Захоплення влади Медведчуком: які методи використовує для маніпуляцій українцями

Десять років тому Медведчук, подейкують, був посередником при продажі українських заводів структурам російського "Внєшекономбанку", наглядову раду якого очолював Володимир Путін. І, як кажуть, отримав комісійні від росіян при зміні власників Запоріжсталі та Індустріального союзу Донбасу. Про це йдеть у програмі "Чесна політика" на 24 каналі.

Після приходу Порошенка відбулася поступова реабілітація Медведчука вже всередині українського бізнесу. Його друзям, за сприяння підконтрольного Порошенку Антимонопольного комітету, віддали дизельний трубопровід Прикарпатзахідтранс, який заповнило паливо Роснєфті, що ввозили споріднені з ним структури.

Також Антимонопольний дозволив цим же друзям Медведчука забрати собі майно Роснєфті у вигляді сотень заправок "Глуско", а також СБУ атакувала конкурентів по скрапленому газу для машин, дозволивши цим самим друзям Медведчука зайняти питому вагу на ринку.

Віктор Медведчук / Фото РИА новости

Крім того, в Росії Медведчуку також нарізали нафтородовищ – 61% російської компанії "НЗНП Трейд", яка бурить нафтові свердловини в Ханти-Мансійському окрузі Росії та має відношення до Новошахтинского завода нафтопродуктів.

Окрім цього, кіпрські фірми Марченко володіють ще й часткою в "Торговом доме НЗНП" – компанії, яка спеціалізується на продажу нафтопродуктів.

Зрозуміло, що умови особливої лояльності до Медведчука з боку Путіна передбачали, що за ці гроші він побудує інфраструктуру для геополітичного розвороту України.

Володимир Путін, Віктор Медведчук / Фото Обозреватель

Очікувалося, що за підсумками виборів президента 2019 року в Україні вони отримають владу, що стане чутливою до побажань Кремля. Але через рік після перезавантаження в Україні видно, що ніяких значних досягнень в напрямку Росії не відбулося.

Головна проблема Путіна на сьогодні полягає в тому, що він ніяк не впливає на порядок денний української влади. Багатомільйонні вливання в Медведчука обернулися мильною бульбашкою.

Все це відбувається через монобільшість. Ця конструкція дозволяє президенту Зеленському приймати рішення в парламенті без озирання на Медведчука.

Володимир Зеленський / Фото Офіс Президента

Очолювана кумом Путіна партія "ОПЗЖ" не є частиною коаліції, їхні закони не потрапляють до порядку денного парламенту, Медведчука викинули з Мінського процесу, і він не може домогтися ніяких поступок через політичні органи України.

Курс на НАТО був і залишається стратегічною метою України, ухвалено ринок землі, призначено мовного омбудсмена, Православна церква України розширює межі свого впливу, а Україна не здала жодного пункту в рамках мінських домовленостей.

Іншими словами – монобільшість виявилася найлютішим ворогом Путіна і його сателітів. Монобільшість відкинула Медведчука на узбіччя політичного життя і на гальорку парламенту, де він розважається зі своїми однопартійцями Суркісом, Шуфричем і Кивою.

Більше того, останнім часом пішли розмови про розкол із іншим акціонером "ОПЗЖ" крилом Льовочкіна-Бойка через конкуренцію, хто з цих двох кланів буде виставляти кандидатів у мери великих міст на Півдні та Сході України.

Юрій Бойко та Сергій Льовочкін / Фото Українська правда

Але Росія не відступить від планів приборкання України. Тому мета Медведчука на найближче майбутнє – переформатування влади так, щоб вона стала залежна від нього. Це завдання співзвучне бажанням Кремля зробити Зеленського політично лояльним гравцем, загнавши його в коридор дій, вигідних Росії.

Як діє проросійська політика

Для досягнення цього проросійські політики кинули сили на створення потрібної ідеологічної рамки в країні.

Протягом останніх років ними була створена повноцінна інфраструктура геополітичного реваншу, яка включає в себе мережу телеканалів ("112", "NewsOne", "ЗІК"), ютуб-каналів, телеграм-каналів і сайтів.

Вони виростили цілий хор балакучих псевдо-експертів, прізвища яких ще 2 роки тому нікому нічого не говорили, і залучили на службу впізнавані обличчя з минулого. Такі як колишня речниця президента Януковича Ганна Герман, колишня депутатка "Партії регіонів" Олена Бондаренко або колишній міністр транспорту Євген Червоненко.

Ганна Германна каналі NewsOne / Скриншот з відео

Ці маловідомі експерти і дискредитовані політики мандрують з одного каналу Медведчука на інший і змінюють амплуа з гостя студії на ведучого, з експерта на політика.

При чому опонентів їм теж підбираються в рамках задуманого сценарію – це або ультраправі націоналісти, або такі ж дискредитовані опоненти, які готові вступати в баталії і ще більше розколювати аудиторію за темами геополітичних маркерів – мова, європейська інтеграція, права ЛГБТ-спільноти, релігійні уподобання, співпраця з МВФ тощо. Ними просувається наратив про агентів заходу, про “соросят", як причину всіх бід і міфічне "зовнішнє управління Україною".

Яка мета таких дій

За всім цим стоїть мета. Це не тільки збереження олігархічного статус-кво, коли проблеми пояснюють не корупцією, а казками про чіпування Білла Гейтса або бажання Сороса вивезти чорноземи з України.

