«Конченные черти избивают людей». Огляд політичних відеоблогів за 22–28 червня 2020 року

Побиття представника Партії Шарія було однією з топ-тем блогерського світу та черговим кроком політсили до отримання мандатів у місцевих радах.

Скласти конкуренцію темі за згадками не змогли ані президент, який лякав далекобійників, ані члени «Слуги народу», котрі засвітилися одразу у кількох скандальних ситуаціях.

Перші жертви політики Шарія.

Виборча кампанія Партії Шарія почалася «хресним ходом» прихильників до Офісу президента 17 червня.

Того дня, як ви пам’ятаєте, ніхто до прихильників блогера/політика не вийшов.

Зате прийшли представники «Національного корпусу», з якими у шарійців сталися сутички у метро.

Вже тоді стало зрозуміло: кампанія тільки набирає обертів.

Адже, наприклад, затятий опонент Шарія — активіст Сергій Стерненко — пообіцяв матеріальне заохочення тим, хто ідентифікує учасників акції.

А в ніч проти 25 червня у Харкові побили одного з учасників акції 17 червня, місцевого представника Партії Шарія Микиту Роженка.

Хоч як цинічно це звучить, але такий розвиток подій був лише на руку проросійському блогеру.

Адже, живучи у Нідерландах і нічим не ризикуючи, він натомість може піаритися на побитті своїх прихильників в Україні.

Що Шарій, звісно ж, і зробив.

Щоб не розмінюватися на дрібниці, співучасниками побиття симпатика блогер називає представників Офісу президента і самого Зеленського.

Напали, певен Анатолій Шарій, представники «Нацкорпусу», які раніше погрожували шаріївцям силовим впливом.

У «Нацкорпусі» звинувачення блогера відкинули, припустивши, що побиття міг зорганізувати сам Шарій, аби принести «сакральну жертву» на благо свого політичного рейтингу.

Та фанатам блогера такого інфоприводу було цілком достатньо, аби просто заспамити світлиною побитого побратима сторінки Офісу президента та самого Зеленського.

Сам же Анатолій Шарій в етерах проросійських телеканалів гучно критикував владу за сприяння у переслідуванні його політсили.

Проте приїжджати до України, аби особисто підтримати атакованих побратимів, блогер, схоже, не планує.

Хоча й не має для цього жодних юридичних перешкод.

Хайп довкола прокремлівського блогера не ігнорували й хейтери Шарія.

Зокрема війну йому оголосив Сергій Іванов.

Матеріали, присвячені Шарію, телеведучий та блогер публікує ледь не щодня.

На тижні Іванов, зокрема, оприлюднив відео про те, як Шарій «лягає під Медведчука».

«Я в режимі реального часу дотискатиму це непорозуміння», — погрожує опоненту Сергій.

І розповідає, як кум Путіна піарить Партію Шарія просто в етері пропагандистського телеканалу «Россия 24», говорячи про спорідненість ідеологій з ОПЗЖ.

Блогер, телевізійник та нардеп від «Слуги народу» Олександр Дубинський висловився на захист Шарія: «радикально настроенные молодчики — просто бандиты и гопники — в нашей стране бьют сотни людей».

Бо в країні, мовляв, не працює правова система.

Тільки от намаганню відправити у відставку одного з головних менеджерів непрацюючої системи — міністра внутрішніх спррав Арсена Авакова — депутат чомусь постійно протидіє.

Десь посередині між симпатією і хейтом до Шарія зависла і його колежанка по проросійському крилу, блогерка «Страни.

ua» Олеся Медведєва.

Адже рік тому між блогерами стався словесний конфлікт, і відтоді стосунки між ними доволі прохолодні.

Тепер, коментуючи побиття представника політсили червоних кульок, Медвєедєва припускає: напади можуть бути наслідком співпраці «Нацкорпусу» з самим Шарієм або ж з Арсеном Аваковим, який хоче налякати президента «угрозой дестабилизации в стране».

Доказів, утім, Олеся не має.

Та є, на думку блогерки, факт: «конченные черти избивают людей, абсолютно не скрывая своего лица.

При этом молчат международные правозащитные организации и посольства».

А що Партія Шарія та ОПЗЖ відбивають електорат у «Слуги народу», ситуація турбує й Офіс президента.

Голобородько знову в грі.

