Війна на Донбасі забрала 4 українських воїнів у червні: фото та історії про них

Це – Леонід Добрянський, Ілля Струк, Богдан Коваленко та Іван Дедюх. Історії про цих українських героїв зібрала "Новинарня".

Леонід Добрянський

Український військовийзагинув 13 червня в Попаснянському районі на Луганщині. Його життя обірвалося близько 21:45 від мінно-вибухової травми, – вороги вчергове влаштували обстріл.

Добрянському було 45 років, він родом із Ружинського району, що на Житомирщині.

Леонід Добрянський

Коротка біографія:

• У 1992 році Леонід Добрянський відслужив строкову службу в армії та закінчив школу прапорщиків. Певний час залишався у війську, але у 1999-му звільнився. Мешкав разом із сім’єю в Києві.
• Із січня 2010 року працював на авіаційному заводі "Антонов" плавильником металу та сплавів 4-го розряду. Паралельно закінчив авіаційний технікум за спеціальністю "Виробництво авіаційних літальних апаратів".
• З початком війни у 2014 році Добрянського мобілізували в перших лавах. Побратими кажуть: щодо того, чи йти на війну, він не вагався й миті.
• Із 2014-го по 2015-й рік воював у складі 72-ї механізованої бригади. У перше літо війни у Червонопартизанську, що на Луганщині, отримав бойове травмування. Тоді міна впала біля бліндажа, тож Леонід був лише контужений. Після лікування він відразу повернувся на фронт.
• На війні Леонід Добрянський отримав від побратимів прізвисько "Старий".
• Восени 2015 року він підписав контракт із 30-ю механізованою бригадою, посада – командир відділення взводу управління розвідроти.
• Поховали його на військовому Лук’янівському цвинтарі в Києві.
• У героя залишилися дружина та дочка.

Що про Добрянського "Старого" розповідають товариші

Побратими розповідають, що "Старий" від початку війни прагнув служити саме в розвідці, тому й домігся цього. Він пройшов багато “гарячих точок” АТО/ООС, зокрема бої на Світлодарській дузі.

Досвідчений, сміливий, йому довіряли та поважали як командири, так і бойові побратими, на нього можна було покластися. Один із найкращих бійців. Він ніколи не відмовляв у допомозі,
– розповіли його товариші по службі.

У бригаді розказали, що Добрянський "піклувався про всіх, і навіть перебуваючи у відпустці завжди здавав кров у госпіталі для поранених побратимів".

Що про війну казав сам Добрянський

Чоловік особливо дбав про молодих бійців, казав, що не розуміє, як може сидіти вдома, якщо на фронті юні військові.

"Як я можу не служити, якщо служать молоді хлопці? Хто їх буде вчити, передавати досвід?" – казав прапорщик.

По завершенні контракту в липні 2020 року Леонід мріяв відсвяткувати весілля своєї 24-річної доньки, дуже чекав на онуків.

Попри такі плани та мрії, все одно планував невдовзі повернутися до лав бригади.

Ілля Струк

Молодий військовийІлля Струк загинув від ворожої кулі 17 червня. Це трапилося під час його бойового чергування на Горлівському напрямку біля селища Шуми (Торецька міська рада).

Ілля Струк

Коротка біографія:

• Ілля народився 1 серпня 1995 року в селі Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області, в багатодітній родині.
• Хлопчик дуже любив займатися спортом. Сусіди згадують його як працьовитого, чуйного, врівноваженого хлопця, який завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.
• З юного віку Ілля цікавився духовним життям, багато молився, вивчав духовну літературу. Був паламарем у Свято-Миколаївському храмі Володимира-Волинського – дзвонив у дзвони, співав на криласі, допомагав під час богослужінь.
• Він закінчив Львівське ВПУ комп’ютерних технологій та будівництва за фахом маляра-штукатура, далі вирішив продовжити навчання вже в Почаївській духовній семінарії. Він успішно склав вступні іспити, почав навчання, але далі пішов на війну (після чого перевівся на заочне).
• У 2014 році він вже був старшим матросом-гранатометником 503-го окремого батальйону морської піхоти. Іллі Струку тоді не виповнилося ще й 19-ти.
• На війні Ілля отримав поранення, але це не завадило йому підписати контракт на подальшу службу.
• Останнім часом хлопець планував одружитися, збирався вступити на офіцерські курси.
• Поховали Іллю Струка на цвинтарі в селі Поничів поблизу Льотничого.
• Залишилися мати, брат і дві сестри.

