Знайти крайнього: Чому вчителі незадоволені коронавірусними обмеженнями у школі?

Знайти крайнього: Чому вчителі незадоволені коронавірусними обмеженнями у школі?

До першого вересня залишились лічені дні, а вчителі та батьки вже б’ють на сполох щодо навчання в умовах пандемії – нібито деякі зі встановлених норм є абсурдними та недієвими. Що саме не влаштовує спільноту освітян та яким чином це можна відкоригувати?

До першого вересня залишились лічені дні, а вчителі та батьки вже б’ють на сполох щодо навчання в умовах пандемії – нібито деякі зі встановлених норм є абсурдними та недієвими. Що саме не влаштовує спільноту освітян та яким чином це можна відкоригувати?

Українські школи активно готуються до початку навчального року, який цьогоріч пройде під гаслом "Скажи "Ні!" коронавірусу". Маски, захисні щитки, провітрювання, дезінфекція, запровадження змішаного типу навчання або ж навчання у дві зміни, різний графік для учнів різних класів та розмітка на підлозі — це лише частина рекомендацій, які містить постанова головного державного санітарного лікаря України Віктора Ляшка. Деякі з них активно дискутуються, зокрема, тема масок та умов дистанціювання.

Маски. Спочатку озвучили рекомендацію, що всі учні 1-4 класів на перервах мають пересуватись у масках, але згодом це рішення змінили, дозволивши пересуватися без масок, адже велось багато розмов з приводу того, чи у змозі вихованці молодшої школи самостійно знімати та надягати маску: учень молодших класів може не розуміти, яким чином зняти маску так, аби не доторкнутись до зовнішнього боку, а також забути продезінфікувати руки перед тим, як надягнути її, та після того, як зніме.

Питання щодо використання масок у роботі педагогів теж порушувалось кілька разів. Вчителі нарікали, що маска ускладнює комунікацію, тож було вирішено, що вчитель визначає, чи використовувати засіб індивідуального захисту, та на власний розсуд обирає його вид (маска, респіратор, захисний щиток), головне – дотримуватися дистанції (у "зеленій" та "жовтій" зонах). Що стосується регіонів "помаранчевої" зони, то постановою рекомендовано проводити уроки у захисних щитках, які не заважають комунікації вчителя з учнями.

У контексті цієї рекомендації варто зауважити, що держава вирішила забезпечити школи лише масками (із розрахунку 1 маска на три години роботи). Захисні щитки для своєї безпеки та зручності вчителі мають придбати самі або ж сподіватись на допомогу організацій та профспілок. До прикладу, Профспілка освітян Києва упродовж вересня забезпечить педагогів столиці захисними щитками.

"Це наш посильний внесок в збереження життя та здоров'я людей під час пандемії COVID-19", —повідомив голова Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь.

Умови для дистанціювання. Ще одним спірним питанням стали рекомендації щодо дистанціювання (розділення учнів різного віку, мінімізація пересування учнів по закладу освіти). Одним з методів виконання цих умов держава вбачає запровадження навчання у дві зміни (зазначено, що це вирішить низку питань, пов'язаних з організацією освітнього процесу в умовах пандемії). Проте, відповідно до проведеного Державною службою якості освіти дослідження, не всі директори шкіл та навіть батьки погоджуються з доцільністю таких нововведень (лише 9% опитаних директорів і 40% батьків готові та позитивно ставляться до таких змін).

Так чи інакше, але це лише рекомендації, тож заклади освіти отримали свободу (про це досить спірне поняття поговоримо трохи згодом) чинити на власний розсуд у рамках цих рекомендацій. Тобто, наприклад, одні школи вирішують працювати тиждень очно, а тиждень – дистанційно, а інші таки переходять на навчання у дві зміни.

Зокрема, НВК "Ліцей № 157" обрав останній варіант в умовах боротьби з коронавірусною інфекцією.

"У нас майже 1500 дітей, тому треба було зробити так, щоб вони якомога менше пересікались. Молодші класи та випускні (9-11 класи) відвідуватимуть школу у першу зміну, а інші класи — у другу", — говорить вчитель історії закладу Сергій Берендєєв.

Також, за словами вчителя вищої категорії, окрім цього, школа дослухалась до низки інших рекомендацій: у кабінетах зроблено відповідну розмітку, розміщено дезінфектори, а класи поділені на пів групи.

Іншим варіантом дистанціювання поділилась одна зі шкіл міста Черкаси: "Дітки заходитимуть до приміщення школи на певну годину (кожен клас має свій час). Наприклад, четверті та другі класи о 8:15 через запасні двері, перші та треті – о 8:10 через центральні. Розрив передбачено для того, аби зменшити потік дітей, які відразу заходитимуть до приміщення".

