Вічний президент: що відомо про Олександра Лукашенка

9 серпня в Білорусі завершилися вибори президента. За попередніми даними, чинний глава держави набрав близько 80%, його найближча конкурентка Світлана Тихановська – менше 10%.

Однак ці результати багато хто вважає сфальсифікованими. Тисячі білорусів вийшли на вулиці міст. В результаті зіткнень постраждали десятки людей, тисячі були затримані. Сам Олександр Лукашенко назвав протестувальників "вівцями, якими керують з-за кордону".

Детально про життя і політичний шлях "вічного президента" Білорусі читайте на сайті 24 каналу.

Біографія Олександра Лукашенка

Дитинство та юність

Олександр Лукашенко народився 30 серпня 1954 року в селищі міського типу Копись, розташованому у Вітебській області Білорусі. Виховувала його мама – Катерина Трохимівна, яка працювала на фермі дояркою. Про батька Лукашенка точної інформації немає.

Він також має українське коріння: його дід був родом з Сумської області.

Дитинство майбутнього президента пройшло в селі Олександрії в центрі колгоспу "Дніпровський". Там він відвідував середню школу, а також – музичну (грав на баяні).

Лукашенко в молодості / Фото з відкритих джерел

Після закінчення школи Лукашенко вступив до Могильовського педагогічного інституту на факультет історії. У 1975 році його за розподілом направили в місто Шклов на посаду секретаря комітету комсомолу в середній школі №1, де він пропрацював кілька місяців.

Далі Лукашенко пішов на службу в армію, де, знову ж таки за розподілом, потрапив у прикордонні війська КДБ. 1979 року майбутній президент Білорусі став членом КПРС. У 1980-му вдруге пішов служити в армію, і наступні два роки командував танковою ротою. Має звання підполковника.

Працював Лукашенко також заступником голови Шкловського колгоспу "Ударник", потім – заступником директора комбінату будматеріалів у Шклові.

У 1985 році майбутній президент отримав другу вищу освіту – заочно закінчив економічний факультет білоруської сільськогосподарської академії.

Пізніше – очолював радгосп "Городець", діяльність в якому стала підставою для майбутнього політичного зльоту Лукашенка. Він першим за часів перебудови почав впроваджувати орендний підряд у радгоспах. Так, збитковий радгосп за короткий період перетворився на передовий.

Особисте життя і захоплення

Про особисте життя Лукашенка ЗМІ пишуть так: воно не настільки постійне, як його політична кар'єра.

У 1975 році він одружився на шкільній подрузі Галині Желнерович. У них народилися двоє синів: Віктор та Дмитро. Віктор Лукашенко зараз – радник білоруського голови в Раді національної безпеки країни, а Дмитро Лукашенко очолює Центральну Раду президентського спортивного клубу.

Олександр Лукашенко з дружиною Галиною / Фото з відкритих джерел

Як неодноразово повідомляла білоруська преса, останніми роками президент і його дружина живуть окремо. Хоча офіційно продовжують перебувати в шлюбі.

2004 року в Лукашенка народився позашлюбний син Микола. Президент це визнав, більше того – саме Миколу в Білорусі називають наступним президентом. Поки жартуючи. Оскільки той часто з'являється на публіці разом з впливовим батьком. За даними ЗМІ, мамою хлопчика є колишня лікарка президентської сім'ї Ірина Абельська.

У президента Білорусі є двоє онуків і п'ять онучок.

Лукашенко любить грати в хокей / Фото Getty Images

Відоме всім захоплення Лукашенка – хокей. І він активно намагається розвивати цей вид спорту в країні: за роки правління він побудував 33 льодових арени. Ще одне хобі лідера Білорусі – лижні перегони.

Шлях у політиці

Як згадувалося вище, в політику Лукашенко потрапив завдяки досягненням в колгоспі "Городець". Його запросили до Москви, де він став народним депутатом Білоруської РСР.

Після розпаду СРСР, коли Білорусь стала незалежною державою, Лукашенко стрімко піднявся по вертикалі влади. Він створив репутацію захисника простого народу, що дозволило йому отримати довіру електорату і стати найпопулярнішим політиком того часу в Білорусі.

Президентський термін Лукашенка почався в далекому 1994 році – він став першим і, на сьогоднішній день, єдиним лідером Білорусі. На виборах він перемагав п'ять разів поспіль (не враховуючи ймовірну перемогу в 2020 році), що є абсолютним рекордом серед лідерів європейських держав (крім монархів).

При цьому його неодноразово звинувачували в нечесності, і, як правило, після виборів люди виходили на страйки, які влада швидко розганяла. Хоча Лукашенко сам не приховував, що результати іноді "доводилося фальсифікувати".

Внутрішня і зовнішня політика Лукашенка орієнтована на Росію. З перших днів на посаді президента він провів референдум, на якому російська мова набула статусу державної, а також – була схвалена політична інтеграція з Росією.

Кремль неодноразово озвучував неоднозначні заяви про об'єднання країн. Однак, Лукашенко такий сценарій продовжує заперечувати: "Ми – брати з Росією, але не будемо хлопчиками на побігеньках".

Олександр Лукашенко і Володимир Путін / Фото Getty Images

У 2014 році Лукашенко з Олександром Турчиновим, який на той момент виконував обов'язки президента України, обговорили питання анексії Криму. Тоді білоруський лідер заявив, що "за свою землю потрібно боротися". Українська влада ж, за його словами, фактично проігнорувала обставини, що склалися.

Перша зустріч Олександра Лукашенка з чинним президентом України Володимиром Зеленським відбулася в жовтні 2019 року на II форумі регіонів двох країн. Тоді Олександр Григорович назвав Україну головним торгівельним партнером Білорусі і підкреслив, що разом обидві держави готові протистояти зовнішньому впливу.

За що критикують Лукашенка

У Білорусі досі не скасували смертну кару, що безліч міжнародних правозахисних організацій вважають проблемою. Лукашенко, схоже, бачить це інакше. Болючими в країні також є питання, пов'язані з правами людини, відсутністю опозиції до влади і власною мовою, яка вмирає.

У 2011 році, після низки антиурядових акцій, Лукашенко заборонив публічні оплески. За це йому присудили Шнобелівську премію миру.

Під час пандемії COVID-19 в 2020 році Лукашенко став одним з декількох президентів у світі, які не ввели режим самоізоляції і жорсткого карантину на території країни. Він аргументував це тим, що коронавірус – це не страшно, до того ж, постраждала б економіка. Втім пізніше він зізнався, що сам перехворів – безсимптомно.

Таке рішення негативно вплинуло на рейтинг Лукашенка. У мережі з'явилася інформація, що той склав рекордно низькі 3%. Незабаром ця цифра стала мемом.

Дівчина у футболці з мемом "Саша 3%" / Фото TUT.BY

На початку літа цього року Лукашенко відправив у відставку уряд країни. Опозиційні кандидати в президенти потрапили за грати, а репресій зазнали понад 200 політичних діячів, медиків, блогерів, журналістів. Причина: відкрите висловлення своїх політичних поглядів. Міжнародна громадськість відреагувала ультиматумом ООН.

На виборах 2020 року спостерігачі також зафіксували безліч порушень. Зокрема, люди не могли проголосувати через величезні черги біля дільниць, куди пускали обмежену кількість виборців.

Центр Мінська заблокували силовики, в місті глушили зв'язок та інтернет. У багатьох містах білоруси вийшли на протести, їх традиційно затримували силовики. У штабі Світлани Тихановської, головної суперниці Олександра Лукашенка на президентських виборах, відмовилися визнавати офіційні результати голосування.

Що відомо про Лукашенка: відео