«Терорист» Сухроб у «Леонардо», канали Медведчука і Шарій. Що це було і хто кого використав?

Телевізійні знімальні групи проходять до оточеної правоохоронцями будівлі, де в будь-яку мить може вибухнути бомба.

Журналісти-добровольці виконують вимоги «терориста» (цього разу, дізнавшись про нього більше, можемо сміливо брати це слово в лапки) і показують його в прямому ефірі.

Але не самого, а в заочному «діалозі» з політиком та блогером Анатолієм Шарієм.

Правоохоронці в образі журналістів і журналісти в образі спецагентів відвертають увагу терориста, Шарій в образі Шарія привертає до себе увагу глядачів-виборців… Цю вже третю за три тижні гостросюжетну історію з погрозами, захопленнями і вимогами скептики і критики влади відразу назвали фарсом, «новою серією телесеріалу» і постановкою, а прихильники — свідченням професіоналізму правоохоронців.

Про чоловіка, який погрожує вибухом у бізнес-центрі «Леонардо», стало відомо опівдні третього серпня.

Попри те, що поліція, за словами Геращенка, розпочала операцію «Грім», цього разу з гаданим терористом безпосередньо розбиралися не підлеглі Авакова (як із Максимом Кривошем і Романом Скрипником), а Служба безпеки України, яка, власне, має працювати у випадку терактів і захоплення заручників.

Громадян попросили оминати перехрестя Володимирської і Богдана Хмельницького.

Журналісти, навпаки, потягнулися на місце подій.

За дві години все той самий Антон Геращенко повідомив, що чоловік вимагає прямого ефіру: «Зараз зі злочинцем ведуться перемовини.

Ми вимагаємо від нього здатися.

Він вимагає, щоб до нього допустили ЗМІ, щоб він дав якісь інтерв’ю.

Схоже, що ситуація розгортається за сценарієм, як це було в Луцьку.

Однак на сьогоднішній момент ми ще не знаємо, чи є в нього справжня бомба і справжня зброя, як це було в Луцьку.

Стратегія наразі — переговори».

На цей час уже було відомо, що чоловік захопив відділення банку.

У багатьох ЗМІ з’явилися повідомлення про заручників, однак насправді «терорист» дозволив усім піти, а керівниця відділення залишилась із ним із власної волі.

Журналістів до оточеного силовиками бізнес-центру не підпускали.

Аж раптом досередини пропустили знімальні групи кількох телеканалів.

Згодом у поліції діалогу, яка займалась переговорами, уточнили: двох каналів.

Одним із журналістів, що потрапили всередину, був кореспондент каналу ZIK Андрій Лащ.

Близько 13-ї години він включався в ефір каналу з-під захопленого бізнес-центру, розповідаючи загалом ту саму інформацію, яка була відома всім.

Жодних натяків на те, що він і його колеги розраховують потрапити всередину, в його включенні не було.

Те, що кореспондент зайде до захопленого бізнес-центру, глядачам анонсували близько 14:30.

О 14:43 кореспондент уже брав інтерв’ю — цей процес ZIK транслював без звуку.

Увечері в ефірі ZIKа Андрій Лащ розповів свою версію того, що відбулося:.

@video=//www

«Ми туди прибули відразу по тому, як поліцейські відгородили стрічкою місце злочину.

До нас підійшла жінка, яка потім потрапила в переговорну групу.

Вона сказала, що вимога терориста — щоб всередині були прямоефірні телеканали.

Телеканал ZIK якраз опинився там на місці.

Коли всіх попросили відійти на іншу сторону, я залишився, бо вже був зорієнтований на те, щоб потрапити всередину, оскільки ми працюємо тільки так — на ексклюзив.

Хвилин за п’ять-десять у мене виник контакт із переговірницею, і я попросив аби вона пропустила нас, дала добро на те, щоб ми потрапили всередину.

Там було три умовні кордони, вона дала відмашку своїм колегам, ми пройшли всередину.

І вже там вона сказала, що цей чоловік вимагає пряму трансляцію.

Зможемо чи не зможемо ми її забезпечити — інше питання, але потрібно, щоб були справжні журналісти, які зможуть транслювати його вимоги.

