Успіння Пресвятої Богородиці: коли та як святкувати

Успіння Божої Матері відзначається завершенням Успенського посту і завжди святкується 28 серпня. Ця дата незмінна, на противагу від Пасхи. Свято ще називають "Богородична Пасха" тому, що Успіння Богородиці для православних віруючих не менш важливе, ніж Пасха Ісуса Христа. Бо ці події символізують:  воскресіння, перемога життя над смертю  – можливі. До того ж Успіння Богородиці – це ще й завершення циклу річних церковних свят. У вересні вже починається новий церковний рік – майже водночас із тим, коли діти починають ходити до школи.

Чому так багато церков Успіння (або Успенських)?

Взагалі, Русь завжди славила і любила Богородицю. Свято Успіння радісне, бо каже, що відтоді в нас є ходатай перед Господом – Божа Матір. Свято Успіння сумне, бо мова йде про смерть Божої Матері, що дає нам час замислитися над своїм життям і спасінням. Щоб, не вагаючись, швидше каятися у своїх гріхах, аби мати право на своє особисте воскресіння  і бути разом з Хрестом та Його матір'ю – Богородицею.

Успіння – завершене коло подій церковних, у якому зібрана уся віра православна. Це – скорочений Символ віри – одна з головних молитов, як і Отче Наш.  Саме тому у нас так багато Успенських соборів та церков. Успіння – символ православної віри, у якому і сум, і радість завжди разом.

Як жила Богородиця після Христа

Від подій в Єрусалимі, коли Христа розп’яли на хресті, до Успіння Богородиці минуло 22 роки (деякі історики вважають – 10). Марія стала для апостолів їхньою Мамою. Вони разом молилися, дослухалися до Її порад. Християнство ширилося світом, до Богородиці у Гетсиманію приїжджали віруючи звідусіль, аби послухати і побачити Маму Самого Христа. Поруч із Божою Матір’ю постійно був апостол Іоанн Богослов. Він піклувався про неї до самого її Успіння.

Марія більш за все любила ходити по тих місцях, де страждав, помер та воскрес Її Син. Вона і плакала, і раділа, а  ще – постійно просила у молитві, щоб Син забрав її до себе на небо. І ось, через 22 роки сліз та молитов, на Елеонській горі з’явився перед нею Архангел Гавриїл і сказав, що через три дні Син забере її до себе.

Марія дуже зраділа і почала готуватися до цієї події. Вона хотіла побачити усіх апостолів, і дивним чином  встигли приїхати в Єрусалим усі, крім Фоми. Богородиця втішила апостолів, пообіцяла не залишати їх і усіх християн після своєї смерті, завжди молитися про них. А на останок – благословила.

Під час ЇЇ смерті надзвичайним сяйвом засяяла уся кімната. Сам Господь Ісус Христос із ангелами прийшов за Нею і прийняв Її чисту душу.

Поховання і воскресіння Богородиці

Апостоли поховали її у Гетсиманському саду, в печері, де до того були поховані її батьки і чоловік – Йосиф. У той день творилися різні дива – сліпі прозрівали, хвороби виліковувалися, навіть вороги християн отримували своє страшне диво і ставали на бік віри Христової!

Під час поховання один священик на ім’я Афоній підбіг до гробу Богородиці, щоб перевернути його. Тієї ж миті Ангел відрубав Афонію обидві руки! Від страху та болю Афоній одразу покаявся, почав плакати і  благати. Апостол Петро тут же зцілив його, а Афоній з того часу став вірним християнином.

Через три дні після Успіння в Єрусалим нарешті приїхав апостол Фома. Разом з іншими учнями він пішов до гробу Богородиці, аби вклонитися Божій Мамі. Відвалили каміння і побачили, що печера порожня. Довго молилися апостоли, і ввечері після молитви Матір Божа з’явилася перед апостолами у сяйві слави і сказала: "Радійте! Я з вами во всі дні! І завжди буду вашою молитовницею!"

Саме тому свято  називається "Успіння": Богородиця померла тихо, немов заснула, а її тіло, як і тіло Христа, через три дні зникло, а Богородиця воскресла і  повернулася на Небо, до свого Сина.

Зараз у Гетсиманському саду на тому місці є храм-печера Успіння Пресвятої Богородиці. Як і у храмі Гроба Господнього, тут теж є кувуклія, в середині якої – кам’яна лава, де було тіло Божої Матері. На свято Успіння тут  – неймовірна кількість людей. Є і свої традиції. Віряни запалюють свічки і кладуть їх на сходах у печеру-гроб так, щоб свічки сформували сяючу ковдру, або сяючий шлях Богородиці на Небо.

Найдавніші ікони Успіння

Перша ікона "Успіння Пресвятої Богородиці" була написана у 13 столітті, і зараз знаходиться у Третьяковській галереї в Москві. Друга найвідоміша ікона "Успіння Пресвятої Богородиці" – з майстерні Андрія Рубльова кінця 15 століття (зараз знаходиться у музеї давньоруської культури та мистецтва ім. Рубльова у місті Дмитрів).

Є декілька різниць між ними. На протвагу від ікони 13 століття, у Рубльова біля Богородиці  стоїть набагато більше людей – окрім апостолів ще й скорбні жінки, а також – священик Афоній з відновленими руками. А ще Рубльов зобразив Христа біля Божої Матері не просто у золотому сяйві, а у небесно-голубій (після реставрації – зеленій) мандорлі – символічне зображення Божого сяйва  від Спасителя. На іконах має форму овалу або кола, від того ще й називається – "Коло слави".