Між тим, залишилося у блогосфері місце й традиційному лідеру згадок — чинному президенту.

Про нього, зокрема, мовив блогер Данило Мокрик.

Зеленський, мовляв, знову примірив на себе комфортний образ Василя Голобородька, коли «роздавав люлєй» далекобійникам.

Зеленський, на думку Мокрика, вміє насварити, але не «своїх».

Бо до нардепів з монобільшості президент, мовляв, ніколи в такому тоні не звертається.

Хоча у монобільшості є й сексисти, і хами, і ґвалтівники.

Заскочені на гарячому, «слуги» часто намагаються відбрехатися від звинувачень.

А отже, вважає Мокрик, просто зневажають виборців.

«То, что президент озаботился этой проблемой — это хорошо», — коментує звернення Зеленського до водіїв фур Дмитро Гордон.

Адже перевантажені машини руйнують дорожнє покриття.

Та важливіше нині, певен Гордон, реагувати на… статтю Путіна щодо підсумків Другої світової війни, опубліковану нещодавно в американському журналі.

Ну, «у кого що болить».

«Секс-убивці Зе-рейтингу» — так називається свіжий випуск влогу «Без цензури» журналістки Марини Данилюк-Ярмолаєвої, що виходить на каналі Censor.

У відео медійниця коментує нещодавній сексистський скандал за участю очільника «Слуги народу» Олександра Корнієнка та голови фракції політсили Давида Арахамії.

Скандал, мовляв, «проковтнули» навіть «фракційні феміністки і колишні реформаторки».

Згадала Данилюк-Ярмолаєва і про зашквар «слуги народу» Галини Третьякової, яка розповідала про «стерилізацію жінок без вищої освіти» та «дітей низької якості».

Та Зеленський ніяк на це не реагує, бо «закритий у теплій ванні».

Через такі комунікаційні провали, на фоні падіння рейтингу президента та «Слуги народу», на місцевих виборах можливий реванш ОПЗЖ, припускає авторка.

Але Зеленський, мовляв, і досі не дав підлеглим команду «стулити рота».

Стильно, модно, ватно.

Тим часом активіст Сергій Стерненко на тижні опублікував влог про своє улюблене заняття: переслідувати так звану «вату» у будь-яких її проявах.

Нині блогер коментував сюжет російського каналу НТВ про акції протесту у Києві.

Коментарі для якого давав, зокрема, й представник ОПЗЖ Вадим Рабинович.

Знімальна група кремлівського ЗМІ, зауважує Стерненко, вільно пересувалася Києвом, знімаючи сюжет.

Бо в’їзд таким «журналістам» СБУ офіційно не забороняє.

Адже зайнята, на думку Сергія, фабрикуванням справи проти нього самого.

Спецкор УНІАН у Росії Роман Цимбалюк розповідає про пропаганду іншого штибу: на рівні російських державних структур.

Зокрема, в Міністерстві закордонних справ Росії заявляють про вивід з території України іноземних військ.

Та, посміхається блогер, мають на увазі не російські формування, а «солдат НАТО».

Росіян, мовляв, непокоїть те, що США постачає Україні зброю на кшталт протитанкових ракет Javelin на понад 60 мільйонів доларів.

Бідкаються в МЗС агресора і через спільні україно-американські військові навчання, які, мовляв, «порушують Мінські домовленості».

Де, зокрема, йдеться про виведення з території України усіх іноземних збройних формувань.

Може, спершу треба вивести російську армію? При цьому парад російської військової техніки в окупованому Криму, на який відреагували українські дипломати, відзначає блогер, Міністерство закордонних справ Росії аж ніяк не турбує.

А на десерт — «шедевр» від проросійського блогера Олександра Семченка.

У відео той описує «красивый Донецк спустя шесть лет войны».

І критикує українських військових, які, мовляв, щось там знищили.

Хоча речники військових формувань терористів (яких Семченко називає всього лише «противной стороной») кажуть, що нічого такого не відбулося.

Натомість статистиці знищення «украинских боевиков», озвученій терористами, Семченко вірить як цілком авторитетному джерелу, відводячи на пряму мову окупантів по кілька хвилин у своєму ролику.

Мораль відео проста: хоч скільки намагаються українські «бойовики» нести на Донбас війну, тамтешній люд звик «созидать».

На доказ чого він показує кадри Донецька, що тоне у зелені.