Кризовий грецький салат: суміш зіпсованих овочів не врятує навіть кубик фети

Рецепт класичного грецького салату доволі простий і всім знайомий: соус з кредитів МВФ з подвійною порцією роздутих податків екстравагантно підкреслює смак основних компонентів страви.

Вся біда в тому, що останні давно зіпсувались і жодні найбільш вишукані приправи у вигляді іноземної допомоги не здатні перебити неприємний присмак.

Проте саму країну, а точніше її бізнес-еліту, вже давно влаштовує факт внутрішнього розкладання грецької економіки на молекулярні складові.

Адже найцінніше, що можна було знайти в цьому хаотичному салаті, маслини і сир фета, монополісти з ювелірною акуратністю повибирали, залишивши населенню лише зіпсовані овочі у вигляді збанкрутілих неконкурентоздатних галузей і затягнутого пліснявою спорожнілого бюджету.

З моменту проголошення незалежності в 1830 році Греція перебувала в стані дефолту 50% часу свого існування.

Не секрет, що грецькі оливки і давня елліністична культура (сільське господарство і туризм) – ніші, в яких «країна Арістотеля» повністю змогла реалізувати себе, але в інших секторах світової економіки успіхи не такі вагомі.

Причина цього відома: експлуатація традиційних сфер господарства без розвитку перспективних у майбутньому галузей – заздалегідь програшна, але вже фірмова стратегія Греції.

Додамо до цього, що країна майже кожного року претендує на черговий кредит МВФ, щоб «залікувати рани» від фінансових невдач.

У результаті поле для маневрів, щоб вигідно позиціонувати себе на міжнародній арені у країни стає все меншим.

Скелети у грецькій шафі.

Але не будемо очевидними, навіть дещо банальними, тезами спрощувати ситуацію.

Те, що для одних є програшною стратегією, для інших може виявитися джекпотом.

У грецькій шафі є свої скелети: руки одних приймають європейські подачки на виживання, а інші контролюють майже 20% світового флоту танкерів і найбільший в світі балкерний флот.

Всі інші галузі грецького господарства виглядають просто жалюгідно на тлі розпухлого приватного флоту.

Саме в Греції представлені унікальні судна сapesize.

Вони настільки великі за розмірами, що не здатні пройти через Панамський і Суецький канали.

За кількісними показниками такого флото хитрим грекам поступаються навіть Китай і Японія (при цьому характерно те, що азіати є одними з найбільших в світі виробників танкерів, які у них Греція і закуповує).

Недофінансовані всі інші галузі грецького господарства виглядають просто жалюгідно на тлі розпухлого приватного флоту.

Проблема лише в тому, що місцеві судноплавні династії вже давно створили в країні власну імперію під назвою «Союз грецьких судновласників» і диктують правила уряду, паралельно виділяючи йому бонуси за надання «невеликих законодавчих послуг».

В структурі приватного грецького флоту переважають нафтогазові танкери – 65%.

Ситуація виглядає ще абсурднішою на тлі різкого контрасту загального рівня життя населення в країні і статків морських магнатів, які посідають не останні місця у рейтингу Forbes.

Союз грецьких судновласників – група 10 найбільших олігархів в країні, які розділили між собою усі морські потужності (танкери, яхти, баржі, риболовецькі судна).

Вони тримають на короткому повідку не лише всю судноплавну галузь, а й ті, які обслуговують даний сектор економіки (наприклад, транспорт, туризм, нафтогазову галузь, готельно-ресторанний бізнес тощо).

Акції судноплавних компаній-гігантів котуються на найбільших біржах світу NYSE та NASDAQ (фактично понад 52% всіх судноплавних компаній, що там зареєстровані, належать громадянам Греції).

Торговий флот ЄС: 53% належить «бідній» Греції.

Сприятливий режим Податкового кодексу Греції просто невигідно нікому порушувати, адже тоді неприємний запах напіврозкладеного кризового салату приверне непотрібну увагу, провокуючи додаткові обмеження судноплавних преференцій.

Він сприяє нам головним чином тим, що не заважає».

Це були слова, до яких варто було прислухатись: такі люди попереджають завжди конкретно і ніколи – двозначно.

І хоча пільговою фетою кризовий салат не зіпсуєш… Проте, коли вона зосереджена лише на одному боці тарілки, ближче до можновладців і власників судноплавних корпорацій, післясмак видається радше масним, аніж вишуканим.

Ще з 1975 року, коли була затверджена Конституція Греції, морська еліта перебуває у вигідному становищі: вона фактично не платить податку на прибуток за здійснення судноплавної діяльності.

Замість цього був впроваджений «податок на тоннаж з грецькою специфікою».

Він є сталою і заздалегідь передбачуваною величиною для кожного судновласника, адже вираховується на основі чітко визначених урядом коефіцієнтів (згідно з фізичними показниками судна, такими як вік і загальна місткість).

Легше пояснити, як працює система на конкретному прикладі.

Якщо загальна місткість (валовий тоннаж) певного судна становить 20000 GRT , то перші 10000 GRT будуть оподатковуватись за коефіцієнтом 1.2, а наступні 10000 – за коефіцієнтом 1.1 (згідно з даними в 1 таблиці):.

