Як журналістика рішень може допомогти нам віднайти надію під час коронакризи

У світі, який раптово сколихнула пандемія, інформація стала базовою потребою: людям доводиться частіше стежити за новинами, щоб бути в курсі нововведень, загроз і масштабів проблеми.

Однак щоб протистояти страху та невизначеності в суспільстві, простого інформування недостатньо.

Журналістам доводиться не лише самим адаптуватися до ситуації, а й думати, як конструктивно запобігти паніці та задовольнити інформаційні потреби аудиторії.

Над цим і працює журналістика рішень.

Журналістика рішень — це відносно нова концепція.

Її також називають «конструктивною» журналістикою.

Замість просування негативного шок-контенту та /або відвертих маніпуляцій заради рейтингів, журналістика рішень наголошує на балансі.

Вона пропонує більше контексту та можливі шляхи чи приклади вирішення проблеми.

Останнім часом цей підхід став невід'ємною частиною багатьох міжнародних медіа: BBC (відео World Hacks і подкасти People Fixing the World), New York Times (Fixes) і The Guardian (The Upside).

Цю практику популяризують спеціалізовані платформи типу Solutions Story Tracker.

Як пояснює британський журналіст Пітер Померанцев, у час невпинного розмноження фейків навколо COVID-19 журналістика рішень може стати потужною протидією дезінформації та теоріям змов.

Пандемія дає можливість журналістам нагадати громадськості про важливість їхньої роботи.

Журналістика рішень — це про надію та натхнення.

«Ми звикли споживати новини типу "деякі авіакомпанії збанкрутували".

Але якщо ми бачимо історію, як одній авіакомпанії вдалося уникнути банкрутства, вона може допомогти іншим побачити рішення чи переосмислити себе», — зазначив Якуб Гурніцький під час онлайн-дискусії від Львівського медіафоруму.

Якуб Гурніцький — польський блогер і співзасновник спільноти Outriders та її флагманського медіапроєкту Outride.

rs, який прагне змінити підходи в журналістиці.

Разом з міжнародними репортерами вони приносять глобальні історії у контекст польського публічного дискурсу.

Невизначеність, викликана пандемією, змусила журналістів Outride.

rs швидко змінити власну стратегію висвітлення новин.

Коли масові видання невпинно повідомляють про пандемію та її негативні наслідки, Outride.

rs обрав інший шлях.

«[Ми вирішили], що краще залишитися релевантними, аніж просто фінансово стабільними», — говорить пан Гурніцький.

Щоб оперативно реагувати на виклики коронакризи, Outride.

rs запустив платформу Radar.

На ній репортери з усього світу можуть повідомляти про проблеми, пов'язані з коронавірусом, та їх рішення.

«Ми намагалися скласти [умовну] карту та знайти відповіді на будь-які наслідки пандемії COVID-19», — пояснює пан Гурніцький.

Висвітлення тем на Outride.

rs виходить за межі питань здоров'я під час пандемії.

Тут досліджується вплив COVID-19 на все: від промисловості до домашнього навчання.

Взаємодія з аудиторією — ще один ключовий елемент журналістики рішень.

Вона допомагає створювати історії з найвищою цінністю для суспільства.

Radar провів опитування своїх читачів, яке показало, що освіта, охорона здоров'я та туризм є пріоритетними темами для їх аудиторії.

Зрештою, зараз на Radar є понад 1000 впливових історій про пандемію, перевірених регіональними редакторами з різних країн.

Хоч і не всі історії пропонують довгострокові рішення проблем, вони можуть надихнути читачів і підказати ідею — пояснює пан Гурніцький.

За його словами, «суть конструктивної журналістики в тому, що вона змінює дискурс у суспільстві та підштовхує його до більшої креативності».

В Україні термін «журналістика рішень» вживається рідко.

Проте сам підхід активно практикують як національні, так і регіональні медіа.

«Громадське», The Ukrainians, «Бабель» і Lustrum – серед них.

Кілька репортажів про вирішення проблем, пов’язаних із коронакризою, випустив і «UA:Перший».

Національний мовник розповів про українських дизайнерів, які виготовляють захисний одяг для медиків, і про байкерів-рятувальників «Мотохелп», які допомагають сервісу швидкої допомоги.

Такий медіаконтент є частиною дослідження, проведеного міждисциплінарним проєктом «Лабораторія журналістики суспільного інтересу».

Цю ініціативу спільно започаткували українські та британські журналісти у партнерстві з Харківським інститутом соціальних досліджень, Львівським медіафорумом, соціологами програми «Арена» Лондонської школи економіки.

Дослідники вивчали реакції громадськості на такі репортажі.

В результаті, вони напрацювали рекомендації для медіа, щоб ті могли створювати змінотворчі історії.

Як пояснила співзасновниця проєкту Наталя Гуменюк, цей посібник має запропонувати редакційні стратегії та допомогти медіа створювати «конструктивний» контент на противагу паніці та розгубленості в суспільстві.

З іншого боку, пані Гуменюк підкреслює: журналістика рішень полягає не в прикрашанні правди, а в демонстрації проблеми та її рішення.

Можна одночасно показати, як комусь вдалося впоратися з проблемою, і чому хтось цього не зробив.

Водночас межа між журналістикою рішень і активізмом чи промоцією – досить тонка.

Важливо, щоб журналісти підтримували рівновагу намагаючись подати надію своїми матеріалами.

За словами пані Гуменюк, під час підготовки репортажів для «UA: Першого» вони намагалися «зберегти максимальну об'єктивність і залишатися відстороненими», висвітлюючи свою тему як приклад.

Ще одне питання, яке може викликати сумніви чи скептицизм, — це фінансова життєздатність подібного медіаконтенту.

Наталя Гуменюк впевнена, що найбільшим надбанням медіа, особливо в Україні, є довіра.

Це основа якісної журналістики, що також визначає її фінансовий успіх.

Щодо прибутковості, Якуб Гурніцький переконаний, що менші медіа можуть навіть отримати вигоду від висвітлення пандемії.

Зокрема, через гранти, збільшення кількості донейтів від читачів, донорські кошти, співпрацю з місцевими компаніями та інші форми взаємодопомоги в громадах.

«Тут не йдеться лише про трафік, – наголошує він.

– Трафік – не єдиний фактор впливу; це радше орієнтир».

Важливою є нейтральна історія, яка може принести позитивні зміни на місцевому рівні.

Звичайно, журналістика рішень не дасть однозначних відповідей на більшість запитань і не вирішить усіх проблем.

Врешті, як стверджує Пітер Померанцев, будь-який довгостроковий результат — це співпраця та взаємодія між волонтерами та державою, що особливо важливо в контексті України.

Але між цим є соціальна відповідальність журналістів.

Вона може спонукати до співпраці через історії людей, які вирішують проблеми в конкретному місці.

Ці історії не повчають.

Вони надихають і пропонують ідеї для адаптації до нової реальності.

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу.

ЇЇ зміст є виключною відповідальністю авторки і необов'язково відображає погляди Європейського Союзу.

Думки, висловлені в рубриці Column, передають виключно погляди самих авторів і можуть не збігатися з позицією редакції «Детектора медіа».

Тексти авторських колонок суб'єктивні та не претендують на всебічне висвітлення теми.