Відповідно, якщо це можна буде транслювати в ефір наживо.

Коли ми з оператором Олегом Борщевським дали згоду на те, що ми підемо всередину, дочекалися ще одну камеру — компанії “1+1”.

З нами було проведено інструктаж.

Він відбувався приблизно годину.

Було показано план відділення банку, де знаходиться заручниця.

Нам сказали, яка наша роль у цій операції.

Якщо його вимоги будуть адекватні, ми маємо надати йому можливість бути в прямому ефірі, але з нами мають бути співробітники СБУ.

Вони не увірвалися, а фактично були там з нами, але були в ролі інженерів ТЖК.

Коли ми розробляли план, вони відпрацювали схему: за певною командою, коли я поставив своє запитання йому вчергове, дали один одному відмашку і скрутили його».

На відео видно, що в момент захоплення «терорист» говорить із жінкою — керівницею поліції діалогу Вікторією Азаровою, яка вдавала журналістку.

Цей момент ZIK також показав у прямому ефірі, не припиняючи при цьому інтерв’ювати свого улюбленого політика-блогера Анатолія Шарія.

Який раніше скористався нагодою «звернутися» до «терориста».

Ситуацію в «Леонардо» він використав зокрема для критики Володимира Зеленського.

«Терористу» нібито показували звернення Анатолія Шарія з закликом здаватись, але реакція того невідома — власне діалогу в прямому ефірі не було.

О 15:00 Андрій Лащ включився у прямий ефір на ґанку бізнес-центру.

Камера захопила великим планом обличчя «терориста», якого якраз виводили спецпризначенці:.

Далі оператор кілька секунд переслідував «терориста», тримаючи його обличчя в кадрі.

Така поведінка Олега Борщевського обурила його колег: у гонитві за крупним планом він не дав змоги іншим здалека зняти бодай якісь плани завершення спецоперації.

Далі кореспондент розповів, що чоловік просив називати його «Святим духом» і вимагав пряму трансляцію, яку «забезпечували, звісно, без звуку».

«Коли ми зайшли всередину, цей чоловік тримав ногу на стільці, і до його ноги був примотаний якийсь дріт.

Ми остаточно не можемо зрозуміти, чи була вибухівка в бізнес-центрі», — розповів кореспондент (згодом правоохоронці ствердили, що вибухівки не було, а «терорист» Сухроб Карімов — психічно хворий громадянин Узбекистану).

Оператор ZIK Олег Борщевський під час спецоперації.

Пізніше записаний ZIKом голос Сухроба Карімова глядачі таки почули: «Президенты — это предатели.

Какой президент хоть раз заступился за хоть одного гражданина Украины?» Цікаво, що News.

One і «112 Україна» транслювали розмову «террориста» з переговірницею, яка вдавала журналістку, зі звуком (інші медіа цитували його саме з цих трансляцій), хоча, зі слів Богдана Кутєпова, спецслужби радили робити це без звуку.

А кореспондент News.

One похвалився, що пройшов крізь кордони правоохоронців «під виглядом звичайного відвідувача».

Згодом довші шматки розмови почали з’являтись на різних ютуб-каналах.

Журналіст ТСН Олександр Загородній і оператор Іван Головач знімали спецоперацію, в якій самі ж брали участь, для вечірнього сюжету ТСН, а не для прямого ефіру.

Ось як у прямому включенні на початку випуску ТСН Олександр розповів про свою участь у спецоперації:.

«Сталося все блискавично.

Я тільки під’їхав от сюди, під цю будівлю, і керівництво СБУ запропонувало піти до терориста.

Зараз медіаексперти міркують, чи повинні ми були туди йти, чи ні.

Хочу одразу сказати: нас тричі з Іваном Головачем (оператор ТСН.

– ДМ) запитували, чи ми готові.

І ми сказали, що ми готові.

Чому ми пішли туди? Тому що терорист сказав, що він хоче виговоритися перед камерами в прямому ефірі, і, можливо, тоді він подумає відпустити заручницю.

Отже, ми думали про цю жінку, щоб вона звідти вийшла.

