Вбивство Шеремета. Що відбувається зі справою, відкриті питання та відповіді

Зранку 20 липня 2016 року у Києві вибухнув автомобіль журналіста "Української правди" Павла Шеремета.

Він помер у кареті "швидкої".

Це було вбивство.

Напередодні вночі під авто заклали вибухівку, яку активували через кілька хвилин після того, як Шеремет поїхав на роботу.

Це було вбивство, вчинене в центрі Києва, під камерами спостереження.

Не таємне, а показове.

Питання, хто вбив Павла Шеремета, залишалось без відповіді.

Наприкінці минулого року поліція раптом заявила: відповідь є.

На гучному брифінгу за участі президента, генпрокурора та міністра внутрішніх справ поліція вперше заявила, що в розслідуванні є зрушення.

Правоохоронці назвали підозрюваних і розповіли версію слідства, проілюструвавши її прослушкою телефонів фігурантів, їхніми фото із соцмереж тощо.

Ця відповідь викликала чималий спротив у частини суспільства.

Симпатики затриманих вважають, що тих "призначили" винними.

Відтоді справа Шеремета – одна з найбільш обговорюваних у суспільстві.

Як би ми не хотіли, але розуміємо, що уникнути політизації розслідування було неможливо.

Втім, нас як друзів та колег Павла цікавить тільки правда.

Наразі аргументів ані звинувачення, ані захисту недостатньо, аби зробити остаточні висновки.

Єдине, що ми можемо сказати точно: відповідальним за розкриття цієї справи, пошук замовників та виконавців цього злочину, як і чотири роки тому, є міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Це не означає, що ми беззастережно повіримо в будь-що, сказане правоохоронцями тільки тому, що від розслідування справи залежить політична доля голови МВС.

Навпаки, саме тому маємо бути до нього максимально критичні.

Ми не зацікавлені в тому, щоб за вбивство нашого колеги ув'язнили невинуватих людей.

Ми також не зможемо пробачити собі, якщо винні не будуть покарані.

Тому ми продовжуємо слідкувати за розвитком справи з максимально, наскільки це можливо в даному випадку, холодними головами.

"Українська правда" підсумовує, що відбувається у розслідуванні станом на зараз та які питання залишаються до обох сторін.

Публікуємо також інтерв’ю однієї з підозрюваних, Юлії Кузьменко, яка відповіла на наші запитання.

Що наразі зі справою.

22 травня поліція завершила розслідування стосовно тих, кого вважає виконавцями вбивства.

Це музикант Андрій Антоненко (відомий за псевдо Riffmaster), лікарка Юлія Кузьменко та медсестра Яна Дугарь.

Усі троє мають відношення до фронту: як волонтери або добровольці.

Усі троє свою причетність до злочину заперечують.

Спершу слідство називало організатором Антоненка, а мотивами вказувало "ультранаціоналістичні погляди".

Офіційна версія змінилась перед самим завершенням розслідування.

Тепер усі троє підозрюваних значаться як виконавці.

А організатори, які нібито і підібрали музиканта, лікарку та медсестру, фігурують під словосполученням "невстановлені особи".

Чи стоять за цим словосполученням якісь здогадки – поліція не каже.

У новій версії змінився і мотив.

Детальніше читайте тут: Робота над помилками і незняті питання.

Що означає нова версія слідства у справі Шеремета.

Основний доказ, що станом на зараз демонструють суспільству, – експертизи, порівняння рухів та зовнішнього вигляду підозрюваних із вбивцями.

Для Антоненка та Кузьменко провели також експертизу ходи.

Деякі експерти назвали підозрюваних і вбивць одними й тими самими людьми.

Інші не змогли дати чіткої відповіді через погані умови запису.

На початку слідство звертало увагу на різні деталі: нібито вимкнені або нетипово неактивні телефони фігурантів, принт на кофті Антоненка, його нібито шкутильгання та "МОН-50" вдома в музиканта, телефонні розмови про "дестабілізацію", 7 телефонів і "набір сапера" вдома в Яни Дугарь, будинок та елітне авто, придбане волонтеркою Кузьменко за останні 5 років.

До чималої частини цих аргументів майже одразу з’явились питання.

