Свої серед чужих: шокуючі історії солдатів, які воювали під прапорами декількох країн

Влітку 1944 року союзники відкрили другий фронт, на світанку 6 червня почалася операція "Оверлорд". 156 тисяч солдатів висаджувалися на пляжах Нормандії. Щоб відтягнути і ослабити ймовірний контрудар німців, командування союзників вночі закинуло в тил нацистів великий десант – 24 тисячі британських, американських, канадських і французьких парашутистів. Детальніше про це читайте в програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Небезпека в літаках

Щоб обійти німецькі радіолокаційні системи і не наштовхнутися на зенітки, літаки не піднімалися вище 150 метрів. При виході з літака на швидкості, приземлення тривало кілька секунд, а парашути водночас не сильно пом’якшували удар. Більшість пілотів не мали досвіду польотів в таких умовах.

Через обмежену видимість на невеликій висоті та ще й під обстрілом зеніток, крилату піхоту намагалися висадити якомога швидше. Через це бійці іноді потрапляли прямо під німецькі кулемети. У якийсь момент стало зрозуміло, що все йде не за планом.

Парашутистів розкидало по всій Нормандії, а третину спорядження було втрачено. Для дезорієнтації німців, з літаків скидали дерев'яних "десантників". Одягнуті в форму і відповідно підфарбовані ляльки були майже 1 метр заввишки і 57 сантиметрів завширшки. Англійці називали їх "Рупертом", а американці – "Оскаром".

Дерев'яні "десантники" для дезорієнтації німців / Кадр із фільму "Найдовший день" (1962 року)

Американський доброволець

В одному із С-47 з побратимами летів герой нашої розповіді. Сержанту Джозефу Баєрлі з 506-го парашутно-піхотного полку 101-ї десантної дивізії виповнився 21 рік. Коли Америка вступила у війну він тільки-но закінчив школу. Проте замість університету пішов добровольцем до армії. До отримання форми Баєрлі підпрацьовував м’ясником. У 1944 році він був серед крилатої піхоти, яка мала навести паніку в німецькому тилу.

Його літак потрапив під вогонь зеніток, однак, хлопці встигли залишити палаючий борт поблизу містечка Сен-Ком-дю-Мон. Баєрлі був одним із тих десантників 101-ї дивізії, які після приземлення опинились наодинці з невідомим. Зв’язку з побратимами не було. Проте гартування в навчальному таборі не пройшли даремно. Десантник пішов на вогні міста вдалині, маючи намір віддати життя якомога дорожче.

У полоні нацистів

Майору вдалося підірвати невелику електропідстанцію та ще кілька об’єктів. Але через кілька днів німці таки нейтралізували "одинака". Він був одним із тих "ейрборнів", які потрапили у полон.


Джозеф Баєрлі в картотеці військовополонених / Stalag XII-A POW Camp

Пізніше Джозеф зізнавався, що у той момент думав над тим, чи вдасться йому добігти і вбити фотографа-нациста, перед тим, як підстрелять його самого. Баєрлі двічі втікав, але невдало. Після першої втечі – опинився в таборі у Польщі. Під час наступної спроби його з групою в’язнів Гестапо затримали у потязі, який прямував до Берліна. Згодом його помістили в концтабір на заході Польщі.

На початку січня 1945 року Баєрлі знову вдалося втекти, його орієнтиром були звуки канонади. Так він дійшов до лінії фронту, де наступав 1-й Білоруський фронт. Опинившись біля бригади радянських танкістів він напросився воювати із ними.

Він дійсно пішов на Схід, де протягом кількох днів ховався на фермі. Танкова частина та батальйон, я думаю, також приїхала в ту місцевість. З собою у нього була пачка сигарет Lucky Strike, з якою він вийшов і сказав: "Я американський товариш, я американський товариш",
– розповів син Джозефа Баєрлі Джон.

Так почалася служба американського десантника в радянському танковому батальйоні. У цій частині американська техніка була отримана по ленд-лізу і Баєрлі став кулеметником на Шермані. Разом із 1-м Білоруським фронтом він продовжив воювати проти німців.

