З якої країни промовляє Жванія: факти з біографії політика

Жванія регулярно з'являється на екрані, де зачитує одноманітний текст про те, що він займався політичною корупцією і навіть заплатив 5 мільйонів доларів хабаря неназваним європейським політикам. Детальніше – у програмі "Чесна політика" на 24 каналі.

Він стверджує, що був членом "організованого злочинного угруповання", яка "захопила владу" під час Революції гідності 2014 року.

Кожна поява Жванії в ефірі свого ютюб-каналу тут же підхоплюється проросійськими медіа та тиражуються на всю країну, хоча його слова з кожним ефіром виглядають все більш фантастично.

Цитую Давида Жванію: "Фінансування захоплення влади здійснювалося декількома способами. Одним із зовнішніх джерел було посольство Литви, через яке передавалися гроші і зброю. А внутрішнім каналом був  "Діамантбанк". У мене є документальні свідчення, що підтверджують мої слова".

Жванія та Порошенко

Чи можна довіряти Жванії, я залишаю на розсуд кожного глядача, адже його наближеність до влади Порошенка не викликає жодних сумнівів. Зокрема, коли в 2004 році були обшуки в цьому самому "Діамантбанку", співвласником якого був Жванія, рятувати його приїздив особисто Порошенко.

Вони також були партнерами у проєкті "взуттєва фабрика Київ", територію якої вони збиралися забудувати, але так і не змогли довести замислене до кінця. І тепер в одному з приміщень тут розташований офіс партії Порошенка "Європейська солідарність".

Петро Порошенко / Фото Getty Images​

В цілому, стилістика сьогоднішніх заяв Жванії лягає в наратив, який просувають в Україні проросійські сили про нібито захоплення влади агентами Заходу і Сороса.

З якої країни промовляє Жванія – встановити неможливо. Відомо, що останні роки його політичний вплив істотно впав. Обіцяну начебто Порошенком посаду голови Антимонопольного комітету він так і не отримав, а бажання жити на широку ногу нікуди не поділося.

Зокрема, відомо, що його родина проживає в Швейцарії, а для легалізації в цій країні його дружина в часи міністра Клімкіна навіть оформлювалася на роботу в посольство. 

Заява дружини Жванії / Скриншот з відео

Як депутат, я отримував копію наказу по МЗС про призначення дружини Жванії на посаду “референта Посольства України в Швейцарській Конфедерації на час довготермінового відрядження".

Сама по собі фігура Жванії суперечлива і постійно була замішана в скандалах з російським підтекстом. Поки політичний вплив Жванії був великим, він займався поставками в Україну палива для атомних електростанцій з Росії – ТВЕЛ.

Факти з біографії

Можливо, ви вже забули, тоді я нагадаю деякі сторінки його біографії. У 2004 році Жванія вважався причетним до зникнення на території України кандидата в президенти Росії Івана Рибкіна, якого тут начебто ледь не вбили для провокування міжнародного скандалу.

Ще одна сумнівна історія, в якій фігурував Жванія, ледь не закінчилася трагедією. Перед Помаранчевої революції 2004 року Жванія затягнув Ющенко на дачу до високопоставленого співробітника Служби безпеки – першого заступника глави Володимира Сацюка.

Там майбутній президент ймовірно був отруєний діоксином, після чого його спотворене обличчя потрапило на перші шпальти всіх видань світу та стало символом злочинної влади. Сам Сацюк після цього втік до Росії.

Коли Ющенко став президентом, Жванія отримав міністерське крісло - посаду міністра надзвичайних ситуацій, хоча, з огляду на скандали, в які він потрапляв, Жванія сам по собі був надзвичайною ситуацією.

Віктор Ющенко / Фото з соцмереж Ющенка

При владі Ющенка його зарахували до неформального клубу найближчого оточення експрезидента, який в медіа жартівливо охрестили "любі друзі". Нібито таким ласкавим словосполученням їх називав сам Ющенко.

Нагадаю, що іншим яскравим членом спільноти "любі друзі" був Микола Мартиненко, який протягом багатьох років був соратником Жванії в бізнесі.

Мартиненку пощастило ще менше – він під слідством в 4 країнах Європи. Правда, сам він це коментує як "провокація проросійських сил", хоча хабаря він брав не в рублях, а у франках.

Після того, як надходження величезних коштів були виявлені владою Швейцарії, там почалося розслідування. Виявилося, що Мартиненко отримував "відкати" в статусі неформального куратора державної української компанії "Енергоатом", яка об'єднує всі атомні електростанції.

Контракти, які укладав "Енергоатом" з чеським заводом "Шкода", супроводжувалися таємними переказами коштів Мартиненку на рахунок його панамської фірми в респектабельних банках Цюріха і Женеви. Суд Швейцарії влітку цього року заочно засудив його до 28 місяців в’язниці.

Микола Мартиненко​ / Фото Радіо Свобода

Сьогодні Жванія та Мартиненко непримиренні вороги, тому що, кажучи на жаргоні, один одного "кинули". Вважалося, що бізнес у них спільний 50 на 50, але гроші опинялися переважно в розпорядженні у Мартиненка.

Щобільше, саме Жванія був засновником однієї з фірм, на яку Мартиненко отримував кошти. Так австрійська компанія-посередник Steuermann, яка фігурує в "урановій справі" Мартиненка, належить кузену Жванії Олександру Іосселіані.

Згідно з контрактами, Steuermann купувала урановий концентрат у Казахстані за 95-100 доларів за кілограм. А на українське державне підприємство концентрат продавався австрійською прокладкою за 129 доларів.

Таким чином, за те, що папери перекладалися з однієї стопки в іншу, прокладка Steuermann "наварювали" близько 30 доларів в кілограмі урану.

Але в ході розслідування стало відомо, що хоч фірма була неформально за Жванією, розпоряджався цими коштами Мартиненко, зокрема, з цих коштів оплачувалися медпослуги, які були надані дружині Мартиненка, оренда нерухомості в ЄС, навчання дітей. І серед іншого, частина з них пішла на оплату послуг адвокатів Мартиненко, які захищають його в рамках кримінальної справи в Швейцарії.

Така несправедливість щодо Жванії могла мати теж своє пояснення. Мартиненко вважав кошти своїми, бо Мартиненко мав прямий вихід на першого після Революції гідності прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Тоді як Жванія так і не зміг обратися до Верховної ради в 2014 році, хоча був висунутий від блока популярного тоді президента Порошенка – "БПП". Він програв вибори, а переможців не судять – так подумав Мартиненко і кинув Жванію.

Тому нинішні викриття Жванії – це не боротьба за справедливість, а сум за втраченими грошима та впливом, ностальгія за тими часами, коли він міг впливати на долю держави. І це підриває довіру до всього сказаного ним, хоча частково це теж може бути правдою. І в разі надання доказів цим мають займатися правоохоронці.