Про екстрадицію колишніх топчиновників, платні камери у в'язницях та скільки Україна витрачає на їхнє утримання, про Коломойського, відповідальність Росії за злочини та про українських генпрокурорів – в інтерв'ю програми "Без масок шоу" розповів міністр юстиції України Денис Малюська.
Також міністр розповів про власні заробітки та чи готується він до відставки – про це читайте на 24 каналі.
Про екстрадицію Онищенка
У вас зараз триває реформа пенітенціарної служби й ми бачимо у фейсбуці чимало дописів про те, у якому стані в нас СІЗО, в'язниці. І це була основна причина, чому екснардепа Олександра Онищенка Німеччина відмовилась екстрадувати до України. Там вважають, що умови утримання в'язнів в українських в'язницях можуть нашкодити здоров'ю й життю людини.
Щодо Онищенка – це рішення базується на застарілій інформації, на застарілих оцінках. Зараз платні й навіть безкоштовні камери перебувають у досить непоганому стані. Жодні права людини там не порушуються й там йому б забезпечили належне утримання.
Але суди не мають доступу до нової інформації, беруть старі звіти, відповідно олігархів чи топчиновників ми можемо "діставати" з-за кордону вже за рік-два без проблем і обвинувачень.
Фотопорівняння ремонту в камерах київського СІЗО / Фото Дениса Малюськи
Тобто Онищенка ми повернемо тільки за рік-два?
Не знаю. Це залежить від правоохоронних органів. Скажу точно, що за рік-два в нас буде гарна ситуація в слідчих ізоляторах і точно про них не буде вже такої поганої репутації, як зараз.
Що відомо про арешт Онищенка?
Онищенка в Україні звинувачують в організації схеми щодо перепродажу купленого в держкомпаній газу своїм же фірмам за заниженими цінами у 2013 – 2016 роках. Збитки оцінюють на суму в майже 3 мільярди гривень.У 2016 році Рада позбавила його депутатського імунітету та дала згоду на арешт. Щоправда, тоді він уже виїхав з України.
Директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник заявив про те, що Онищенка мають повернути до України з Іспанії, де він програв усі суди щодо оскарження екстрадиції в листопаді 2019 року.
За рішенням німецького суду, він очікував на рішення про екстрадицію до України. У грудні 2019-го підозрюваного затримали в німецькому місті Аахен і помістили до слідчого ізолятора.
Про платні камери
Що таке платні в'язниці й хто в них сидить? Скільки за них платять?
Нормально платять. Платні камери ми справді запустили. Це нова ініціатива, її раніше не було. Зараз працюють приблизно місяць.
З кожним тижнем відкриваються нові камери в нових містах, у слідчих ізоляторах. Відповідно, усюди можна буде за помірну плату перебувати в нормальних умовах. Як правило, це десь 3 – 4 тисячі гривень на місяць. Доба – приблизно тисяча гривень, за тиждень – приблизно 2 тисячі. Це в обласних центрах. У Києві дорожче – приблизно 12 тисяч гривень на місяць.
Скільки вже заробили станом на зараз?
Дні 4 тому було 115 тисяч гривень.
Це в державний бюджет йдуть ці гроші?
Вони йдуть у спеціальний бюджетний фонд, який ми використовуємо на ремонт безкоштовних камер. Ми вже розпочали ремонт камер у Лук'янівському СІЗО. Я думаю, десь у липні продемонструємо результат. 12 тисяч гривень для Києва – це не так уже й багато. Тому що хабарі, які раніше сплачувалися за камери з покращеними умовами – набагато більші, ніж 12 тисяч гривень. Тому це досить непоганий крок назустріч тим, хто раніше сплачував корупційні платежі.
Про свою зарплату
Я пам'ятаю, що ви були одним із тих міністрів, які критикували спроби зменшити міністрам зарплати. Це було ще при Гончаруку.
Не було спроб депутатів зменшити заробітну плату.
Були розмови. Але ви однаково залишились в уряді. Вам доплачують?
Ні, не доплачують. І сплачують стільки, скільки всім іншим топчиновникам у країні й суддям також – 37 тисяч гривень на місяць. Це і є моя зарплата. Мої щомісячні витрати істотно більші. Тому зараз живу, витрачаючи пенсійне накопичення, яке в мене залишилось із попередньої роботи.
Скільки витрачаєте на місяць?
На карантині витрати істотно менші. Діти в школу не ходять, залишаються вдома, відповідно ми їдемо з дому на роботу, з роботи додому кожен день. Відповідно тисяч 50 на місяць вистачає, а поза карантином більше.
Якою машиною пересуваєтеся?
По роботі, у робочий день – на робочому автомобілі, який належить Міністерству юстиції. На вихідних – моя Mazda 5.
Про довічно ув'язнених
Чи ви готові наймати в Мін'юст "довічників"?