Так само у школі розробили графік виходу на перерву та відвідування їдальні для кожного класу, розділили учнів за поверхами та прийняли рішення щодо закріплення за кожним класом одного кабінету для всіх уроків (крім фізичної культури та інформатики).

Крім цих питань, які заклади освіти все ж таки зможуть вирішити на власний розсуд і своїми силами, є й низка інших, у яких, на думку самих освітян, держава залишила їх сам на сам із пандемією.

Що не влаштовує освітян?

Те, що відповідальність переклали на заклади освіти. Повернемось до поняття "свободи", яку Міністерство охорони здоров’я та Міністерство освіти і науки надало закладам освіти. Ця свобода проявляється у діях, що мають бути виконані в межах рекомендацій (без конкретного зобов’язання) або не мають бути виконані — все одно відповідальність за все лягає на плечі адміністрації закладів.

"Міністерство освіти та Міністерство охорони здоров’я фактично зняли з себе відповідальність, адже всю відповідальність за організацію навчального процесу і дотримання всіх норм вони поклали виключно на директорів закладів освіти. І, як наслідок, виходить, що єдиної системи, єдиних стандартів створити не можна, тому, як правило, директори виходять з можливостей своєї бази, кількості дітей", — пояснює ситуацію Сергій Берендєєв.

Таким чином, у разі виявлення випадків захворювання відповідати за це мають не міністерства, а безпосередньо адміністрація школи, адже держава надала рекомендації, тобто зробила все можливе, і проблема полягає лише у тому, що директор школи неправильно їх дотримався.

Ба більше, фінансування закладів (на профілактичні чи дезінфекційні заходи) покладено на органи місцевого самоврядування (адміністрації). "Адміністрації мають різні прибутки, різні фінанси та різні можливості, тож не завжди можуть знайти ці кошти. Коли потрібна децентралізація, влада її не надає, а коли справа стосується питання фінансів, все –на місцеву владу. Навіщо тоді створювали резервний фонд боротьби з ковідом, куди йдуть ці кошти, адже угодами передбачено виділення певних коштів на освіту і забезпечення безпеки у закладах освіти?" — додає вчитель.

Додаткове навантаження. Одним із найбільших викликів пандемії стало недотримання співвідношення у збільшенні навантаження на працівників до заробітної плати у низці сфер. Звісно, така доля спіткає й вчителів, які, до речі, навіть не відчують збільшення мінімальної заробітної плати.

"Педагоги суттєво не відчують підвищення мінімальної заробітної плати до 5 тисяч гривень. Зокрема, оплата праці молодого педагога збільшиться аж на 250 грн, а вчителя вищої категорії — на 450 грн. Це ніщо, враховуючи те, що має виконувати влада відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" (уряд мусить щороку поетапно підвищувати оплату праці освітян до 2023 року, коли посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії буде прирівняно до 3 мінімальних зарплат). Але якщо уряд акцентує увагу, що він збільшує оплату праці освітян, то підвищення мінімалки до 5 тисяч гривень суттєво не вплине на доходи освітян", — пояснює ситуацію, що склалася, голова Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь.

В умовах пандемії коронавірусної інфекції на будь-якого працівника освіти (від прибиральниці до викладача закладу вищої освіти) покладено величезну відповідальність, ті обов’язки, які не передбачені їхніми посадовими інструкціями.

"Освітяни телефонують і повідомляють про можливе покладення на них додаткових обов'язків. Наприклад, вчителя змушують проводити вологе прибирання, що є незаконним, тому що є посадові обов'язки вчителя, згідно з якими це не є його безпосереднім обов'язком", — зазначає юрисконсульт Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Вікторія Соломінчук.

Зрозуміло, що пандемія ускладнила умови роботи багатьох працівників, принісши з собою, наприклад, вимірювання температури на вході або ж провітрювання приміщень, але у Київській міській організації профспілки працівників освіти і науки України наголошують, що педагогічні, науково-педагогічні працівники мають виконувати обов'язки передбачені посадовими інструкціями, це насамперед, обов'язки, пов'язані з викладацькою діяльністю.

До того ж вчителі, розповідаючи про свої очікування від навчального процесу в умовах пандемії, говорять про збільшення навантаження через поділ класів на групи, про психологічний аспект стримування учнів, особливо учнів молодших класів, під час перерви.