Тому що Наталя Чучупака сама залишилися в заручниках, хоча могла вийти, але помінялася зі своєю співробітницею.

Ми думали про цю жінку, і ми туди пішли.

І ще одна знімальна група іншого телеканалу.

У мене особисто була ще думка, що мені вдасться поговорити з цим терористом, що, можливо, він мене впізнає.

Але коли ми почули перше привітання від нього – він назвався «Святим духом» і почав нести абсолютну маячню, яку навіть не варто тут переказувати в ефірі – ми зрозуміли, що довірливої, хорошої, людської розмови не вийде.

Саме затримання відбулося блискавично.

Знаєте, відрізняється робота спецслужб від журналістів.

Я почав думати, що Вікторія Азарова, яка була переговорницею, виступала в ролі журналіста, задає не ті запитання.

Я потім зрозумів, що вона, як то кажуть, просто заговорює зуби йому.

І коли ця людина почала говорити про бога, про те, що потрібно всіх президентів заарештувати, що він має керувати всім світом, двоє співробітників СБУ накинулися і цього терориста заарештували.

Ще хочеться єдину ремарку додати: співробітник «Альфи» СБУ, який першим кинувся, зняв шнур з ноги, до якого могла бути приєднана вибухівка, і повалив нападника, він у цій усій історії був нашим «співробітником», який допомагав нам нести штатив.

Я одразу сказав оператору: очевидно, цей Максим і кинеться першим у бій.

І ще одна ремарка: чомусь цей хлопчина, нападник, спілкувався з усім світом через нас.

Він заборонив заходити до себе співробітникам поліції, як він їх підозрював, а ми передавали йому каву і цигарки».

«Передавати каву і цигарки терористу у руки доводиться журналісту ТСН», — продовжує Олександр Загородній тему вже у змонтованому матеріалі в новинах «1+1»:.

@video=//www

«Нападник вимагає, щоб усі, крім журналістів, залишили приміщення», — розповідає пан Загородній.

У його сюжеті бачимо момент, коли журналісти та замасковані правоохоронці знайомляться із Сухробом Карімовим.

«Нам доводиться хвилин десять слухати “Святого духа”, аж поки за свою справу не беруться бійці», — розповідає журналіст ТСН далі.

Наступний кадр — уже з ґанку, де виводять затриманого, а кореспондент «1+1» дякує СБУшнику, який брав участь у затриманні.

На відміну від колеги з ZIKа, кореспондент «1+1» не смакує подробиць, демонструючи, що «терорист» — неадекватна людина, і все закінчилось добре.

«Постановка це чи ні, мають вирішувати фейсбучні фахівці.

Для мене все це було серйозно», — написав Олександр Загородний.

Але що це, власне, було?.

Свідком подій, що передували спецоперації, був відеограф «Громадського» Богдан Кутєпов.

Він також стверджує, що зайшов до обмеженої зони, просто піднявши стрічку, якою було загороджене місце ймовірного теракту.

У пізнішому стримі пана Кутєпова є відеозапис інструктажу для журналістів, який проводив представник СБУ.

«Вы даёте согласие на работу?» — запитує він журналістів.

У приміщенні, окрім Андрія Лаща, Олександра Загороднього й самого Богдана Кутєпова, є й інші журналісти, зокрема головний редактор «Бабеля» Євген Спірін та його дружина, Олена Пашковська з «НВ».

Спецслужбіст проговорює план операції в їхній присутності («задача того, кто несёт кофе — осмотреться, вам — не мешать…», «ваша задача при входе максимально приблизиться» і так далі).

За словами пана Спіріна, коли під час інструктажу він дістав телефон, один із правоохоронців попросив його «не стримити»; хоча на відео Богдана Кутєпова бачимо, що інші журналісти вільно користуються телефонами.

Якби хтось захотів, міг би транслювати «інструктаж» в інтернет.

Євген Спірін розповів «Детектору медіа», що їх з Оленою Пашковською через обмежувальний кордон провело джерело – і так вони пройшли далі до штабу на інструктаж (штаб розташовувався в будівлі Національної академії наук навпроти «Леонардо»).

Там були представники каналів ZIK, «112», News.

One, «1+1».

