Коли Медведчук мовчав: у чому абсурд справи Стуса та нового судилища

Віктора Медведчука звинувачують у тому, що він порушив адвокатську етику й фактично не захищав Василя Стуса, а був для нього другим прокурором. Так охарактеризував його сам Василь Стус. Поет відмовився від "ведмежих" послуг Медведчука. Сайт 24 каналу занурюється у недалеке минуле й розповідає історію про те, як за радянських часів переслідували людей, які виступали за українську незалежність.

І навіть після 1991 року в Україні потрібно відстоювати історичну правду.

У 2018 році на екрани вийшов біографічний фільм "Заборонений" про Василя Стуса. Прем’єра супроводжувалась скандалом – актор Геннадій Попенко, який брав участь у зйомках заявив, що продюсери стрічки видалили частину сценарію після "дзвінка згори". Ідеться про сцени суду, в яких фігурував Віктор Медведчук.

Василь Стус / фото: архів КДБ

А у 2019 році вийшла книга українського історика, публіциста Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса", яка була написана на основі матеріалів кримінальної справи Василя Стуса 1980 року, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ (колишній архів КДБ).

У книзі детально написано про те як адвокат Віктор Медведчук "злив" справу. Кум Путіна хоче аби книгу заборонили через суд. Він вважає, що там написана неправда.

Перша зустріч Медведчука й Стуса

Вперше вони зустрілись у 1980 році коли Віктора Медведчука, який у ті часи працював державним адвокатом, призначили захищати українського поета й дисидента. На той момент Стус вже мав один строк за "антирадянську діяльність і пропаганду" й вважався невиправним рецидивістом.

А судили його за те, що він мав власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури. Його творчість була заборонена та частково знищена.

Другу кримінальну справу проти Стуса відкрили за звинуваченням у виготовленні, зберіганні та розповсюдженні антирадянської літератури.

Йому інкримінували також листування з відомими українськими правозахисниками та дисидентами,
– підкреслила у коментарі для сайту 24 каналу кандидатка історичних наук Тетяна Швидченко.

Матеріали другої справи Стуса, які стали доступними після розкриття архівів КДБ, розповіли про те, яким адвокатом був Віктор Медведчук.

Сам Василь Стус назвав його "людиною комсомольського агресивного типу". Поет говорив, що цей адвокат його "не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою". Про це розповів друг Стуса, дисидент Євген Сверстюк.

Віктор Медведчук / фото: ТАСС

Подібні спогади і в дружини Стуса — Валентини Попелюх, пишуть на Українській правді. 

Цікаво, що Медведчук навіть не ознайомлювався з кримінальною справою та не подавав такого клопотання — на цій стадії справу вивчала інший адвокат, яка з невідомих причин не захотіла брати дальшу участь у процесі.

Василь Стус відмовився від адвоката Медведчука й просив залучити для свого захисту іншого.

Але у проханні було відмовлено, оскільки законодавство СРСР не передбачало можливості залучення міжнародних захисників. По-суті судом це не можна було назвати, це було судилище, розправа над людиною, яка завжди казала правду.

Як захищав Медведчук Василя Стуса у суді

Віктора Медведчука лише формально можна було назвати адвокатом Василя Стуса, адже він фактично не захищав його й виступаючи перед судом визнав вину свого підзахисного, що є порушенням адвокатської етики. Сам Стус не визнавав своє вини.

"В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю", – говорив Стус на суді, йдеться у матеріалах справи.

Проти Стуса ввели "свідка", який надав фальшиві докази, нібито Стус закликав вести війну проти радянського режиму. В цей час Медведчук мовчав. Зате розпитував тих, хто виступав на захист Стуса, в тому числі ставлячи питання про його антирадянську діяльність
– розповідає Тетяна Швидченко.

Із розсекречених документів стає зрозумілим, що адвокат Віктор Медведчук погоджувався із усіма доводами сторони звинувачення. Його останню промову в суді, яка є у матеріалах справи, потрібно приводити дослівно:

Протокол із справи Стуса / Фото УП

Протокол із справи Стуса / Фото УП

Медведчук визнав, що дії Стуса є злочином – таким адвокатом він був. Про принцип змагальності сторін у судовому процесі тоді не йшлося. Але Василь Стус захищався самостійно як міг.

Сутність захисту у радянські часи іноді зводилась не до заперечення обвинувачення, а до пом’якшення вироку. Але здається навіть цього адвокат Медведчук не вимагав. Він зайняв позицію "пасивного захисту".

І це була не єдина його подібна справа. Очевидно, що радянська влада відправляла Медведчука на такі особливі "завдання" не раз.

Ще одна жертва Медведчука

Адвокат й заслужений юрист України Роман Титикало досліджував матеріали багатьох справ, зокрема й тих, у яких брав участь Медведчук. Юрист прийшов до висновку, що адвокат Медведчук міг докласти максимум зусиль аби захистити Василя Стуса, але цього не зробив.

Крім того, Титикало у своїй статті на Історичній правді приводить ще один аналогічний випадок.

