Історія шпигуна-невдахи Еймса Олдріча, який став найбільшим зрадником в історії США

Шпигун-невдаха Еймс Олдріч

Олдріч Еймс був аналітиком у ЦРУ. Він не був дуже добрим вербувальником, але він був добрим аналітиком. Проблема була в тому, що він використав це вміння, щоби зібрати шматочки інформації у єдиний пазл і віддати його росіянам. Детальніше про це – читайте в програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

До роботи на американську розвідку Еймса підштовхнуло знання російської. З 1962 року він допомагав ЦРУшникам в аналітичному відділі. Робота не надто перспективна. Його ніхто не розглядав як людину "здатну на щось більше". Але сумлінна праця змусила керівництво відомства звернути на нього увагу.

Перше його закордонне відрядження було в Туреччину, Анкара. Там він мав займатися пошуком і вербуванням радянської агентури в посольстві. Але як і очікувалося – із завданням він не справився.

Він був непомітною, високою й худою людиною. Погано одягався, носив м'яті сорочки. Побачивши його в барі не хотілося до нього підсідати. Хоча, Еймс був чудовим співрозмовником і складалося враження, що він досить безкорисний, – розповіла колишня колега Еймса в ЦРУ Сенді Граймс.

Згодом Еймса перенаправили із такою ж місією до Мексики. Родину довелося залишити в Штатах. Але й там нічого не вийшло. Йому не вдалося переманити на американський бік жодного з агентів. І здавалось би – Еймс і справді шпигун-невдаха. Але саме із Мексики й починається його історія.

Еймс Олдріч / Фото АР

Нова сторінка життя

Через відсутність прогресу в роботі, невдалі вербування радянських агентів, Еймс почав зловживати алкоголем. Проблеми зі спиртним уже майже поставили хрест на його кар'єрі в ЦРУ. Потім він познайомиться із дипломаткою із колумбійського посольства Росаріо Дюпі. Згодом їхнє знайомство переросте в любовну історію, яка внесе серйозні корективи в життя Еймса.

Еймс розлучився і одружився з Росаріо / Скриншот з відео

Вербування радянських агентів

З Мексики його перевели назад у США. Знання російської й чудові аналітичні здібності дозволили йому очолити Відділ боротьби із Радянським Союзом. На той час, у сам розпал Холодної Війни, це був чи не найелітніший підрозділ у ЦРУ. Еймс керував департаментом, що представляв інтереси США на міжнародній арені залаштункової боротьби.

Завдання ті ж самі – вербувати радянських агентів. Тільки на цей раз він уже мав уявлення про свою ціль і відштовхуючись від цього, міг придумати тактику вербування.

Забаганки дружини

Шикарний стиль життя Росаріо, просто викачував з Еймса всі заощадження. Марнотратство призвело до того, що шлюб Олдріча Еймса почав тріщати по швах. Зарплата в ЦРУ не дозволяла перекрити всі забаганки Росаріо. Тож він заліз у борги на 50 тисяч доларів. Коли прийшов час розплачуватися, Еймс усвідомив, що в нього просто немає чим.


Скриншот з відео

Еймс наважується на радикальний і дуже ризикований крок. 1985 року він приходить у посольство СРСР до Чувакіна, якого мав завербувати. Всередину його не пустили, тому він залишив пакунок із документами, і сказав що має більше. Якщо в посольстві така інформація треба – то вони знають, де його знайти, а заодно нехай прихоплять із собою 50 тисяч доларів.

У пакунку Еймс виклав дані про 2 шпигунів, які працюють на Вашингтон. Інформація була не просто цінною, а унікальною. Кремлю тоді пощастило. Золоту жилу не довелося шукати, вона прийшла до них сама.

Еймсу були відомі 2 найцінніших джерела інформації в Радянському посольстві. І він одразу ж назвав їхні імена. Чому?

1. Щоби показати свою ціну. Мовляв, я важливий шпигун і можу вам допомогти.
2. Щоби знищити інформаторів. Хто зможе його видати? Ті, хто про нього дізнаються. І він вирішує їх холоднокровно прибрати.

► Володимир Поташов 

Одним із тих, кого здав Олдріч був Володимир Поташов. Радянська спецура швидко його затримала й допитувала приблизно 100 діб із катуваннями. І попри те, що він фактично пережив пекло, йому вдалося вижити. Його заслали в Сибір, там він скинув кілька десятків кілограмів і втратив всі зуби. Проте відновитися вдалося.