Також там вони зустріли Богдана Кутєпова.

За словами пана Спіріна, під час інструктажу не йшлося про те, що «інтерв’ю» із Сухробом Карімовим проводитиме співробітниця поліції діалогу, яка вдаватиме журналістку – передбачалося, що запитання ставитимуть журналісти.

«Коли закінчили інструктаж, у холі штабу хтось із представників СБУ (я його не зміг ідентифікувати) сказав нам: “Ви нікуди не йдете, тому що ви не з цих каналів”, — згадує Євген Спірін.

— Він відволікся, і ми, ігноруючи його, пішли на вулицю.

Була метушня, ми тинялися, раз на кілька хвилин до нас підходили і казали, що ви не підете в будівлю, відійдіть звідси, але ми все одно залишалися.

А коли заходили всередину банку, то там був ще один СБУшник, він просто перекрив рукою вхід і сказав: “Ви втрьох не заходите”, і ми втрьох залишилися на вулиці – я, Кутєпов і Лєна.

Нам сказали: “Вас не кликали, ви не ZIK”».

Селфі Богдана Кутєпова з Олександром Загороднім, Андрієм Лащем, Олегом Борщевським, Євгеном Спіріним, Оленою Пашковською та співробітником СБУ.

Чому саме канали Медведчука та «1+1»?.

Від правоохоронців відомо, що Сухроб Карімов вимагав допуску до журналістів і прямого ефіру телеканалів.

Яких саме – не уточнювалося.

«Правоохоронці сказали, що він вимагав телеканали і журналістів.

Вони не казали, що він вимагав ZIK і News.

One, – згадує Євген Спірін.

– Потім він змінив вимоги – хотів говорити саме з журналісткою, жінкою.

Вони знайшли жінку з поліції діалогу, і вона виконувала цю роль».

Андрій Лащ пояснює те, що в операції брав участь саме він, тим, що «опинився в потрібному місці в потрібний час».

У цей час біля «Леонардо» працювали знімальні групи й інших каналів, настільки ж «прямоефірних», як і канали Медведчука.

До того ж, «1+1» до таких каналів не належить.

Зрештою, Сухроб Карімов зовсім не справляє враження людини, яка знається на тонкощах українського телеринку.

Отже, вибір зробили правоохоронці.

Наскільки він був випадковим?.

Журналісти-очевидці, які працювали біля «Леонардо», кажуть, що знімальна група ZIK опинилася першою на місці подій.

А крім них правоохоронці цілеспрямовано розшукували знімальні групи інших каналів холдингу Медведчука.

«Коли ми приїхали на місце подій, біля першого обмежувального кордону вже були знімальна група ZIK, журналіст News.

One без оператора і так звані журналісти медіа Шарія, — розповідає «Детектору медіа» Петро Троць із 5-го каналу.

— Коли ми підходили, вони розмовляли з Вікторією Азаровою, керівницею поліції діалогу.

До нас поліцейські не підходили, нічого не пояснювали.

Обмежувальний кордон постійно відсували далі й далі від бізнес-центру.

Коли всіх журналістів почали виганяти, група ZIK залишилася, він (журналіст) махав рукою, і вона (представниця поліції діалогу) у відповідь махнула рукою заходити групі ZIKа.

Я не знаю, чи була в них домовленість, чи просто це спритний журналіст виявився, що він не захотів слухатися й відходити на інший бік вулиці.

Коли вже всіх перегнали на інший бік вулиці Хмельницького, до оперного театру, прийшов поліцейський і забрав із собою групу 112-го.

Їх завели за кордон, вони там постояли деякий час, і їх назад вигнали, нічого не пояснивши».

Журналістка Суспільного Роксолана Бичай згадує, що крім знімальної групи 112-го, поліцейські шукали представників каналу «Наш»: «Коли ми приїхали, то до групи журналістів за обмежувальною стрічкою підійшов поліцейський з поліції діалогу і спитав, де знімальні групи “Нашого” і 112-го.

Знімальної групи “Нашого” ще тоді не було.

Поліцейський забрав із собою журналістку 112-го Нелю з оператором.