10000 x 1.2 + 10000 x 1.1 = 23000 оподаткованого тоннажу.

Отримане число множиться на коефіцієнт, який відповідає віку судна (див.

таблицю 2).

Припустимо, що наше судно шестирічне: у такому випадку коефіцієнт буде складати 0.73:.

23,000 x 0.73 = $16790 (остаточна сума податку).

При цьому податок на прибуток у розмірі 15% з судновласників надалі вже не стягується, на відміну від підприємців з інших галузей.

Для порівняння, згідно з датською системою оподаткування, за судно з вищезазначеними параметрами довелось би сплатити $37841.

Більше того, за датською системою судновласнику ще потрібно було б сплатити податок на прибуток на додачу до тоннажного (сума збільшилась би ще на декілька тисяч доларів).

Ситуацію загострює той факт, що контроль за сплатою податків у Греції є «формально-латентним»: в законодавстві прописано безліч послаблень для судноплавної галузі.

Приклади деяких «поступок», які діяли до 2019 року включно (наразі Європейська Комісія зініціювала деякі скорочення пільг, але на доходи магнатів це не надто відчутно вплинуло):.

іноземні компанії можуть претендувати на пільги при сплаті тоннажного податку у випадку ушкоджень судна, які спричинили збої у його функціонуванні більше, ніж на два місяці;.

іноземні судна, які провадять свою діяльність за лінійними (регулярними) маршрутами, отримують податкову пільгу у розмірі 50%;.

іноземна судноплавна компанія, яка імпортувала до країни мінімум $50000 (оперативні витрати), а також придбала урядові облігації на суму $10000, звільняється від сплати податку (за умови, що дедвейт суден становить не менше 500 тонн);.

морські кораблі, побудовані в Греції та ходять під грецьким прапором, звільняються від податку за тоннаж при досягненні ними шести років;.

судна, що плавають під грецьким прапором, отримують знижку 40% на сплату податку на приріст капіталу, якщо їх тоннажність перевищує 1500 валових тонн (адже податок на тоннаж звільняє від сплати лише корпоративного податку);.

податок на тоннаж знижується на 50%, якщо судно плаває під грецьким прапором і здійснює регулярні торгівельні операції з іноземними фізичними чи юридичними особами;.

дохід, отриманий від комерційної експлуатації грецьких суден, може бути безперешкодно виведений з країни без будь-яких обмежень, встановлених грецьким законодавством.

Такі «тепличні» умови стали передумовою абсурдних явищ: надходження податків від грецького флоту майже на 40% менші, ніж, наприклад, від німецького, хоча тоннажність кораблів останнього становить лише трохи більше половини розміру грецького флоту.

Причина того, що взаємні домовленості судноплавців з владою раптом розклеїлись і перші почали висувати безкомпромісні ультиматуми уряду може бути лише одна і вона відома: кубло судноплавного олігархату зачіпати зайвий раз було не варто.

Порада Костісу Муссурулісу в 2012 році виявилась не тільки цінною, але й достатньо прикладною.

Тим не менше не варто перебільшувати, стверджуючи, що впровадження в 2013-2014 роках владою додаткових обмежень для танкерних імперій стало ударом по їхній фінансовій міці.

Влада зовсім не намагалась відібрати останні шматочки фети із салату грецьких судновласників: просто тепер їх стало важче відшукати поміж тоннами псевдообмежень.

Наразі податок на тоннаж для іноземних суден, якими керують судноплавні компанії з юридичною адресою в Греції, діє в тій ж мірі, що і до резидентів.

Боргова криза і вимоги від міжнародної спільноти не залишають уряду іншого вибору, як поступово скорочувати преференції для судновласників.

Обмежувальні заходи реалізовувались ще з 2010 року, коли для подолання наслідків чергової фінансової катастрофи до податку на тоннаж був доданий податок на дивіденди для акціонерів судноплавних компаній у розмірі 10%.

Наразі він теж діє, в тому числі на додаткові виплати і премії, які судноплавні компанії сплачують своєму топ-менеджменту.

На певному етапі судновласники і самі зрозуміли, що трохи загрались з експропріацією капіталів, які тільки можна було експропріювати, тому вирішили терміново зайнятись відбілюванням своєї репутації.

Їхня згода на збільшення удвічі податку на тоннаж у 2014 році була фальшивим актом милосердя, спрямованим нібито на поліпшення життя населення.

Такий «благородний жест» означав, що власник судна під грецьким прапором відтепер погоджувався відірвати «кровно зароблені» і сплатити замість умовних 20 тис.

євро на рік податку на тоннаж вдвічі більше.

Проте такі «відкупні» виглядають просто мізерно на фоні того, що дійсно отримують від експлуатації суден власники.

Порівняйте: якщо щорічні базові витрати судновласників на обслуговування одиниці транспорту становлять $86 тис., то тоннажний податок – всього $60 тис.

Показовим є те, що для судноплавних імперій подібні витрати є просто іграшковими: The Stavros Niarchos Foundation нещодавно пожертвувала 500 млн.

євро на… будівництво державної бібліотеки.