► Адольф Толкачов

На відміну від іншого агента – Адольфа Толкачова. Його пов'язали просто на вулиці, на очах у всіх. Заламували руки й голову, аби він не вжив капсулу із ціанідом. Разом із ним скрутили й ЦРУшного куратора Толкачова. Щоправда, через дипломатичний тиск, його відпустили, виславши із Москви, а от Толкачова стратили.

► Інші жертви

Дмитро Поляков теж жертва зливу інформації Олдріча Еймса. Його розстріляли. Загалом, він видав росіянам понад 20 подвійних агентів, які працювали на Вашингтон. КГБшники упіймали практично всіх, 10 стратили, один наклав на себе руки. Решта: або відбулися тюремними ув'язненнями, або втекли до США.

Подвійний шпигун

Гроші невпинно текли до Еймса. А радянська агентура одного за іншим страчувала засланих і подвійних шпигунів. Цікаво що така практика була тільки в СРСР, у цивілізованих країнах на подвійних шпигунів чекала в'язниця.

Окрім виданих Еймсом агентів, він зливав "совєтам" інформацію не тільки про ЦРУ, а і про ФБР. Еймс заганяв американські відомства в глухий кут, адже контррозвідка і спецслужби Москви ефективно відловлювали американських шпигунів і засилали своїх у відповідь. А Олдріч Еймс тим часом купався в розкоші. Смерті власних агентів, провальних спецоперацій і зливу інформації ЦРУ не реагувати звісно не могло. Стало ясно, що хтось із них – щур. Хоча й повірити в це ЦРУшники не могли. 

Спеціальна комісія розслідування витоку інформації

З усім тим – зрадника треба було знайти. Тому 1991 року в ЦРУ створили спеціальну комісію для розслідування витоку інформації. З'явився список зі 198 осіб. Туди потрапили всі, хто навіть теоретично мав доступ до інформації, яку вже знали "совєти". Методом виключення вдалося скоротити чорний список усього до 3 осіб. І серед імен фігурував Олдріч Еймс. Спочатку його кандидатуру одразу відкинули. Усі знали його як тихого, не надто успішного працівника, та й до того ж ну як він міг самотужки поставити практично на коліна одне із найпотужніших відомств світу? Як з'ясувалося – міг.

Скриншот з відео

Сотні тисяч доларів у кишенях кардинально змінили життя Олдріча Еймса. Він купив собі будинок, новенького Jaguar , ходив у дорогих італійських костюмах, часто відвідував спа-салони. Таким він ніколи не був. Різка зміна іміджу, поведінки й стилю життя викликала підозри в ЦРУ.

До розслідування під'єднали ФБР – ті прочісували кожен квадратний сантиметр його кредитної історії. Кілька разів на місяць йому капали приблизно 9900 доларів, Еймс говорив, що то від батька Росаріо, який помер і тепер його гроші надходять по кілька разів на місяць.

Було правда одне але. ФБРівці простежили, що ці гроші падали на рахунок тільки тоді, коли Еймс зустрічався із російським дипломатом. Тут він і попався. Залишилося тільки знайти докази й Еймса можна в'язати.

Сам Еймс нічого не підозрював. Він і далі жив своїм розкішним життям. А тим часом ФБРівці завішали камерами територію довкола його будинку. Всередині встановили прослуховувальну апаратуру. Але доказів досі не було. Еймс старався бути обережним. Без речового доказу притягнути його до відповідальності було неможливо.

План агентів

Тому агенти придумали геніальний план. Спостереження показали, що щоночі Еймс викидає сміття в один і той же час. ФБРівці поставили копію сміттєвого бака біля його будинку, у яку Еймс вкотре викинув пакунок. Вміст забрали, бак поставили на місце, аби той нічого не запідозрив. То була щаслива знахідка. У той вечір Еймс востаннє викидав сміття.

Аби він не встиг виїхати, його викликали в штаб-квартиру ЦРУ, нібито для термінового завдання. Еймс, нічого не підозрюючи, сів у своє авто й рушив на роботу.

Арешт Джейсма Олдіча / Фото LiveJournal

21 лютого 1994 Еймса арештували, провели обшуки вдома і знайшли там купу доказів його причетності до співпраці з росіянами. Він зберігав усе: записки, чеки, похвали й багато інших речей подарованих радянською агентурою.

Як і в будь-якій історії, арешт і ув'язнення шпигуна, мали б потягнути за собою зміни в структурі чи в специфіці роботи ЦРУ. Але крім показового суду, за яким спостерігала вся країна й писали всі газети, жодних кардинальних змін так і не відбулося. Шпигуни були, є й будуть завжди. Викрити їх можна тільки у двох випадках – якщо шпигун захоче, аби його викрили, або як в історії з Еймсом – коли він втратить пильність.