"Складно буде витримати напруження, коли дитині просто необхідно виплеснути енергію", — говорить вчителька одного із черкаських закладів освіти.

Крім того, з огляду на те, що батькам, відповідно до рекомендацій, не можна заходити до школи, вчителі гратимуть роль мами для першокласників, допомагаючи їм роздягатись та проводячи до класу (у холодну пору року).

Надбавки/страхування. Питання надбавок педагогічні працівники підіймали ще під час карантину. Наприклад, за словами Вікторії Соломінчук, були спроби зняти доплати за класне керівництво та за перевірку зошитів в окремих випадках. Тому сьогодні позиція освітян полягає у тому, щоб зберегти абсолютно усі надбавки та доплати. Адже, якщо під час навчального процесу область потрапить до "червоної" зони, і, відповідно, школам доведеться знову перейти на дистанційне навчання, вчителі мають бути впевнені у своєму матеріальному становищі.

Ба більше, сьогодні в умовах навчання під час пандемії освітяни наголошують і на підвищенні оплати праці (вчителі, педагоги, викладачі перебуватимуть у великих колективах і контактуватимуть з дітьми, які найчастіше є безсимптомними носіями коронавірусу). Особливо ця тема є актуальною у розрізі  груп ризику, адже, до прикладу, у столиці надзвичайно багато працівників похилого віку (молодь до школи не йде, незважаючи на десятки вакансій). Тож сьогодні мова йде про встановлення додаткової надбавки у фіксованому розмірі 50% за роботу у шкідливих умовах праці.

"Галузевою угодою між профспілкою і міністерством та іншими інстанціями передбачено збільшення надбавки вчителям на випадок епідемії (за працю у важких умовах). Зараз урядова надбавка становить 30%, вони зобов’язані її збільшити до 50% (має бути матеріальна мотивація працювати в таких складних умовах)", — говорить вчитель вищої категорії Сергій Берендєєв.

Крім того, не менш важливою є тема відсутності медичного страхування вчителів. Є постанова уряду для медиків, які працюють в інфекційних відділеннях і за рахунок держави отримують медичне страхування, стосовно освітян ця проблема досі не вирішена.

"Вчитель щоранку заходить до класу, вихователь - до групи, викладач — до аудиторії, тож працівники закладів освіти мають бути захищені. Це стосується і безпечного освітнього середовища, і підвищення соціальних стандартів, у тому числі належної оплати праці", — говорять у Київській міській організації Профспілки працівників освіти і науки України.

Захист вчителя. У освітян Постанова викликала неоднозначні емоції також через те, що в ній майже не йде мова про захист викладачів, крім засобів індивідуального захисту (маска, респіратор, захисний щиток). Цікаво, що навіть у випадку підтвердження випадку коронавірусної хвороби когось із учнів увесь клас має піти на самоізоляцію, а що робити у випадку, коли захворіє вчитель, нічого не сказано (знімати з навчання усі класи, в яких він викладає, або ж закривати всю школу, адже він спілкувався з іншими вчителями в учительській).

Визначення вчителем симптомів респіраторного захворювання та об’єктивність даних безконтактних термометрів. Допуск персоналу закладів освіти до роботи  здійснюватиметься лише за умови використання засобів індивідуального захисту (респіратора, захисного щитка або маски, в тому числі виготовленої самостійно) після проведення термометрії безконтактним термометром. У Постанові зазначено, що працівників із симптомами респіраторного захворювання та температурою тіла 37 ºC не допускатимуть до роботи. Проте чи можна вважати насправді об’єктивними дані безконтактних термометрів, якщо вчителі вже вказують на нічогеньку похибку.

"Ці термометри є досить неточними, там дуже велика похибка, коли сідає батарейка, та й взагалі. Я на роботу іноді приходжу, і в мене температура 32,8 ºC. Питання: "Я живий"? Мене можна до роботи допустити? Або ж прихожу, а в мене 35 ºC, виходить, у мене упадок сил, чи можна мене у такому стані допускати до роботи?" — ділиться своїм досвідом використання безконтактного термометра Сергій Берендєєв.

Ще однією не менш суперечливою є рекомендація щодо визначення вчителем симптомів респіраторного захворювання в учнів перед початком уроку. Освітяни дивуються, як можна "на око" визначити наявність захворювання, якщо у багатьох дітей коронавірусна інфекція має безсимптомний перебіг.

"Якщо дитина на уроці чхнула, то мені відразу викликати швидку? Чи якщо вчитель кашлянув, потрібно усім вибігти в коридор? Все абсолютно непродумано, ми ж не медики", — додає Сергій.