Про деякі з них, наприклад, принт Антоненка чи статки Кузьменко, на паперах чи в судах ніхто більше не згадував.

Післяопераційне шкутильгання Антоненко заперечує і навіть наводив довідку від лікаря, що функція ходи не була порушена.

Його "МОН-50" офіційно не є вибухівкою, адже вона вихолощена.

Телефонні розмови, як виявилось пізніше, показували, вирвавши з них деякі фрази.

Захист також стверджує,що "набір сапера", про який також переживала Дугарь на плівках, належав не ій.

У свою чергу адвокати кажуть, що експертизи не витримують критики спеціалістів і були проведені із порушенням процедури.

Захист також підкреслює: британець Айван Бірч, який аналізував ходу підозрюваних, в Україні не має статусу судового експерта та й методика такого аналізу офіційно не зареєстрована.

Крім того, у працях самого Бірча захисники знайшли слова про те, що експертиза ходи може бути додатковим, а не основним доказом провини, адже не доведено, що ця особливість людини – унікальна.

"Українська правда" в процесі підготовки матеріалу надсилала листа Бірчу з проханням розповісти про свою роботу та поділитись думкою щодо ґрунтовності такого доказу як експертиза ходи.

Жодної відповіді ми не отримали.

Серед усіх трьох фігурантів Дугарь – єдина, хто стоїть на конкретному алібі.

За твердженням захисту, вона працювала у військовому госпіталі у ті кілька днів липня 2016 року, коли нібито мала фотографувати камери на місці злочину.

Алібі медсестри підтверджували кілька військових, з якими вона працювала.

При цьому поліція вважає, що Дугарь могла самовільно залишати місце служби, нібито вона робила так раніше.

Алібі Кузьменко та Антоненка підтверджують лише родичі.

Але варто враховувати, що в їхньому випадку йдеться не про денний час, а про глуху ніч.

Серед інших уже озвучених аргументів захисту – окремі деталі зовнішності підозрюваних.

Адвокати всіх трьох кажуть, що вони вищі за розшукуваних вбивць.

Антоненко наполягає, що його борода не схожа на ту, що потрапила на відео.

Він і Дугарь також мають тату, яких не видно на записах.

Захист показує ці фото як доказ різниці в зрості Кузьменко та Антоненка і людей на відео.

За процедурою, після завершення розслідування слідство надало захисту документи справи на ознайомлення.

Далі, якщо все йтиме за планом правоохоронців, справа має піти до суду.

Шанси, що обвинувачення "передумає" у такому резонансному розслідуванні, звісно, майже нульові.

З прикладів, коли справу закривали на такому етапі, навскидку можна пригадати хіба що "рюкзаки Авакова".

З кінця травня підозрювані та їхні захисники ознайомлюються з матеріалами справи.

Поліція при цьому стверджувала, що справа вже готова до суду, і коли почнеться розгляд – залежить від адвокатів.

Згодом правоохоронці ще й натякнули, мовляв, їхні опоненти затягують процес, не всі захисники почали читати матеріали.

Зрештою слідство навіть вирішило обмежити адвокатів і встановити їм терміни на ознайомлення у 10 днів.

Суд погодився, але частково: часу дали до 14 серпня.

З іншого боку теж лунають звинувачення у затягуванні справи.

"Ми не затягуємо, зараз ознайомлюємось.

При цьому є декілька ухвал слідчих суддів щодо проведення експертиз, які слідчі наразі не виконують", – прокоментував УП Тарас Безпалий, адвокат Юлії Кузьменко.

Він обіцяє завершити ознайомлення зі справою, коли правоохоронці проведуть ініційовані захистом експертизи.

"Наразі захист майже з усіма матеріалами ознайомився.

"Ріф" майже кожен день знайомиться з матеріалами, які йому приносят в ІТТ.

Але, правду кажучи, не все нам дають, – запевняє адвокат Станіслав Кулик, який захищає Андрія Антоненка.

– Ніхто не затягує.

І моя порада журналістам: спитати у слідчих точну кількість матеріалів.

Ну і елементарно прикинути, скільки в день можна того всього прочитати".

Справа складається з 38 томів, кожен – по 250-300 сторінок плюс – відео та аудіо, за словами захисту, на 300 гігабайт.

