Воздушно-финансовый путь

Владимир Шульга.

Проректор Харьковского национального университета внутренних дел, доктор исторических наук.

Воздушно-финансовый путь (укр.).

12 июля, 21:01.

Через пандемію коронавірусу світова авіація цьогоріч понесе колосальні збитки.

За попередніми даними, це понад 84 млрд доларів.

Такі дані містяться в прогнозі Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).

Ці дані були станом на кінець травня.

Проте ситуація не поліпшується і у другому кварталі цифра може оновитися та збільшитися.

І станом на 2021 збитки можуть досягти 100 млрд доларів.

Яке місце в цьому України – важко сказати.

Адже збитки, – то комплексний показник.

І вони поділяються на відновлювані та невідновлювані.

І вирахування кількості українських авіаперевізників та їхні прибутки в загальному обсязі авіаперевезень з України – то окрема статистична робота.

Проте сказати, що для української авіагалузі ці збитки не будуть відчутними, не можна.

Проте днями Міністерство інфраструктури розробило пропозиції щодо підтримки авіаційної галузі, яка постраждала, як і решта в усьому світі, під час карантину, і передало їх на розгляд до Кабміну.

Якщо коротко: планують виділити кошти на підтримку галузі.

Ось тут, друзі, і з’являється той таки "поріг розуміння", згідно з яким хотілося би мати прозору відповідь на чітке питання: скільки та кому державних коштів виділять та куди вони підуть.

Я хочу, щоб ви зрозуміли правильно: я не проти підтримки авіагалузі в Україні.

Проте наразі ситуація настільки двозначна, що треба бути дуже обачливим.

Що я маю на увазі.

По-перше, це бюджетні кошти.

Тобто – кошти платників податків.

Тих платників, котрих наразі більше цікавить медицина, освіта та більш близька та необхідна інфраструктура, аніж авіамандрівки.

І байдуже, що ті кошти планується виділити авіагалузі нібито після завершення карантину – їх все рівно доведеться звідкілясь "відірвати".

По-друге, (обходячи питання власності авіакомпаній в Україні) треба б подивитися, скільки податків було сплачено цими авіаперевізниками, тобто оцінити їхній внесок в наповнення державної казни до карантину, і звідси вже "танцювати" в напрямку надання допомоги.

А разом із тим і оцінити авіапарки цих перевізників.

Адже який сенс виділяти гроші на ремонт "старих віялок", якщо доцільніше було би прийняти закон про допуск до ліцензії авіаперевізників із певним рівнем літаків, і виділити, скажімо, субвенцію на закупівлю нових літаків.

По-третє, дуже хотілося би побачити, як нівелюються корупційні ризики.

Адже підтримка та фінансова допомога авіації – то не пакунок з бинтами.

Це чимала сума.

І за такі гроші будь-який не чистий на руку чиновник може почати "брудну гру".

Наслідок – гроші з бюджету підуть і можуть осісти у фірмах-прокладках, які візьмуться, скажімо, ремонтувати старі літаки чи постачати запчастини, а по факту збанкрутують після отримання траншів.

Звісно, я дещо гіперболізую можливі наслідки та саму ситуацію.

Проте все це не на порожньому місці.

Тому хочу трішки заспокоїти.

В тренде.

На Донбассе ранили пятерых украинских военных.

Насправді допомога для авіагалузі – дуже потрібна річ.

Принаймні на відновлення авіапарку, зарплатню людям і таке інше.

Але ось тут якраз, друзі, і настає той момент, як у старому анекдоті, коли "агроном вирішує": картопля чи гречка.

Бо якщо торік посадили 100 га картоплі і колорадський жук з’їв, то не варто без відповідних заходів розраховувати на те, що коли цьогоріч посадити 200 га картоплі, то жук з’їсть 100, а з інших 100 можна буде зібрати врожай.

Тобто варто замислитись: а наскільки необхідним та вигідним є функціонування "старих" авіаперевізників і чи не пора б вже (на чому наголошував і президент) створити національного державного авіаперевізника.

Як я вже казав – зараз саме час закласти основу.

І ці заплановані кошти на допомогу існуючим "старим", могли би стати базисом для створення нового національного авіаперевізника.

І ще хочу сказати декілька слів про іншу авіацію, яка сьогодні працює на передовій і щодня рятує життя людей.

Так, я знову про авіапідрозділи МВС.

Як бачимо – нове стихійне лихо (пожежа на Луганщині) – нова робота для авіації МВС.

А до цього – паводок на західній Україні.

А ще – транспортування тяжко хворих та безліч іншого.

То як ви думаєте, друзі: скільки коштує така робота і чи не варта вона того, щоб виділити, скажімо, додаткові кошти на підтримку саме авіації МВС? Не "для проїдання", а, наприклад, для компенсації витрат на евакуацію людей, медичну доправку, яку можна вже робити досить часто, а надалі можна буде робити ще частіше.

Я говорю про створення державної програми, яка би могла поєднати в собі і створення національного авіапервізника, і допомогу авіації МВС.

Яким чином поєднати? Та тим-таки держзамовленням літаків у "Антонова", відродженням навчання у профільних вишах (повірте, сьогодні це не менша проблема, аніж відсутність якісних українських авіаперевізників), розбудову регіональних аеропортів, що могли би використовуватися як цивільною, так і авіацією МВС.

Знову скажете, що я масштабний мрійник? А от і ні.

І якщо вивчити досвід деяких країн, то можна побачити, як там відбувалось поєднання та впровадження таких програм.

А наразі зазначу, що сьогодні ми стоїмо на дуже вигідній точці відліку.

І саме найближчим часом стане зрозуміло, яким шляхом піде розвиток всієї української авіації.

Подпишись на наш telegram.

Только самое важное и интересное.

Подписаться.

Реклама.