Більша мета – це формування антизахідного запиту в тій частині суспільстві, яке симпатизує Зеленському. По-суті, зараз відбувається перепрошивка переваг в електоральному ядрі чинного президента на Півдні та Сході України.

І далі, в разі зникнення монобільшості і необхідність створення коаліції, це унеможливлює союз Зеленського з прозахідними силами, які були забрендовані під знущальне визначення "соросята".

Просто так Кремлю складно зламати конструкцію монобільшості та загнати "Слугу народу" в коаліцію з Медведчуком. Тому для цього прописують сценарій, і ключовим актом цього є місцеві вибори, заплановані на жовтень. Проросійські сили намагаються перетворити їх на своєрідний "референдум про довіру Зеленському".

У світлі падіння рейтингів, партія влади "Слуга народу" ризикує не сформувати одноосібну більшість в жодній з місцевих рад. Більш того, в електоральному ядрі Зеленського в Південних і Східних регіонах вони можуть поступитися першим місцем партії Медведчука.

І після місцевих виборів, які через медіа Медведчука будуть інтерпретовані, як провал "Слуги народу" в базових регіонах Півдня та Сходу, агенти Кремля спробують розвалити монобільшість і нав'язати "ОПЗЖ" в якості партнера по коаліції.

У разі ж відмови Зеленського від такого союзу можна переходити до другої частини плану і розгойдувати політичну ситуацію для проведення вже дострокових парламентських виборів, за підсумками яких "Слуга народу" не отримає монобільшості.

Ознаки такого сценарію наочно видно, якщо ми проаналізуємо лише один з чисельних проявів маніпуляції суспільної думки.

Як працюють соцологічні дослідження

Пригадуєте, як декілька тижнів тому було оприлюднено досить дивні соціологічні опитування компанії КМІС? 40% українців хочуть бачити меню в ресторанах двома мовами – невідомо з якого дива зацікавила ця тема соціологів.

При цьому соцопитування містило ще цілий ряд пунктів, які з потрохами видають замовника дослідження – співпраця з МВФ, медична реформа (як же без Супрун!?), посадка Порошенка.

Усе вказувало на те, що дослідження було проведено на замовлення "ОПЗЖ", а всі питання збігаються зі смисловим рамкою, яку просувають телеканали Віктора Медведчука.

КМІС співпрацює із Медведчуком вже понад 15 років. І в цьому немає нічого поганого, адже це приватна бізнес-структура, яка виконує дослідження на замовлення. Анкету дослідження подає саме замовник – так було багато років тому, коли маніпуляції з питаннями потім дозволяли Медведчуку отримати потрібний результат.

В історії є багато прикладів, коли результати КМІС в дослідженнях на замовлення Медведчука (анкетні питання йому виписує штатний політолог Михайло Погребинський) часто відрізняються від результатів досліджень, замовлених від третіх осіб.

Наприклад, у 2004 році протягом квітня КМІС провів 3 соцопитування про результати другого туру виборів президента між Ющенком і Януковичем.

Віктор Ющенко та Віктор Янукович / Фото Фокус

В середині квітня у опитуванні на замовлення Медведчука розрив становив лише 2,8%. А в 2 інших опитуваннях, проведених незалежними структурами у тому ж квітні 2004 року на початку і в кінці місяця, розрив між Ющенком і Януковичем становив 9,5% і 9,9%.

Напередодні другого туру виборів 2004 року була чергова маніпуляція Медведчука з даними соцопитування, які готував для них КМІС. Після спотворені цифри транслювалися по російським каналам, тому що українські канали не мали права публікувати соцопитування.

Саме такими методами, наприклад, маніпуляціями із соціологією досягається потрібний Медведчуку результат.

► Перше – пишеться маніпулятивна анкета.

► Друге – виходить напівфабрикат - маніпулятивний результат соціології.

► Третє – через підконтрольні телеканали Медведчука або анонімні телеграм-канали розганяється сигнал з опорою на ці цифри, що формують запит суспільства всередині електорату Зеленського.

► Четверте – використовуючи маркерні теми, такі як мова або НАТО, шляхом поляризації суспільства провокується невдоволення в електоральному ядрі Зеленського на сході і півдні України, зрежисоване телеканалами з опорою на маніпулятивну соціологію.

► П'яте — іде розгойдування політичної ситуації шляхом акцентування на те, що Зеленський не втілив сподівання свого електорального ядра, інтереси якого сформулював сам Медведчук за допомогою маніпуляційної соціології.

І після місцевих виборів, які через медіа Медведчука будуть інтерпретовані, як провал "Слуги народу" в базових регіонах півдня та сходу, агенти Кремля спробують розвалити монобільшість і нав'язати "ОПЗЖ" в якості партнера по коаліції.

У разі ж відмови Зеленського від такого союзу можна переходити до другої частини плану і розгойдувати політичну ситуацію для проведення вже дострокових парламентських виборів, за підсумками яких "Слуга народу" не отримає монобільшості, а самого Зеленського планують загнати в ідеологічний тунель союзу з "ОПЗЖ".

І єдиним виходом із ситуації і для українців, і для партнерів на Заході залишається зберігати холоднокровність і розуміти, до чого хилить ворог України в Москві.