Це ті матеріали, що стосуються саме Антоненка, Кузьменко та Дугарь.

Загалом же розслідування зараз містить більше 200 томів.

Правоохоронці звітували: відпрацювали 20 тисяч годин відео, допитали понад 3 тисячі осіб, опрацювали майже 44 тисячі абонентських номерів, провели 180 слідчих дій і призначили 106 експертиз.

Цифри, звісно, вражають, але питання не лише в об’ємі зробленої роботи.

До офіційної версії виникають запитання.

І стосуються вони не лише дрібних деталей.

Чимала кількість цих питань з’явилась не сьогодні і висить у повітрі останні місяці, але в МВС чи прокуратурі не поспішають давати на них відповіді.

Після гучного брифінгу у грудні 2019 року в органах взагалі зайвий раз не виходять із публічними заявами щодо справи Шеремета.

У день, коли захисту повідомили про завершення слідства, журналісти дізнавались про це виключно від адвокатів.

Правоохоронці мовчали і не відповідали на прохання прокоментувати.

Генпрокурорка Ірина Венедіктова у своїх відеозвітах про досягнення відомства і найбільш резонансні справи це розслідування теж не згадує.

Ми перелічуємо питання до обох сторін тут і сподіваємся почути відповіді.

Хоча б у суді.

Питання до слідства.

Сьогодні, коли слідство стверджує, що знайшло виконавців, головним питанням все одно залишається те саме, що і 4 роки тому.

Хто і з якою метою вбив Павла Шеремета?.

Відповідь на нього – це імена замовників і чітке пояснення мотиву.

Наразі не озвучені навіть здогадки про те, хто міг організувати вбивство.

Натомість слідство стверджує, що метою неназваних організаторів було спровокувати численні акції протесту.

До яких саме протестів мало призвести вбивство і чи була ця мета досягнута?.

Якими були мотиви підозрюваних у виконанні? Вони погодились на співпрацю лише через спільні погляди з організаторами чи отримали за це якусь винагороду?.

Яким чином слідство вийшло на Антоненка, Кузьменко та Дугарь? Чи справді через подружжя Грищенків? А якщо ні, що заважало зробити це раніше?.

На брифінгу поліція говорила, що до підозрюваних у справі Шеремета їх привели зв’язки подружжя Грищенків, яких підозрюють в іншому, невдалому, підриві на Івано-Франківщині.

Нібито у цих двох справах була однакова вибухівка.

Поліція навіть натякала, що до пристрою у справі Шеремета можуть бути причетні Грищенки, хоча офіційно ці натяки так і не мали продовження.

Маючи в своєму розпорядженні окремі матеріали справи Грищенків, що стосуються вибухівки, УП вирішила співставити їх з матеріалами справи Шеремета.

Ми попросили порівняти пристрої професійного вибухотехніка, який говорив на умовах анонімності.

Він звернув увагу на різну потужність, різний вид детонатора і принцип дії (у справі Грищенків – механічний, від руху колеса, у справі Шеремета – радіокерований), відсутність вражаючих елементів у вибухівці зі справи Грищенків.

Крім того, вибухотехнік сказав, що деталі івано-франківського пристрою неакуратно зібрані, а він сам простіший за київський.

Чи пов’язані з вбивством Шеремета якісь правоохоронні органи? Чи мають до них стосунок підозрювані?.

В офіційних підозрах про такі зв’язки не йдеться, але там зазначено, що організатори злочину були "обізнані, серед іншого, з методами роботи правоохоронних органів".

Подібні натяки "спливали" і раніше.

Ще 2017 року розслідувачі зі "Слідство.інфо" довели, що в ніч перед вбивством поруч із будинком Шеремета "чергував" колишній співробітник Служби безпеки України Ігор Устименко, а саме відомство могло не повернути поліції деякі відео з місця злочину.

Арсен Аваков стверджував, що підозрювані обговорювали між собою покровителя, який їх має витягнути.

А речник МВС Артем Шевченко в особистому листуванні натякав на слід СБУ.

Публічно про такий слід правоохоронці не кажуть, хоча УП запитувала про це поліцію на великому брифінгу та Авакова в ефірі ток-шоу.

