Командир домагався 24-річної лейтенантки: чим завершиться справа про секс-скандал у ЗСУ

Такі випадки зазвичай не доходять до суду або їх взагалі замовчують. Утім зрушення в Україні є, і зробила їх молода військова Валерія Сікал. Про неї та домагання в лавах ЗСУ – читайте в блозі голови українського офісу міжнародної правозахисної організації Amnesty International Оксани Покальчук на 24 каналі.

Армія традиційно вважається жорсткою, закритою та ієрархічною системою, де жінка завжди позаду, підлегла і без права ослухатись командира. Саме тому в лавах ЗСУ дуже часто спускають нанівець непристойні загравання, нав'язливу опіку і навіть сексуальні домагання.

Що відомо про скандал за участі Валерії Сікал

Страх і осуд суспільства змушують жінок мовчати. Однак лейтенантка Валерія Сікал не з їх числа. Ця молода військова наважилась піти проти системи, заявила на свого командира, полковника Віктора Іваніва в поліцію і навіть була змушена виїхати за кордон. Натомість її начальник отримав нову і Вищу посаду в Генштабі ЗСУ.

Як розповідає лейтенантка, у перший робочий день вона отримала наказ від командира Віктора Іваніва поїхати до літнього будиночка нібито у службових справах. Там до них приєднався керівник місцевої поліції, так Валерії його представив сам Іванів.

Валерія Сікал / Фото з архіву

Що відбувалось у будинку

Командир "повчав" її, як і кого варто "обслуговувати", аби служба проходила гладко, розповіла дівчина. Без дозволу торкався підлеглої, непристойно жартував і примушував до сексуального контакту з ним та іншими "хорошими людьми".

Відмова стала для Валерії суворим випробуванням. Іванів принижував підлеглу, ображав на нарадах, не відпускав на лікування і навіть не дав дозвіл на весільну відпустку.

Цькування продовжувались ще рік

Цькування,"повчання" й домагання продовжувались приблизно рік. Весь цей час Валерія не зізнавалася про це навіть найближчим. Написати заяву про звільнення у перший рік служби лейтенантка не могла. Дозвіл на переведення в іншу військову частину теж міг дати тільки Іванів.

Віктор Іванів / Фото vsim.ua

Не допомогли військовій ні після звернення на гарячу лінію ЗСУ, ні після розмови з командирами середньої ланки. Валерія не стала терпіти вже тоді, коли командир не відпустив її на лікарняний після операції. Тоді лейтенантка розповіла все чоловікові й таки звернулася до військової прокуратури із заявою щодо сексуальних домагань із боку Іваніва.

Сікал була не єдиною, кого домагався командир

У ході справи з'ясувалося, що Сікал була далеко не першою і не єдиною, кого командир так відчайдушно намагався навчити "правильній службі". Інші жінки також свідчили проти нього через аналогічні дії. Деякі з них погодились виступити в суді в ролі свідка, решта усе ж боїться говорити через залякування.

Непристойну поведінку Іваніва підтвердив і колишній заступник військової частини з морально-психологічного забезпечення Віктор Міщук. Він розповів, що неодноразово бачив, як Іванів возив жінок до літніх будинків.

Бачив, як полковник примушував медсестру ставити клізми службовцям, яких підозрював в алкогольному сп'янінні. Надівав на них протигази, знімав на відео, а потім шантажував.

Про знущання дивіться у відео:

Що відомо про полковника Іваніва

Сам полковник Іванів має дружину і 3 дітей. У військовій частині у Цвітосі він уже не працює, однак не через відсторонення або звільнення. Після скандальної історії він отримав значно вищу посаду. За даними Міноборони, нині він працює начальником відділу в Командуванні сил логістики ЗСУ.

Звернення Сікал до правоохоронців: відео

На якому етапі слідство

Досудове розслідування триває вже понад 1,5 роки, але Іваніву й досі не висунули підозру. Ще в жовтні 2019 року до військової прокуратури Рівненського гарнізону направили підозру Іваніву для затвердження. Цілий місяць справа пролежала, але згодом її повернули назад до слідчих. Мовляв, не зібрали належні та допустимі докази й не здійснили ряд слідчих дій.

Наприкінці березня 2020 року матеріали і підозру вдруге направили в прокуратуру. Папери ще 2 місяці тримали у відомстві, а згодом вдруге повернули з необґрунтованими зауваженнями. Справу Сікал продовжили до 22 листопада 2020 року через необхідність провести додаткові слідчі дії. На цей час триває психологічна експертиза Віктора Іваніва.

За словами адвокатки Валерії Анни Брицької, слідство затягують спеціально, адже справа містить достатньо доказів для розгляду судом. А нині є величезний ризик, що справедливість не буде встановлена попри те, що Валерія була не єдина, хто заявив про домагання з боку Іваніва.

Сексуальні домагання – серйозна проблема в Україні

Ефективне розслідування особливо важливе, адже справа Валерії Сікал є показовою. Сексуальні домагання в країні та у військових структурах зокрема є серйозною проблемою. За даними ЗСУ іще за 2010 рік, кожна 10 жінка стикалася з сексуальним домаганням в армії. І навряд чи актуальна статистика була б кращою, але Міноборони її на жаль не проводить.

Загалом по Україні цифри не кращі. Замовлені урядом дослідження продемонстрували, що 4,5 мільйони українців особисто знають людину, яка зазнала харасменту. Цифри точно значно вищі, адже суспільство цю проблему замовчує і толерує до неї.

Подавши заяву до поліції, Сікал ризикнула всім, адже першою в Україні публічно "зазіхнула" на ієрархію в Збройних силах України. Наважилася сказати "ні" системній дискримінації та неповазі до тілесної автономії жінок. Натомість і досі не знайшла справедливості, рік тому Валерія звільнилася зі служби за станом здоров’я. Нині вона без роботи й мешкає разом із чоловіком у Польщі, чекаючи суду.

Якщо прокуратура вирішить "зам'яти" цю справу, вона вкотре дасть зрозуміти українським жінкам, що їхні права на повагу, недоторканність і захист – дрібниця, якою можна відкрито нехтувати.

Amnesty International вимагає провести незалежне й об’єктивне слідство у встановлені законом терміни та якнайшвидше передати справу до суду. А українському суспільству варто слідкувати за справою і вимагати справедливості, адже тільки разом ми сильні.