Тяжке поранення

У лютому–квітні 1945 року, під час боїв на півночі Польщі, американця добряче зачепило. Він потрапив під обстріл бомбардувальників і був важко поранений. Згодом його відправили до радянського госпіталю. Наступні кілька місяців Баєрлі провів у лікарняному ліжку.


Сканування медичної картки Джозефа Баєрлі / Фото з архіву

Одного дня доля знову посміхнулась йому. Під час візиту в госпіталь Жукова, йому розповіли про історію мічиганця. За словами сина Баєрлі, Жуков підійшов до Джозефа і запитав його про сім’ю. На що батько відповів, що мріє повернутися додому, можливо, навіть через посольство в Москві. Маршал вирішив скористатися цим моментом для зміцнення двосторонніх стосунків між союзниками.

Баєрлі виписали пропуск, з яким американець приїхав у Москву, де дипломати допомогли йому повернутись додому. Вже на початку квітня 1945 року Джозеф Баєрлі розповідав свої пригоди в мічиганських пабах. Він був одним із американців, які встигли повоювати проти військ Третього Рейху під прапором американської та радянської армій.

"Своїми серед чужих" були й українці

Історія полтавчанина Володимира Куца почалася із зустрічі з американцями. Він був одним із тих молодих людей, яких німці вивозили на роботу. В 1942 році його відправили до Німеччини. 15-річний хлопець опинився на службі в одному із баварських господарств.

Ветеран Другої світової війни Володимир Куц / Скриншот з відео

В березні 1945 року, коли фронт підходив до Девангена, Куц наштовхнувся на американський патруль. Він вберіг авангард 4-ї піхотної дивізії від втрат, адже зрозумів, що німці встановили протитанкові гармати в засідці. Піхота запропонувала хлопцю приєднатися – Володимир Куц, одержавши прізвисько Віллі, або ж Маленький Сталін, отримав місце кулеметника на Віллісі. Далі тривали сповнені кривавих боїв останні місяці війни.

Однак, Куц не погодився залишитись. На подарованому американцями автомобілі він вирушив на зустріч радянському фронту.

Мене зупинив патруль американської військової поліції в Зальцбурзі. Сержант взяв мої документи і був шокований. В німецькій машині, в американській уніформі і росіянин,
– згадував Володимир Куц.

Ветеран американської і радянської армій перейшов до своїх 5 травня поблизу річки Енс, де піхотна дивізія армії США зустрілася із передовими частинами повітряно-десантних військ з українського фронту. Після перевірки, СМЕРШ взяв колишнього кулеметника американського піхотного полку до себе.

Необхідно зазначити, що знання Куцом німецької і трохи англійської мов стали в нагоді і Радянській армії. Останні дні війни він зустрів вже в ролі водія-перекладача при одному з підрозділів контррозвідки.

"Японець" в німецькій уніформі

Під час висадки в Нормандії американські десантники взяли в полон дивного солдата, фото якого облетіло пресу з підписом – японець в німецькій уніформі. Але звідки у лавах вермахту японці, якщо Токіо з Берліном не практикували обмін військовими частинами?


Ян Кін Чжон в військовій уніформі / U.S. National Archives and Records Administration

Згідно з інформацією, солдатів призвали в японську армію в 1938 році. Потім вони потрапили в радянський полон під час прикордонних боїв 1939 року. Звідти потрапили на службу до Червоної Армії, де у грудні 1941 року під Москвою були захоплені Вермахтом. І вже послані до Франції як німецькі солдати.

Ян Кін Чжон народився на Півночі корейського півострова у 1920-х роках. В той час ці території знаходилися під владою Японії. У 1938 році молодого хлопця призвали в японську армію, тоді вже майже рік тривала війна проти Китаю. Згодом Ян потрапив до Квантунської армії і взяв участь у боях в Манчжурії. Там воювали японці з радянськими військами, які стояли в Монголії.

У 1939 році він брав участь у боях на річці Халхін-Голі, де потрапив у полон. Наступні три роки кореєць провів у засланні в радянських ГУЛагах. Коли в 1942-му Кін Чжон дізнався, що в’язнів набирають для поповнення на фронт, то одразу ж вхопився за примарний шанс вирватися із табірного Сибіру.

