"Смерть шпигунам": радянський секретний підрозділ, який став інструментом смерті Сталіна

Сьогодні "СМЕРШ" вважають одним із найтаємніших і найефективніших відомств "совєтів" під час війни. Детальніше про те, як діяв підрозділ – читайте в програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

Підрозділи Кремля

У сам розпал війни на озброєнні Кремля вже стояло НКВД. Його окремі підрозділи, такі як ОМСБОН (Окрема мотострілецька бригада особливого призначення) і так непогано справлялися із німцями. Вони заслали в тил противника понад 200 диверсійних загонів і відправили понад 7 тисяч власних бійців на допомогу Червоноармійцям. А також знищили:

• 137 тисяч нацистів,
• 87 високопосадовців,
• 2000 агентів,
• 30 танків:
• 20 бронемашин.

Навіщо Сталін створив "СМЕРШ"?

На територію Союзу в 1941 році вдерлася німецька армія. Розроблений агентами німецької спецслужби "Абвер" план нападу дозволив гітлерівським силам безперешкодно окуповувати одну територію за іншою.

НКВД протиставити німецьким відомствам не могли нічого. Адже "Абвер", на відміну від, радянської агентури працював виключно у військовій площині. Відповідно, Москва почала задумуватися над створенням нових органів контррозвідки, які більш дієво протистояли нацистам.

Тому, 19 квітня 1943 року вийшов секретний документ, що декларував створення контррозвідувального відомства "СМЕРШ". Він складався із 3 підрозділів:

► Перший підв'язаний до НКВД із керівником Берією.

► Другий до флоту на чолі з адміралом Миколою Кузнєцовим.

► Третій – головне управління на чолі з Віктором Абакумовим, який напряму звітував перед Сталіном.

І хоч офіційною датою створення відомства вважається 1943 рік, деякі історики припускають, що смершівці працювали в тилу ворога ще задовго до своєї появи на папері:

Пропонували таку назву – "Смерть німецьким шпигунам". Сталін сказав, що хіба тільки шпигуни німецькі? Назвімо просто смерть шпигунам,
– розповів полковник ФСБ у відставці Володимир Виноградов.

Чим займався "СМЕРШ"

Спектр діяльності агентів "СМЕРШу" був дуже широким. Починаючи від контролю безпеки СРСР і закінчуючи полюванням на власних же агентів, які вчасно не поверталися із завдань. Агентура новоствореного органу боролася і з антирадянськими групами: російською визвольною армією, яка воювала під прапорами Гітлера і з ОУН, які боролися за незалежність України.

Хоча головне призначення – пошук і ліквідація ворожих шпигунів, переважно "Абверу". смершівці вважали їх своїми найзапеклішими ворогами. Стежив за цим жорстокий Віктор Абакумов.

Віктор Абакумов / Фото "Вікіпедія"

У смершівців було ще одне завдання: слідкувати за червоноармійцями. Їх таємно засилали в ряди військових, де ті вели особові справи на "підозрілих" вояків. Увагу звертали на тих, хто скаржиться на владу, планує втекти з фронту, спеціально калічить себе, щоби покинути поле бою. У кожному з них вбачали німецького абверівця. Їх розстрілювали або катували. Під яким тиском армія Москви була тотально деморалізованою.

Дезінформація й нейтралізація

Смершівцям упродовж війни вдалося "провернути" 183 радіогри. Її мета не тільки в дезінформації, а й у нейтралізації розвідки противника. Агенти зламували шифрувальні коди або вербували у свої ряди німецьких радистів. Потім, нібито від імені німецьких диверсійних груп вели переговори з Берліном.

Це дало змогу зупинити 400 німецьких агентів, запобігти масовим постачанням зброї й техніки на окуповані Німеччиною території. Таких радіогруп Сталін розкидав практично по всьому фронту.

Радіогра "Опит"

Одна з перших радіоігор називалася "Опит". Її почали практично одразу після створення "СМЕРШу" і вели цілий рік. Агентам вдалося передати в Німеччину 92 телеграми і прийняти – 51. Це дало змогу "совєтам" перехопити тонни німецьких ресурсів.

Окрім радистів у рядах "СМЕРШу" було багато інших спеціальностей. Дресура спеціальних шкіл, робила з них універсальних агентів. Хоча, були й такі, яких вчили спеціально для конкретних завдань. Наприклад, для посилання за кордон. А в основному, усі члени "СМЕРШ" були підготовлені практично однаково. Кожен міг бути як звичайним спостерігачем, що веде облік "неблагонадійних" солдатів, так і радистом.

