Приватизація готелю "Дніпро": скільки втратила Україна від політичної корупції

Вперше за 15 років, з моменту повторного продажу Криворіжсталі, Україна показала ефект від чесної приватизації. Торги по готелю "Дніпро", що на Європейській площі в Києві, закінчилися з результатом 1 мільярд 111 мільйонів 111 тисяч 222 гривні 22 копійки. Детальніше про це – у відеоблозі "Чесна політика" на 24 каналі.

Компанія, що посіла друге місце, показала майже такий результат, третя – теж понад мільярд. Тобто, з великою долею вірогідності за об'єкт нерухомості держава виручить десятизначну цифру, яка піде в бюджет.

Аукціон з підняття вартості відбувався у прямому ефірі, і за його результатами стало очевидно, наскільки несправедливою була приватизація більшості об'єктів в Україні.

Адже, якби заводи або енергетичні компанії, які продавала держава, змінювали власника саме за такою прозорою процедурою, державний бюджет України наповнився б на астрономічно великі суми.

Окрім повторної приватизації Криворіжсталі, більше навіть неможливо пригадати подібної конкуренції за державний об'єкт.

Приклади нечесної приватизації в Україні

Укртелеком продали в часи президента Януковича на конкурсі, де брав участь лише один учасник, інших – просто не допустили.

У підсумку, покупцем став малозрозумілий фонд з Австрії, за яким стояли люди олігарха Дмитра Фірташа, але той, схоже, теж виконував роль вітрини для сім'ї президента-втікача.

Дмитро Фірташ, Віктор Янукович / Колаж 24 каналу

Приватизація теплових електростанцій в Україні – Дніпроенерго, Західенерго, а також компаній з доставки електроенергії до кінцевого споживача, так званих обленерго – теж проходила в часи Януковича абсолютно непрозоро.

В торгах або брали участь тільки структури Ріната Ахметова, або конкуренти лише імітували боротьбу, роблячи одну – дві мінімальні ставки на підняття вартості.

До речі, несправедливо казати, що енергетику в часи Януковича купив лише Ахметов. Насправді, Донбасенерго приватизували взагалі малозрозумілі люди, за якими, подейкують, тоді стояв старший син президента-втікача.

І в часи президента Порошенка замість того, щоб розслідувати цю оборудку – а він мав на це 5 років – замість того, щоб конфіскувати Донбасенерго в державну власність, або передати Агентству з управління активами, цю компанію дозволили перепродати депутату від блоку Порошенка Максиму Єфімову.

Максим Єфімов / Фото офіційний сайт "Європейської солідарності"

Так само непрозоро Україна втратила всі наші рудні активи – гірничо-збагачувальні комбінати. В часи президента Кучми було ухвалено спеціальний закон, за яким руда перейшла в руки тих, хто вже на той момент контролював міноритарні пакети.

Таким чином, фактично вся рудна галузь станом на сьогодні також опинилася в руках Ахметова, а всі власники металургійних комбінатів, які втратили доступ до руди були змушені продати їх або росіянам, або самому Ахметову.

Мовиться про такі підприємства:

• Запоріжсталь;
• Індустріальний союз Донбасу;
• Маріупольський комбінат імені Ілліча.

Не зайвим буде нагадати, що за цей кабальний закон майже 20 років тому також голосувала фракція Ющенка. При чому, як кажуть, зовсім не безкоштовно.

Траплялося в історії України, коли ухвалювався навіть спеціальний закон для приватизації лише одного об'єкту – мовиться про Маріупольський меткомбінат імені Ілліча. Подавалося це під "благим соусом" того, що трудовий колектив стане власником підприємства.

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча / Фото "Зелений фонд"

У підсумку, контроль над ним сконцентрував у своїх руках директор, і за сумісництвом народний депутат, а в часи Януковича власником заводу став той же Ахметов.

Таких прикладів нечесної приватизації в Україні безліч, а чесна є винятком з правил. Тому історія з готелем "Дніпро" варта окремої уваги.

Приватизація готелю "Дніпро"

Донедавна готель "Дніпро" був за Державним управлінням справами – спеціальним органом з обслуговування потреб президентів України. Але ніхто не міг достеменно пояснити, яке відношення глава держави повинен мати до чотиризіркового готелю, якщо його поставили на баланс ДУС.

У мене є розгадка. Готель передали ДУС ще в часи президента Кучми, тому що тоді його хотіло прибрати до рук найближче оточення тодішнього глави адміністрації президента Віктора Медведчука.

Ідеться про спробу прихованої приватизації, яка була здійснена в інтересах такого собі Максима Курочкіна, відомого на прізвисько Макс Бєшенний, якого вбили згодом снайпери прямо на виході із суду.

Максим Курочкін / Фото "Сегодня"

Курочкін на виборах 2004 року був засновником осередку впливу Росії на українську політику – так званого "Російського клубу". Медведчук був на відкритті цього закладу і підтримував з ним теплі відносини. І на знак подяки ДУС часів Медведчука дозволив провернути оборудку з готелем "Дніпро".

Я це питання досліджував, ще коли був журналістом. Як встановило Контрольно-ревізійне управління, тоді розіграли цілу виставу.

Спершу президент України в лютому 2004 року, за кілька місяців до виборів, в результаті яких закінчувалися його повноваження, доручив Кабміну передати цілісний майновий комплекс готелю в управління ДУС.

Через місяць прем'єр-міністр Янукович підписав розпорядження, яким вирішено передати в управління ДУС не цілісний майновий комплекс, а повноваження на управління акціями у розмірі 100 відсотків фонду.

Отримавши в управління готель "Дніпро", колишній керівник ДУС близький соратник Медведчука Ігор Бакай, який потім втік у Росію, у вересні та листопаді 2004 – коли вже йшов процес зміни влади в Україні – прийняв розпорядження, яким доручив створити господарське товариство та внести до його статутного капіталу майно. Не цілісний комплекс, а майно.

Готель "Дніпро" / Фото з відкритих джерел

Партнером у цьому проєкті й став Курочкін. У результаті, його було дуже складно вибити з цього підприємства, навіть після приходу нового президента Ющенка.

Через пів року після Помаранчевої революції, станом на квітень 2005 року, готель "Дніпро" кожного дня втрачав по 200 тисяч гривень. Всі гроші, які заробляв "Дніпро", йшли в кишеню Курочкіну. Зрештою, його вибили з підприємства тільки за допомогою силових структур.

Така історія наочно показує, наскільки вигідна державі саме чесна приватизація – і як корупціонери ідуть на будь-які хитрощі, щоб перебрати контроль над цими об'єктами.

Готель "Дніпро", коли був у власності ДУС, показував сміховинні фінансові результати. Чистий прибуток готелю "Дніпро" 2019 року становив 280 тисяч гривень. Це стільки ж, скільки отримує власник трикімнатної квартири в Києві, який би здавав її в оренду. Очевидно, що на підприємстві генерувалася чорна каса.

І особливо цинічно читати коментарі за підсумками приватизації готелю "Дніпро" від представників минулої влади. Такі, як написав керівник пресслужби президента Януковича Денис Іванеско.

"Знесуть і побудують казино. А ціна – не супер. Це премія Коболєва у "Нафтогазі". Могли стільки ж отримати в бюджет, нічого не продаючи – просто скасувавши премії в держкомпаніях", – вважає Іванеско.

В часи Януковича цей готель просто намагалися вкрасти. Ну і якщо вимірювати вартість готелю "Дніпро", то краще не в зарплатах Коболєва, а у "Вишках Бойка" – ще один приклад політичної корупції, що руйнує Україну.