Невловимі Бонні та Клайд: вся правда про легендарних грабіжників зі США

• 1Дитинство та юність Бонні і Клайда
• 2Невдалий шлюб Бонні та знайомство з Клайдом
• 3Дрібні злочини Клайда
• 4Невловимі Бонні і Клайд: початок спільної "кар'єри" 
• 5ФБР проти банди Бонні і Клайда
• 6Фатальна помилка банди
• 7ДТП, через яке згодом вистежили злочинців
• 8Найвідоміший "мисливець" за бандою Бонні та Клайда
• 9Жорстока розправа зі злочинцями
• 10Що змінила історія з Бонні та Клайдом 

У ті часи в США чимало факторів сприяли пошуку нелегального заробітку, розквітав кримінал. Люди бачили, що нелегальний спосіб заробітку – найлегший. Бути гангстером і йти проти системи стало модно. Детальніше – у програмі "Спецслужби" на24 каналі.

Дитинство та юність Бонні і Клайда

Бонні народилася в Техасі в бідній родині. Батько помер, коли їй було всього 4. Мати працювала швачкою, утримуючи на мінімальну зарплату 3 дітей. Бонні ще змалечку намагалася влаштуватися на роботу, адже жити в бідності не хотіла. Їй подобалися модні плаття, вишукані капелюшки.

Але працювати не судилося: їй було всього 10 років. Для такого віку роботи в Техасі не було. Все, що залишалося – творчість: писати вірші, малювати і дивитися фільми про розкішне життя.

Бонні нереально піддавалася впливу кіно. Для неї фільми були мапою, що показувала шлях до переосмислення і пошуку самої себе,
– зазначила історик Джанін Бесінджер.

Юна Бонні Паркер працювала у кафе в Далласі / Архівне фото

Клайд Берроу, як і його майбутня супутниця, народився у бідній родині фермерів. Грошей на життя не вистачало взагалі. Старший брат Клайда, Іван Берроу (на прізвисько Бак) уже давно вдарився у кримінал: викрадав машини, грабував дрібні магазинчики.

Менші іншого життя й не бачили, тому Клайд перейняв "таланти" брата і став у цій сфері не менш вдалим злочинцем. До речі, в нього навіть була легальна робота. Проте все одно кілька разів його кидали за ґрати за викрадення авто та свійських птахів.

Усе це він робив для того, щоб купувати собі дорогі костюми, краватки і головне – улюблені капелюхи. "Клайд багато мріяв. Він хотів зробити щось, аби не жити в бідності до кінця життя. Він ненавидів бідність", – пояснив Бадді Берроу, племінник Клайда.
Ще до 17 років Клайд Берроу потрапляв за ґрати / Архівне фото

Згодом його кримінальні навики тільки підвищувалися. Брат навчив малого грабувати магазини і правильно зламувати сейфи. До 17 років Клайд вже встиг нажити собі чимало ворогів. Здебільшого – серед правоохоронців, які вже вели на нього полювання.

Невдалий шлюб Бонні та знайомство з Клайдом

А поки він займався дрібними крадіжками, 15-річна Бонні вийшла заміж за чоловіка, якого тоді називала коханням всього свого життя. Це був 1926 рік. Велика Депресія вже стукала у двері. Роботи та грошей не було, та й шлюб почав тріщати по швах. Не про таке життя мріяла молода дівчина.

Бонні думала, що її життя буде як в романі. Але натомість, її чоловік Рой почав зникати. Він не говорив, куди йде. Коли вона намагалася дорікнути цим, він її бив. Коли Рой вкотре пішов з дому, то уже не повернувся, 
– зауважив письменник Джефф Гуінн.

У 1929 році Бонні вирішила піти від чоловіка. Вона покинула його, але кільце не знімала: воно залишилося з нею до смерті. Через рік у будинку своєї подруги вона познайомилася з юнаком, в якого одразу закохалась. 

Це був Клайд Берроу: так почалася історія їхнього кохання та кримінальна подорож довжиною у 2 роки. Та для початку Клайд мав відсидіти термін за крадіжки, злами і пограбування. Бонні настільки закохалася, що її зовсім не засмутив той факт, що Клайд небезпечна і нестабільна людина.

