Відкат на сотні мільйонів доларів в Україні: як до цього був причетний Медведчук

Лондон, липень 2020 року. Щойно британський суд поставив крапку в багаторічній судовій тяганині щодо розлучення 3 громадян України, які були засновниками флагмана української промисловості, назва якої була в усіх на вустах ще з середини 90-х років – Індустріальний союз Донбасу, повідомляє 24 канал.

Суперечку в Лондоні влаштували засновники ІСД:

• колишній віцепрем'єр Віталій Гайдук;
• нинішній депутат від партії Тимошенко Сергій Тарута;
• їхній третій партнер Олег Мкртчан.

"Розбірка" стосувалася того, хто кого "кинув на гроші" при продажі ІСД росіянам десять років тому.

Однак завдяки судовому процесу в Лондоні ми дізналися безліч важливих подробиць про те, як українська промисловість переходила в руки росіян. І як "відкати", так звані комісійні, за це отримувало найближче оточення Медведчука. Можливо, і сам Медведчук. 

Що відомо про Індустріальний союз Донбасу

Отже, свого часу Індустріальний союз Донбасу був одним з найбільших холдингів України. Його засновниками, окрім згаданих осіб, був також Рінат Ахметов, який забрав свою частку підприємствами та створив СКМ.

Уже без Ахметова, ІСД нарощував свою промислову потужність, володів медіа-холдингом, футбольною командою "Металлург", фінансували політичну партію "Еко+25%", і навіть купував підприємства в Угорщині та Польщі.

На піку своєї потужності та позитивної кон'юнктури на продукцію металургів у світі ІСД оцінювали ледь не в 10 мільярдів доларів.

В часи президента Ющенка один із засновників ІСД Віталій Гайдук захотів продати свою частку в третину акцій і запропонував партнерам Таруті та Мкртчану право першої руки.

Тобто, щоб Гайдук не шукав покупців за межами холдингу, він запропонував Таруті та Мкртчану забрати його третину акцій за 3 мільярди доларів. Це астрономічна сума за нинішніми мірками, але тоді, до глобальноої кризи 2008 року, ціна активу могла досягати таких розмірів.

Індустріальний союз Донбасу / Фото bankruptcy

У підсумку було навіть підписано меморандум про порозуміння, де Тарута і Мкртчан погодилися за частку Гайдука в розмірі 33,84% викласти 3 063 мільярди доларів. Однак восени 2008 року сталася глобальна фінансова криза, це обрушило ціни на сталь та сталеправильні заводи, а також заблокувало доступ до кредитів.

Тарута з Мкртчаном вели на той момент переговори з російським олігархічним конгломератом EVRAZ GROUP, який контролював Роман Абрамович та Олександр Абрамов. У підсумку, угода зірвалася.

Як розпочалась корупційна схема

І от тут починається найцікавіше. Повторюся, це не чиїсь домисли, а я цитую рішення лондонського суду, де свідкам за брехню під присягою прямо світить тюрма.

Отже, Гайдук продовжував наполягати, щоб колишні паргнери Тарута і Мкртчан купили третину його акцій ІСД. Після того, як зірвалася угода з EVRAZ GROUP, вони почали шукати нового покупця.

"Вони (Тарута і Мкртчан – 24 канал) переконалися в думці, що найімовірнішим покупцем буде юридична особа, яку підтримує російська держава, яка матиме фінансові кошти та стратегічний стимул придбати такий великий український актив, як ІСД", – написано у рішенні суду.

Якщо ви не пам'ятаєте, я вам нагадаю – ІСД реально продала половину своїх акцій в дуже дивний спосіб. Тоді було оголошено, що на межі 2009 та 2010 року, в розпал виборів президента, коли мала змінитися українська влада, пакет в розмірі 50% + 2 акції продано так званій "групі інвесторів, яку очолює швейцарська компанія Carbofer, що належить російському бізнесменові Олександру Катуніну".

Це була казочка для лохів, адже контроль над ІСД перебрала тоді офіційна російська держава в особі державної установи "ВнєшЕкономБанк" Росії, наглядову раду якої очолював тодішній прем'єр-міністр Володимир Путін.

Володимир Путін / Фото radarmedia

І підтвердження цьому ми знаходимо в 41 пункті рішення лондонського суду:

"Пан Тарута та пан Мкртчан розпочали дискусію щодо угоди про залучення Внешекономбанку (ВЕБ) – російського державного банку, який має мандат інвестувати в активи стратегічної вигоди для Російської Федерації. Хоча кінцевими покупцями насправді були 3 компанії, створені спеціально з метою участі в угоді, транзакція фінансувалась та організувалась ВЕБ", – написано у рішенні.

Не якісь міфічні інвестори, а російська держава заплатила 2,7 мільярди доларів за половину акцій ІСД.