Готовий. Насправді, вони після того, як будуть звільнені, або навіть на час перебування в установах виконання покарань можуть виконувати якусь технічну роботу. Звичайно, не юридичну.
Я не зрозуміла процедуру. Вони сидять довічно. Ви хочете їх забирати із в'язниці?
Ні, не забирати. У нас часто ув'язнені працюють і отримують за це заробітну плату. Деякі отримують досить непогану заробітну плату. Нещодавно був у жіночій колонії, там за останній місяць кілька людей одразу отримали зарплату 7 тисяч гривень. Це дуже непогано, враховуючи те, що це якесь село й люди перебувають у в'язниці. Там працює державне підприємство, яке займається пошиттям. Люди заробляють непогані гроші.
Денис Малюська / Фото 24 каналу
З "довічниками" трохи складніша історія, тому що вони майже ніколи не мають можливості працювати й заробляти гроші. Відтак і відшкодовувати шкоду, завдану злочином, коштом заробітної плати. Вони, по-суті, утримуються державою й ні за що не платять. У цьому й абсурд ситуації. Вони мають сили, здоров'я, бажання працювати, а держава їхні сили не використовує. При тому, що частина коштів однаково йшла б на відшкодування завданої шкоди. Неправильно, що платники податків їх годують, забезпечують проживання, охорону й решта.
Скільки Україна витрачає на утримання в'язниць
Скільки Україна витрачає на утримання в'язниць і в'язнів?
Уся пенітенціарна система коштує Україні приблизно 7 мільярдів гривень на рік. Це недостатня сума, у нас дефіцит овочів. Ми шукаємо додаткове фінансування їжі для ув'язнених і засуджених. А резерви – величезні. Там є величезні приміщення, земельні ділянки – усе це можна продавати. Є підприємства, де кошти просто розкрадають із доходів, які вони приносять.
Усе це може генерувати величезний дохід, 7 мільярдів – навіть забагато для системи, якщо ми налагодимо правління ресурсами, які вже є в системі.
Під час COVID-19 чимало країн вирішили звільняти в'язнів, щоби вони там не заражались у в'язницях. Україна теж буде йти таким шляхом?
Ні. Ми вносили законопроєкт про амністію, розрахований на можливе потенційне звільнення приблизно 3 тисячі в'язнів. Причому, їх потрібно було б звільняти незалежно від того є коронавірус чи ні, тому що це легкі злочини.
Це традиційна історія раз на 5 років оголошувати амністію. Але навіть на такий обмежений крок депутати згоди не надали, тому все залишається, як є. Поки що. Не буду загадувати наперед, але поки що з епідемією ми впоралися гарно. У нас мізерні цифри захворювань. У нас 3 людей хворіло в легкій формі.
Про стосунки з депутатами
Ви кажете, що депутати не підтримали ваш законопроєкт про амністію. Депутати в принципі не підтримали й програму уряду. Чи означає це, що уряд може найближчим часом піти у відставку? Ви готуєтесь до такого можливого кроку?
Ні, ми не готуємося. Ми працюємо в нормальному повноцінному режимі. Це не необхідність для роботи – її ухвалення парламентом. Це поганий політичний меседж.
Зміст програми був погоджений із комітетами. Кожне міністерство відпрацювало зміст програми зі своїм профільним комітетом, який сказав "окей". Там немає положень, які б не сприймались депутатами, чи немає побажань депутатів, які б не були враховані. У нас є повне взаєморозуміння з парламентом щодо змісту програми.
Програму уряду при Гончаруку схвалили з першої спроби. Програму уряду Шмигаля ніяк не можуть затвердити вже 4-й місяць.
А є безліч урядів, які взагалі не подавали програму уряду в парламент і обійшлися без цього. Є ті, де парламент їх не погоджував. Так само це жодним чином не впливало на тривалість їхньої роботи.
Тоді в чому проблеми? Які у вас недомовленості зі "Слугами народу"? Які у вас стосунки з партією?
Різні. Фракція величезна й там є різні люди. У різних людей є різні погляди, різні вподобання. Це завжди проблема великої кількості людей. Якби це була маленька фракція, з ними можна було б домовлятися легше. Але політичний меседж дійсно вийшов не зовсім гарний.
Денис Малюська / Фото 24 каналу
Про Коломойського та "Приватбанк"
Міністерство юстиції також брало активну участь у розроблені так званого "антиколомойського" закону. І в тому числі ви як Кабінет Міністрів представляєте державу в судах, пов'язаних із націоналізацією "Приватбанку". Це і в справах проти Коломойського та Боголюбова, і в справах проти братів Суркісів. Чи можете розповісти про це трішки детальніше в контексті стосунків із цими доволі відомими та впливовими людьми.
