Парадокс "холодної війни": чому Китай хоче перемоги Трампа

Чому Китай хоче, щоб Трамп виграв

Китай слідкує за виборами президента США й відчайдушно намагається зрозуміти, що це значить для них. 24 канал проаналізував, чому КНР підтримує Трампа. 

"Після чотирьох років правління Дональда Трампа КНР має рахувати години та хвилини до виборів у листопаді, вірно?" – так ставить питання видання The Atlantic. Але згодом додає: "Насправді, Пекіну буде краще, якщо Трамп знову переможе". Сам президент вважає, що "Китай хоче бачити на чолі Америки Байдена, щоб вони могли грабувати США як і десятиліття до цього, поки я не прийшов".

Американці вважають, що ниніший хазяїн Білого Дому – перший, хто почав активно протистояти Китаю. Він ввів у дію тарифи на китайський експорт, постійнно оновлює санкції проти вищого керівництва країни та великих компаній. США майже змусили Китай грати за своїми правилами щодо торгівлі. 

З точки зору Китаю, якщо прийдуть демократи, то вони відновлять нормально функціонуючу американську дипломатію. І це не гратиме їм на руку. А от нова каденція Трампа, з усіма проблемами та суперечками, дозволить розповсюдити китайський вплив на Східную Азію і світ. Звісно, китайська правляча еліта не монолітна. І геть не усі підтримують подібну точку зору. Як точно вони думають, сказати неможливо, але Трамп не вселяє великого страху, пише The Atlantic.

Його можна вмовити, якщо ціна правильна, він не бачить Китай як ідеологічного супротивника, – упевнений Мінсінь Пей, дослідник китайської політики з Коледжу Клермон Маккенна.

І для цього є деякі зачіпки. Колишній торгівельний перемовник Лун Юнту зазначив у Шеньчжені на конференції: "Ми хочемо переобрання Трампа, ми були б раді".

Звичайно, ці люди не кажуть від центрів сили, хоча Global Times все ж транслює точку зору партії. Але ніхто б не наважився так казати, якби тема була табу для топ-посадовців в КНР.

Незважаючи на введення санкцій – останній раз проти комуністичних лідерів регіону Синцзянь за утиски уйгурів – Трамп часто виглядає незацікавленим. Ба більше, у книжці колишнього радника Трампа з нацбезпеки Болтона сказано: на обіді в японському місті Осака, Трамп сказав Сі Цзиньпіну, що будівництво таборів для контролю за уйгурами було правильним.

Президент США загальмував введення додаткових обмежень проти відповідальних за ці табори заради продовження торгівельних перемовин з Китаєм. Було б добре, якби це рішення принесло результати, а так найбільш болючі питання Пекіну вдалося залишити на "другу фазу". Серед них – державні програми, які щедро субсидують китайські компанії. Поки що діє лише підписана у січні "перша фаза", яка передбачає придбання Китаєм великої порції американської продукції сільского господарства.

Так само його адміністрація відсторонилася від підтримки демократичних протествів у Гонконгу, називаючи це внутрішніми проблемами між Пекіном та автономією. Саме місто Трамп називав "частиною Китаю" (що принаймні до 2042 року технічно не так – 24). Щоб стримати китайську експансію у світі Трамп зробив ще менше.

Посилення експансії через відсторонення Америки 

Байден для Пекіну – варіант набагато гірший / Колаж The Intercept

Так, флот став частіше з'являтися у Південно-Китайському морі, зберігаючи свободу навігації. Але поза ними, жодної цілісної політики чи дипломатії у Південно-Східній Азії вироблено не було. "Китайські лідери доволі впевнені: хоча вони не виграли на морі, загалом вони перемагають", – зазначив Грегорі Полінг, директор Ініціативи азіатської морської прозорості.

Америці також не вистачає друзів та альянсів, щоб протистояти Пекіну через "персоналізований стиль Трампа, який зафіксований лише на грошових питаннях". А з Транс-Тихоокеанського Партнерства Трамп вийшов ще на початку свого терміну в Білому Домі.

Це підхід поза межами системи міжнародних відносин. Найбільш яскравий приклад – Японія та Південна Корея, від яких Трамп вимагає величезних сум грошей за присутність армії США. Роблячи, фактично, американських солдат платною преміум-послугою. З Євросоюзом відносини теж погані через введення тарифів.

"Коли ми об'єднуємося з іншими демократіями, наша сила більш ніж збільшується, – зазначав він. – Китай не може дозволити собі ігнорувати більш ніж половину світової економіки". І це – нічний кошмар для Пекіну.

Хто б не виграв у листопаді, пише на завершення The Atlantic, навряд чи підхід до КНР стане м'якше, бо у Вашингтоні вже сформувався консенсус – Китай є стратегічною загрозою. Шляху назад вже майже немає. "Навіть на лівому краю залишилося дуже мало "голубів", – зазначив Полінг. – Демократи зараз не можуть собі дозволити бути Обамою по відношенню до Китаю, це політично неможливо".

Якщо переможуть демократи, підсумовує Міньсінь Пей, Китай у довгій перспективі опиниться у набагато більш складному становищі.