Клайд Берроу та Бонні Паркер / Архівне фото

Клайд був повною протилежністю чоловіка, про якого вона мріяла. Його арештували через кілька днів після знайомства з Бонні. Його кинули за ґрати, але йому вдалося втекти. Адже Бонні пронесла у в'язницю пістолет. Його знову упіймали, але достроково випустили у 1932 році.

Дрібні злочини Клайда

Тюрма для Клайда була свого роду відпочинком. Зазвичай його ловили на дрібних крадіжках і махінаціях, а тому більше ніж кілька місяців йому не світило. Хоча, коли йому ставало нудно у клітці, він шукав варіанти виходу. Найпростіший із них – тюремний бунт, а потім і втеча.

Та й до того ж, умови утримання у в'язницях початку XX століття були не найкращими, а Клайд бідність просто ненавидів. Поки Клайд досиджував термін, його постійно провідувала Бонні. Звичайно, коли той не був на примусових роботах, які швидше нагадували каторгу.

Охоронці тюрми в Істхемі стежать за ув'язненими, які працюють у полі / Архівне фото

В'язнів мало годували, змушували працювати під палючим сонцем риючи ями, довбаючи скелі і тягаючи каміння. Кілька місяців такої роботи могли забрати здоров'я навіть у найвитривалішого злочинця.

Тому Клайд придумав геніальний план, як від такої роботи можна відкосити. І не прогадав: він не тільки не працював, його ще й достроково випустили.

Клайд настільки не хотів працювати, що відрізав собі 2 пальці на нозі. З одного боку – він був у виграші, з іншого – трохи прогадав. У 1932 році його випустили достроково. Пальці можна було і не відрізати,
– зазначив письменник Джон Ніл Філіпс.

Невловимі Бонні і Клайд: початок спільної "кар'єри" 

Весною 1932 року Бонні і Клайд стали такими, якими їх знають сьогодні. Хоча у США в ті часи вони були примарою. Адже їх ніхто бачив на власні очі. Звичайно, крім тих, кого вони грабували. Про парочку з автоматами ходили легенди. Упіймати їх було нереально.

Ніхто не знав як вони виглядають. І це при тому, що своїх обличь вони не ховали. Катаючись з одного штату в інший, Бонні і Клайд спустошували магазини, банки і заправки. В очах людей вони були героями, яких ніхто не здатен упіймати.

Бонні та Клайд чистять зброю в лісі, 1933 рік / Архівне фото

Упіймати їх було й справді важко. Тодішня правоохоронна система ще не мала доброго екіпірування. Це стосувалося не тільки форми і зброї, а й транспорту теж. Автомобільна компанія Ford росла і розвивалася, випускаючи на ринок швидкі автомобілі (доступні не для всіх, звичайно).

Клайд такі авто обожнював. З дитинства він розсікав вітер на крадених братом машинах. А тому був не тільки майстерним водієм, а й непоганим гонщиком. Додати до цього потужний автомобіль – і все, невловимий грабіжник.

ФБР проти банди Бонні і Клайда

У 1933 році до Бонні і Клайда примкнули Іван Берроу на прізвисько Бак (брат Клайда) і його дружина Бланш. Трохи раніше за них у банду увійшов Вільям Деніал Джонс. Чим більше їх ставало, тим більше уваги вони до себе привертали. Врешті, ними зацікавилося новостворене ФБР.

Точніше, їхній перший директор Едгар Гувер. Тільки Бюро могло зупинити грабіжників. Адже закони США не дозволяли копам одного штату виконувати свої обов'язки на території іншого. Цим і користувалися злочинці: скоївши злочин, наприклад, у Техасі, вони втікали до Оклахоми.

Попри те, що банда Бонні і Клайда зазвичай намагалася втекти від перестрілки, в багажнику свого автомобіля вони завжди возили цілий арсенал зброї. У них в наявності були не тільки пістолети і рушниці, а й ручний кулемет Браунінга.

"Бак" Берроу та його дружина Бланш / Архівне фото

За весь час діяльності угрупування їм вдалось пограбувати 12 банків, скоїти 13 убивств і 5 викрадень. Жертвами банди були або високопосадовці в банкових сферах, або правоохоронці. Меж вони перед собою не бачили. 