Cолдатів призвали в японську армію в 1938 році / Фото з архіву

В той час Червона Армія оговтувалася від колосальних втрат завданих військами Вермахту у перші роки війни. І кореєць зголосився добровольцем на фронт. Період з 22 червня 1941 року по 18 листопада 1942 був найважчим для Червоної Армії.

Жорстокі битви та полон

Черговий поворот доля підготувала для Кін Чжона на початку 1943 року. Після розгрому 6-ї армії Вермахта Фрідріха Паулюса під Сталінградом, командування Червоної армії спробувало розгромити німецьку групу армій ДОН контрударним ривком. Кореєць потрапив на цю ділянку фронту в лютому 1943 року. Ривок червоноармійців розбився об резервні частини фон Манштейна.

Під час Третьої битви за Харків фельдмаршал Еріх фон Манштейн фактично знищив три радянські армії і один бронетанковий корпус. З понад 80 тисяч солдат більше 45 тисяч вважалися втраченими.

Яну Кін Чжону вдалося не загинути у жорстокій битві за Харків. Разом з кількома тисячами радянських солдатів він потрапив у полон. До радянських полонених німці ставилися дуже погано. Частково через те, що їх було занадто багато і ресурсів на утримання не вистачало. Умови проживання були настільки поганими, що в таборах траплялися випадки канібалізму, а тисячі полонених гинули від виснаження і хвороб.

Щоб змінити безнадійну ситуацію в таборі кореєць вхопився за шанс отримати форму німецького війська. Після 1943 року війська Третього Рейху були настільки строкатими, що в них знайшлося місце і для екзотичних (за мірками Європи) підрозділів – індійського Tiger Legion чи зібраного із арабів та африканців батальйону "Фраєс Арабіен". Частина з них була добровольцями – як, наприклад, солдати Ваффен СС з Голландії, Бельгії, Швеції чи Норвегії.

До радянських полонених німці ставилися дуже погано / Фото з архіву

Були і ті, для кого отримання німецької форми стало шансом покинути концтабори, або можливістю помститись комуністам, чи підготуватись до майбутньої боротьби. Ост-батальйони, на відміну від ост-легіонів, не були самостійними частинами, а приєднувались до німецьких піхотних дивізій. Ян Кін Чжон зголосився служити – отримав форму і потрапив до Ост-батальйону, частина якого складалася з полонених росіян та грузинів. Його приєднали до 709 піхотної дивізії і перекинули до Франції. Так кореєць опинився в Нормандії, а саме на будові лінії берегової оборони півострова Котантен.

В червні 1944 року він вступив у бій з американським десантом і знову потрапив у полон. Разом з іншими бранцями -– потрапив у США, де після завершення ув’язнення і залишився жити. Наприкінці 90-х історію корейця, який воював у японській, радянській а потім і в німецькій арміях, спробували підтвердити корейські журналісти. Однак, в архівах про людину на ім’я Ян Кін Чжон нічого не згадано, хоча й відомо про документи з корейськими прізвищами, які числились в рядах німецького війська.

Чи пережили солдати схожі до життя Кін Чжона випробування долі – невідомо. Разом з тим, ця людина надихнула корейського режисера Кан Дже Гю на створення військової драми "Мій шлях". Стрічка вийшла у 2011 році, але провалилася у прокаті.

Ідея створити цей фільм з'явилася після того, як я почув про цю історію з документальної стрічки. В мене загорілася кров, адже ця інформація була чимось неймовірним. Це був шанс зануритися в епоху тих людей, які були ровесниками мого батька, тих, хто пережив Другу світову війну. Я дуже хотів зануритися в їхню історію,
– зазначив режисер стрічки.

Ян Кін Чжон воював у складі трьох різних армій, його історія залишається яскравою ілюстрацією того, наскільки драматичним може бути людське життя в часи війни. Однак водночас – це приклад того, як доля може стати прихильницею людини, даруючи їй бажане.