Чи платитимуть українці за контент. Медіапідсумки 30 червня – 5 липня 2020 року

Згадувала і про посилення Кремля, і про несприйняття Заходом – все це було йому зрозуміло, але не проймало емоційно.

Аж раптом абсолютно випадково я сказала: «Це спричинить нестабільність в українському суспільстві».

І це було те, що треба: слово «нестабільність» вразило його і було сприйнято як справжня загроза.

Тепер ми з друзями жартома вживаємо це слово, коли хочемо окреслити щось гіперболізовано жахливе.

І є з чого жартувати, адже якщо ви живете в Україні, то взагалі не уявляєте, що таке стабільність.

І коронавірус тільки додає до цього Луна-парку додаткові атракціони на кшталт рішення влади заборонити роботу кінотеатрів після 22:00 просто напередодні їхнього відкриття після майже чотирьох місяців простою або внесення Чорногорії до «червоного списку» за день до першого чартерного польоту.

Давай, ти ж директор, спрогнозуй цьогорічні продажі, забезпеч безперебійні процеси та втримай персонал.

Ще наприкінці минулого року про наміри запровадити пейвол публічно говорили лише два українських медіа: «Новое время» і Liga.

І всі поради їм об’єднатися і зробити це одночасно, долучивши до цього процесу і «Українську правду», здавалися нездійсненними.

Коронавірус усе прискорив: тепер у «Нового времени» є пейвол, Liga.

net експериментує з донейтами та платним сервісом без реклами, а «Українська правда» створила клуб читачів.

Їхнім шляхом ідуть і дрібніші медіа.

З одного боку, увага і гаманець споживачів медіаконтенту вичерпні, тож піонери читацької монетизації хоча й ризикують як будь-які першопрохідці, водночас мають шанси виграти від цих дій найбільше.

З іншого боку, більшість медіа доступ споживачів до свого контенту, мабуть, не обмежуватимуть і конкурувати з ними буде складно.

В ідеальному світі споживачі контенту мали б бути готовими платити за кращу якість, але у великих масштабах цього поки не відбувається.

Яскравим прикладом з наших широт згадується кодування телеканалів на супутнику: всі попередні дослідження показували, що глядачі підуть з безкоштовного супутника слідом за каналами великих медіагруп, але провайдери платного супутника в травні відзвітували про помітний недобір абонентів у порівнянні з запланованими цифрами.

Минулого тижня коаліція кодувальників навіть пережила випробування на міцність в інформаційному полі, коли звідкілясь з’явилася чутка про нібито намір Inter Media Group розкодуватися, швидко заперечений групою.

Супутникові провайдери схильні пояснювати недостатні темпи набору абонбази втручанням президента Володимира Зеленського.

З такої логіки виходить, що дії президента, спричинені прагненням захистити інформаційну безпеку країни, цьому захисту не допомогли: споживачі безкоштовного супутника, яких залишилося значно більше, ніж планувалося, після кодування топ-6 телеканалів отримали більше можливостей приділяти увагу мовникам з орбіти Віктора Медведчука чи міжнародним версіям російських мовників.

Можливо також, що певний вплив справив карантин, через який абоненти побоювалися запрошувати до себе майстрів підключення.

Чи що під час досліджень користувачі супутника демонстрували готовність до однієї поведінки, а на практиці повелися інакше.

До речі, цікаво, як справи в «Зеонбуду»: згідно того ж розпорядження президента, він уже мав би змінити модуляцію цифрового сигналу та встановити цифрові передавачі у 47 населених пунктах.

«Зеонбуд» – це міцне яєчко, яке всі б’ють, але поки що ніхто не розбив.

Тепер от записали у законопроєкті «Про медіа» заборону одній особі контролювати більше 35% ринку постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, наділили Нацраду правом спільно з Антимонопольним комітетом визначати межі аудіовізуальних ринків (ст.

7 ч.

2), заборонили «Зеонбуду» створювати власні платні пакети телеканалів (ст.

24 ч.

Невже й для нього колись настануть часи нестабільності?.

Думки, висловлені в рубриці Column, передають виключно погляди самих авторів і можуть не збігатися з позицією редакції «Детектора медіа».

Тексти авторських колонок суб'єктивні та не претендують на всебічне висвітлення теми.