У кінцевому підсумку все впирається у документацію — Верховна Рада, Кабінет Міністрів, міністерство освіти мають оновити нормативно-правову базу, яка стосується організації освітнього процесу.

"Мова йде про зміну типових штатних нормативів закладів освіти, адже, затверджуючи штатні розписи шкіл, дитячих садків, позашкільних закладів (заклади вищої освіти їх формують самостійно), мусять керуватися саме типовими штатними нормативами, тому ввести додаткові ставки працівників (прибиральниць, медичних сестер, лікарів) директори не можуть, тому що цього не дозволяють типові штатні нормативи. Тому в обов’язковому порядку ми наполягаємо на тому, щоб були внесені зміни та оновлено типові штатні нормативи відповідно до тих умов, в яких ми перебуваємо зараз, оскільки вони були розроблені ще до початку пандемії, і, відповідно, жодних змін не внесено через нинішню ситуацію", — пояснює юрисконсульт Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Вікторія Соломінчук.

Потребує внесення змін також Порядок поділу класів на групи при вивченні окремих предметів, зважаючи на необхідність дотримання соціальної дистанції. 

"Щоб директор керувався нормативним актом і потім не доводив аудиторській службі те, що він правильно поділив клас на групи", — пояснює Вікторія Соломінчук.

Як щодо дитячих садків та університетів?

Якщо про умови навчання у школах говорять всюди, то дитячі садки та університети увагою оминули. Попри те що дитячі садки, на відміну від інших закладів освіти, вже мають досвід роботи під час пандемії (вони влітку працювали).

Особливих відмінностей у роботі шкіл та дитячих садків немає: батьки мають надягати маску, коли приводять дитину до садочка; на працівників закладу так само покладено масу обов’язків, які вони продовжують виконувати з літа (дезінфекція, провітрювання приміщень, вимірювання температури тіла). Тож питання встановлення пільг та компенсацій стосується не лише вчителів, а й загалом усіх освітян, які працюють в умовах коронавірусної інфекції.

З університетами ситуація є складнішою. Кожний заклад вищої освіти так само має дотримуватись норм, передбачених Постановою, але при цьому може розробляти додаткові правила (ті, що не суперечать Постанові). У разі чого студенти знову перейдуть на онлайн-навчання, що впирається у низку проблем, до прикладу, у проблеми технічного забезпечення, але порівняно з ймовірним онлайн-навчанням у школі має не такі болючі наслідки для успішності студентів.

На папері – більш-менш, але що буде на практиці?

"Вирішувати питання у міру їх надходження" — гасло, під яким проходить підготовка до навчального процесу як адміністрації закладів освіти, так і самих викладачів. Адже успішність дотримання рекомендацій МОЗ залежить не лише від керівників шкіл чи вчителів, а й від дітей.

"Проведення ЗНО вже виявило деякі нюанси, зокрема, коли дітям давали можливість змінити маску під час ЗНО, жодна дитина цього не зробила, рукавички ніхто також не надягав. Безпечної дистанції у коридорах діти не дотримувались, що б там черговий вчитель не казав "розійдіться", мало хто їх взагалі слухав або ж переходив у інший бік. Тому як це контролювати – незрозуміло", — говорить вчитель історії НВК "Ліцей № 157" Сергій Берендєєв.

Також цікаво, що у розмовах про особливості навчання в умовах пандемії батьки та деякі експерти використовують поняття "бульбашка" (коли всі класи навчаються окремо один від одного і не перетинаються). За словами вчителя вищої категорії Сергія Берендєєва, це працює лише за умови, якщо проводять тести і є підтверджена інформація, що всі, хто знаходяться у будівлі, є чистими від вірусу: "Якщо ж тестування не проводиться, якщо до школи приходять працівники та учні без відповідного обстеження, то "бульбашка" лопається".

Це правило може бути дієвим у закритому закладі, де діти перебувають постійно, а працівники, приступаючи до роботи, проходять тестування. Адже проблема полягає у тому, що у школі учнів можуть проконтролювати вчителі, а після закінчення уроків, коли вони підуть додому (наприклад, зустрінуться групами, які у школі відділені одна від одної), вчителі дітей вже не контролюватимуть, тож складно спрогнозувати, як довго втримається брама між коронавірусом і закладом освіти.

Поки освітній процес не розпочався, передбачити, як усе відбуватиметься, досить складно. Але "112.ua" обіцяє, що пильно слідкуватиме за розвитком подій та зрештою визначить, де поставити кому: "Навчатись не можна хворіти".

Ірина Шостак