Монобільшості "Слуги народу" фактично більше не існує: деталі й цифри

Моніторинг того, як голосували народні депутати "Слуги народу" провів Комітет виборців України.

Фактично востаннє "монобільшість" була більшістю ще у квітні цього року. Тоді за схвалення різних законопроєктів у середньому голосували 229 "слуг".

У травні й червні 2020 року цей показник не досягав і до 220 при необхідних 226 голосах. У травні "за фракцію" виступали 210 "слуг народу", а в червні показник зріс до 214.

Всього, починаючи з січня, було ухвалено 87 законів. За даними КВУ, у середньому за них голосували лише 220 депутатів "Слуги народу". Тож у піврічному вимірі монобільшості теж немає.

Крім цього, з цих 87 законів лише у 29 випадках, тобто в третині, "слуги народу" голосували 226 або більше депутатів "за". Інші 58 законів були схвалені за допомогою опозиції.

Голова КВУ Олексій Кошель певен, що перелом у фракційній дисципліні стався у березні, коли депутати відправили у відставку уряд Олексія Гончарука і генпрокурора Руслана Рябошапку. Це стало причиною внутрішніх протиріч у фракції.

Як у Верховній Раді голосують "слуги народу" / графіка КВУ

Коротко про фракцію "Слуги народу"

• Вперше вона з'явилася у Верховній Раді за результатами парламентських виборів у 2019 році. Також уперше за всю історію України вона отримала фактичну коаліцію з більшістю голосів у складі лише однієї фракції.
• Тоді "Слуга народу" мала 254 народних депутатів. З них 124 пройшли за списком партії, а ще 130 – виграли мажоритарні округи. У Раді більшість – це 226 голосів.
• З часом з фракції повиходили кілька людей. Зокрема Романа Іванісова, Антона Полякова й Ганну Скороход з неї виключили. Дмитро Разумков і Руслан Стефанчук вийшли через вхід до президії Ради. Втім останні два приклади – це лише формальність, вони й досі підтримують фракцію.
• Станом на 20 липня 2020 року фракція офіційно включає 248 депутатів. Також туди можна віднести Стефанчука й Разумкова.
• Причин, чому вони голосують по-різному, може бути декілька. Це, наприклад, особисті обіцянки виборцям на округах, розбіжності в політичних поглядах чи в групах впливу на окремих депутатів.