Що розповідають про героя

За словами священника Володимир-Волинської і Турійської єпархії ПЦУ Віктора Мартиненка, Струк розповідав йому, що нікому у семінарії Московського патріархату не зізнавався про свою участь в АТО – "щоб не назвали "братоубійцей", бо царить там суцільний "русскій мір".

"Я впевнена, що його вибір піти служити в армію – це був дуже добре обдуманий крок. Пригадую нашу останню зустріч… Це було в центрі міста Володимир-Волинський, на площі. Як зараз його бачу: йшов у військовій формі, впевнена хода, стрункий, гарний. Була дуже здивована, бо не знала, що він пішов на службу, адже хотів бути священником. Я коли запитала, що змінилося, чому, то він сказав: "Хтось має бути там і повинен захищати Україну", – розповілав про загиблого колишня класна керівниця Оксана Рибай.

Богдан Коваленко

18 червня близько 21:55 під час бойового чергування в районі Авдіївки Донецької області в Коваленка влучила куля ворожого снайпера, який цілив з боку окупованого Спартака.

Помер Богдан під час евакуації до лікувального закладу.

Богдан Коваленко

Коротка біографія:

• Старшому солдату, навіднику-оператору 2-го розвідувального взводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи Богданові Коваленку було всього лише 22 роки.
• Він народився 2 січня 1998 року в селищі Нова Водолага Харківської області.
• Цікавився інформатикою, правознавством, займався спортом – відвідував футбольну секцію при ДЮСШ.
• Контракт зі Збройними силами Богдан підписав 2017 року. Після навчання в центрі “Десна” прийшов у 54 омбр.
• Після завершення контракту він мріяв стати спецпризначенцем.
• Серед товаришів мав прізвисько "Геркулес".
• Похований у рідній Новій Володазі.
• Залишилися батько і бабуся.

Що розповів товариш героя

Друг загиблого, якого звати Стас, був поруч, коли Коваленко отримав поранення.

Він вийшов з бійниці, подивитися, увімкнув тепловізор, а там зверху є кнопка. І вона, виходить, моргнула… снайпер його навіть не бачив, він бив навмання. На спалах. Я стояв метрів десять за рогом,
– розповів товариш про смерть друга.

Іван Дедюх

Вінзагинув 27 червня біля села Старогнатівка Бойківського району Донецької області від численних осколкових поранень: під час під час інженерного обладнання позицій підрозділу стався вибух невідомого боєприпасу.

Іван Дедюх

Коротка біографія:

• Іван Дедюх народився в Тернополі 21 січня 1983 року.
• Закінчив профтехучилище, відслужив в армії. Працював на різних роботах, щоб прогодувати сім’ю – дружину та двох дітей.
• Коли весною 2014 року внаслідок агресії Росії на сході України почалися бойові дії, Іван став до лав 128-ї гірсько-штурмової бригади.
• Відслуживши рік, демобілізувався, але невдовзі знову повернувся в ЗСУ, вже на контракт – у 44-ту окрему артилерійську бригаду.
• Повторно підписав контракт у квітні 2020-го. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.
• Похорон Івана Дедюха відбувся 1 липня в Тернополі.
• Залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

Що розповідають товариші

"Він завжди був відповідальною людиною, умів вправно керувати своїм маленьким підрозділом, за що його поважали побратими", – розповіли про Дедюха в батальйоні.

Товариші по службі кажуть, що Іван постійно рвався "на передок" і дуже не любив залишатися в тилу.

Редакція 24 каналу висловлює щирі співчуття родинам та близьким загиблих героїв.