Коли грошей стало достатньо, приїхали в Міссурі у місто Джоплін. Ця досить невеличка місцина була відома серед підпільних торговців спиртним. Зазвичай саме вони найчастіше влаштовували там гулянки, переховувалися від правоохоронців. Там і поселилася банда Бонні і Клайда.

Фатальна помилка банди

Це було ідеальне місце, аби залягти на дно, якби не алкоголь і дебош. Вони викликали таке невдоволення серед сусідів, що ті подзвонили правоохоронцям. Підозра виникла ще й через те, що номера машини були техаські, тобто не місцеві.

Патрульні, які приїхали на виклик, думали, що одягнуть в кайданки звичайних дрібних злодюг. Але ніхто не очікував, що по копах відкриють шквальний вогонь. Перший офіцер вийшов з машини і підійшов до дверей гаража, щоб не дати Клайду їх зачинити.

Звичайно, що він не знав, хто стоїть перед ним, і чого очікувати. Клайд тут же відкрив вогонь з дробовика, влучивши у шию і плече. То був перший офіцер, якого убили в тій перестрілці,
– прокоментував Джеймс Хауншелл, поліцейський відділок Джопліна.

Решта членів банди теж почала стріляти з вікон будинку, убивши ще одного офіцера. Коли стало зрозуміло, що до правоохоронців скоро приїде підмога, бандити швидко сіли в машину і втекли. Гнатися за ними було беззмістовно.

У цьому будинку в Джопліні банда намагалася "залягти на дно" / Архівне фото

Але вони залишили те, що назавжди перетворить їхнє життя в хованки з копами. Бонні, Клайд і компанія не забрали своїх фотографій і залишили багато відбитків пальців. Тоді Америка вперше дізналася, як ці бандити виглядають насправді.

Всі ці зображення розіслали у газети, описуючи грабіжників як зло, яке треба зупинити. Та для простих, збіднілих громадян грабіжники показали лише інший спосіб життя.

Бонні позувала перед камерою із сигарою в зубах та револьверами, ніби демонструючи, що життя жінки може бути не таким скучним, як американці звикли вважати. Замість злості і ненависті до вбивць більшість американців почали підтримувати їх і співчувати.

ДТП, через яке згодом вистежили злочинців

Протягом 3 місяців після подій у Джопліні банда каталася Америкою, тільки зрідка грабуючи магазини і заправки, щоб отримати грошей на прожиття. Потрібно було знайти нове місце, щоб перечекати поліцейські облави.

Завдання не з легких, адже їхні фото вивісили в усіх готелях, мотелях, пабах і ресторанах. Пройти непоміченими було неможливо. Єдиний варіант – податися в глухі села, де ніхто не чув про горезвісну славу грабіжників. Так і вирішили зробити. І майже доїхали, якби не ДТП.

Як розповіла письменниця Даяна Карсон, 10 червня 1933 року на околицях Техасу неймовірні водійські навички Клайда підвели його. Він втратив контроль над керуванням, злетів з дороги і машина покотилася у невелику прірву.

Почалася пожежа. Перед тим, як Бонні витягли з вогню, її права нога сильно обгоріла. Відтоді всі, хто бачили Бонні на власні очі, згадують, що вона дуже погано ходила самостійно. Її інколи носив на собі Клайд,
– додала вона.

Тікати далі сенсу не було. Треба було осісти і перечекати, поки Бонні одужає. Поселилися вони на невеличкій фермі. Власник помістя за помірну платню дозволив пожити кілька днів. Але він думав, що в кімнаті будуть тільки Клайд і Бонні. Решта членів банди пройшли таємно.

Їх дуже швидко вистежили. Річ у тім, що Клайд у місцевому магазині закупляв їжу на 5 осіб. Дуже підозріло, як на молоду парочку. А крім того, запасався бинтами і різноманітними препаратами для коханої.

Тоді в людей з'явилися підозри, що то не просто пара, а сам Клайд, який намагається врятувати Бонні. Чекати на правоохоронців довго не довелося. Вони відправили на затримання кілька підрозділів, але банді знову вдалося вислизнути. Щоправда, не всім.

За справу серйозно взялися ФБРівці. Вони постачали поліцію на місцях усією необхідною інформацією про грабіжників. Федерали знали, що Клайд втратив 2 людей, а Бонні залишилася калікою. Саме час його арештувати. Клайд з іншого боку теж знав, що рано чи пізно йому кінець.

