Насильницьке зникнення та 585 днів позбавлення волі: історії в'язнів "таємної" тюрми СБУ

Відповідь проста: це не вигідно і вкрай небезпечно визнавати – настільки грубі й злісні правопорушення, скоєні владою. Про насильницькі зникнення під грифом таємно, пов'язані зі збройним конфліктом на Донбасі – читайте в блозі голови українського офісу міжнародної правозахисної організації Amnesty International Оксани Покальчук на 24 каналі.

Ще 4 роки тому правозахисні організації Amnesty International і Human Rights Watch детально задокументували й оприлюднили факти незаконного утримання цивільних осіб під вартою як української влади, так і проросійських сепаратистів. Утримання інкомунікадо – тобто без жодних зв’язків із зовнішнім світом.

18 осіб утримувала українська сторона в нечинному ізоляторі Управління СБУ в Харківській області. Полонених неофіційно звинувачували у сепаратизмі – ні суду, ні слідства не було. Людей, вочевидь, планували обміняти. Більшість із них катували до передачі СБУ. Уже на території служби безпеки їх били, застосовували до них електрошок, погрожували зґвалтуванням, стратою та помстою родині.

Після нашої доповіді усіх незаконно утриманих осіб українською стороною так само по-тихому звільнили. Та ще жоден із таємних бранців не добився справедливості.

Історії в'язнів 

Костянтин Безкоровайний

Історія одного з в'язнів – депутата міськради містечка Костянтинівка на Донеччині Костянтина Безкоровайного – розпочалася в листопаді 2014 року. Він згадує ті події так: 5 чи 6 чоловіків у масках, один з AK-47, пробили двері до будинку кувалдою та повалили його на підлогу, обшукали дім без ордера.

Казали, що мали докази намірів Безкоровайного додати отруту в місцеву систему водопостачання. Нападники не представлялися, натомість називали чоловіка терористом та сепаратистом.

Безкоровайного тримали в Харківському недіючому ізоляторі майже 15 місяців. За весь цей час йому не винесли підозру, офіційно ні в чому не звинуватили і не засудили. Ні його родичі, ні близькі не знали місце знаходження чоловіка. Він просто зник, на 15 місяців він перестав існувати.

Костянтин Безкоровайний / Фото УП

Утім справа Безкоровайного виняткова, він вважається єдиним з 18 секретних в’язнів СБУ, про зникнення якого публічно натякали. За нашими даними, Безкоровайний був єдиним комуністом серед місцевих депутатів Костянтинівки на той час. Однак влада знову і знову офіційно заперечувала утримання Безкоровайного в офіційних відповідях його родині.

Микола Вакарук

Разом із Безкоровайним так само незаконно утримували 33-річного шахтаря Миколу Вакарука з міста Українськ на Донеччині. Вакарук, який вивішував прапор так званої "ДНР" в рідному місті у 2014 році, не заперечував своєї провини. Він міг отримати законний термін за сепаратизм, однак такої можливості йому теж не дали.

Микола Вакарук / Фото Hromadske

Чоловіка незаконно утримували у тюрмі, якої не існує, 585 днів. Здоров’я Вакарука під час ув’язнення значно погіршилося, і він потребував шпиталізації. Під час утримування його вивозили в лікарню, де під вигаданим прізвищем чоловікові зробили операцію і видалили хвору нирку. Післяопераційний шрам він демонстрував журналістам. Працівники шпиталю, які лікували Вакарука, упізнали його вже після звільнення.

Віктор Ашихмін

Іще один чоловік, який наважився публічно розповісти про незаконне утримання – Віктор Ашихмін. У 2014 році він був головою комісії, що проводила так званий "референдум на Донбасі". Свою провину він теж не відкидав.

Віктор Ашихмін / Фото Hromadske

У СБУ повторювали мантру, що нікого в харківському управлінні не утримують, а ізолятор там не працює. І навіть запрошували журналістів, аби довести, що в недіючому СІЗО нікого нема.

На якому етапі розслідування

Розслідування за фактом насильницького зникнення Безкоровайного порушили за скаргою його дружини іще в листопаді 2014 року. За 3 роки деякі інші колишні в'язні теж подали офіційні скарги, відтак відкрили ще одне кримінальне провадження. Однак справу затягували, а заявників залякували. Деякі з них були змушені відмовитись від показів.

У травні 2018 року стало відомо, що військова прокуратура Донецької області змінила процесуальний статус Безкоровайного з "потерпілого" на "свідка", а згодом узагалі закрила справу через брак доказів.

Ні Безкоровайного, ні його адвоката не повідомили про це, що суперечить вимогам закону. Тільки після того, як адвокат спеціально поцікавився ходом розслідування, це з'ясувалося.

Після кількох невдалих апеляцій у кінцевому підсумку Безкоровайному повернули статус потерпілого, а справу поновили. У тому ж 2018 році у тій же справі Ашихміна і Вакарука також визнали потерпілими. Медична експертиза підтвердила, що Вакаруку видалили нирку через загострення хронічних хвороб.

Офіційно підтвердили й покази Вакарука щодо його перебування у лікарні під вигаданим ім’ям Іванов. Іванова-Вакарука по фотографіях впізнали і працівники лікарні, де йому видалили нирку. Наприкінці 2019 року матеріали кримінального провадження передали в управління ДБР у Краматорську.

Чи є шанс, що справу доведуть до суду? Чи веде ДБР об’єктивно слідство проти своїх колег? І чому не можна допустити зведення справи нанівець? Усе чітко і ясно. Якщо в 2014 році людей, які мали відношення до збройного конфлікту, таємно викрали і утримували інкомунікадо. Де гарантія, що сьогодні на їхньому місці не опиниться пересічний українець

Ми вимагаємо провести об’єктивне слідство і встановити відповідальних осіб, які давали накази і незаконно утримували українських громадян. Без сумніву, таємні полонені є і з іншої сторони конфлікту, але проросійські сепаратисти від самого початку діяли поза правовим полем.

Ми не виправдовуємо і не звинувачуємо таємних бранців СБУ, для цього є суд, є офіційна процедура. Ми лише вимагаємо рівності перед законом для всіх громадян і справедливого розслідування, якщо їхні права порушують. І якщо ці громадяни вчинили злочин, вони мають понести покарання лише у законний спосіб.