На фоні цієї картинки просто комічною виглядає показова риторика щодо смертельного вузла обмежень на шиї магнатів.

Подібна політика послаблень проводилась неакуратно і недалекоглядно, тому роздуті преференції судновласників почали звертати на себе увагу.

Європейська комісія з 2019 року заявила про надмірну свободу грецьких магнатів, саме тому збільшення податків декларувалось не просто як необхідність, а як нагальна потреба.

Ідеї правильні та от виправили ситуацію грецькі законодавці знову на свій лад: під справедливий меч «глибоких змін» потрапили риболовецькі судна, з яких відтепер знято податкові преференції.

Усі побажання власників гігантських танкерних флотів залишились задоволеними: їхні права ніхто і не збирався порушувати.

Саме тому претензії судноплавців щодо драконівських податків є гіперболізованими: за будь-якого розкладу навіть після суттєвого збільшення податку на тоннаж і додаткового добровільного внеску загальна сума до сплати в бюджет залишається мізерною.

Загальна вартість активів грецького флоту перевищила $100 млрд.

Це найбільший показник у світі.

Зростання статку відбувається завдяки зростанню замовлень СПГ та покращенню вартості Tanker.

Греція перейшла на полюсну позицію як власник найвищого в світі флоту СПГ, що збільшився з 13 мільярдів доларів на початок 2018 року до 18,4 мільярда доларів.

Це ставить грецьких власників попереду Японії, флот якої займає друге місце - 15,2 млрд доларів.

Втрати власників мільярдних капіталів не є критичними.

Цей висновок на поверхні: лише за 2019 рік одна така судноплавна імперія закуповує мінімум вісім нових танкерів в Daewoo, Hyundai Heavy Industries, Samsung до свого суднопарку.

Не можна сказати, що це вважається особливою розкішшю.

Комерційний флот сімейної корпорації Angelicoussis Group зараз оцінюється в $3,8 млрд, а особистий статок Ангелікуссіса - в $2,5 млрд.

Погодьтесь, ці люди можуть собі дозволити дрібні періодичні оновлення своїх «іграшкових» колекцій.

Проживаючи в Монако, Лондоні чи Люксембурзі, вони не переймаються тим фактом, що 25,4% населення Греції перебувають у статусі «безробітних».

Значну частину посад у складі судноплавної команди займають саме негрецькі громадяни, адже резиденти вважаються дорожчою робочою силою.

За останнє десятиліття вартість для грецького бюджету податкових пільг, наданих судновласникам, склала сотні мільйонів євро.

У той же час уряд систематично скорочує допомогу безробітним – на 20% щорічно, а витрати на охорону здоров'я – на 10%.

Після того, як з кризового салату забрали всю «преміальну» фету, жалюгідні рештки красиво сервірували для решти населення.

Звичайні робітники і селяни, які ніколи не в очі бачили оригінальної рецептури, мирились з таким станом речей.

Пільги для сільського господарства скорочувались, а податки на заробітну плату – асиметрично зростали.

Звичайно, повністю перекладати відповідальність на судноплавні імперії за кризу в країні не варто: в свій час іноземні легкі гроші сформували недієздатну розпещену грецьку психологію споживання без віддачі.

Греки з тих часів застрягли у ностальгії за щасливими часами «масового соціалізму в борг».

Колись монополія імперій судновласників в Греції не виглядала розкішною і чужорідною плямою на фоні фінансових руїн.

Ще у 2000-му країна займала перше місце в світі за імпортом автомобілів Porsche Cayenne на душу населення, більше 50% грецьких немовлят народжувалось у дорогих приватних лікарнях.

А вже у 2008 році суспільний бенкет почав закінчуватися.

Склалась патова ситуація: грецькі експортери не могли забезпечити фрахт суден, аби постачати свій товар на іноземні ринки.

У той період ціна перевезень значно зросла і стала непідйомною для дрібних і середніх виробників.

Не всі з них витримали кризовий шторм, а ті, що спромоглися знайти баланс на шалених хвилях постійних дефолтів, сплачують в бюджет вже давно підвищені податки.

Тільки ніхто не афішує того факту, що до 2010 року більшість населення, а не тільки найвпливовіші бізнесмени, безконтрольно занижували свій дохід як мінімум на 50% для того, щоб уникнути зайвих податків.

За наслідки втрат уряду від незадекларованих басейнів і вілл тепер усі змушують відповідати судноплавних магнатів: як вони могли дозволити собі не збанкрутувати, коли більшість населення страждає?.

Хто насправді зобов’язаний розплачуватись за роки бездумного грецького розкошування і витягати з дна економіку – риторичне питання.

Які приправи додаватимуть найвпливовіші клани в традиційний кризовий салат, щоб він пасував столу? Це вже не кухарська таємниця, а передбачуваний для всіх сценарій.

Перш за все, грецькі мільярдери перечекають фінансовий шторм на своїх комфортабельних яхтах.

Аби потім знову ложкою податкових пільг розкалатати мікс зіпсованих овочів.

Населенню довго доведеться шукати в ньому для себе шматочки фети.

Марта Черничка, для «Главкома».