Він їх повів за обмежувальну стрічку, де вже працював ZIK – журналіст Андрій Лащ і оператор Олег Борщевський.

Усі журналісти обурилися, чому телеканали одного відомого політика забрали туди, а всіх інших не пускають.

Ми почали питати, чому так – поліцейський сказав, що нічого пояснювати зараз не може.

Коли журналісти почали про своє обурення розповідати в стримах, поліція сказала цій знімальній групі 112-го не заходити.

Але потім, як виявилося, вони завели іншу групу, щоб журналісти цього не бачили і не говорили про це».

Як до цього пулу потрапили представники «1+1»? За припущенням Євгена Спіріна, через особисті контакти в СБУ.

«Людина з “Плюсів” – відомий журналіст.

Коли був інструктаж, йому Головаш (генерал-майор Олег Головаш — начальник Головного управління СБУ в Києві та області.

– ДМ) казав: “Ти все знаєш, ми не один раз уже працювали”.

Я так розумію, що це було на особистих контактах – тому “Плюси” взяли.

Хоча спочатку вони не хотіли цього робити.

Вони хотіли тільки ZIK, News.

One і “112”», — сказав пан Спірін у коментарі «Детектору медіа».

Як бачимо, декілька журналістів-співрозмовників «Детектора медіа» кажуть, що до спецоперації були залучені не лише представники ZIK і «1+1», а й «112» і News.

One, хоча Андрій Лащ говорив тільки про колег з «Плюсів».

Повторимо, що саме «112» і News.

One транслювали зі звуком розмову Вікторії Азарової із Сухробом Карімовим – але вони могли напряму отримувати сигнал стриму ZIKа, свого партнера по холдингу.

Журналістам інших каналів ніхто нічого не пропонував, каже Роксолана Бичай: «Нас ніхто не питав, чи ми не проти зайти, нам ніхто не повідомляв, що є така можливість.

Поліція вибрала певні телеканали і шукала саме їхні знімальні групи.

Потім керівниця поліції діалогу Вікторія Азарова сказала нам, що вони запитали в телеканалів, чи вони не проти – і ті, які погодилися, узяли.

Я спитала, чи всі канали вони питали, бо нас точно не питали, вона сказала, що не було часу всіх питати.

А яким чином вони відбирали телеканали, вирішували, кого питати – вона не відповіла».

Інші інформаційні мовники змушені були запозичувати ексклюзивні кадри в конкурентів.

Наприклад, канал «Україна 24» у момент захоплення Сухроба Карімова вивів на екран картинку ZIKа, з його логотипом.

У багатьох прямих включеннях і стримах з місця подій чути, як журналісти запитували спікера СБУ, чому представники окремих каналів опинилися всередині захопленої будівлі банку – але той уникав відповіді: мовляв, пізніше учасники спецоперації пояснять.

Адекватного пояснення досі ніхто не надав.

Речник МВС Андрій Шевченко сказав «Детектору медіа», що всі питання – до СБУ як до керівника операції.

«Детектор медіа» звернувся із запитами до СБУ та Нацполіції, але відповідей поки що не отримав.

З огляду на розповіді очевидців та ефір ZIK з коментатором Анатолієм Шарієм, ми не можемо виключати, що відбулася певна провокація, мимовільними чи свідомими учасниками якої стали певні медіа.

Тож хотілося б усе-таки почути версії та пояснення спецслужб.

Чи можуть журналісти брати участь в операціях спецслужб?.

Якщо коротко, то цього робити не варто.

Але це питання може бути дискусійним, як і, наприклад, виконання вимог терористів.

Коли Володимир Зеленський записав і опублікував відеоролик на вимогу Максима Кривоша, багато хто називав це проявом людяності.

Інші — відкритою скринькою Пандори, з якої посиплються «терористи» з новими абсурдними вимогами.

Що важливіше — життя конкретних кількох людей чи гіпотетична невимірювана загроза безпеці всього суспільства в майбутньому?.

Усі загалом погоджуються, що журналісти на фронті не повинні брати до рук зброю і стріляти.

Чи можуть журналісти самі бути знаряддям силовиків? А заради порятунку чийогось життя?.