Водночас через Андрія Портнова, колишнього соратника Віктора Януковича, у мережу зливали запис розмов Владислава Грищенка нібито з контррозвідником СБУ та Юлії Кузьменко – з дружиною спецслужбовця.

На прохання підтвердити оригінальність запитів у МВС не реагували.

Чи допитували цих правоохоронців, які нібито спілкувались із підозрюваними? Чи дійсно вони працюють на СБУ? Якого роду їхні зв’язки з фігурантами справи Шеремета?.

Головним доказом у справі наразі виглядають саме експертизи.

Дві з них, стосовно Кузьменко та Антоненка, з’явились в грудні 2019 року, напередодні затримання підозрюваних.

Третя, стосовно Дугарь, була написана за 3 тижні до того, 21 листопада.

Що було підставою для, наприклад, прослуховування телефонів фігурантів, якщо на той момент на них не було документальних доказів?.

Для чого правоохоронці на брифінгу акцентували увагу на непрямих доказах, які потім не приносили в суд? Серед таких – шкутильгання, принт на кофті, фінансовий стан Юлії Кузьменко.

Чи не було це спробою маніпулювати суспільною думкою?.

Чи може слідство пояснити розбіжності у зовнішності, на які вказує захист: різницю у зрості, форму бороди, татуювання?.

Чи з’явились нові докази з січня 2020 року, коли тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка називав доказову базу недостатньою для суду?.

Які є підстави довіряти, а головне – використовувати в суді висновки експерта-британця Айвана Бірча? Як слідство вийшло на нього і чому саме з ним вирішило співпрацювати?.

Бірч є членом Королевского товариства криміналістичних наук.

На сайті цього ж товариства вказано, що чоловік був акредитований як судово-медичний експерт з ходи.

Однак в Україні він такого статусу не має.

Наскільки впливає на розслідування політична складова? Наприклад, слова президента Володимира Зеленського про те, що голова МВС Арсен Аваков "повинен закінчити справу Шеремета".

Чи справді від результатів справи залежить кар’єра міністра? І навпаки: чи впливає це на хід справи?.

Питання до захисту та підозрюваних.

Чи пов’язані Антоненко, Кузьменко та Дугарь зі Службою безпеки або іншими правоохоронними органами? Чи виконували вони колись завдання спецслужб чи людей, які видавали себе за співробітників спецслужб? Чи мають там зв’язки?.

Чи вважають підозрювані, що їхню справу мала розслідувати СБУ? Чи вимагали цього вони та захисники?.

Підозрювані, їхні адвокати, друзі та ті, хто співчуває фігурантам, вважають справу політичною і звинувачують МВС у репресіях.

Це не поодинокий випадок, коли відомству Арсена Авакова закидали несправедливе розслідування.

Іноді учасники таких справ наполягають на передачі справи, зокрема до Служби безпеки.

Окремо ми би хотіли запитати Андрія Антоненка щодо деталей, які стосуються безпосередньо його.

З нашої точки зору, коли людина відчуває, що їй нема чого приховувати та вона ні в чому не винна, логічно співпрацювати із слідством, погоджуватися на будь-які експертизи, надавати вільний доступ до гаджетів – доводити таким чином свою непричетність.

Чому спочатку музикант відмовився давати слідчим покази? Чи було це його особистим рішенням?.

У день затримання музиканта чоловік на ім’я Олексій Єрмілов, назвавшись його другом, заявив журналістам, що був 20 липня 2016 року разом із Антоненком у Ворзелі, під Києвом.

Згодом це виявилось неправдою, на що звертала увагу поліція.

При цьому захист підкреслював, що вони це "алібі" не використовували.

Однак на початку один із адвокатів Антоненка Костянтин Татарченко, який потім відійшов від справи, теж говорив про "стовідсоткове алібі".

Про Ворзель на першому суді у коментарі журналістам згадував і сам музикант.

Звідки взялось "алібі Єрмілова"? Наскільки добре Антоненко знайомий з цим чоловіком? Хто розповів про це "алібі" самому музиканту і чому на нього посилався адвокат?.

На одному із судів прокуратура посилалась на неопубліковані записи розмов, де нібито знайомі Антоненка впізнають його на відео з місця вбивства.