Що у в'язницю вже не посадять, його чекала смертна кара. А тому здаватися копам він аж ніяк не хотів. У нього в запасі ще були козирі. Він знав, де набрати людей. І хоч він таки втілив свій план у життя, федерали і рейнджери виявилися хитрішими.

Найвідоміший "мисливець" за бандою Бонні та Клайда

ФБР створило дорожню карту: проаналізувавши найчастіші маршрути пересування банди та знаючи, які автомобілі теоретично використовує Клайд, вони склали приблизні маршрути. Почалася операція із інтенсивного "полювання" на грабіжників. Головним призначили капітана Френка Хеймера.

Хеймер був легендою серед техаських рейнджерів. Він був найжорсткішим і найстрогішим. Часто говорив новеньким, що найкращий спосіб законно вчинити із злочинцем – всадити в нього понад 40 куль,
– зазначив Джефф Гуінн.

І він дотримувався цього правила. Більшу частину свого життя присвятив полюванню на злочинців. На його особистому рахунку – 53 убивства. І це вже не кажучи про 17 куль, які влучили у нього. А скільки він всадив у гангстерів – невідомо.

Капітан Френк Хеймер та його офіцери / Архівне фото

Цікаво, що кілька разів він таки нападав на слід Клайда, навіть влаштовував погоню. До перестрілки не доходило. Мабуть Клайд усвідомлював з ким мав справу, тому лізти лоб в лоб не хотів. Він прекрасно знав свої сильні сторони і вміло цим користувався.

У січні 1934 року Клайд і Бонні все ще переховувалися. Грошей на прожиття практично не залишилося. Клайд вирішив втілити свій давній план у життя – визволити із тюрми близьких друзів. Для цього був потрібен бунт у в'язниці, усе продумали до дрібниць.

Залишалося добратися до точки призначення. В разі успіху його банда поповнилася б вірними і сильними людьми. Можна було б не тільки грабувати банки, а й відкрито нападати на правоохоронців. Якщо операція провалиться – Клайда стратять. Бонні, найімовірніше, чекатиме така ж доля.

16 січня 1934 року Бонні і Клайд влаштували перестрілку в техаській державній в'язниці Істхем. 5 в'язнів утекли, застреливши при цьому 2 правоохоронців. Зброю для них Клайд заздалегідь заховав у домовленому місці. Поки вони втікали, Клайд прикривав їх кулеметним вогнем.

Жорстока розправа зі злочинцями

Реалізація плану вдалася. Банда поповнилась, але продовжити грабунки так і не вдалося. 23 травня 1934 року вони гнали на своєму Ford V8 сільською дорогою в Біенвіллі в штаті Луїзіана. Бандити не підозрювали, що Хеймер і ще 5 офіцерів підготували пастку, засівши у кущах.

Як тільки авто з'явилося на горизонті, правоохоронці одразу відкрили вогонь. Затримання грабіжників перетворилося у страту. Перестрілка тривала всього кілька секунд. Але за цей час вони всадили в авто понад 150 куль. Бонні і Клайд отримали приблизно по 50 куль кожен.

Правоохоронці випустили в авто понад 150 куль / Архівне фото

Тіла пари нагадували решето. На цьому їхня історія закінчилася, фактично, так і не почавшись. Біля машини зібралися сотні людей, кожен хотів собі шматочок на пам'ять, як сувенір.

Така ж історія і з похоронами: попрощатися з народними героями, гангстерами, яких нарешті упіймали, приходили тисячі людей. Цікаво, що їхню останню волю так і не виконали. Бонні і Клайд просили, щоб їх поховали разом.

Що змінила історія з Бонні та Клайдом 

Щодо законодавства і майбутнього гангстерського дебошу у США, то все кардинально змінилося. ФБР отримали розширені права, що фактично унеможливило появу "наступників" кримінальних Ромео і Джульєтти.

Збільшене фінансування і покращення умов праці для правоохоронців вивело їх зі злочинцями на один рівень. Більше не треба було протистояти "Браунінгу" із пістолетом.

А щодо Бонні і Клайда – їхня смерть була жахливою і дуже швидкою. Але пам'ять про них залишилася надовго і дійшла навіть до сьогодні. Про них знімають кіно, серіали, пишуть пісні і грають вистави.