В організації угоди був посередник

А тепер увага, ще один неймовірний факт з рішення лондонського суду. Виявляється, в організації цієї угоди був посередник, який отримав свій так званий відкат.

Його прізвище також згадане в рішенні лондонського суду – це колишній високопосадовець української влади, який втік жити до Росії – Ігор Бакай. В минулому – народний депутат України, голова НАК Нафтогаз і завгосп президента Кучми – керівник Державного управління справами.

Ігор Бакай / Фото УП

Цитую рішення лондонського суду: "Вони (Тарута і Мкртчан) залучили послуги пана Ігоря Бакая, який, як кажуть, мав широкі зв'язки в російських політичних та ділових колах. Участь пана Бакая в той час не була задокументована. Натомість це було зафіксовано в угодах, укладених у січні 2010 року, згідно з якими пан Бакай отримав 225 мільйонів доларів США, або 8,2% від можливої ціни угоди".

Іншими словами, отримавши 2,7 мільярди доларів за половину акцій ІСД, українські власники холдингу мали віддати частину цих коштів Бакаю, який начебто залучив російських інвесторів.

Чи можливо таке

Не знаю як ви, а я не вірю в цю казку. Тобто я вірю, що відкат 225 мільйонів доларів був. І вірю, що в такий спосіб Росія віддячила комусь, а продаж ІСД використала як спосіб залементувати платіж. От тільки я дуже сумніваюся, що отримувачем усієї цієї суми, 225 мільйонів доларів, а за нинішнім курсом понад 6 мільярдів гривень, був Бакай.

Можу припустити, що ці кошти, або їхню більшу частину, отримала інша людина, яка і могла бути посередником у продажі ІСД. І яка справді має значний вплив у російській владі. І який є колишнім начальником Бакая. Це – Віктор Медведчук.

Причетність Медведчука до організації

Саме Медведчук з 2002 по 2004 року був главою адміністрації президента України Леоніда Кучми, і він залучив Бакая керувати державним управлінням справами, тобто бути завгоспом Кучми.

Віктор Медведчук / Фото РБК-Україна

І саме Бакай, наприклад, в ті часи відпиляв готель "Дніпро" на Європейській площі в Києві структурам одіозного російського бізнесмена Максима Курочкіна на прізвисько Макс Бєшенний. А Курочкін тоді легалізувався в Україні як засновник "Россійськокго клубу" – осередку впливу Росії на вибори президента 2004 року. І на відкритті цього "клубу" був присутній Медведчук.

Коли відбулася Помаранчева революція, Бакай втік до Росії, а Курочкіна вбив снайпер на сходах одного з київських судів. І тільки Медведчук залишився впливовою фігурою, який знайшов спільну мову з Тимошенко, потім з Януковичем, а згодом – з Порошенком.

Хто такий Бакай

Бакай за мірками російської еліти є дрібною сошкою. Він є практично банкрутом, наприклад, купив у Німеччині в Баден-Бадені готель Бюлерхое, але не зміг дати йому ради і втратив майно. Він навіть був заарештований 3 роки тому в Росії за шахрайство, коли він взяв купу боргів російських олігархів та не повернув його.

Наприклад, 2014 року Бакай виступав поручителем за позикою в 12 мільйонів доларів, яку брала фірма "Російські ведмеді", але не повернув його. Бакай брав під розписку 500 тисяч доларів і також не повертав.

Фінансові претензії до Ігоря Бакая мали кілька банків і навіть автоломбард. Як пише російський "Коммерсант", Бакую дуже терміново потрібні були кошти, оскільки він погодився закласти свій розкішний автомобіль Rolls Royce Phantom під 58% річних. Згодом Арбітражний суд Підмосков'я визнав пана Бакая особистим банкрутом.

Чи можемо ми уявити, що саме Бакаю призначені були комісійні 225 мільйонів доларів за продаж ІСД? Ні! А от Медведчук є кумом незмінного лідера Росії Володимира Путіна, в руках якого було ухвалення рішення про викуп ІСД за 2,7 мільярди доларів.

Володимир Путін і Віктор Медведчук / Фото 112

І я не можу виключати, що ці гроші, 225 мільйонів доларів або 8 відсотків від суми оборудки, приписані Бакаю, насправді були способом легалізації російських вливань у Медведчука, які потім опосередковано пішли в українську політику.

І ця оборудка, як українські промислові гіганти відійшли росіянам з відкатам умовному Бакаю, але, цілком імовірно, що Медведчуку, має бути ретельно розслідувана. Що ж стосується Гайдука, то лондонський суд так і не присудив йому додаткових компенсацій, хоча фактично визнав, що Тарута і Мкртчан його "кинули". Гайдук отримав за свою третину акцій 750 мільйонів, тоді як Тарута і Мкртчан на двох за 50% ІСД – 2,7 мільярди доларів. Російських грошей.