Чи відомо Антоненку, про яких знайомих і записи йдеться?.

Є також деталь – це форма бороди музиканта.

Антоненко казав, що з 2013 року не носить таку бороду, як у вбивці, а залишає бакенбарди.

Однак УП знайшла в його facebook фото з голеними щоками.

Це, здавалось би, деталь, але на неї звертав увагу сам підозрюваний, тому:.

Чи не було протиріччя в словах Антоненка про форму своєї бороди?.

Медсестру Яну Дугарь УП вперше побачила на судах у справі вже згаданих Грищенків, восени 2019 року.

Судячи з оприлюднених пізніше розмов, Грищенки знали, що можуть фігурувати у справі Шеремета.

Чи було відомо про це Яні Дугарь? Чи говорили про це з нею Грищенки чи їхні друзі? Чи говорили вони, хто ще може фігурувати у справі?.

Правоохоронці неодноразово нагадували, що на прослушці медсестра говорила, що вдома в неї лежать 7 телефонів.

Кому належали та для чого використовувались ці телефони? Чому Дугарь переживала, що під час обшуку в неї могли знайти ці телефони?.

На початку підозрювана говорила, що вперше відвідала Київ вже після того, як був убитий Павло Шеремет.

Однак, як свідчать дописи у соцмережі, їздила до столиці, принаймні, 2012 року.

Чому з’явились ці розбіжності?.

Питання до третьої підозрюваної, Юлії Кузьменко, публікуємо разом із відповідями.

УП намагалась організувати інтерв'ю з усіма підозрюваними і дати їм можливість відповісти на звинувачення слідства та наші запитання.

Попередньо захисники всіх трьох фігурантів погодились передати наші запитання підзахисним в ізолятор або організувати зустріч.

Ми планували опублікувати всі відповіді разом.

Однак за майже 3 місяці так і не отримали їх від Антоненка.

Домовленість із захистом Дугарь зірвалась через конфлікт, не пов’язаний зі справою Шеремета.

Ми все ще чекаємо на діалог і готові оприлюднити позицію захисту у майбутньому.

Кузьменко передала письмові відповіді на запитання "Української правди".

Відповіді від Юлії Кузьменко.

– Юліє, у першій підозрі йшлось про "ультранаціоналістичні ідеї" та "культивування величі арійської раси".

Чи близькі вам такі погляди?.

– Обвинение меня, Антоненко и Дугарь в фашизме воспринимаю как личное оскорбление, нанесенное с целью дискредитации наших личностей.

Чи було у вас колись бажання спровокувати масові протести? Чи було в 2016 році щось, що вас не влаштовувало в політичному устрої?.

– В 2016 году меня беспокоили больше вопросы, связанные с личной жизнью и проблемы со здоровьем – у меня летом начался полиартрит, причину которого установить не смогли.

Политическая обстановка интересовала максимум как "обсудить и поязвить с друзьями", как это заведено у любого уважающего себя украинца :)).

По поводу акций – это вообще несколько странно звучит, с учетом того, что человек погиб, а акций на эту тему я не помню – до осени 19-го года (насправді акції в пам'ять про журналіста та з вимогою знайти злочинців відбуваються до кожної роковини вбивства – УП).

А вот в конце 2019 года дестабилизация действительно началась, и связана она была с тем, что виновные были не найдены, а назначены.

Людей на улицы выводит несправедливость и ложь.

Так что по поводу дестабилизации в стране – это не к нам.

Ее создали искусственно в 2019 году, использовав нас как пешки.

Зачем – ну это у МВД спрашивайте.

– Чому в листопаді ви виступили на підтримку подружжя Грищенків, коли їх почали переслідувати у справі про замах на бізнесмена на Івано-Франківщині?.

Судячи з оприлюднених пізніше розмов, Грищенки тоді знали, що фігурують і у справі Шеремета.

Чи знали тоді про це ви? Чи говорив вам про це хтось із Грищенків? Чи говорили вони, хто ще може бути фігурантом справи?.

– И раньше, и, особенно, сейчас, я не испытываю доверия к следственным органам относительно "убийц Шеремета".

