Відвертий лист матері, яка втратила дитину: "Ніколи не кажіть мені..."

Смерть дитини-найстрашніше, що може статися в житті жінки. Немає горя, рівного горю матері, яка пережила свою кровиночку. Цей біль ніколи не пройде, стерти його не зможуть роки, любов інших дітей, не кажучи вже про вмовляння оточуючих.

Те, що написано вище, здається очевидним. Але є ще одна гірка правда. Недостатньо уваги і підтримки в суспільстві виявляється тим жінкам, які пережили викидень або чия дитина народилася мертвою. Багато хто сприймає це як "медичну обставину", що насправді докорінно неправильно. З добрих намірів, на адресу таких матерів звучать фрази на кшталт "на все воля Божа", "ще народиш", "Ти ж не встигла до нього прив'язатися".

Спільнота у Facebook, "Підтримка батьків при втраті дитини у вагітності i пологах", присвячена підтримці батьків при такому горі, опублікувала відкритий лист матері, яка втратила дитину. 

Намагаючись допомогти жінці, яка втратила дитину, найкраще правило - бути тактовним: не висловлюйте особистої думки про її життя, рішення і перспективі наступних дітей. Жодна жінка не шукає рад і думок серед своїх близьких і знайомих з приводу того, чому це сталося і як їй з цим впоратися.

.

Не кажіть: «На все воля Божа».

Навіть якщо ми парафіяни однієї церкви, то якщо ви не священик і я не шукаю у вас духовної ради, будь ласка, не кажіть, що хоче Бог. Крім того, багато жахливих речей відбувається з волі Бога, але від цього вони не стають менш жахливими.

.

Не кажіть: «Це на краще - можливо, щось було не так з дитиною».

Дійсно, щось було не так, і в цьому все і горе. У мого малюка не було жодного шансу. Не треба, будь ласка, на цьому наголошувати зайвий раз.

.

Не кажіть: «У тебе ще будуть інші діти».

Цей малюк незамінний. Якби мені довелося вибирати: або втратити дитину або проткнути собі виделкою око, я б сказала: «Давайте виделку». Я б померла за цю дитину, як ви померли б за своїх дітей.

.

Не кажіть: «Будь вдячна за тих дітей, що у тебе є».

Якби ваша мати померла в жахливій катастрофі і ви б сумували за нею, були б ви вдячні за те, що у вас залишився батько?

.

Не кажіть: «Слава Богу, що ти втратила дитину, ще не встигнувши полюбити її».

Я любила мою дитину. Не важливо, втратила я її після двох тижнів вагітності або відразу після народження, я вже любила її.

.

Не кажіть: «Чи не час уже жити далі?».

Горе мені зовсім не в задоволення, я б хотіла, щоб цього ніколи не сталося, але так сталося і це стало назавжди частиною мене. Біль вщухне свого часу, ні я, ні ви не можемо встановити цей термін.

.

Не кажіть: «Тепер у тебе є янголятко».

Я не хотіла, щоб моя дитина стала ангелом. Я хотіла, щоб вона мене поховала в старості.

.

Не кажіть: «Я розумію, як ти себе почуваєш».

Якщо ви ніколи не втрачали дитини, ви не знаєте цього почуття, а якщо навіть втрачали, то все одно всі журяться по-різному.

.

Не розказуйте мені жахливих історій про своїх сусідів, кузин, матерів, у яких був гірший досвід. Менше за все мені зараз потрібно дізнатися, що це може статися ще раз або що я могла б виношувати до останнього тижня, а потім 20 годин народжувати вже мертву дитину.

Ці історії лякають, жахають і змушують плакати ночами від відчаю. Навіть якщо вони закінчилися добре, не треба зі мною ними ділитися.

.

Не робіть вигляд, ніби нічого не сталося і не змінюйте тему, якщо я її завела. Якщо я кажу: «До того, як дитина померла ...» або «коли я була вагітна ...», не лякайтеся. Якщо я про це говорю, значить я хочу про це говорити. Давайте мені говорити. Вдаючи, що нічого не сталося, ви змушуєте мене відчувати себе самотньо.

.

Не кажіть: «Це не твоя вина».

Може бути, моєї провини тут і не було, але це була моя відповідальність і я не впоралася. Від того, що я не мала шансу на успіх, мені тільки гірше. Це маленьке створіння покладалося на мене, а я не змогла зробити так, щоб воно з'явилося на світ. Я повинна була б дбати про нього все життя, але не змогла йому дати навіть дитинство. Ви не уявляєте, яка я зла на своє тіло!

.

Не кажіть: «Ти все одно була не дуже впевнена на рахунок дитини».

Я вже відчуваю себе дуже винною за те, що скаржилася на ранкове нездужання, на неготовність до появи дитини, на недостатній сімейний бюджет. Я вже боюся, що дитина померла тому, що я не приймала вітаміни, або пила занадто багато кави або навіть алкоголь, коли була вагітна. Я ненавиджу себе за кожну хвилину, коли у мене були сумніви. Бути невпевненою у вагітності не те ж саме, що хотіти смерті дитини - я ніколи б не вибрала цього.

.

Говоріть: «Я жалкую».

Цього достатньо. Не потрібно красномовства. Скажіть це щиро і це буде мати значення.

.

Говоріть: «Коли-небудь ви будете відмінними батьками» або «Ви прекрасні батьки і дитина була щаслива з вами». Нам обом потрібно це чути.

.

Говоріть: «Я запалив свічку для вашого малюка» або «Я помолився за вашого малюка».

.

Надішліть квіти або листівку - всі вони дають мені відчуття, що моя дитина була любимою. Не посилайте повторно, якщо я не відповідаю.

.

Не дзвоніть по кілька разів і не гнівайтесь, якщо включений автовідповідач і я не передзвонюю. Навіть, якщо ми близькі друзі. Ви мені допоможете тим, що не будете деякий час від мене нічого чекати.

.

Якщо ви начальник або колега:

Усвідомте, що у мене в родині сталася смерть, а не просто медичні обставини.

Усвідомте, що на додаток до фізичних наслідків, які я можу відчувати, я якийсь час буду сумувати. Будь ласка, поводьтеся зі мною, як і з будь-яким іншим, у кого померла кохана людина. Мені потрібен час і простір.

.

Будь ласка, не приводьте свою дитину на роботу. Якщо ваша племінниця вагітна або у дочки щойно народилася дитина, не діліться зі мною цією новиною прямо зараз. Не те, щоб я не могла за них порадіти, але при погляді на кожного усміхненого малюка, кожну сяючу новоспечену маму мені нестерпно боляче на серці.

.

Я можу виглядати нормально, але дуже може бути, що я все ще плачу кожного дня. Можуть пройти тижні, перш ніж я зможу не думати про це хоча б протягом години. Ви дізнаєтеся, коли я буду готова. Я сама скажу: «Ваша дочка вже народила дитину?» Або «Як ваш малюк? Давненько я його не бачила».

.

Найголовніше, пам'ятайте, що це найгірше, що коли-небудь зі мною траплялося. Слово «викидень» маленьке і нескладне. Але смерть моєї дитини монолітна і жахлива. Мені знадобиться час, щоб зрозуміти, як мені з нею далі жити. Перенесіть це зі мною.

.