Турецький цемент на українському ринку: чи підтримає Україна власного виробника

Український ринок цементу знову проходить перевірку на міцність. Замість очікуваного зростання цементна галузь опиняється в ситуації впливу кризових явищ і стриманого попиту.

Зростання внутрішнього споживання - один з головних факторів прискорення економіки. Він створює попит на робочу силу та живить бізнес, стимулюючи надходження податків та відрахувань. Очікується, що криза, пов’язана з COVID-19, обмежить споживання цементу. Наприклад, попит на піку епідемії у квітні, а за ним і виробництво були майже на 27% нижчими від показників квітня 2019 року, при тому, що виробнича інфраструктура галузі в Україні повністю забезпечує внутрішні потреби будівництва, маючи 20% незалучених потужностей. 

Протягом останніх трьох років ринок цементу не показує значного зростання чи спаду — на відміну від імпортних потоків. У 2019 році через слабке зростання ринку, кризу залізничних перевезень та різко негативний експортно-імпортний баланс (-30%) виробництво цементу в Україні зменшилось на 0,3%.

Попри запроваджені антидемпінгові мита на продукцію з Росії, Білорусі та Молдови, зовнішньоторговельна динаміка за підсумками 2019 року склалася не на користь вітчизняних виробників. Експорт цементу у 2019 році зріс на 16%, а  імпорт — на 57,1%. Зокрема імпорт турецького цементу в Україну збільшився у 9,3 рази.

Значний спад споживання на внутрішньому ринку (від 75 млн тонн у 2017 до 47 млн тонн у 2019 році) спровокував Туреччину розпочати активний експорт портландцементу на український ринок. Ситуацію прокоментував виконавчий директор Асоціації виробників цементу України "Укрцемент" Роман Скільський: "За даними Держстату, за другу половину 2019 року до України завезено близько 200 тис. тонн турецького цементу,  а початок 2020 року вказує на те, що імпорт з Туреччини буде в  рази більшим і може сягнути мільйон тонн. Виходить, що очікуючи кредитів МВФ, Україна платить десятки мільйонів доларів за імпорт продукції, допускаючи простій власних підприємств з випуску абсолютно такої ж продукції".

Інший аспект проблеми - маркування продукції. Як відомо, обов'язкова сертифікація та реєстр УкрСЕПРО вже не існують, і протягом останніх двох років цемент підлягає виключно добровільній сертифікації. За результатами останнього дослідження якості цементу, проведеного ГО "Союз споживачів України" у 2016-17 роках, 82% тарованої продукції у мішках з порушеннями маркування виявилося фальсифікатом.

На мішки цементу турецького виробництва нанесено тільки СЕ-маркування, та ще й з порушеннями. Маркування за вимогами нормативних документів України на турецьких мішках цементу взагалі немає. До того ж, на мішку не вказано в достатньому обсязі (або взагалі не вказано) інформацію про товар державною мовою, що порушує право споживача на інформацію про продукцію.

Запровадження з боку держави заходів з обмеження завезення в Україну цементів без дотримання чинних вимог з маркування могло би забезпечити захист прав українського споживача, а також підтримати українського виробника на тлі уповільнення бізнес-активності. Це може стати вирішальним фактором у прагненні до стабільного функціонування української економіки.