Никогда до момента, когда Инну и Влада Грищенко не стали обвинять по делу Шеремета, мы не говорили и не обсуждали это дело.

Только после того, как обвинение появилось в прессе и на судах, мы все начали это обсуждать.

Доверия не было уже тогда, уже тогда появилось "дело Шеремета шьют белыми нитками".

Особенно обсуждения заострились тогда, когда на одном из судебных заседаний Влад Грищенко заявил, что его заставляют взять на себя убийство Павла Шеремета.

– В оприлюднених слідством розмовах ви висловлювали переживання, що до вас можуть прийти з обшуком.

Звідки взялись ці побоювання, адже ви не фігурували у справі Грищенків?.

– Это был период, когда лавина обысков "прокатилась" по многим атошникам и волонтерам.

Накануне обыски прошли почти у всех, кто общался с Владом и Инной.

Волонтеры и атошники, поверьте, опасаются обысков и сегодня.

Не потому, что есть что прятать, а потому что обыск сам по себе вещь неприятная, да и доверия к тем, кто его проводит, у нас нет.

– Чи відомо вам, протягом якого часу записувались ваші розмови, коли вони почали записуватись?.

– Понятия не имею.

– На цих записах ваш цивільний чоловік, Петро Киян, також казав, що через знайомих дізнавався, чи є постанова на обшук його помешкання.

Поліція також говорила, що він нібито майстерно уникав стеження.

Чи можете ви розповісти, якого роду зв’язки у вашого чоловіка із правоохоронними органами? Чи є/був він співробітником якогось із органів?.

– Я не в курсе, что именно мой муж Петр Киян и кому говорил и насколько запись этих разговоров достоверная.

Опасаются уже все и это аж никак не связано с наличием какой-либо вины.

Так всегда было и есть во времена репрессий.

Вчерашних героев искусственно делают опасностью для общества.

Глядя на обыски, окружающие верят, что "дыма без огня не бывает".

Я сейчас точно могу уверять – бывает, еще и как.

Мой муж никогда не был сотрудником правоохранительных органов.

– Чи є у вас зв’язки у правоохоронних органах, високопоставлені знайомі?.

– Из всей правоохранительной системы я знала только ребят, которые проходили службу на Донбассе и я им помогала как волонтер.

Те, кто воюет на Донбассе, обычно не имеют отношения к высоким чинам.

А высокие чины не нуждаются в волонтерской помощи :).

– МВС натякає на причетність до вбивства Служби безпеки України.

Чи маєте ви контакти з СБУ? Чи обговорювали колись із кимось з СБУ справу Шеремета?.

– Ну, МВД и нас убийцами Шеремета считает.

А в 2016 году МВД называло убийцами российских или пророссийских боевиков, которые потом еще и на Антона Геращенко покушение совершили.

Контактов с СБУ у меня нет.

На бытовом уровне знала только мужа своей подруги.

Никогда ни с кем с СБУ не обсуждала ни личность Павла Шеремета, ни его убийство.

Да и вообще, до появления в прессе подозрения, что к убийству Павла Шеремета могут иметь отношение Грищенки, это дело ни с кем не обсуждалось.

У нас свои проблемы, заботы, мы с Павлом не были знакомы и никак не пересекались, поэтому за расследованием, честно говоря, даже не следили.

– Арсен Аваков говорив, що підозрюваним хтось міг передавати інформацію про слідство.

Протягом останніх 3,5 років чи отримували ви будь-яку невідому суспільству інформацію про розслідування вбивства Павла Шеремета? Чи говорили про це розслідування з кимось з представників силових структур?.

– Я уже писала.

Сейчас я уже насмотрелась передач по телевизору и продолжаю удивляться, как "пророссийские убийцы" трансформировались в волонтеров.

– МВС представляло як характеристику ваші розмови про потребу "героя-жертви" і можливість його створення з Марусі Звіробій та "обстріл Києва з градів".

Поясніть, будь-ласка, ці розмови.

Що ви мали на увазі?.

– Чего нельзя отнять у МВД, так это прекрасно развитой фантазии и великолепного умения делать нарезки из разговоров и преподнести в нужном свете.

Во-первых, это разговоры 2019 года и ни в одном из них нет упоминания Павла Шеремета.