Якщо журналістів попередили, що вони стають прикриттям для спецоперації, – вони повинні були відмовитися від участі в ній, каже голова представництва Associated Press в Україні, заслужений журналіст Єфрем Лукацький: «Вони не мали права цього робити, тому що це порушення всіх правил журналістської етики.

Журналісти, які дали на це згоду, не мають права називатися журналістами.

Журналістика повинна бути об’єктивна, не повинна займати якусь сторону, а вчора вони зайняли сторону влади.

На Заході таке неможливо навіть уявити, це був би скандал».

Від участі журналістів у спецоперації СБУ постраждав авторитет журналістики, додає Єфрем Лукацький, і ця історія створює загрози для журналістів у майбутньому.

Зі свого міжнародного досвіду він знає, що терористи, які захоплюють людей, дуже часто прагнуть спілкування із журналістами.

І таке спілкування відбувається.

Після того, що вчора відбулося в «Леонардо», якщо колись в країні станеться подібна ситуація з реальною терористичною загрозою, терористи можуть подумати, що відбувається операція прикриття і половина журналістів, які прийшли до них записувати інтерв’ю – це силовики.

І в них може виникнути думка якось зашкодити цим людям або взагалі їх убити.

Чи можуть журналісти інтерв’ювати терористів?.

Найкраще, коли однозначну відповідь на це питання дають редакційні правила медіа з чіткими вимогами, заборонами й обмеженнями.

Напевне, є сенс прописати норми й на національному рівні, наприклад, у Кодексі етики українських журналістів.

На думку Єфрема Лукацького, якщо є можливість – журналіст обов’язково повинен іти й брати інтерв’ю, у тому числі й у терористів.

За умови, що це дійсно інтерв’ю, а не частина операції спецслужб.

А от чи транслювати таку розмову в прямому ефірі – це вже інше питання.

Адже під час такої розмови може пролунати що завгодно – від закликів до повалення конституційного ладу до пропаганди насильства, які підпадають під статті кримінального кодексу.

«Думаю, що західні журналісти не давали б цього в прямому ефірі.

Вони б записали і попередньо послухали цю розмову.

Повинна залишатися якась честь, мораль, давати в прямому ефірі таке інтерв’ю неможливо», – вважає пан Лукацький.

Чи можуть журналісти наражати себе на небезпеку?.

Відповідь на це питання мають давати редакції, адже вони несуть відповідальність за безпеку своїх співробітників при виконанні службових обов’язків.

Не будемо засуджувати кореспондентів за те, що вони з якихось причин — заради ексклюзиву чи в прагненні зробити добру справу та, можливо, врятувати людей — піддали своє життя величезному ризику.

А ось до редакторів і менеджерів, які дозволили своїм підлеглим брати участь у цій авантюрі, є великі питання.

«Жоден ексклюзив не вартий життя» — головна настанова, якою керуються цивілізовані медіа в таких випадках.

Принагідне запитання: навіщо журналісти «Бабеля», «НВ» і «Громадського» намагалися зайти всередину будівлі з бомбою, якщо вони не підписували ніяких згод і не мали своєї ролі в спланованій операції СБУ? Якщо Євген Спірін сам собі головред, то керівництву Богдана Кутєпова й Олени Пашковської варто замислитись про однозначні інструкції для кореспондентів у таких випадках.

Журналісти можуть працювати в зоні ризику, але редакція повинна подбати про те, аби вони знали, як поводитись у надзвичайних ситуаціях; пройшли тренінги з порятунку життя й домедичної допомоги; мали засоби захисту там, де це необхідно.

Годинного інструктажу у стилі «ну, если там шо, падайте на пол» недостатньо.

Євген Спірін пояснює, що в момент інструктажу СБУ вони з колегами не вірили, що є якісь реальні ризики: «Коли ми побачили те, що там відбувається, у нас склалося враження, що це якась невдала постановка в дусі шкільного спектаклю.

У нас виникло бажання побачити, чим усе це закінчиться.

Після наради було чітке враження, що ніякої зброї, вибухівки там нема.

Ми всіляке бачили, я на Донбасі часто працюю.

А тут усе було так абсурдно».

