Навчання в посольстві Ізраїлю: Столичні поліцейські показали, як вибухотехніки реагують на загрозу теракту

Навчання в посольстві Ізраїлю: Столичні поліцейські показали, як вибухотехніки реагують на загрозу теракту

На території дипломатичної установи відбулася навчальна спецоперація у відповідь на загрозу теракту: київські поліцейські продемонстрували професіоналізм у саперній справі, а ізраїльтяни переконалися в безпеці свого посольства в Україні. За словами правоохоронців, для підтримки рівня своєї кваліфікації подібні тактичні навчання мають відбуватися не рідше, ніж раз на два роки. Учора вони "репетирували" два сценарії: перевірка підозрілої сумки та автівки з установленим радіокерованим вибуховим пристроєм.

На території дипломатичної установи відбулася навчальна спецоперація у відповідь на загрозу теракту: київські поліцейські продемонстрували професіоналізм у саперній справі, а ізраїльтяни переконалися в безпеці свого посольства в Україні. За словами правоохоронців, для підтримки рівня своєї кваліфікації подібні тактичні навчання мають відбуватися не рідше, ніж раз на два роки. Учора вони "репетирували" два сценарії: перевірка підозрілої сумки та автівки з установленим радіокерованим вибуховим пристроєм.

Під час планового огляду території, який щодня вранці проводить працівник Служби безпеки ізраїльського посольства, було виявлено два вибухових пристрої. Для силовиків це "штатна ситуація": Ізраїль багато років перебуває в стані війни, а його дипломатичні місії по всьому світу регулярно зазнають терористичних атак. Діяти в такій обстановці треба чітко й злагоджено: на кону стоїть не тільки авторитет держави, а й життя пересічних громадян, злободенні думки яких нескінченно далекі від прихованої боротьби за світове панування. Забезпечити громадський порядок і безпеку в таких випадках мають працівники вибухотехнічного управління Національної поліції, яких без зволікання викликають на бульвар Лесі Українки – за адресою посольства Ізраїлю.

Оскільки тактичні навчання відбувалися за заздалегідь складеним сценарієм, то броньований поліцейський бус "прибув" на місце події за лічені секунди. Салон "Мерседеса" має вигляд справжньої перевізної лабораторії. Там, крім трьох вибухотехніків та службової собаки за окличкою "Лялька", є маса спецтехніки, яку сьогодні доведеться "обкатати" в імпровізованому "бою": маніпулятор, вибухонебезпечний контейнер, рентгенівський комплекс, генератор перешкод, захисні костюми та навіть єдиний на все відділення столичної поліції роботизований комплекс AllenVanguard.

Почалася спецоперація: броньований бус з мигалками заблокував в'їзд на заднє подвір’я, а вибухотехніки у важких костюмах-скафандрах почали швидко оточувати периметр, огороджуючи "підозрілі предмети" сигнальною біло-червоною стрічкою. Дії поліцейських за роки практики вже доведено до автоматизму: вони працюють тихо й швидко. При цьому вся послідовність рішень має чітку та логічну структуру, за якої ризики має бути зведено до мінімуму.

Першим у "бій" вступає генератор перешкод "ШАТРО": на випадок, якщо хтось дистанційно управляє вибуховим пристроєм, генератор створює "захисне поле" в радіусі 30 м. Після такої перевірки до "підозрілого рюкзака" вже можна підпустити службового собаку, який відмінно знає, як пахнуть порох, гексоген, тротил і пластид. Вівчарка Лялька підтверджує: рюкзак дійсно є вибухонебезпечним. Щоб краще дізнатися свого "ворога", вибухотехніки встановлюють поруч рентгенографічний комплекс із передавачем, і на екрані комп'ютера в службовому "Мерседесі" висвічуються всі "нутрощі".

Тим часом група інших вибухотехніків уже готує місце локалізації вибухового пристрою: приносять вибухонебезпечний контейнер і гідродинамічний руйнівник. Сюди на керованому маніпуляторі переносять рюкзак, і сапер направляє точно в ціль "дуло" гармати – детонація відбувається від надпотужного струменя соди. Для такої небезпечної роботи у вибухотехніків є свої "обладунки" - схожі на космічні скафандри захисні костюми. "EOD9", який надів столичний поліцейський, важить 34 кг: броньовані пластини та особлива тканина витримують осколки, що розлітаються навіть зі швидкістю 1000 м/с. На лівому манжеті - вбудований сенсорний екран. Важка постать сапера відходить кілька кроків назад, і легкий дотик пальця до електронного дисплея призводить до голосного вибуху. Незважаючи на те, що на навчаннях не було використано цієї вибухової речовини, на те, що сталося, моментально відреагували кілька автівок неподалік, подавши настирливий "голос" сигналізації.

Після детонації сапер повертається на місце вибуху, щоб переконатися в якості своєї виконаної роботи, перезаряджає гідродинамічний руйнівник і встановлює його на роботизований комплекс.

Тривалість спецоперації – до 10 хв. Глядачі з-поміж дипломатів, співробітників столичного управління поліції та журналістів радісно аплодують. А самі вибухотехніки поспішають залишити "театральні підмостки", щоб швидше зняти з себе важкий захисний костюм.
Утім, незважаючи на поставний сценарій, поліцейські підходили до виконання завдань серйозно та злагоджено. "Щоб працювати професійно в цій сфері, усі дії має бути доведено до автоматизму. Під час виконання бойового завдання немає місця зайвим емоціям і міркуванням. А щоб включити холодний розум, потрібно отримати хороший досвід", - з виглядом знавця оцінював сьогоднішню роботу вибухотехніків один із гостей заходу. У столичних поліцейських предостатньо практичних кейсів в роботі з вибуховими пристроями: тільки протягом першого півріччя вони здійснили 440 робітників викликів. Правда, "бойових" серед них виявилося не так уже й багато: 11 операцій зі знешкодження вибухових пристроїв та 11 - за фактом вибуху.

"На своєму досвіді можу сказати, що справжні вибухові пристрої трапляються десь у 10% випадків, а так це зазвичай муляжі. Але для нас це не грає жодної ролі. Отримуючи повідомлення про мінування, ми реагуємо на будь-який виклик як на бойовий: інших для нас просто немає", - поділився професійним досвідом заступник начальника відділу техніко-криміналістичного забезпечення вибухотехнічного управління НПУ в Києві Ігор Войцеховський, котрий виконував роль "головного" сапера на навчаннях.

Текст: Ксенія Цивирко

Фото: Катерина Чернявська