Вытаскивание их на свет божий – если не ошибаюсь, это называется "чернуха".

Раз фактов нет, значит надо максимально уничтожать мне репутацию, авось за обсуждением не заметят отсутствия доказательств.

Если на протяжении месяцев писать все телефонные разговоры любого человека, то при правильной нарезке и из рецепта приготовления борща можно склепать террористический акт.

За чушь, которую несут две барышни, единственно, перед кем мне стыдно – это перед Марусей, которую я лично знаю и очень уважаю.

И стыдно именно за чушь в разговоре, так как никаких намерений две болтающие ерунду тетки не имели.

В отношении остальных – ребята, если вы ведетесь на "чернуху", то тогда вы еще не раз примете участие в спектаклях а-ля в брифинге "мы нашли убийц".

Когда нет хлеба, нужно побольше зрелищ.

– Чому спочатку, після затримання, ви говорили, що в день вбивства знаходились на роботі, хоча на той момент були у відпустці?.

– А вы можете с ходу вспомнить, что именно вы делали почти 4 года назад в день, который в вашей жизни был самым обычным днем?.

20.07.2019 не был для меня какой-то датой, которую бы я запомнила на несколько лет.

Для воссоздания тех чисел в памяти мне понадобилась соцсеть, привязка к таким событиям, как возвращение с отдыха, встреча в аэропорту ребенка с родителями, только тогда, привязавшись, я смогла вспомнить те дни.

Я вообще, даже находясь в отпуске, держу связь со своим отделением.

Кстати, в тот день, первый звонок утром я также сделала своей старшей сестре отделения.

Мои адвокаты это установили, но следствие про это молчит.

– Чи відомо вам про результати слідчого експерименту за вашої участі? Які вони?.

– Понятия не имею.

Мне вообще кажется, что про убийство Павла Шеремета и про ход расследования я знаю меньше всех, с учетом ограниченного доступа к информации.

– Поліція говорила, що ви відмовились від проходження поліграфу.

Чи це дійсно так і чому?.

– Полиграф я пройду обязательно.

Я этого хочу.

Просто не у той группы экспертов, которых дают следственные органы.

Психологической экспертизы "наклона туловища и поворота бедра" мне хватило с головой.

Чтобы не применять термин "заангажированность", назовем это непрофессионализмом.

Сложно предположить, что это прорыв мирового значения в психологии, не оцененный научным миром.

У нас есть огромные претензии к проведенным экспертизам, эти претензии есть в материалах дела и подаются в суд, правда, есть стойкое ощущение, что это мало кого интересует.

– Чи відомо вам, що з хроніки на вашій fb-сторінці зникли кілька дописів, що стосувались вбивства Павла Шеремета? Чи приховували їх ви або ваші адвокати чи друзі? Чи відомо вам, з яких причин ці пости були приховані?.

– Насколько я поняла из материалов следствия, исчезли перепосты новостей из СМИ.

Перепосты обычно исчезают, если исчезает страница, откуда взят оригинал.

Точнее даже не скажу, не совсем понимаю, о чем именно речь.

– За словами вашого колишнього чоловіка, у липні 2016 року ви мали проблеми зі здоров’ям, які не дозволяли вам надовго залишати помешкання.

У той же час 18-19 липня ви зустрічали родичів в аеропорту з літака, який затримувався.

Чи не суперечать ці позиції одна одній?.

– У меня летом 16-го начался полиартрит, мне было сложно передвигаться на какие-либо значимые расстояния пешком.

В аэропорт мы ездили машиной, это не было проблемой.

– Наразі у вас відсутнє чітке алібі на момент вбивства.

Поліція каже, що з вечора 19 липня по ранок 20 ваш телефон лежав на одному місці, що нібито нехарактерно для вас.

Можете пояснити це?.

– 18.07.16 вечером, около 19 часов, я вернулась в Киев из Вилково.

Дорога заняла более 10-ти часов.

Ночью с 18 на 19 я и мой бывший муж, с которым я на тот момент проживала, поехали в Борисполь встречать родителей и ребенка.

Вернулись где-то около половины первого ночи.

Пока загнала в душ ребенка, пока уложила его спать, сама легла после трех часов ночи.