Однак він визнає, що йти до відділення банку було поганою ідеєю, адже могло статися що завгодно: «Насправді нам не треба було туди заходити.

Ми це зрозуміли вже пізніше, коли обговорювали ситуацію увечері».

Чи можуть правоохоронці залучати журналістів до спецоперацій?.

Це не заборонено.

Два роки тому медіаспільнота обговорювала це питання в контексті інсценованого вбивства Аркадія Бабченка.

Аналогії тут, звісно, немає: за версією правоохоронців, пана Бабченка рятували від смерті, тоді як герої історії в «Леонардо» — добровольці.

На запитання «що було б, якби постраждали журналісти?» Вікторія Азарова з поліції діалогу відповідає: «там була добровільна згода».

Була згода чи ні, для СБУ іміджеві наслідки загибелі п’ятьох цивільних журналістів, якби бомба в Сухроба Карімова була і вибухнула, були б нищівними.

Якби силовики використали журналістів у цій спецоперації «в темну», то вони мали б понести за це покарання, вважає Єфрем Лукацький.

Але зі слів самих журналістів ми знаємо, що вони знали про спецоперацію, і з ними були представники спецслужб, які вдавали представників знімальних груп.

Богдан Кутєпов робить припущення, що й організатори операції, і журналісти пішли на це, бо були впевнені, що вибухівки в Карімова насправді немає.

Підтвердити чи спростувати це припущення ми не можемо, хоча з тону та окремих реплік генерала СБУ, який проводив інструктаж, можна зробити висновок, що небезпеку вибуху він оцінював як невелику.

Не зрозуміло, навіщо силовикам були саме справжні журналісти.

Невже Сухроб Карімов, який прийняв пані Азарову з поліції діалогу за журналістку і давав їй «інтерв’ю», помітив би підміну, якби замість Олександра Загородного і Андрія Лаща всередину зайшли спецпризначенці?.

«Що можна було зробити в цій ситуації, виходячи з першої вводної про наявність вибухівки і смертельну небезпеку для заручниці, якщо зайти в приміщення під видом преси було найочевиднішим рішенням? Співробітникам спецслужб самим зіграти роль журналістів.

Наприклад, взяти оператора з прес-служби поліції чи СБУ, який професійно поводиться так само як оператор телеканалу і не “спалиться”, тримаючи камеру не тим боком, але є штатним співробітником спецслужби, роль “журналістки” успішно зіграла б поліцейська.

Ну а “асистентами оператора” і “фотографом” були б ті.

хто, власне, і був вчора, і хто блискавично захопив зловмисника в слушний момент.

Залучення журналістів-добровольців до спецоперації — не єдина ознака того, що правоохоронці вважають медіа підходящим знаряддям.

«Перед входом усім справжнім і несправжнім журналістам видали синьо-білі бейджики "Укрінформу".

Однакового медіа.

Що є само по собі тупо, бо не можуть бути в усіх бейджі з однаковим дизайном», — розповідає Богдан Кутєпов.

Його слова підтверджує Євген Спірін: «Коли ми підійшли до будівлі банку, нас було 13-14 людей, з них п’ятеро мали бейджики “Укрінформу” – було очевидно, що це СБУшники».

Заступниця генерального директора «Укрінформу» Марина Сингаївська вперше почула про використання бейджиків «Укрінформу» для прикриття СБУ від «Детектора медіа» та попросила надіслати запит, щоб підготувати коментар щодо ситуації.

Навіть якщо це робилося зі згоди державного агентства, такі дії — удар по довірі до медіа.

Маскування, прикриття, обман — не те, з чим мають асоціюватись у суспільства журналісти та засоби масової інформації.

Замість висновків.

Історія залишає багато білих плям.

Тож ми чекаємо пояснень від СБУ, чому вони задіяли в спецоперації журналістів і саме певних каналів.

Чекаємо й реакції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на трансляцію в прямому ефірі «112 Україна» та News.

One розмови переговірниці з «терористом».

І ми сподіваємося, що всі питання, які викликала ця ситуація, розглянуть Комісія з журналістської етики та Незалежна медійна рада й дадуть оцінки та рекомендації самим ЗМІ.