відсотки. Найчастіше можна почути, що ми за дружбу з усіма. Це судячи з соцопитувань, які я бачив. Немає сильної ворожнечі в будь-який бік. Люди, які потрапляли під дію російської пропаганди, доволі швидко від неї відійшли. І, я думаю, кількість туристів у Європу чи Україну аж ніяк не зменшилось, а може й збільшилось.

Чи є слово "проросійський" клеймом для ваших політиків, як, наприклад, в Україні?

Загалом, так. Останні 5 років люди боялись проросійського кандидата. До того ж Бабариці, який очолював "Белгазпромбанк", багато хто висловлює таку претензію. Найцікавіше, що сама влада проросійськість або натяки на проросійськість стала використовувати як негативну характеристику.

Протест у Мінську проти інтеграції в Росію / Фото TUT.by

Тому так, це не додасть симпатій політикам, особливо якщо вони виступатимуть за якісь занадто щільні союзи або інтеграцію з Росією. Репутаційно це принесе лише мінус.

"Краще 5 років помилок з новачками, ніж 50 років саботажу"

В обох лідерів опозиції (Бабарика і Тихановського) немає як таких програм та ідеології управління країною після перемоги над Лукашенком. Чи є хоч приблизний план дій, як будуть змінювати вертикаль, яка повністю підконтрольна президенту?

Публічно такі плани ніхто не обговорює, бо саме досягнення, щоб був хтось інший, аби не Лукашенко, для багатьох вже буде здаватися великою перемогою. Але питання гарне, це дійсно проблема. Наші кандидати, по суті, новачки без планів та ідеології.

Якщо дійсно зміни відбудуться, то, може, доволі велика кількість професіоналів, зокрема з бізнесу, може ті нормальні чиновники з держапарату, які залишились, може люди з-за кордону проявлять інтерес до допомоги країні.

Вацлав Гавел говорив: "Краще 5 років помилок з новачками, ніж 50 років саботажу з досвідченими управлінцями".

Кандидати у президенти Тихановський та Бабарико / Колаж 24 каналу

Чи не лякає вас досвід України, де до влади прийшла людина без політичного досвіду?

Я вірю, що український народ будь-яку людину, яка піде старими шляхами, або перевибере, або "замайданить". Мене не лякають погані президенти України, бо у вас є хороша практика стосовно цього.

Мене більше хвилюють настрої тих українців, які, як не приїду в Україну, починають хвалити Лукашенка та цінувати його лад, не розуміючи багато речей.

Бачив опитування цінностей українців. Близько 70% схилялись до такого радянського, продержавного ладу. Ладу, який будують у нас і який призводить до несвободи і краху. Ось це те, за що треба перейматись.

Як ви оцінюєте ризик, що у випадку повалення Лукашенка його місце займуть білоруські олігархи, і реальних змін у країні не відбудеться?

У нас немає настільки сильного олігархату. Усі залежать від Лукашенка і періодично потрапляють до в'язниці.

Немає такого, щоб комусь з білоруських бізнесменів належало, наприклад, ЗМІ.

Навіть якщо щось подібне відбудеться, то це буде проблема самих білорусів. Це все залежить від конкретного народу, конкретної нації і конкретного місця. Перебудова крихкої системи – це довгий процес. Це не один, не два–три роки. Це від п'яти до десяти років. А якщо говорити про перебудову ментальності, то це питання поколіннь. І особисто у мене немає ілюзій щодо цього.

Дякую вам за цікаве інтерв'ю!

І вам дякую, бережіть себе.