Інструкція з проведення радіогри з противником / Скриншот з відео

Чому смершівців називають інструментом смерті Сталіна

Крім своєї основної діяльності з ліквідації ворожих шпигунів, агентура займалася й допитами. Оскільки це відомство далеко не каральний орган, то затримувати, судити чи страчувати людей вони права не мали. Але досудові розправи – це якраз той випадок, коли облік мертвих не ведеться. Агенти в методах не перебирали: чи то німецький солдат, чи-то свій – усіх закидали в один табір, звідки по-одному вивозили на допити.

Секретність "СМЕРШу" дозволяє Росії романтизувати цю спецслужбу. Навіть попри те, що західні історики вважають її гіршою за НКВД чи КДБ. Для цих людей поділу "свій-чужий" не існувало. Через те, що більшість даних невідома, про справжні звірства щодо своїх людей історики можуть хіба здогадуватися. Але знаючи риторику радянських і російських спецслужб не важко здогадатися, якими насправді були агенти "СМЕРШ".

"СМЕРШ" називають інструментом смерті Сталіна / Фото histrf.ru

Уже після війни з'явилися цифри результативності смершівців. Одні історики стверджують, що на рахунку відомства 30 тисяч знешкоджених абверівців і 3500 диверсантів. Інші кажуть, якщо рахувати загальну кількість усіх ворогів СРСР, то агентура спіймала більше, ніж півмільйона. Очевидно, що не всі з них були шпигунами. Проте, на Росії покриваючи військові злочини спецслужб знімають про них не тільки сюжети, а й кіно.

Що відомо про Олександра Козлова

Одним із найвідоміших людей у "СМЕРШ" був лейтенант Червоної армії Олександр Козлов. Йому вдалося фактично прорубувати собі шлях не тільки в "СМЕРШ", а й в "Абвер". Його подвійне життя принесло немало користі для СРСР. Хоч воно й закінчилося для нього трагічно – Разом із дружиною німці його таки упіймали. І змусили працювати на себе в контррозвідувальному відділі.

Мій партизанський загін був одним із крупних. Досягав до 300 людей. Я вів боротьбу з каральними загонами німців. проводили напади на гарнізони,
– розповідав Олександр Козлов.

Згідно із планом, Козлова мали відправити в тили радянських військових, аби він дезінформував їх щодо німецьких планів. Але замість шпигунства для німців, він здався своїм, де його перевербували смершівці. Козлов отримав нове завдання: проникнути в розвідувальний центр німців "Сатурн" і вербувати там абверівців.

Олександр Козлов / Фото Оpengaz

Йому вдалося не тільки знову повернутися до німців, а й дослужитися там до звання капітана. За 2 роки роботи під прикриттям, він завербував 7 агентів і виключив зі школи найбільш радикально налаштованих проти СРСР. Але у 1945 році його зловили американські спецслужби й передали в СРСР.
Оскільки Козлов був у полоні німців і американців, його звільнили з армії і кинули за ґрати на 3 роки. Його дружина й дитина від нього пішли. На цьому історія розвідника й закінчилася.

Реабілітували Олександра Козлова тільки у 1990-х роках, коли на поверхню випливли деякі документи з війни. Після стількох років у вигнанні його життя налагодилося. Про нього навіть зняли кілька фільмів присвячених його диверсійній роботі в рядах "Абверу".

Образ "СМЕРШу"

На Росії їх вихваляють і прирівнюють до героїв, нівелюючи вбивства невинних людей. У світі досі не розібралися в вірогідності хоч якоїсь інформації про "СМЕРШ", адже практично вся вона російська. Однак, факт залишається фактом: абверівців їм перемогти вдалося.

Для Центру велику вагу мали агенти, яких підготували в школах "Абверу". З такими можна було працювати на перспективу. Тобто, якщо такого агента перевербовували, то з його допомогою можна було зав'язувати або радіогру, або відправляти на задню лінію фронту, підтримувати зв'язок і отримувати інформацію.

Вся інформація про "СМЕРШ" – російська / Фото з просторів інтернету

Доки проіснував "СМЕРШ"

Уже в 1946 році його розформували й розкидали по інших спецслужбах СРСР. Після війни утримання такого відомства стало невигідним і непотрібним. Главу Віктора Абакумова в 1954 році арештували й засудили за зраду Батьківщини, змову й багато інших злочинів. Його розстріляли в тому ж році.

На цьому історія "СМЕРШу" закінчилася. Про нього ніхто не згадував, ніхто не говорив. Лише час від часу на поверхню випливали архівні документи. І те, лише ті, які схвалював Кремль.