Щодо Коломойського та Суркіса – ми дійсно ведемо сотні судових справ, які пов'язані з "Приватбанком" та тягарем, який поклав на бюджет і взагалі на міністерство увесь процес націоналізації "Приватбанку". Ведемо досить успішно, як показала остання справа Суркісів – Верховний суд ми виграли. Причому в справу ми вступили лише нещодавно.
Що відомо про справу Суркісів?
Члени сім'ї Суркісів намагалися у суді довести, що ніяк пов'язані з колишніми власниками "Приватбанку". В НБУ переконані, що родина Суркісів мала особливі стосунки з ексвласниками банку. Відтак могла отримувати кредити та розміщували депозити у банку не на ринкових умовах. Окрім того, вони могли отримувати інсайдерську інформацію від власників.В такий спосіб родина Суркісів хотіла скасувати процедуру bail-in. Саме за цією процедурою вони були визнані як особи, пов'язані з колишніми власниками банку. Тож їх депозити були обміняні на акції банку, які пізніше Нацбанк викупив за одну гривню під час націоналізації "Приватбанку".
Що це дає державі?
Він прибирає ризики того, що вже сьогодні-завтра потрібно було б виплачувати Суркісам з активів "Приватбанку" – це десятки мільярдів гривень. І далі б пішла ланцюгова реакція. Якби Верховний суд, Велика Палата, підтвердили, що Суркіси мають право на ці гроші, фактично автоматом далі б йшов ланцюг підтвердження вимог колишніх акціонерів "Приватбанку". Відповідно, тоді б мова вже йшла про сотні мільярдів.
Це означає, що ми поставили крапку в цій історії?
Ні. Це означає, що історія ще триватиме рік-два.
Коломойський втручається в справу? Дзвонить вам у міністерство? Спілкується через когось? Намагається вплинути?
Якось вплинути – безумовно, тому що ми воюємо в судах.
Між вами із Коломойським є якісь перемовники, які приходять і передають його слова?
Ні, були розмови з його юристами, але не щодо справ "Привату", тому що в нас є й інші справи.
Тобто, ви з Коломойським не спілкуєтесь?
Зараз ні. Колись якісь меседжі приходили, може, від Коломойського, може, не від Коломойського. Не знаю.
Про що? Що за меседжі? Коли і з якого приводу?
Я навіть не пам'ятаю. Якісь скриншоти. Але я на них і не відповідав. Так само я колись був у першій хвилі, кому писав "Джокер". Мені він писав від імені Рябошапки. Причому писав настільки неграмотно, що там було за кілометр видно, що це не Рябошапка. Російською мовою, з матами, з хамством. Рябошапка собі ніколи такого не дозволяв.
Про Рябошапку та Венедіктову
Хто кращий генпрокурор – Рябошапка чи Венедіктова? Ви як людина, яка вивчала право в Лондоні, що можете сказати про кваліфікацію Рябошапки у порівнянні з Венедіктовою?
Уявлення не маю. Як із генеральним прокурором ми практично не стикалися. Усе ж таки це різні зони відповідальності. І Венедіктова, і Рябошапка – прекрасні юристи, прекрасні люди. З Рябошапкою ми спілкувалися, співпрацювали в Офісі Президента, коли він ще працював, і з Венедіктовою, коли вона очолювала мій профільний комітет у Верховній Раді.
Ірина Венедіктова та Руслан Рябошапка / Колаж 24 каналу
Про відповідальність Росії
А от анексія Криму, окупація Донбасу, збитий Іл у Луганському аеропорту – чи можливо притягнути російських топових чиновників за ці злочини?
Можливо. Стосовно топових чиновників та їхньої особистої відповідальності – найкращим буде процес щодо збитого Boeing MH-17. Це найкращий шанс притягнути їх як фізичних осіб до відповідальності.
Кого й коли ми можемо притягнути?
Такі процеси займають роки. У нас зараз уже не один рік тривають справи проти Росії за позовами у Європейський суд із прав людини. Є 5 справ, пов'язаних із анексією. І в них усіх досі триває етап вирішення питання прийнятності заяви – чи може суд взагалі це розглядати. До суті ми навіть не переходили, причому минули вже роки. Відповідно, це займе ще кілька років.
І навіть потім це не буде вирішене питання, мовляв, ми виграли й ми молодці. Потім буде наступний, ще складніший етап – отримати кошти, які нам присудять. А це вкрай складно, тому що за кордоном майно держави користується дипломатичним імунітетом. Відповідно, звернути стягнення можна на дуже малу кількість активів.
Крім того, Росія – специфічний суб'єкт. Зла натворила багатьом і є дуже багато підприємств, бізнесменів, держав, які зараз бігають світом і шукають активи, на які можна звернути стягнення. Ми вже є одними із чергових боржників, які бігають по світу й шукають активи росіян.