Утром 19-го я встала, выгуляла собаку, приготовила завтрак, накормила ребенка, потом разобрала его вещи с чемодана, обед, прогулка с собакой, ужин и т.

Все это время я была дома, на Позняках, где фиксируется не просто нахождение моего телефона вышками, но и мои разговоры.

Все на Позняках.

Вечером 19-го, около 10 часов вечера, я уже просто рухнула – с учетом, что за предыдущие полтора суток я почти не спала.

У меня нет сомнамбулизма, во сне я не сижу в интернете и не перемещаю свой телефон.

Мое нахождение дома подтверждают мой бывший муж и оператор мобильной связи.

А теперь вопрос у меня.

Где в этом графике было время на "тщательную подготовку убийства и прорабатывание путей отхода"? Когда хоть теоретически я имела возможность и время на это?!.

– Слідство звертало увагу, що алібі вам підтверджує чоловік, із яким ви на той момент уже були в поганих стосунках.

Чи ви все ще стверджуєте, що він знав усе про ваше пересування і є надійним свідком?.

– Вот странно, если честно.

Если бы мы находились в нежных отношениях, ну тогда еще можно было бы обвинить моего бывшего мужа в заангажированном ответе и подтасовке алиби.

Он давал показание под присягой, необходимости и желания наражать свою новую семью на опасность у него нет (опасность – в смысле в связи с лжесвидетельствованием).

Он просто сказал правду – как бы это ни не нравилось следствию.

– В якості вашої характеристики поліція також наводила придбані останнім часом, під час волонтерства, будинок і кілька авто.

Чи можете відповісти на це?.

– На это была отведена целая пресс-конференция, там все есть, все материалы и детали.

А вообще, если МВД предполагает, что обычный волонтер, не имеющий даже фонда, может "наволонтерить" дом и машину, то оно слишком льстит желанию населения Украины поддерживать и помогать армии.

Такую ерунду могут нести только те, кто и понятия не имеет, как сложно найти финансы, чтобы хоть раз в месяц купить и отвести банальные генераторы или обычные дроны.

Удивляться нечему.

– Чи ви колись тримали в руках вибуховий пристрій? Зможете його впізнати за вагою, зовнішнім виглядом?.

– Никогда.

Просто и откровенно – боюсь, так как не разбираюсь.

Я вообще с техникой, мягко говоря, не очень :).

– На вашу думку, чому саме ви стали підозрюваною у вбивстві Шеремета?.

– Вопрос, над ответом вот уже на протяжении почти 6 месяцев я сломала себе мозг.

Учитывая, что меня, Андрея и Яну в 16-м объединяло только одно – мы были волонтерами, то ответ, видимо, кроется в этом (акцентирую – с Яной в 16-м мы не были знакомы и о существовании друг друга даже не знали).

Думаю, сыграли против нас рейтинги опросов о доверии, которые на конец 19-го были самые высокие у ЗСУ и волонтеров.

Похоже, кому-то стало обидно – тем, кто был на последних ступеньках народного доверия.

– Відкрите питання – якщо ви хочете щось додати до своїх слів.

– Есть одна вещь, которую я очень хочу сделать.

Это выразить искреннее соболезнование родным и близким Павла Шеремета и редакции "Украинская правда".

И в связи со смертью человека, и в связи с использованием его смерти и его имени в грязных политических играх.

Соболезную – по поводу фарса в виде расследования.

Тот случай, когда налажали другие, а стыдно за них становится тебе.

А вопросов – вот просто уйма.

Куда исчезло последнее журналистское расследование Павла Шеремета?.

Кто был фигурантами этого расследования, почему следствие не рассматривает очевидный мотив? (від УП: серед частини суспільства поширена версія про підготовку Шереметом розслідування, в якому нібито фігурували наближені до Авакова люди; однак редакції невідомо про таке чи будь-яке інше розслідування, яке журналіст проводив би перед загибеллю.

Більш того, Павло був публіцистом, ведучим, а не журналістом-розслідувачем).

Куда делись свидетели по дню 20.07.16, которых нашли наши журналисты, как я сейчас уже знаю, но которых "потеряло" расследование.

И тд, и тп.