Виявляється Віктор Медведчук до Стуса був адвокатом іншого українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина. Його доля дуже схожа на ту, яку зустрів Василь Стус.

Юрій Литвин / фото: архів КДБ

Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму у селі Кучино на Уралі. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері тієї самої колонії й того самого дня роком пізніше.

Справу Литвина розглядали у 1979 році. В останньому слові "обвинувачений" наголошує, цитата:

Віктору Медведчуку доводилось не раз виправдовуватись. Він казав, що у ті часи просто неможливо було працювати по-іншому. Й він не міг його врятувати, мовляв, рішення за такими справами ухвалювалося не у суді, а в партійних інстанціях і КДБ.

Коли адвокат має право визнати провину свого підзахисного?

Якщо клієнт сам не визнає провину – ніколи. Він до кінця повинен стверджувати, що повністю розділяє позицію підзахисного, провина якого, скажімо, не доведена належними доказами, наводити аргументи тощо.

Відповідно до статті 23 Основ кримінального судочинства СССР від 25.12.1958 року, "захисник зобов'язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і способи захисту з метою з'ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують його відповідальність, і надавати обвинуваченому необхідну юридичну допомогу".

Медведчук не мав законного права визнавати вину Стуса / Фото з Facebook Вахтанга Кіпіані

Як пише Історична правда, матеріали справи свідчать, що Медведчук не заявив жодного протесту чи клопотання, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подав жодної скарги, пояснення, доказу тощо. Отже цю вимогу чинного на момент розгляду справи нормативного акта Медведчук порушив. Так само, визнавши провину Стуса, він фактично відмовився від його захисту, що теж є грубим порушенням права людини на захист у суді.

Сам кум Путіна сьогодні переконує: його роль у цій справі, як адвоката, була мінімальною – все вирішувала радянська влада. Адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Левицький у коментарі сайту 24 каналу підтверджує, що справді часто роль адвоката зводиться до ролі статиста і теоретично навіть зміна захисника, швидше за все, не змінила б долю Стуса. Однак, за словами експерта, це не є виправданням для, по суті, злочинних дій Медведчука і не змінює оцінку вчинку "молодого КДБ-шного адвоката".

Чи є зараз важелі, щоб притягнути Медведчука до відповідальності?

Олег Левицький стверджує: немає жодних.

Буквально у 1992 році в Україні запрацювали органи адвокатського самоврядування. Власне, тоді й розпочалася практика притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, яка мало змінилася на сьогодні.

"Найбільший адвокатський "злочин" – зрада підзахисного. І Медведчук скоїв його: він не ховався, почувався абсолютно спокійно, дивився на перспективу професійного зростання. Якби він виявив більшу наполегливість чи навіть застосував аргументи з посиланнями на законодавство, тоді у нього були б проблеми. Але сказати, що вина підзахисного доведена, водночас знаючи, що той ніколи не визнавав цього – це безсоромний і демонстративний адвокатський злочин", – зазначив Олег Левицький.

Суд над книгою: що відомо про нинішню справу?

У книзі Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" зібрані основні документи з колишнього архіву КДБ, де вказано, як і за що насправді судили українського дисидента. Віктора Медведчука, який був державним захисником поета, звинувачують у порушенні адвокатської етики.

Він же свою провину так і не визнав і влітку 2019 року заявив, що у суді вимагатиме заборонити продаж книжки через начебто наявні там "висловлювання, які не відповідають дійсності".

10 липня у Дарницькому суді Києва відбулося засідання щодо цього позову. Однак рішення так і не ухвалили, суд переніс його розгляд на 14 серпня.

Через цю книгу Медведчук подав позов проти Кіпіані / Фото Вахтанг Кіпіані, Facebook

Якщо так станеться, що суд прийме рішення на користь Медведчука, то справді книжку можуть заборонити. А автор буде змушений вилучити твердження, які нібито негативно впливають на честь, гідність та репутацію кума Путіна, і лише в такій новій редакції продовжувати реалізовувати цю книгу. Хоча, навіть у такому разі, вся основна інформація по справі залишиться, зокрема і те, що Стуса захищав адвокат з поганою репутацією, відомий "захистом" й низки інших українських дисидентів.

Взагалі ситуація – досить парадоксальна, зважаючи на те, що до друку книжка вийшла ще у травні минулого року й наразі є доступною та активно реалізується.

Водночас, як зазначив адвокат Олег Левицький, будь-яка особа має право вимагати вилучати з відкритого доступу твердження про себе, які, на її думку, не відповідають дійсності. Йдеться про відстоювання своєї честі та гідності.

Хоча усі, кому треба, все знають – уже написано-перенаписано. І ще напишуть, що був адвокат, який, у дебатній промові перед судом, всупереч факту, що підзахисний не визнав провину, зробив це за нього. Яка може бути честь, гідність і репутація у адвоката, який звернувся до суду з прокурорською промовою? 
– уточнює експерт про позов Медведчука.